печерський районний суд міста києва
Справа № 757/40424/20-ц
"11" березня 2021 р. Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Вовк С. В.,
при секретарі судових засідань Брачун О. О.,
представника позивача Щербини Д.В.,
представника відповідача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Харабара Т.І. ,
представника третьої особи Вакуляка Ю.А.
розглянувши у відкритому засіданні в залі суду в м. Києві заяву представника відповідача ОСОБА_1 про закриття провадження у цивільній справі № 757/40424/20-ц за позовом Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України та ОСОБА_3 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Фонду Державного майна України, про визнання контракту недійсним в частині,
21 вересня 2020 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, для розгляду якої, у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), визначено суддю та передано, для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
05 жовтня 2020 року на судовий запит, поданий у відповідності до частини шостої статті 187 ЦПК України, надійшла відповідь щодо відомостей про адрес зареєстрованого у передбаченому законом місця проживання відповідача.
06 жовтня 2020 року ухвалою судді у справі відкрито провадження для розгляду у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін у судове засідання.
В обґрунтування позову зазначалося, що оспорюваний контракт № 26 від 19 вересня 2017 року є недійсним у частині речення «Сторони визнають, що за своїм змістом цей Контракт є цивільно-правовим договором», оскільки не відповідає вимогам чинного законодавства та не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, суперечить статті 203 Цивільного кодексу України.
21 грудня 2020 року представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав до суду клопотання про закриття провадження у справі, посилаючись на те, що спір належить до компетенції господарських судів, оскільки предмет спору виник з корпоративних правовідносин, які виникли між товариством та особою, якій довірено повноваження з управління ним. Крім того, 21 грудня 2020 року представником відповідача було подано заперечення проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження.
04 січня 2021 року представником третьої особи у справі Фонду державного майна України подано пояснення у справі, у яких просив задовольнити позов у повному обсязі.
Також 04 січня 2021 року від сторони відповідача ОСОБА_3 засобами поштового зв'язку до суду надійшов відзив, у якому позов не визнано.
19 січня 2021 року на електронну пошту суду стороною відповідача Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України надіслано відзив, у якому вимоги позову не визнано.
15 лютого 2021 року представником відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 подано до суду письмові пояснення з доказами, на які міститься посилання у них, а 10 березня 2021 року - заяву про доповнення клопотання про закриття провадження у справі.
У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 підтримав подану ним заяву про закриття провадження у справі і просив задовольнити.
Представник позивача заперечував проти задоволення заяви.
Представник відповідача Мінекономіки - Харабара Т. І. підтримала заяву про закриття провадження у справі, просила задовольнити її.
Представник третьої особи у справі Фонду держмайна України - Вакуляк Ю. А. заперечував проти задоволення заяви і закриття провадження у справі.
Суд, заслухавши думку представників сторін та представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами процесуального і матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов до наступних висновків.
Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Згідно з частиною першою ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземці), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Пунктом 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24 жовтня 2011 року № 10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» роз'яснено, що при вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір господарським, слід виходити з визначень, наведених у ст. 3 Господарського кодексу України.
Відповідно до частини першої, другої ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
Згідно з частиною четвертою ст. 12 ГПК України, господарським судам підвідомчі, зокрема, справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.
Пунктом 15 частини першої ст. 20 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах між суб'єктами господарювання.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, предметом вказаного позову є визнання контракту № 26 від 19 вересня 2017 року, укладеного між першим заступником голови правління Публічного акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» ОСОБА_3 з однієї сторони та Міністерством економічного розвитку і торгівлі України з іншої, недійсним у частині речення «Сторони визнають, що за своїм змістом цей Контракт є цивільно-правовим договором», що по своїй правовій природі виникає з корпоративних правовідносин, які виникли між товариством та особою, якій довірено повноваження з управління ним.
Суд звертає увагу, що предметом трудового договору є процес виробництва і праці, а предметом договору цивільно-правового характеру - результат конкретної праці. Цивільно-правові договори застосовуються, як правило, для виконання разової конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення цієї мети договір вважається виконаним і дія його припиняється.
Враховуючи те, що спір виник з корпоративних відносин, дана справа підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
При цьому, згідно із правовою позицією Верховного суду, викладеної у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 760/9300/17-ц підставою набуття виконавчим органом товариства повноважень є факт його обрання (призначення) загальними зборами учасників (акціонерів) як вищого органу управління товариством або, як зазначено у частині п'ятій статті 58 Закону України «Про акціонерні товариства», укладення з членом виконавчого органу товариства трудового договору, який від імені товариства може підписувати голова наглядової ради чи особа, уповноважена на те наглядовою радою. Зміст положень частини третьої статті 99 Цивільного кодексу України надає право компетентному (уповноваженому) органу товариства усунути члена виконавчого органу від виконання обов'язків, які він йому визначив, у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав. Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися у площині трудового права.
Також суд вважає, що хоча рішення уповноваженого органу товариства про припинення повноважень члена виконавчого органу може мати наслідки і у межах трудових правовідносин, але визначальним за таких обставин є відносини корпоративні (близькі за змістом висновки щодо юрисдикції суду викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 562/304/17, від 10 квітня 2019 року в справі № 510/456/17, від 10 вересня 2019 року в справі № 921/36/18, від 30 січня 2019 року у справі № 145/1885/15-ц).
У відповідності до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо вона не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст. ст. 1-20, 43, 49, 206, 255, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Заяву представника відповідача ОСОБА_1 про закриття провадження у цивільній справі № 757/40424/20-ц за позовом Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України та ОСОБА_3 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Фонду Державного майна України, про визнання контракту недійсним в частині - задовольнити.
Закрити провадження у цивільній справі № 757/40424/20-ц за позовом Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України та ОСОБА_3 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Фонду Державного майна України, про визнання контракту недійсним в частині.
Роз'яснити позивачу, що вирішення даного спору відноситься до компетенції господарського судочинства.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом 15 днів з дня її проголошення, а у випадку відсутності особи в судовому засіданні з дня отримання копії цієї ухвали.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя С. В. Вовк