вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
07.07.2021 Справа № 904/6976/20
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання Михайлової К.В.
та представників:
від позивача: Гемай В.В.;
від відповідача: Ібрагімов Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (м. Дніпро)
до ОСОБА_1 (с. Дніпровокам'янка, Верхньодніпровський район, Дніпропетровська область)
про стягнення заборгованості за договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № 12/02-6780-ОД від 16.05.2019 у загальному розмірі 42 033 грн. 24 коп. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 19.03.2021)
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій, на момент звернення з нею до суду, просило суд:
- стягнути з ОСОБА_1 (далі - відповідач) заборгованість за договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № 12/02-6780-ОД від 16.05.2019 у загальному розмірі 89 610 грн. 09 коп.;
- виселити відповідача з орендованого приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .
Ціна позову, на момент звернення з ним до суду, складалася з наступних сум:
- 26 813 грн. 58 коп. - основний борг;
- 1 923 грн. 05 коп. - пеня;
- 60 873 грн. 46 коп. - неустойка.
З огляду на те, що позивачем у складі учасників провадження було визначено фізичну особу - ОСОБА_1 (відповідача), на підставі абзацу 2 частини 1, частин 6, 7 статті 176 Господарського процесуального кодексу України, суд вважав за необхідне звернутися до Дніпровокам'янської сільської ради для отримання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) ОСОБА_1 , про що було постановлено ухвалу від 28.12.2020.
Від Дніпровокам'янської сільської ради Камянського району Дніпропетровської області надійшла відповідь (вх.суду 62484/20 від 31.12.2020), в якій зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 з 01.06.2017 по теперішній час.
Ухвалою суду від 05.01.2021 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Від відповідача надійшло клопотання (вх. суду № 6656/21 від 09.02.2021), в якому останній просив суд залучити до матеріалів справи наступні докази:
- засвідчену копію заяви № 03 від 05.06.2020 про припинення дії договору № 12/02-6780-ОД від 16.05.2019;
- засвідчену копію Акту приймання-передачі повернення з оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності від 18.05.2020;
- оригінал листа - запиту № 01 від 21.01.2021 від Фізичної-особи ОСОБА_1 до Верхньодніпровського коледжу Дніпровського державного аграрно-економічного університету;
- довідку № 37 від 26.01.2021 від Верхньодніпровського коледжу Дніпровського державного аграрно-економічного університету щодо припинення користування нежитловим приміщенням, що належить до державної власності від 16.05.2019 за договором № 12/02-6780-ОД;
- оригінал запиту № 02 від 27.01.2021 до Верхньодніпровського коледжу Дніпровського державного аграрно-економічного університету щодо перерахунку орендної плати за договором № 12/02-6780-ОД від 16.05.2019.
Ухвалою суду від 09.03.2021 здійснено перехід розгляду справи від спрощеного до загального позовного провадження, розпочато розгляд справи зі стадії відкриття провадження у справі, справу призначено до розгляду у підготовче засідання на 07.04.2021.
Від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (вх. суду №13894/21 від 19.03.2021), в якій останній просить суд стягнути на свою користь з відповідача заборгованість за договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № 12/02-6780-ОД від 16.05.2019 у загальному розмірі 42 033 грн. 24 коп., яка складається з наступних сум:
- 17 389 грн. 82 коп. - заборгованість з орендної плати;
- 1 464 грн. 98 коп. - пеня;
- 23 178 грн. 44 коп. - неустойка.
Подана заява про зменшення розміру позовних вимог обґрунтована наступним:
- під час розгляду позовної заяви в рамках письмового провадження, на адресу позивача від відповідача надійшов акт приймання-передавання (повернення) з оренди індивідуально визначеного державного майна від 18.05.2020;
- зазначений акт вказує на те, що державне майно повернуто з оренди 18.05.2020, отже позивач вважає за необхідне зменшити позовні вимоги з урахуванням зменшення періоду користування державним майном, яке було предметом оренди;
- у зв'язку з несвоєчасним поверненням майна з оренди утворилась заборгованість з неустойки та залишилась частково несплачена заборгованість з орендної плати, в тому числі за користування орендованим майном в позадоговірний період - з травня 2019 року по травень 2020 року на загальну суму 17 389 грн. 82 коп.;
- за час незаконного використання державного майна, позивачем нарахована неустойка у розмірі подвійної орендної плати за поточний місяць користування майном за час прострочення за період з січня 2020 року по травень 2020 року, яка складає 23 178 грн. 44 коп. та пеня за несплату орендної плати, яка нарахована за період з 16.06.2019 по 15.08.2020 та складає 1 464 грн. 98 коп.
Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що з червня 2019 року відповідачем стали порушуватися умови договору оренди в частині повного та своєчасного внесення орендної плати на користь орендодавця, внаслідок чого за період з травня 2019 року по травень 2020 року утворилась заборгованість в сумі 17 389 грн. 82 коп. За прострочення сплати орендної плати на підставі пункту 3.7. договору позивачем була нарахована та заявлена до стягнення пеня за період прострочення з 16.06.2019 по 15.08.2020 в сумі 1 464 грн. 98 коп. При цьому, враховуючи систематичне порушення відповідачем умов договору в частині своєчасного внесення орендної плати, як вказує позивач, ним було направлено на адресу відповідача лист про відмову від договору № 18-02-07406 від 18.12.2019, у зв'язку з чим, позивач вважає, що договір є розірваним та в період з 15.01.2020 по 18.05.2020 у відповідності до норм частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України, за час незаконного використання державного майна, позивачем нарахована неустойка у розмірі подвійної орендної плати за поточний місяць користування майном за час прострочення за період з січня 2020 року по травень 2020 року в сумі 23 178 грн. 44 коп.
У підготовче засідання 07.04.2021 з'явилися представники позивача та відповідача.
У вказаному засіданні судом було розглянуто подану позивачем заяву про зменшення розміру позовних вимог, яку було прийнято судом до розгляду.
У судовому засіданні 07.04.2021 відповідачем було заявлено клопотання про надання часу для узгодження розміру заборгованості з орендної плати, враховуючи, що в спірний період було запроваджено карантин. Вказане клопотання було задоволено судом.
Враховуючи вказане, ухвалою суду від 07.04.2021 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, а саме: по 10.06.2021 включно; у підготовчому засіданні 07.04.2021 протокольно було оголошено перерву до 11.05.2021.
Від відповідача засобами електронного зв'язку надійшло клопотання (вх. суду №22208/21 від 05.05.2021), в якому він просив суд відкласти розгляд справи, у зв'язку з тим, що бухгалтер, яка повинна була зробити перерахунок орендної плати за спірним договором оренди, знаходиться на лікарняному у COVID-центрі.
У підготовче засідання 11.05.2021 з'явився представник позивача, представник відповідача у вказане засідання не з'явився, при цьому судом було враховано наявність клопотання останнього про відкладення розгляду справи, яке було задоволено судом.
Враховуючи вказане, ухвалою суду від 11.05.2021 підготовче засідання було відкладено на 26.05.2021.
У підготовче засідання 26.05.2021 з'явився представник позивача, представник відповідача у вказане засідання не з'явився, причини нез'явлення суду не повідомив. З приводу обізнаності відповідача про розгляд даної справи судом, судом враховано таке.
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Поштове відправлення на адресу відповідача, в якому містилася ухвала суду від 11.05.2021, було повернуто за зворотною адресою з довідкою АТ "Укрпошта" форми 20 "Адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 78-81).
Частиною 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.
На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: АДРЕСА_2 , на яку і була направлена кореспонденція господарського суду для відповідача (а.с. 24).
При цьому, судом відзначено, що у всіх ухвалах суду по справі судом було роз'яснено про те, що інформація у цій справі доступна на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: http://dp.arbitr.gov.ua/sud5005/spisok/csz\;
- отже, всі учасники справи обізнані з можливістю ознайомлення з рухом справи на веб-порталі судової влади України та мали для цього всі дані;
- згідно з частиною 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Для цих цілей існує Єдиний державний реєстр судових рішень;
- відповідно до частин 1, 3 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин;
- згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалу господарського суду від 11.05.2021 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/96820688) надіслано судом 12.05.2021, зареєстровано в реєстрі 12.05.2021 та оприлюднено 13.05.2021 (отже, завчасно);
- таким чином, у всіх учасників справи були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, та реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела (у Єдиному державному реєстрі судових рішень);
- учасники судового провадження, безвідносно до отримання/неотримання поштової кореспонденції, в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, про що неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини, зокрема, у рішенні від 03.04.2008 по справі "Пономарьов проти України", рішенні від 26.04.2007 по справі "Олександр Шевченко проти України", рішенні від 14.10.2003 по справі "Трух проти України".
Судом було також відзначено, що в даному випадку підстави для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви у судовому засіданні, визначені статтями 183 та 202 Господарського процесуального кодексу України, були відсутні.
У підготовчому засіданні 26.05.2021 судом, відповідно до вимог статті 182 Господарського процесуального кодексу України, були здійснені всі дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
Враховуючи вказане, ухвалою суду від 26.05.2021 підготовче провадження було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 01.06.2021.
Від відповідача засобами електронного зв'язку надійшло клопотання (вх. суду №26866/21 від 31.05.2021), в якому він просив суд відкласти розгляд справи, посилаючись на те, що працівники, які повинні були здійснити перерахунок розміру орендної плати, звільнені, отже на його проведення необхідний додатковий час.
У судове засідання 01.06.2021 представники позивача та відповідача не з'явились, при цьому судом враховано наявність клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, яке було задоволено судом.
Враховуючи вказане, ухвалою суду від 01.06.2021 у судовому засіданні було оголошено перерву до 30.06.2021.
У судове засідання 30.06.2021 з'явилися представники позивача та відповідач.
У вказаному судовому засіданні виникла необхідність дослідження додаткових доказів по справі, у зв'язку з чим, представником позивача було заявлено усне клопотання про надання часу для їх долучення до матеріалів справи. Вказане клопотання було задоволено судом.
