Номер провадження 22-ц/821/1254/21Головуючий по 1 інстанції
Справа №703/284/21 Категорія: 304090000 Ігнатенко Т. В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Вініченко Б. Б.
08 липня 2021 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії:
суддів Вініченка Б.Б., Бондаренка С.І., Новікова О.М.
за участю секретаря Анкудінова О.І.
розглянувши у письмовому провадженні в місті Черкаси апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 05 травня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У січні 2021 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі АТ «А-Банк») звернулось до суду з вказаним позовом.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначав, що 31 березня 2017 року ОСОБА_1 приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» з метою укладання кредитного договору № б/н та отримання кредитної картки. На підставі вказаної анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,4% щомісячно на суму залишку заборгованості за кредитом.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «А-Банк» разом з Умовами та правилами і тарифами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між ним та банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві. Витяг з Умов та правил надання банківських послуг додаються до позовної заяви.
АТ «А-Банк» свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит (встановив кредитний ліміт) у розмірі, відповідно до умов Договору.
Водночас ОСОБА_1 порушив зобов'язання за договором, у зв'язку із чим станом на 16.11.2020 року має заборгованість в розмірі 30 453,22 грн, яка складається з наступного: 22605,64 грн - заборгованість за кредитом; 7847,58 грн - заборгованість по відсоткам.
На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов'язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав АТ «А-Банк».
З таких підстав позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «А-Банк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 31 березня 2017 року у розмірі 30453,22 грн станом на 16.11.2020 року та судові витрати у розмірі 2 102 грн.
Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 05 травня 2021 року в позові АТ «А-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовлено повністю.
Рішення суду мотивовано тим, що відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.
Крім того, у формулярі анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банк заповнена інформація про персональні та контактні дані ОСОБА_1 та в ній відсутні відомості, що відповідач виявив бажання щодо отримання ним кредиту, платіжної картки «Універсальна GOLD», її номеру, розміру бажаного кредиту, відсотків за користування кредитом, штрафних санкцій, а також розміру кредитного ліміту, який встановлений відповідачу.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, вважаючи його ухваленим з недотриманням норм матеріального права, позивач АТ «А-Банк» подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги банку у повному обсязі.
Апеляційні вимоги мотивував тим, що відсутність підпису позичальника на Умовах і Правилах надання банківських послуг та Тарифах не свідчить, що сторони не уклали договір. Крім того, відповідач підтвердив під підпис факт ознайомлення з Умовами і правилами надання банківських послуг та зобов'язався в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них, викладених на сайті банку.
Також вказує, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом, розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ.
Тобто, навіть якщо врахувати думку суду першої інстанції (хоча банк з нею не погоджується) щодо не підписання позичальником Тарифів та Умов і Правил, позичальник отримав кредитну картку та скористався кредитними коштами, тобто він погодився з умовами, що діяли на момент зняття коштів (ч. 2 ст. 638, ч. 2 ст. 642 ЦК України, - фактичне прийняття пропозиції до укладення договору дією) і вже повинен сплачувати проценту ставку.
Крім того, посилання суду на правову позицію викладену в постанові від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17 зазначає, що приймаючи до уваги зазначену позицію, суд повинен був стягнути з відповідача заборгованість за тілом кредиту, як це фактично зробив Верховний Суд у зазначеній постанові. Однак судом і цю позицію не було взято до уваги.
Щодо сумніву суду відносно розрахунку заборгованості, то вони є необґрунтованими, однак на підтвердження вірності розрахунку банк надає банківську виписку.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 вказував, що позивачем не надано жодного доказу того, що саме ці Умови та Тарифи діяли на момент підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку та що саме з ними споживач ознайомився і погодився. Надані позивачем Витяги не містять його підпису, а отже не були погоджені сторонами та не є частиною укладеного договору. У наданій позивачем анкеті-заяві позичальника від 31 березня 2017 року відсутні відомості щодо бажання клієнта отримати кредит, його розмір, відсотки за користування та штрафні санкції. Не містить ця заява і відомостей щодо того чи було оформлено на ім'я позичальника платіжну картку та її номер, який кредитний ліміт було встановлено. Не вказано і розмір кредитного ліміту та процентної ставки за користування ним.
Крім того, наданий позивачем розрахунок не може слугувати підтвердженням укладення кредитного договору, оскільки по суті є письмовим обґрунтуванням заявлених вимог.
Подаючи позов позивач не лише не вказував на неможливість надання тих чи інших доказів, а й наголошував на тому, щоб суд розглядав справу за наданими позивачем матеріалами.
Згідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Частинами 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду відповідає даним вимогам закону.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 31 березня 2017 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку.
Зі змісту анкети-заяви вбачається, що відповідач вказав персональні дані, контакту інформацію, а також зазначив інші відомості, що характеризують його особу.
ОСОБА_1 також погодилась, що дана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між нею і банком договір про надання банківських послуг.
До позовної заяви позивач додав копії Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку та Тарифів надання банківських послуг.
Відповідно до наданих банком розрахунків заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 16.11.2020 року складає 30 453,22 грн, з яких: 22 605,64 грн - заборгованість за кредитом (19012,19 грн - залишок заборгованості за тілом кредиту; 3593,45 грн - залишок заборгованості за тілом кредиту (прострочений)); 7847,58 грн - заборгованість по відсоткам (850,15 грн - залишок заборгованості за процентами на поточну заборгованість; 6997,43 грн - залишок заборгованості за процентами на прострочені заборгованість) .
Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин, регламентуються наступними правовими нормами.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку АТ «А-Банк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами у самому договорі).
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім заборгованості за кредитом (сума, яку фактично отримав позичальник у борг), стягнути складові його повної вартості, зокрема, заборгованість за процентами.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за анкетою-заявою від 21 липня 2017 року посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «А-Банк», розміщеного на сайті банку, Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «А-Банк» розміщеного на сайті банку в розділі «Умови та правила» Тарифи користування кредитною карткою «Універсальна GOLD», як невід'ємні частини спірного договору.
Витягом з Тарифів користування кредитною картою «Універсальна GOLD» та Витягом з Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк», що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, у тому числі: процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема базова процентна ставка на залишок заборгованості в місяць ( після закінчення пільгового періоду), ефективна процентна ставка (базова процента ставка, пеня і ефективна процентна ставка можуть відрізнятися від клієнтів з індивідуальним тарифом. Розмір індивідуальної ставки вказано в тарифах, розміщених на сайті А-Банку), а також їх розміри і порядок нарахування.
При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що саме цей витяг з Тарифів користування кредитною карткою « Універсальна GOLD» та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ «Акцент-Банк» розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк».
Також, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення та дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Колегія суддів вважає, що у цьому випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг неодноразово змінювалися самим АТ «А-Банк», тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов та Правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
З урахуванням наведеного суд першої інстанції правильно виходив із того, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Тарифів користування кредитною карткою «Універсальна GOLD» та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ «Акцент-Банк», які надав банк, відповідачка розуміла, ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк».
Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131 цс 19, яку суд першої інстанції вірно застосував.
В підписаній відповідачем анкеті-заяві не визначено тип кредитної картки, яку вона бажає оформити, а також не вказано кредитний ліміт, відсотки за користування.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає правомірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками у розмірі 7847,58 грн, оскільки нарахування такої заборгованості не підтверджено належними доказами.
Щодо стягнення заборгованості за кредитом, то колегія суддів доходить висновку про їх відмову по наступних підставах.
Доводи апеляційної скарги АТ «Акцент-Банк» про те, що банк надав належні та достатні докази видачі кредиту відповідачу та користування нею коштами на банківському рахунку, є необґрунтованими.
Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги банку доходить висновку, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували, що між сторонами дійсно був укладений саме кредитний договір від 31 березня 2017 року, оскільки анкета-заява, що містить підпис відповідача про ознайомлення її з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, не містить даних, що відповідач мав скористатись кредитною послугою та оформити відповідну картку, не містить бажаний кредитний ліміт, а також, який саме вид картки банком було видано відповідачу відповідно до заяви, її номеру, строку дії та який кредитний ліміт їй було встановлено. Не містить істотних умов договору (базову процентну ставку, порядок погашення кредиту, пільговий період та інше), вказана анкета-заява містить лише ідентифікуючі відомості про заявника.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
На виконання вказаних норм процесуального права, судом першої інстанції було забезпечено повний та всебічний розгляд справи, здійснено належну правову оцінку усім наданим банком доказам, як окремо, так і на предмет достатності і їх взаємозв'язку у сукупності. Результати оцінки доказів судами належно відображені в оскаржуваному судовому рішенні.
Крім того, такі висновки суду першої інстанції узгоджуються із правовою позицією викладеною Верховним Судом у постанові від 12 травня 2021 року у справі № 206/1881/20 при розгляді подібної справи.
Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, банк подав до суду виписку по картковому рахунку за період з 31.03.2017 року по 27.04.2021 року.
Колегія суддів вважає, що посилання банку на те, що виписка по рахунку боржника є первинним бухгалтерським документом та безумовним підтвердженням отримання боржником коштів та користування ними, не є підставою для скасування законного судового рішення, оскільки виходячи з принципу змагальності саме банк, позивач має довести не лише факт кредитних відносин, а й розмір кредитної заборгованості, проте з цього документу неможливо встановити розмір отриманих у кредит коштів, а також тіло кредиту виходячи із правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).
Крім того, відповідно до частини другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (частина 3 статті 367 ЦПК України).
Банк не зазначив жодної виняткової обставини, які б перешкоджали йому подати вказані докази до суду першої інстанції.
Таким чином, виписка по картковому рахунку, що містяться в матеріалах справи подані банком з порушенням норм процесуального права, а тому не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції, як доказ щодо заборгованості відповідача за кредитом, оскільки обов'язок їх подання для доведення своїх вимог, виник у позивача при подачі позову до суду, чим він не скористався.
Так, статтею 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивач, як сторона по справі, зобов'язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, відповідно до ст.81 ЦПК України.
Посилання АТ «Акцент-Банк» в апеляційній скарзі на правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду в інших справах, щодо порядку укладення, форми та виконання кредитного договору, є безпідставними, оскільки в цих справах і справі, яка переглядається судом апеляційної інстанції, встановлені різні обставини.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скарги без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Акцент-Банк» - залишити без задоволення.
Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 05 травня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді