30 червня 2021 року о/об 12 год. 41 хв.Справа № 280/3863/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., за участю секретаря судового засідання Малої Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом капітана ОСОБА_1 помічника начальника бронетанкової служби технічної частини військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача командир військової частини НОМЕР_1 полковник ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправним та скасування наказу
за участі представників сторін:
від позивача - Мартиненко А.В. (діє на підставі ордеру серія АР № 1019194)
від відповідача - Березніченко Ю.С.
від третьої особи - не прибув
10 червня 2020 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі по тексту - відповідач), третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача командир військової частини НОМЕР_1 полковник ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 полковника Іванова від 12 травня 2020 року № 229 в частині притягнення ОСОБА_1 до повної матеріальної відповідальності.
15 червня 2020 року ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Так, на виконання вимог зазначеної ухвали 24 червня 2020 року на адресу суду надійшла заява від позивача з виправленими недоліками.
30 червня 2020 року провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження, а підготовче засідання призначено на 11 серпня 2021 року.
11 серпня 2021 року ухвалою суду строк проведення підготовчого провадження продовжено на 30 днів, а наступне підготовче засідання призначено на 21 вересня 2020 року.
21 вересня 2020 року протокольною ухвалою суду підготовче засідання відкладено на 13 жовтня 2020 року.
Ухвалою суду від 13 жовтня 2020 року прийнято уточнену позовну заяву, а підготовче засідання відкладено на 03 листопада 2020 року.
03 листопада 2020 року протокольною ухвалою суду підготовче засідання відкладено на 01 грудня 2020 року.
01 грудня 2020 року ухвалою суду провадження у справі зупинено до 08 лютого 2021 року.
08 лютого 2021 року провадження у справі поновлено про що судом постановлено відповідну ухвалу суду.
Разом з тим, 08 лютого 2021 року провадження у справі зупинено до 30 березня 2021 року.
30 березня 2021 року ухвалою суду підготовче провадження по справі закрито, а справу №280/3863/20 призначено до розгляду по суті на 27 квітня 2021 року.
27 квітня 2021 року ухвалою суду провадження у справі відкладено на 25 травня 2021 року.
25 травня 2021 року ухвалою суду судове засідання відкладено на 14 червня 2021 року.
14 червня 2021 року протокольною ухвалою суду розгляд справи відкладено на 30 червня 2021 року.
22 червня 2021 року у судовому засіданні, на підставі статті 250 КАС України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржуваний наказ в частині притягнення позивача до повної матеріально відповідальності є упередженим, необґрунтованим, тобто прийнятим без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, прийнятим з порушенням процедури та, відповідно, - протиправним й таким що суперечить чинному законодавству. Для притягнення військовослужбовця до повної матеріальної відповідальності, обов'язковою умовою с підтвердження матеріалами службового розслідування факту умисного чи з необережності скоєння ним дій чи бездіяльності, та з якою метою завдано шкоду або збитки. Вказує, що під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, попередню поведінку військовослужбовця та його ставлення до виконання службових обов'язків. Вказує, про порушення порядку проведення службової перевірки.
В судовому засіданні представник позивача просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Представник Військової частини НОМЕР_1 проти позову заперечив з підстав викладених у письмовому відзиві, відповідно до якого зазначає, що факт бездіяльності під час перебування позивача на посаді командира ремонтної роти військової частини НОМЕР_1 підтверджено в повному обсязі. Жодних наказів, щодо усунення його від виконання посадових обов'язків та покладення їх на іншу особу у військовій частині НОМЕР_1 не видавались. Наказ Командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » № 350 від 03 грудня 2018 року на який посилається в позові позивач не містить посилання на відсторонення позивача від виконання службових обов'язків за займаною посадою командира ремонтної роти, отже фактично позивач перебував на посаді командира ремонтної роти військової частини НОМЕР_1 в період з 20 серпня 2016 року по 23 травня 2019 рік. Вказує, що під час проведення службового розслідування РВО ЗіЛ-131 1 шт., та ГАЗ-53 відновлено в натуральній формі, та враховано при виданні оскаржуваного Наказу командира військової частини НОМЕР_1 №229 від 12 травня 2020 року про, що свідчить сума в наказі, яка підлягає утриманню з винних осіб, а саме 78 950 грн. З яких 45 725,00 грн, підлягає утриманню з позивача, 33 225 грн, з старшого лейтенанта ОСОБА_3 командира ремонтної роти в/ч НОМЕР_1 .