Враховуючи вказане, у судовому засіданні 30.06.2021 протокольно було оголошено перерву до 07.07.2021.
У судове засідання 30.06.2021 з'явилися представники позивача та відповідач.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
У судовому засіданні 07.07.2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача,
Предметом доказування у даній справі є обставини, пов'язані з укладенням договору оренди майна, строк дії договору, умови передачі майна в оренду та повернення його з оренди, час користування ним орендарем, правомірність заявленого до стягнення розміру та настання строку сплати орендної плати за користування майном у спірний період, наявність часткової чи повної її оплати, встановлення факту прострочення оплати орендної плати, наявність підстав для стягнення пені та неустойки у заявлених позивачем розмірах.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Так, 16.05.2019 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізький та Кіровоградській областях (далі - орендодавець, позивач) та Фізичною особою - підприємцем Ібрагімовим Теймуром Ісрафіл-огли (далі - орендар, відповідач) укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № 12/02-6780-ОД (далі - договір, а.с.19-12), відповідно до пунктів 1.1., 1.2. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлове вбудоване приміщення (далі - майно) загальною площею 362,12 кв. м (корисна площа - 274,9 кв. м та площа загального користування - 87,22 кв.м), розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , що перебуває на балансі Верхньодніпровського коледжу Дніпровського державного аграрно-економічного університету (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на 28.02.2019 і становить за незалежною оцінкою 626 468 грн. 00 коп. (без урахування ПДВ). Майно передається в оренду з метою розміщення фізкультурно-спортивних закладів, діяльність яких спрямована на організацію та проведення занять різними видами спорту (проведення занять з кікбоксингу), погодинно згідно графіку (погодинне використання). Використання державного майна не за призначенням забороняється.
У пунктах 10.1., 10.4 договору сторони визначили, що договір укладено строком на 1 рік, що діє з 16.05.2019 по 15.05.2020 включно. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору або зміну його умов після закінчення строку його дії протягом одного місяця, договір уважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Виключення складають договори оренди по яким відповідно до статті 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" необхідно проведення оцінки об'єкта оренди або договори оренди, які потребують внесення змін в істотні умови договору (з урахуванням та/або на підставі змін законодавства України з питань оренди державного майна, матеріалів перевірки, тощо). Зазначені дії оформляються додатковим договором про внесення змін до договору, який є невід'ємною частиною договору.
Доказів зміни, визнання недійсним вказаного договору сторонами суду не надано.
При цьому стосовно відповідача - ОСОБА_1 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань міститься така інформація:
- реєстрація ОСОБА_1 фізичною особою - підприємцем - 30.11.2017;
- реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.24).
З цього приводу суд зазначає таке.
Предметна та суб'єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 Господарського процесуального кодексу України. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
За статтею 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (зокрема, пункти 5, 10, 14 цієї статті).
Наведене свідчить про те, що з дати набрання чинності Господарським процесуальним кодексом України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб'єктного складу сторін.
Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Як уже зазначалось, звертаючись із цим позовом, позивач просить стягнути орендну плату, пеню та неустойку за період фактичного користування орендованим майном, яке було передано в оренду відповідно до господарського договору - договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № 12/02-6780-ОД, укладеного між двома суб'єктами господарської діяльності - Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізький та Кіровоградській областях (орендодавець, позивач) та Фізичною особою - підприємцем Ібрагімовим Теймуром Ісрафіл-огли (орендар, відповідач).
Отже, вказані події мали місце між сторонами - юридичною особою та фізичною особою - підприємцем, тобто виникли із господарської діяльності.
Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
Згідно із частиною 1 статті 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
За частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.
За положеннями статті 51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Відповідно до статті 52 Цивільного кодексу України фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
За змістом статей 51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України, статей 202-208 Господарського кодексу України, частини 8 статті 4 Закону України від 15.05.2003 № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Зазначена правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 по справі № 910/8729/18 (провадження № 12-294гс18) та від 25.06.2019 по справі № 904/1083/18 (провадження № 12-249гс18).
Таким чином, належним відповідачем у даній справі є ОСОБА_1 ; справа підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Як зазначає позивач, з червня 2019 року відповідачем стали порушуватися умови договору оренди в частині повного та своєчасного внесення орендної плати на користь орендодавця, внаслідок чого за період з травня 2019 року по травень 2020 року утворилась заборгованість в сумі 17 389 грн. 82 коп. За прострочення сплати орендної плати на підставі пункту 3.7. договору позивачем була нарахована та заявлена до стягнення пеня за період прострочення з 16.06.2019 по 15.08.2020 в сумі 1 464 грн. 98 коп.
При цьому, враховуючи систематичне порушення відповідачем умов договору в частині своєчасного внесення орендної плати, як вказує позивач, ним було направлено на адресу відповідача лист про відмову від договору № 18-02-07406 від 18.12.2019, у зв'язку з чим, позивач вважає, що договір є розірваним та в період з 15.01.2020 по 18.05.2020 у відповідності до норм частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України, за час незаконного використання державного майна, позивачем нарахована неустойка у розмірі подвійної орендної плати за поточний місяць користування майном за час прострочення за період з січня 2020 року по травень 2020 року в сумі 23 178 грн. 44 коп. Вказане і є причиною спору.
Предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача грошових коштів, які становлять розмір орендної плати, яка підлягала сплаті за період з травня 2019 року по травень 2020 року за договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № 12/02-6780-ОД від 16.05.2019, пеня нарахована за прострочення внесення вказаної орендної плати, а також неустойка , заявлена на підставі частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України, за час незаконного використання державного майна в період з січня 2020 року по травень 2020 року, які відповідач відмовився сплатити у добровільному порядку.
Судом встановлено, що між сторонами, внаслідок укладання договору № 12/02-6780-ОД від 16.05.2019, виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України та Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Вказаний договір оренди є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно зі статтями 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статтями 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, а відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Аналогічні положення містяться в статті 759 Цивільного кодексу України та статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (частина 1 статті 760 Цивільного кодексу України).
Судом враховано, що відповідно до статті 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.
Повернення наймачем предмета договору найма оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
Відповідно до пункту 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування державним майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами договору та акта приймання - передавання майна.
На виконання умов договору, 16.05.2019 орендодавцем передано, а орендарем прийнято об'єкт оренди - нежитлове вбудоване приміщення загальною площею 362,12 кв.м., вартість якого, згідно з незалежною оцінкою станом на 28.02.2019 становила 626 468 грн. 00 коп., що підтверджується актом приймання-передачі в оренду нерухомого майна - площею 362,12 кв.м., що знаходиться на балансі Верхньодніпровського коледжу Дніпровського державного аграрно-економічного університету за адресою: м.Верхньодніпровськ, вулиця Дедишка, 1 (а.с.13).
Враховуючи положення укладеного договору та приймаючи до уваги підписання сторонами акту від 16.05.2019, суд дійшов висновку щодо належного виконання позивачем (орендодавцем) обов'язку щодо надання відповідачу в оренду відповідного нежитлового приміщення.
Пунктом 5.15. договору передбачено, що орендар зобов'язаний вести книгу щоденної реєстрації приймання-передачі орендованого майна, щомісячно складати акти приймання- передачі майна, які підписуються орендарем та балансоутримувачем та надавати один примірник такого акту орендодавцеві.
Однак матеріали справи не містять доказів складання вказаних актів та ведення відповідної книги; відомостей щодо складання актів, передбачених пунктом 5.15. договору, а також ведення книги щоденної реєстрації приймання-передачі орендованого майна сторонами суду також не повідомлено.
В той же час, як вбачається з матеріалів справи, спірний договір оренди припинив свою дію та майно було повернуто за актом приймання-передачі повернення з оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності від 18.05.2020 (а.с.41).
Згідно зі статтею 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до частини 1, частини 4 статті 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Статтею 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що орендна плата з урахуванням її індексації є істотною умовою договору оренди.
За змістом частини 3 статті 285 Господарського кодексу України орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вплачувати орендну плату. Аналогічні положення містяться в пункті 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Частинами 1 та 3 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" також передбачено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.
Так, у пунктах 3.1., 3.2. договору сторони визначили, що орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку) / за результатами конкурсу на право оренди майна, становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку лютий 2019 року у розмірі 2 803 грн. 66 коп. Розмір орендної плати за перший місяць оренди травень 2019 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за березень, квітень, травень місяць 2019 року на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.
Відповідно до пункту 3.3 договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
Згідно з умовами пункту 3.6. договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50% до 50% щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря протягом дії договору, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Методикою розрахунку і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.
При цьому, у пункті 5.3. договору орендар зобов'язався, зокрема, своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить також з наступного.
В силу положень статей 525 та 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При цьому, враховуючи порядок сплати орендної плати, визначений у пункті 3.6. договору (щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу), строк внесення орендної плати до державного бюджету за загальний період користування об'єктом оренди з травня 2019 року по березень 2020 року є таким, що настав.
Судом встановлено, що за вказаний період орендна плата до державного бюджету підлягала сплаті в наступних сумах та в такі терміни:
- за травень 2019 року в сумі 742 грн. 50 коп. - не пізніше 15.06.2019;
- за червень 2019 року в сумі 1 431 грн. 40 коп. - не пізніше 15.07.2019;
- за липень 2019 року в сумі 1 422 грн. 81 коп. - не пізніше 15.08.2019;
- за серпень 2019 року в сумі 1 418 грн. 54 коп. - не пізніше 15.09.2019;
- за вересень 2019 року в сумі 1 428 грн. 47 коп. - не пізніше 15.10.2019;
- за жовтень 2019 року в сумі 1 438 грн. 47 коп. - не пізніше 15.11.2019;
- за листопад 2019 року в сумі 1 439 грн. 91 коп. - не пізніше 15.12.2019;
- за грудень 2019 року в сумі 1 437 грн. 03 коп. - не пізніше 15.01.2020;
- за січень 2020 року в сумі 1 439 грн. 90 коп. - не пізніше 15.02.2020;
- за лютий 2020 року в сумі 1 435 грн. 58 коп. - не пізніше 15.03.2020;
- за березень 2020 року (за період з 01.03.2020 по 16.03.2020) в сумі 746 грн. 87 коп. - не пізніше 15.04.2020, а всього сума орендної плати за період користування орендованим майном з травня 2019 року по березень 2020 року складає 14 381 грн. 48 коп.
Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з нормами статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Матеріалами справи підтверджується, що всупереч умовам договору оренди, а також порушуючи норми діючого законодавства, відповідач свої зобов'язання не виконав, орендну плату за період користування об'єктом оренди з травня 2019 року по березень 2020 року у встановлений договором строк не сплатив, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 14 381 грн. 48 коп.
Таким чином, приймаючи до уваги виконання орендодавцем та балансоутримувачем своїх обов'язків щодо надання відповідачу в оренду спірного майна, а також відсутність з боку відповідача платежів по орендній платі за загальний період з травня 2019 року по березень 2020 року, суд дійшов висновку, що відповідачем були порушені умови договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № 12/02-6780-ОД від 16.05.2019, положення статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу (орендної плати за період з травня 2019 року по березень 2020 року (до 16.03.2020 включно)) в сумі 14 381 грн. 48 коп. визнаються судом обґрунтованими, доведеними належними доказами та такими, що підлягають задоволенню, оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.
Щодо нарахованої позивачем орендної плати за період користування орендованим майном з 17.03.2020 по 18.05.2020 суд зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу Covid-19" встановлено з 12 березня до 03 квітня 2020 року на усій території України карантин, заборонивши: відвідування закладів освіти її здобувачами; проведення всіх масових заходів, у яких бере участь понад 200 осіб, крім заходів, необхідних для забезпечення роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Спортивні заходи дозволяється проводити без участі глядачів (уболівальників).
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 № 215 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу Covid-19", зокрема, вказано, що з 00 год. 01 хв. 17 березня 2020 року до 03 квітня 2020 року заборонено роботу суб'єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно-розважальних центрів, інших закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури, торговельного і побутового обслуговування населення, крім роздрібної торгівлі продуктами харчування, пальним, засобами гігієни, лікарськими засобами та виробами медичного призначення, засобами зв'язку, провадження банківської та страхової діяльності, а також торговельної діяльності і діяльності з надання послуг з громадського харчування із застосуванням адресної доставки замовлень за умови забезпечення відповідного персоналу засобами індивідуального захисту.
Дію карантину було продовжено на всій території України згідно з Постановами Кабінету Міністрів України № 392 від 20.05.2020, № 500 від 17.06.2020, № 641 від 22.07.2020, № 760 від 26.08.2020, № 956 від 13.10.2020, № 1236 від 09.12.2020, № 104 від 17.02.2021.
Крім того, Законом України "Про соціальну підтримку застрахованих осіб та суб'єктів господарювання на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби Covid-19, спричиненої коронавірусом Sars-CoV-2" було внесено зміни до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби Covid-19", зокрема доповнено підпунктами 5 та 6 наступного змісту:
5) для суб'єктів господарювання, діяльність яких була заборонена/обмежена на період встановлення карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), строки дії договорів оренди державного та комунального майна, які закінчуються у цей період, продовжуються на період карантину та обмежувальних заходів, а також протягом одного місяця з дня його/їх закінчення;
6) суб'єктам господарювання, діяльність яких була заборонена у цей період, не нараховується та ними не сплачується орендна плата за договорами оренди державного або комунального майна.
Враховуючи вказане, суд приходить до висновку, що у встановлений в пункті 10.1. договору термін - 15.05.2020, договір не припинив свою дію та на підставі Законоу України "Про соціальну підтримку застрахованих осіб та суб'єктів господарювання на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби Covid-19, спричиненої коронавірусом Sars-CoV-2" та Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби Covid-19" продовжився на період карантину та обмежувальних заходів, а також протягом одного місяця з дня його/їх закінчення.
В той же час, згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, єдиним видом діяльності Фізичної особи - підприємця Ібрагімова Теймура Ісрафіл-огли є "85.51 Освіта у сфері спорту та відпочинку (основний) (а.с.19).
Більше того, умовами договору підтверджується, що спірне майно було передано в оренду з метою розміщення фізкультурно-спортивних закладів, діяльність яких спрямована на організацію та проведення занять різними видами спорту (проведення занять з кікбоксингу), що узгоджується з основним видом діяльності Фізичної особи - підприємця Ібрагімова Теймура Ісрафіл-огли (орендаря).
Таким чином, нежитлове приміщення, яке перебувало у відповідача в користуванні на підставі договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № 12/02-6780-ОД від 16.05.2019, використовувалось з метою розміщення фізкультурно-спортивного закладу, діяльність якого спрямована на організацію та проведення занять різними видами спорту (проведення занять з кікбоксингу).
