ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"07" липня 2021 р. справа № 300/2475/21
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Микитин Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області до відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, -
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області 28.05.2021 звернулося до суду з позовною заявою до відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), в якій просить: визнати протиправними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Пищ М.С. щодо повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання згідно повідомлення від 07.05.2021 № 03.1.24-1451; зобов'язати головного державного виконавця Пищ М.С. вирішити питання про прийняття до виконання рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 07.02.2021 № 2 про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків і винести постанову про відкриття виконавчого провадження.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 05.02.2021, у зв'язку з поверненням Верховинським районним відділом державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано- Франківськ) виконавчого документі стягувачу згідно повідомлення від 19.01.2021, позивачем подано на виконання до органів казначейської служби рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 07.02.2021 №2 про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків, однак згідно листа Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області від 09.02.2021 №04-10-3/417 рішення було повернуто без виконання в зв'язку з відсутністю підстав для прийняття до виконання, оскільки відповідно до пункту 2 статті 2 Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень” дія цього Закону не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, установа, організація, то належать до комунальної власності. Таким чином, позивач згідно заяви від 17.02.2021 № 0900-0802-5/5656, повторно направив рішення від 07.02.2020 №2 для прийняття на примусове виконання до Верховинського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано- Франківськ), однак районним відділом повернуто виконавчий документ без прийняття до виконання з тих підстав, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.04.2021 № 300/948/21 відмовлено в задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області до Верховинського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання дій протиправними та зобов'язання прийняти для примусового виконання рішення пенсійного органу № 2 від 07.02.2020.
Враховуючи висновки Івано-Франківського окружного адміністративного суду наведені в рішенні суду від 12.04.2021 у справі № 300/948/21 про те, що примусове виконання рішень здійснюється управліннями забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України, до структури яких входять відділи примусового виконання рішень, рішення №2 від 07.02.2020 (з додатками згідно переліку) позивачем було направлено для прийняття до примусового виконання до відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ.
Однак, головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Пищ М.С. протиправно прийнято повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 07.05.2021 № 03.1.24-1451, з мотивів, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 02.06.2021 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, які останнім в встановлений судом строк було усунуто.
Відповідно до ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.06.2021 відкрито провадження в адміністративній справі та постановлено розгляд справи здійснювати за правилами, встановленими статтею 287 КАС України, із врахуванням особливостей розгляду окремих категорій термінових справ, визначених статями 268, 269, 271 КАС України.
В судовому засіданні 01.07.2021 судом постановлено ухвалу про залучення до участі в адміністративній справі №300/2475/21 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача відділ житлово-комунального господарства та будівництва Верховинської районної державної адміністрації та відкладено судове засідання у справі на 14:00 год 7 липня 2021 року.
Відповідач не скористався правом подання відзиву на позовну заяву.
Сторони у судове засідання не з'явилися, однак у відповідності до положень частини 3 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи.
У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (частина 4 статті 229 цього Кодексу).
Таким чином, суд, розглянувши справу без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, згідно частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, визначених статтями 268, 269, 271, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, з'ясувавши обставини справи, встановив наступне.
07.02.2020 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області прийнято рішення від №2 про застосування фінансових санкцій до Відділу житлово-комунального господарства та будівництва Верховинської районної державної адміністрації в загальній сумі 33924,63 грн. (а.с. 8-9).
23.04.2021 відповідачем отримано від Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області заяву про прийняття виконавчого документа для примусового виконання від 20.04.2021 №0900-0802-5/14269 про прийняття виконавчого документа (рішення від 07.02.2020 №2) до виконання (а.с. 5-6).
07.05.2021 відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) направлено позивачу повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання керуючись пунктом 9 частини четвертої статті 4 Закону України “Про виконавче провадження” (а.с. 64-65). У повідомленні зазначено, що виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, оскільки у відповідності до частини 2 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевого бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Вищевказане повідомлення отримано позивачем 13.05.2021, згідно штампу реєстрації вхідної кореспонденції.
Позивач вважаючи такі дії відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) щодо повернення зазначеного виконавчого документа без прийняття до виконання протиправними, звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку правовідносинам що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункт 3); безсторонньо (пункт 4); добросовісно (пункт 5); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації (пункт 7); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (пункт 8); своєчасно, тобто протягом розумного строку (пункт 10).
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон №1404-VIII).
Згідно з частиною першою статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За текстом частини першої статті 4 Закону № 1403-VIII, діяльність органів державної виконавчої служби та приватних виконавців здійснюється з дотриманням принципів: 1) верховенства права; 2) законності; 3) незалежності; 4) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 5) обов'язковості виконання рішень; 6) диспозитивності; 7) гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами; 8) розумності строків виконавчого провадження; 9) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.