В судовому засіданні представник відповідача просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Третя особа в судове засідання не прибула, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Розглядаючи справу, судом встановлено наступне.
13 липня 2019 року від командира ремонтної роти військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_3 надійшов рапорт щодо призначення службового розслідування за фактом викрадення військового майна ремонтної роти військової частини НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 15 липня 20149 року №595 призначено службове розслідування за вказаним фактом.
За фактом порушення пункту 3.1.9 Наказу № 300 Міністерства оборони від 16 липня 1997 року, щодо здійснення постійного контролю за правильним, ощадливим та доцільним витрачанням (використанням) матеріалльних засобів, втратами, нестачами, псуванням і розкраданням, пункту 3.1.12 Наказу № 300 Міністерства оборони України від 16 липня 1997 року, ведення обліку, зберігання та використання матеріальних засобів, статті 58 збереження озброєння, боєприпасів, бойової і іншої техніки, пального і матеріальних засобів, а саме: порушення вимог законів та інших нормативно му актів, що призвело до псування або втрати закріплення майна обладнання, та техніки, інших матеріальних збитків та вимог наказу Міністерства оборони України від 17серпня 2017 року № 440 на командира ремонтного взводу бронетанкової техніки ремонтної роти військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 накласти дисциплінарне стягнення - «СУВОРА ДОГАНА», про що зазначено у висновках Акту проведення службового розслідування від 28 листопада 2019 року.
Так, у наказі командира військової частини НОМЕР_1 «про результати службового розслідування» №459 від 28 листопада 2019 року викладено аналогічне до висновків службового розслідування.
Разом з тим, зазначено, що у зв'язку з відсутністю розрахунків завданих збитків державі, службовим розслідуванням не встановлено суму завданих збитків державі б результаті розкрадання (знищення, псування) майна, перелік якого зазначено с рапорті командира ремонтної роти військової частини НОМЕР_1 .
В зв'язку із закінченням термінів проведення службового розслідування, та відповідно до пункту 12 р.3 Наказу Міністерства оборони України від 21 листопада 2017 №608 службове розслідування вважати закінченим.
05 квітня 2020 року від начальника автомобільної служби технічної частини військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_4 надійшов рапорт від 06 квітня 2020 року про те, що під час проведення- аудиту був встановлений факт відсутності матеріальних цінностей ремонтної роти, а саме по автомобільній службі:
радіатор водяного охолодження ЗіЛ-131 - 2 шт.,
радіатор водяного охолодження МАЗ-537 - 1шт.,
радіатор водяного охолодження ГАЗ-53 - 1 шт.,
акумуляторна батарея 6СТ-60 - 3 шт.,
акумуляторна батарея 6СТ-90 - 10 шт.
на суму 83 200,00 грн. (вісімдесят три тисячі двісті гривень 00 копійок), без застосування кратності,
Матеріальні цінності, зазначені в рапорті командира ремонтної роти військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_5 вх. №7219 від 14 липня 2019 року та рапорті начальника автомобільної служби технічної частини військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_4 вх. № 4407 від 06 квітня 2020 року співпадають.
06 квітня 2020 року командиром військової частини НОМЕР_1 видано наказ №313 «Про призначення службового розслідування» на підставі рапорту начальника автомобільної служби технічної частини військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_6 від 06 квітня 2020 року з метою уточнення причин і умов, що сприяли відсутності матеріальних цінностей в ремонтній роті військової частини НОМЕР_1 на суму 83200 грн. 00 коп. та недопущення подібних випадків у майбутньому.