При цьому, вказана діяльність не відноситься до тих видів діяльності, робота яких була дозволена під час карантину, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що відповідач не мав права використовувати об'єкт оренди з моменту встановлення обмежувальних заходів (з 17.03.2020) і, у даному випадку, до моменту повернення майна з оренди за відповідним актом (до 18.05.2020), та був позбавлений можливості здійснювати господарську діяльність у орендованому приміщення та, відповідно, отримувати прибуток.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 № 611 "Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину" передбачено наступне:
1. Установлено, що на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2:
1) звільняються від орендної плати орендарі за переліком згідно з додатком 1;
2) нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном, розрахованої відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (ЗП України, 1996 р., № 2, ст. 57; Офіційний вісник України, 2011 р., № 71, ст. 2677), здійснюється у розмірі:
- 50 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 2;
- 25 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком
2. Орендодавцям державного майна забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови починаючи з дати встановлення карантину.
При цьому, зокрема, у Додатку № 1 (Перелік орендарів, які звільняються від орендної плати за користування нерухомим державним майном) зазначено, що до таких орендарів відносяться:
- орендарі, які орендують приміщення (в учбових корпусах) закладів освіти і науки державної форми власності з метою розміщення: кафе, кафетеріїв, їдалень, буфетів, які не здійснюють продаж товарів підакцизної групи; ксерокопіювальної техніки для надання населенню послуг із ксерокопіювання документів; торговельних об'єктів з продажу поліграфічної продукції та канцтоварів; ліцензованої відео- та аудіопродукції, призначеної для закладів освіти; торговельних об'єктів з продажу непродовольчих товарів; торговельних автоматів, що відпускають продовольчі товари; науково-дослідних установ;
- орендарі, які орендують приміщення для розміщення: приватних закладів освіти; державних закладів освіти, що частково фінансуються з державного бюджету, та закладів освіти, що фінансуються з місцевого бюджету; державних та комунальних закладів позашкільної освіти (крім оздоровчих закладів для дітей та молоді) та закладів дошкільної освіти; видавництв друкованих засобів масової інформації та видавничої продукції, що видаються українською мовою; торговельних об'єктів з продажу книг, газет і журналів, виданих українською мовою; фізкультурно-спортивних закладів, діяльність яких спрямована на організацію та проведення занять різними видами спорту; бібліотек, музеїв; закладів, що провадять підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів; закладів культури незалежно від форми власності, що орендують приміщення для здійснення статутної діяльності в сфері культури та мистецтв; салонів краси, саун, турецьких лазень, соляріїв, кабінетів масажу, тренажерних залів;
- орендарі, які орендують приміщення з метою: організації концертів та іншої видовищно-розважальної діяльності; побутового обслуговування населення; здійснення туроператорської та турагентської діяльності.
Отже, суд зазначає, що вид господарської діяльності відповідача, яку він здійснює в орендованому на умовах договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № 12/02-6780-ОД від 16.05.2019 приміщенні - розміщення фізкультурно-спортивного закладу, діяльність якого спрямована на організацію та проведення занять різними видами спорту (проведення занять з кікбоксингу), відноситься до видів діяльності, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 №611 "Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину" у Додатку № 1, а саме: фізкультурно-спортивних закладів, діяльність яких спрямована на організацію та проведення занять різними видами спорту.
Відповідно до частини 4 статті 14 Цивільного кодексу України особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
Згідно з частиною 6 статті 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Підставою звільнення від зобов'язання сплачувати орендну плату ця норма визначає об'єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.
Для застосування частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном (орендної плати) визначальною умовою є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем і він не відповідає за це, мають бути доведені. Подібні правові висновки викладені у пункті 31.4 постанови Верховного Суду від 27.08.2019 у справі № 914/2264/17.
При цьому незалежними від волі орендаря обставинами є, зокрема, незаконне захоплення майна іншою особою, неповідомлення орендодавцем орендаря про права третіх осіб на майно (наприклад, право застави, при реалізації якого може накладатися арешт на майно, що унеможливлює доступ орендаря до нього), аварійний чи незадовільний технічний стан майна, правомірне зайняття приміщення третьою особою на підставі договору оренди, раніше укладеного з орендодавцем.
При настанні таких обставин вже після укладення договору оренди доказами на підтвердження неможливості використання майна можуть бути, зокрема, сертифікат торгово-промислової палати щодо форс-мажорних обставин, документально оформлені результати розгляду заяв та скарг до правоохоронних органів, акт державного виконавця про арешт майна та його передачу третій особі на відповідальне зберігання, судове рішення у справі за позовом про усунення перешкод у користуванні майном, висновок судової експертизи про аварійний стан об'єкта оренди, рішення компетентного державного органу про початок його реконструкції, реставрації чи капітального ремонту тощо. Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 905/1601/17.
В той же час, у даному випадку такою обставиною є заходи, запроваджені суб'єктами владних повноважень, якими забороняються певні види господарської діяльності з використанням орендованого майна, тобто, законодавча заборона здійснення господарської діяльності, для провадження якої спірне приміщення передавалось в оренду.