Державний виконавець та приватний виконавець повинні здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, не розголошувати в будь-який спосіб професійну таємницю, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність (частина друга статті 4 Закону № 1403-VIII).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону №1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до п. 9 частини 4 статті 4 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо, виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем.
Положенням частини 2 статті 6 Закону №1404-VIII встановлено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Надаючи оцінку підставі повернення виконавчого документу стягувачу без виконання, суд зазначає наступне.
Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 07.02.2020 №2 про застосування фінансових санкцій до Відділу житлово-комунального господарства та будівництва Верховинської районної державної адміністрації винесено на підставі частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань Відділ житлово-комунального господарства та будівництва Верховинської районної державної адміністрації (ідентифікаційний код 35293658) є органом державної влади(а.с. 80)
Згідно частини 14 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції станом на дату прийняття рішення - 07.02.2020) рішення органу Пенсійного фонду про нарахування пені або накладення штрафу, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, є виконавчим документом.
У разі якщо страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, отримали рішення про нарахування пені та накладення штрафу, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, і не сплатили зазначені в них суми фінансових санкцій протягом десяти робочих днів, а також не оскаржили це рішення чи не повідомили у цей строк відповідний виконавчий орган Пенсійного фонду про його оскарження, воно передається для виконання державній виконавчій службі та страхувальнику.
Тобто, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що у разі невиконання у добровільному порядку рішення органу Пенсійного фонду про нарахування пені або накладення штрафу застосованого згідно ч. 9 ст. 106 цього закону, стягнення здійснюється органами ДВС.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 за № 64/8663, затверджено Інструкцію про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України. У додатку 16 до підпункту 9.3.4 пункту 9.3 Інструкції затверджено рішення про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків.
У формі рішення, яка затверджена даною Постановою, зокрема, зазначаються наступні дані: "Суми, зазначені у рішенні, підлягають сплаті в 10-денний строк з дня одержання цього рішення. У разі несплати суми штрафу в установлений строк рішення передається до органу державної виконавчої служби для стягнення в примусовому порядку протягом року з дати набрання ним чинності".
З аналізу наведених норм законодавства слідує, що фінансові санкції застосовані органом Пенсійного фонду сплачується страхувальником протягом 10 днів з дня одержання рішення, а рішення про застосування фінансових санкцій є виконавчим документом, який може бути пред'явлено до примусового виконання протягом року з дня набрання ним чинності.
Таким чином, оскільки рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 07.02.2020 №2 про застосування фінансових санкцій до Відділу житлово-комунального господарства та будівництва Верховинської районної державної адміністрації прийнято на підставі частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та набрало чинності 08.12.2020,отже, пред'являється до виконання органам державної виконавчої служби в порядку встановленому законом для виконавчих документів.
Встановлені судом обставини свідчать про протиправність дій відповідача щодо повернення без виконання рішення про застосування фінансових санкцій від 07.02.2020, а тому позовні вимоги є підставними та такими, що підлягають до задоволення.
Також, суд бере до уваги обставини встановлені у рішенні Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.04.2021 № 300/948/21, яке набрало законної сили 14.04.2021 (http://www.reestr.court.gov.ua/Review/96174721), про те, що примусове виконання рішень здійснюється управліннями забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України, до структури яких входять відділи примусового виконання рішень.
При цьому, слід зазначити, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р.).
Однак, ст. 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р.).
Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, зокрема, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Як встановлено судом вище, станом на 07.07.2021 року відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надійшов, відповідно суд кваліфікує таке неподання як визнання позову, що вказує про наявність підстав до задоволення позову, зокрема і шляхом зобов'язання головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Пищ М.С. вирішити питання про прийняття до виконання рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 07.02.2021 № 2 про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків і винести постанову про відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно до частини 1 статті 5 КАС України, визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 р. у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 р. у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
Крім того, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Салах Шейх проти Нідерландів , ефективний засіб це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області до відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції є обґрунтованим та підлягає до задоволення.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2270,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1443 від 14.06.2021. Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача підлягають судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2270,00 грн.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Пищ М.С. щодо повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання згідно повідомлення від 07.05.2021 № 03.1.24-1451.
Зобов'язати головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Пищ М.С. вирішити питання про прийняття до виконання рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 07.02.2021 № 2 про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків і винести постанову про відкриття виконавчого провадження.
Стягнути з відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області судові витрати у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів, з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, ідентифікаційний код - 20551088, вулиця Січових Стрільців, 15, місто Івано-Франківськ, 76018);
відповідач: відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), ідентифікаційний код - 43316386, вулиця Галицька, 45, місто Івано-Франківськ, 76019).
Суддя /підпис/ Микитин Н.М.