За результатами службового розслідування складено акт, відповідно до якого визначено пропозицію щодо не притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, враховуючи той факт, що згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 28 листопада 2019 року № 459 «Про результати службового розслідування»: за фактом порушення пункту 3.1.9 наказу № 300 Міністерства оборони України від 16 липня 1997 року, щодо здійснення постійного контролю за правильним, ощадливим та доцільним витрачанням (використанням) матеріальних засобів, втратами, нестачами, псуванням і розкраданням, пункту 3.1.12 Наказу № 300 Міністерства оборони України від 16 липня 1997 року, ведення порядку обліку, зберігання та використання матеріальних засобів, статті 58 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України збереження озброєння, боєприпасів, бойової і іншої техніки, пального і матеріальних засобів, статті 58 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України грубого порушення службової дисципліни, що не містить ознак кримінального правопорушення, а саме: порушення вимог законів та інших нормативно-правових актів, що призвело до псування або втрати закріплення майна, обладнання та техніки, інших матеріальних збитків та вимог наказу Міністерства оборони України від 17 серпня 2017 року № 440 на командира ремонтного взводу бронетанкової техніки ремонтної роти військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення "СУВОРА ДОГАНА".
Пунктом 11 Акту службового розслідування визначено: «… Помічнику командира з фінансово-економічної роботи - начальнику фінансово-економічної служби військової частиш НОМЕР_1 занести втрату до книги обліку нестач військової частини НОМЕР_1 на загальну суму 78 950,00 (сімдесят вісім тисяч дев'ятсот п'ятдесят гривень 00 копійок) за автомобільною службою.
Помічнику командира з фінансово-економічної роботи - начальнику фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 занести до книги стягнень та нарахувань суму завданих збитків до повного погашення за командиром ремонтного взводу бронетанкової техніки ремонтної роти військової частини НОМЕР_1 капітаном ОСОБА_1 в розмірі 45 725,00 грн. (сорок п'ять тисяч сімсот двадцять п'ять гривень 00 копійок) та за командиром ремонтної роти військової частини НОМЕР_1 старшим лейтенантом ОСОБА_3 в розмірі 33 225,00 грн. (тридцять три тисячі двісті двадцять п'ять гривень 00 копійок). …».
12 травня 2020 року командиром ВЧ НОМЕР_3 видано наказ №229 «Про результати службового розслідування», за яким наказано:
2) капітана ОСОБА_7 до дисциплінарної відповідальності не притягувати, враховуючи той факт, що згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 28 листопада 2019 року № 459 «Про результати службового розслідування»: за фактом порушення пункту 3.1.9 наказу № 300 Міністерства оборони України від 16 липня 1997 року, щодо здійснення постійного контролю за правильним, ощадливим та доцільним витрачанням (використанням) матеріальних засобів, втратами, нестачами, псуванням і розкраданням, пункту 3.1.12 Наказу № 300 Міністерства оборони України від 16 липня 1997 року, ведення порядку обліку, зберігання та використання матеріальних засобів, статті 58 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України збереження озброєння, боєприпасів, бойової і іншої техніки, пального і матеріальних засобів, статті 58 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України грубого порушення службової дисципліни, що не містить ознак кримінального правопорушення, а саме: порушення вимог законів та інших нормативно-правових актів, що призвело до псування або втрати закріплення майна, обладнання та техніки, інших матеріальних збитків та вимог наказу Міністерства оборони України від 17 серпня 2017 року № 440 на командира ремонтного взводу бронетанкової техніки ремонтної роти військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення "СУВОРА ДОГАНА"
3) відповідно до пункту 1 статті 3 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03 жовтня 2019 року №160-ІХ, у зв'язку із неналежним виконанням службових обов'язків під час виконання обов'язків командира ремонтної роти ВЧ НОМЕР_1 притягнути капітана ОСОБА_1 до повної матеріальної відповідальності та позбавити премії в повному обсязі за квітень 2020 року;
5) помічнику командира з фінансово-економічної роботи - начальнику фінансово-економічної служби ВЧ НОМЕР_1 занести до книги стягнень та нарахувань суму завданих збитків до повного погашення за командиром ремонтного взводу бронетанкової техніки ремонтної роти військової частини НОМЕР_1 , капітаном ОСОБА_1 , в розмірі 45 725,00 грн. (сорок п ять тисяч сімсот двадцять п'ять гривень 00 копійок) та за командиром ремонтної роти військової частини НОМЕР_1 , старшим лейтенантом ОСОБА_3 , в розмірі 33 225,00 грн. (тридцять три тисячі двісті двадцять п'ять гривень 00 копійок).
Позивач, не погодившись з правомірністю прийняття спірного наказу в частині притягнення його до повної матеріальної відповідальності, звернувся з даним позовом до суду.
Розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог, судом встановлено наступне.
Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначає правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби (далі - Закон №2232-XII).
Частиною 1 статті 2 Закону №2232-XII передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до частини 4 статті 2 Закону №2232-ХІІ, порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Закон України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» (далі - Закон №160-ІХ), визначає підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону №160-ІХ, матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.
Згідно частини 1 статті 3 Закону №160-ІХ, підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Відповідно до частин 2, 3 статті 3 Закону №160-ІХ, умовами притягнення до матеріальної відповідальності є:
1) наявність шкоди;
2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків;
3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою;
4) вина особи в завданні шкоди.
Притягнення особи до матеріальної відповідальності за завдану шкоду не звільняє її від дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, встановленої законами України.
Статтею 4 Закону №160-ІХ передбачено, що особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 6 Закону №160-ІХ, особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі: виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій.
Аналогічні за змістом приписи містили і Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, яке втратило чинність із набуттям чинності Законом №160-ІХ.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
У рішенні від 10 лютого 2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Отже, рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
При цьому, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом.
Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб'єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.
Таким чином, висновки та рішення суб'єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
Проте, суд зазначає, що матеріали справи містять лише узагальнений опис матеріальних цінностей нестачу яких виявлено.
Відповідачем до суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що саме протиправні дії позивача призвели до нестачі матеріальних цінностей, не надано доказів на підтвердження наявності причинного зв'язку між протиправною поведінкою позивача і завданою шкодою.
У той же час, що неналежний облік матеріальних цінностей фактично є неналежним виконанням посадових обов'язків особою, до посадових обов'язків якої належить ведення такого обліку, що може бути підставою для її притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Проте, підставою для настання матеріальної відповідальності є вчинення військовослужбовцем дій, які умисно потягли за собою втрату військового майна, матеріальних цінностей, тощо.
Відповідачем до матеріалів справи не надано доказів, а судом не встановлено, що позивач умисно допустив протиправну поведінку, яка потягла за собою завдання шкоди (втрату) майну ВЧ НОМЕР_1 , не надано доказів наявності причинно наслідкового зв'язку між поведінкою позивача та завданою шкодою.
При цьому, та обставина, що позивач не заперечує проти виявленої нестачі, як вказує відповідач і його пояснення, не свідчить про наявність в його діях вини, оскільки позивач не погодився зі спірними наказами, у відповідній частині, про що свідчить їх судове оскарження у даній справі.
Посилання відповідача на те, що підставою для проведення розслідування проведений аудит, яким встановлено факт вини у втраті майна, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки статтею 8 Закону №160-ІХ визначено порядок проведення службового розслідування стосовно осіб, які можливо завдали шкоди шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків.
Суд зазначає, що аудит проводиться стосовно фінансово-господарської діяльності саме військової частини НОМЕР_1 , а не посадової особи, у даному випадку, позивача.
Вказаний акт не є належним доказом наявності вини позивача.
Під час розгляду адміністративної справи судом встановлено, що під час прийняття спірного наказу, у частині, що є предметом спору, відповідач діяв не обґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
При цьому, відповідачем не зазначено якими конкретно неправомірними діями позивача заподіяно шкоду.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності
Суд зазначає, що юридична відповідальність є індивідуальною. Це означає, що особа може нести відповідальність лише в разі вчинення нею діянь, які є об'єктивною стороною порушення. Не може йтися про відповідальність особи, коли не доведено вчинення діяння саме нею.
Факт вчинення відповідних діянь має бути доведений належними доказами та не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог, оскільки відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного наказу.
В силу статті 139 КАС України стягнення з відповідача суми судових витрат не здійснюється, так як від сплати судового збору позивач звільнений, а інших доказів понесених витрат станом на день ухвалення рішення до суду не надано.
Керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 250, 255, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву Капітана ОСОБА_1 помічника начальника бронетанкової служби технічної частини військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача командир військової частини НОМЕР_1 полковник ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправним та скасування наказу - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 полковника Іванова від 12 травня 2020 року № 229 в частині притягнення ОСОБА_1 до повної матеріальної відповідальності.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.
Рішення складено та підписано 08 липня 2021 року.
Суддя Д.В. Татаринов