Доказів порушення законодавчої заборони та фактичного ведення господарської діяльності з розміщення фізкультурно-спортивного закладу, діяльність якого спрямована на організацію та проведення занять різними видами спорту (проведення занять з кікбоксингу) в період з 17.03.2020 по 18.05.2020 матеріали справи не містять. Крім того, у довідці балансоутримувача - Верхньодніпровського коледжу Дніпровського державного аграрно-економічного університету № 37 від 26.01.2021 підтверджено, що у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу Covid-19" з 12.03.2020 Фізичною особою - підприємцем Ібрагімовим Теймуром Ісрафіл-огли припинено користування нежитловим вбудованим присіщенням загальною площею 362,12 кв.м., розміщеним за адресою: Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, м. Верхньодніпровськ, вулиця Дедишка, 1, яке здійснюється на підставі договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № 12/02-6780-ОД від 16.05.2019 (а.с.43).
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 № 540-IX, який набрав чинності 02.04.2020, розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 14 такого змісту: "14. З моменту встановлення карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11.03.2020 № 211 (з наступними змінами і доповненнями), і до його завершення в установленому законом порядку наймач може бути звільнений від плати за користування майном відповідно до частини шостої статті 762 цього Кодексу".
Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13.04.2020 № 553-IX, який набрав чинності 18.04.2020, пункт 14 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України викладено в такій редакції: "14. Встановити, що на час дії відповідних обмежувальних карантинних заходів, запроваджених Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), обставинами, за які наймач (орендар) не відповідає відповідно до частини другої статті 286 Господарського кодексу України, частин четвертої та шостої статті 762 Цивільного кодексу України, також є заходи, запроваджені суб'єктами владних повноважень, якими забороняються певні види господарської діяльності з використанням орендованого майна, або заходи, якими забороняється доступ до такого майна третіх осіб".
Судом враховано, що Фонд державного майна України листом № 10-16-8306 від 30.04.2020 "Щодо деяких питань реалізації Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Держаний бюджет України на 2020 рік" надав роз'яснення щодо порядку застосування звільнення орендарів державного майна від сплати орендної плати, зі змісту яких вбачається, що для отримання звільнення від орендної плати необхідно:
1. Перевірити чи поширюються заборони зі здійснення певного виду підприємницької та іншої діяльності, що запроваджені постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11.03.2020 № 211 (із змінами і доповненнями) на вид діяльності (цільове призначення), за яким використовується державне майно за договором оренди.
2. Якщо так, то орендар звертається із заявою до орендодавця з проханням звільнити такого орендаря від орендної плати за договором відповідно до статті 762 Цивільного кодексу України.
3. Після отримання звернення орендаря орендодавець спільно з балансоутримувачем майна, що є об'єктом договору оренди, здійснює обстеження орендованого приміщення з метою отримання доказів призупинення орендарем діяльності на об'єкті оренди, про що складається акт.
4. На підставі заяви орендаря і складеного представниками орендодавця і балансоутримувача акту обстеження орендодавець приймає рішення про звільнення орендаря від сплати орендної плати на період карантину.
В той же час, суд відзначає, що постанова Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 №611 "Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину" не містить будь-яких умов чи застережень щодо її застосування, зокрема, звільнення від орендної плати орендарів за переліком згідно з Додатком 1, таких, як: лише за зверненням орендарів, після складання акту тощо.
Отже, з огляду на передбачену у пункті 1.2. договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № 12/02-6780-ОД від 16.05.2019 мету використання орендованого майна (розміщення фізкультурно-спортивного закладу, діяльність якого спрямована на організацію та проведення занять різними видами спорту (проведення занять з кікбоксингу)), враховуючи положенням частини 2 Переліку орендарів, які звільняються від орендної плати за користування нерухомим державним майном, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для звільнення відповідача (орендаря) від сплати орендної плати за період користування спірним майном з 17.03.2020 по 18.05.2020, оскільки у даному випадку визначальним є саме мета використання орендованого нерухомого державного майна та доведеним є факт, що у вказаний період відповідач не міг з незалежних від нього обставин використовувати об'єкт оренди для здійснення своєї підприємницької діяльності у повному обсязі через запроваджені обмеження.
Враховуючи вказане, в частині вимог про стягнення основного боргу (орендної плати за період користування орендованим майном в період з 17.03.2020 по 18.05.2020) в сумі 3 008 грн. 34 коп. суд вважає за необхідне відмовити.
З приводу посилання позивача на факт розірвання договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № 12/02-6780-ОД від 16.05.2019, у зв'язку з відмовою орендодавця від договору на підставі частини 2 статті 782 Цивільного кодексу України, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
Як зазначає позивач, враховуючи систематичне порушення відповідачем умов договору в частині своєчасного внесення орендної плати, ним було направлено на адресу відповідача лист про відмову від договору № 18-02-07406 від 18.12.2019, у зв'язку з чим, позивач вважає, що договір є розірваним та в період з 15.01.2020 по 18.05.2020 у відповідності до норм частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України, за час незаконного використання державного майна, позивачем нарахована неустойка у розмірі подвійної орендної плати за поточний місяць користування майном за час прострочення за період з січня 2020 року по травень 2020 року в сумі 23 178 грн. 44 коп.
В той же час, здійснивши аналіз наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позивачем не надано належних доказів повідомлення відповідача про відмову від договору.
Так, до позовної заяви взагалі не було долучено доказів направлення листа № 18-02-07406 від 18.12.2019 щодо відмови від договору оренди № 18-02-07406 від 18.12.2019.
В подальшому, на стадії розгляду справи по суті, позивачем було долучено до матеріалів справи:
- список № 8 згрупованих поштових відправлень, на якому мітиться відбуток АТ "Укрпошта" про прийняття його до відправлення, але який не підтверджує, що за ним позивачем було направлено відповідачу саме лист № 18-02-07406 від 18.12.2019 щодо відмови від договору оренди № 18-02-07406 від 18.12.2019, оскільки він не містить всіх реквізитів опису вкладення у поштове відправлення, який міг би належним чином підтвердити вміст поштового відправлення; зазначення в графі "№ відправлення" - 18-02-07406, який збігається з номером вказаного вище листа, не є достатнім доказом направлення позивачем саме листа № 18-02-07406 від 18.12.2019 щодо відмови від договору оренди № 18-02-07406 від 18.12.2019;
- список № 814 згрупованих поштових відправлень, який взагалі не мітить будь-яких відміток (відбитку, штампу) щодо його відправлення, а також не містить відомостей щодо вмісту відправлення;
- фіскальний чек ПН 215600426655 від 11.01.2020, який без опису вкладення до такого відправлення, не є належним доказом направлення, оскільки з його змісту неможливо встановити особу отримувана, його адресу та вміст поштового відправлення.
Також суд відзначає, що матеріалами справи не підтверджується направлення відповідачу листа № 18-02-01260 від 18.02.2016 (а.с.15), оскільки, як було вказано вище, фіскальний чек, не є належним доказом направлення такого листа.
Слід також відзначити, що під час розгляду справи судом відповідач посилався на неотримання будь-яких листів від позивача щодо відмови від договору; більше того, про неотримання відповідачем таких листів може свідчити заява відповідача № 03 від 05.06.2020, в якій він повідомляв про припинення дії договору № 12/02-6780-ОД від 16.05.2019 (а.с.40).
Враховуючи вказане, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факт розірвання договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № 12/02-6780-ОД від 16.05.2019, отже нарахування неустойки у розмірі подвійної орендної плати за період використання державного майна з 15.01.2020 по 18.05.2020 у відповідності до норм частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України, в сумі 23 178 грн. 44 коп. є неправомірним, оскільки, як було встановлено судом вище, у вказаний період - з 15.01.2020 по 18.05.2020 договір № 12/02-6780-ОД від 16.05.2019 продовжував діяти.
Враховуючи вказане, в частині вимог про стягнення неустойки у розмірі подвійної орендної плати за період користування орендованим майном в період з 15.01.2020 по 18.05.2020 в сумі 23 178 грн. 44 коп. суд вважає за необхідне відмовити.
При цьому, з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов'язань - способи або види забезпечення виконання зобов'язань.
Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Так, у пункті 3.7. договору сторони передбачили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.
Отже, за прострочення виконання зобов'язань зі сплати орендної плати за період травня 2019 року по січень 2020 року, на підставі пункту 3.7. договору, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 16.06.2019 по 15.08.2020 в сумі 1 464 грн. 98 коп.
Господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені, зробленого позивачем у заяві про зменшення розміру позовних вимог (а.с.52-55), та встановлено, що під час його проведення позивачем були вірно визначені суми заборгованості та періоди прострочення; нарахування здійснено на суми орендної плати, правомірність яких встановлена судом, а саме за період оренди з травня 2019 року по січень 2020 року (до початку карантину).
Отже, розрахунок пені, наведений позивачем у заяві про зменшення розміру позовних вимог (а.с.52-55), визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.
Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення пені є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в сумі 1 464 грн. 98 коп.
Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Стягненню з відповідача на користь позивача підлягає частина витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви в сумі 792 грн. 45 коп.
Крім того, слід зазначити, що в процесі розгляду справи, позивачем були уточнені позовні вимоги, однак надлишково сплачена частина судового збору у розмірі 2 102 грн. 00 коп. (за немайнову вимогу щодо виселення) може бути повернута позивачу на підставі статті 7 Закону України "Про судовий збір" за відповідним клопотанням.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № 12/02-6780-ОД від 16.05.2019 у загальному розмірі 42 033 грн. 24 коп. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 19.03.2021) - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (49000, м. Дніпро, вулиця Центральна, будинок 6; ідентифікаційний код 42767945) 14 381 грн. 48 коп. - основного боргу, 1 464 грн. 98 коп. - пені та 792 грн. 45 коп. - частину витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 07.07.2021.
Суддя Ю.В. Фещенко