Машівський районний суд Полтавської області
Справа № 948/508/21
Номер провадження 1-в/948/67/21
08.07.2021 Машівський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого-судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
представника Машівської ВК (№9) ОСОБА_4 ,
засудженого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Машівка в режимі відеоконференції з Державною установою «Машівська виправна колонія (№ 9)» та Решетилівським районним судом Полтавської області спільне подання Державної установи «Машівська виправна колонія (№ 9)» та спостережної комісії Полтавської РДА Полтавської області стосовно засудженого:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. І. Франко, зареєстрованого АДРЕСА_1 (фактично проживає АДРЕСА_2 , громадянина України, освіта середня спеціальна, раніше не судимого,
про умовно-дострокове звільнення
у червні 2021 року до суду надійшло вказане подання, яке обґрунтоване тим, що ОСОБА_5 вироком Пологівського районного суду Запорізької області від 26.10.2017р. засуджений за ч.2 ст.286 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 роки.
Станом на 02 червня 2021 року відбув Ѕ строку основного покарання, характеризується позитивно, як особа, що довела своє виправлення, а тому до нього може бути застосоване умовно-дострокове звільнення.
Заслухавши думку прокурора та представника ВК-9, які подання підтримали, засудженого, який з поданням погодився, дослідивши докази у справі, суд дійшов такого висновку.
Судом установлено, що ОСОБА_5 відбуває покарання у виді позбавлення волі з 02 березня 2019 року, кінцевий строк 02 вересня 2023 року, прибув до Машівської ВК (№9) 07.05.2019р.
З вироку суду вбачається, що ОСОБА_5 вчинив злочин у стані алкогольного сп'яніння та внаслідок його дій загинула одна людина. Свою провину спочатку визнавав частково, потім повністю, намагався відшкодувати шкоду потерпілим, але вони від цього відмовилися та просили позов залишити без розгляду. Крім цього, з вироку видно, що засуджений чотири рази притягувався до відповідальності за ч.ч. 1, 2 ст. 130 КУпАП (а.о.с. 1-6).
Згідно п.1 ч.3 ст. 81 КК України (в редакції станом на 17.03.2021р.) умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше половини строку покарання, призначеного судом за кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за необережний тяжкий злочин.
З матеріалів справи видно, що ОСОБА_5 на час ДТП перебував у стані алкогольного сп'яніння та злочин вчинив 19.01.2016р.
Згідно п.1 ч.3 ст. 81 КК України (в редакції, що діяла на час вчинення злочину) умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше половини строку покарання, призначеного судом за кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, а також за необережний тяжкий злочин.
Відповідно до ч.1 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Отже, з огляду на те, що на час вчинення ОСОБА_5 злочину, редакція п.1 ч.3 ст. 81 КК України не передбачала заборони її застосування до осіб, які вчинили злочини в стані алкогольного сп'яніння, а відтак з урахуванням вимог ст. 5 КК України, п.1 ч.1 ст. 81 КК України необхідно застосувати в редакції до діяла до 17.03.2021р.
Так, засуджений за період відбування покарання в місцях позбавлення волі стягнень не мав, в той час п'ять разів був заохочений за сумлінну поведінку та ставлення до праці, останній раз 31.03.2021р., також характеризується як особа, що довела своє виправлення, оскільки працевлаштований робітником рослинництва, дбайливо ставиться до майна установи, дотримується правомірних взаємовідносин та ввічливого ставлення з персоналом, підтримує рівні взаємовідносини з іншими засудженими, приймає участь у виховних заходах, вину у скоєному злочині визнає, вирок та покарання вважає справедливими, має виконавчі листи на суму 232 250, 70 грн, із заробітної плати утримано 14 303, 48 грн, достроково 2400 грн, що підтверджується характеристикою і довідкою про стягнення та заохочення (а.с. 2-4).
Засуджений з червня 2019 року працює робітником рослинництва, від роботи не відмовлявся, що свідчить 100% виконання (а.о.с. 91), згідно довідки бухгалтерії він має виконавчі листи про стягнення коштів на користь потерпілих в загальному розмірі 229 107, 36 грн та на користь держави 3143, 34 грн (погашено повністю), утримано в установі - 14303, 48 грн, достроково 2400 грн (а.о.с. 90).
В судовому засіданні засуджений зазначив, що 35 000, 00 грн, які він направляв потерпілим до ухвалення вироку, він брав у позику, а оскільки потерпілі відмовилися більше не направляв.
Відповідно до ч. 2 ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.
За частиною 1 ст. 6 КВК України виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
Отже, однією з головних умов для умовно-дострокового звільнення засудженого від відбування покарання є доведеність виправлення засудженого, тобто готовність до: самокерованої поведінки, сприйняття встановлених у суспільстві норм та правил поведінки, дотримання норм чинного законодавства.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Отже, даючи оцінку доказам у справі, суд вважає, що хоча засуджений за час відбування покарання в Машівській ВК-9 постійно працював та п'ять разів був заохочений за сумлінну поведінку та ставлення до праці, водночас, враховуючи те, що він вчинив злочин в стані алкогольного сп'яніння, а до цього неодноразово нехтував Правилами дорожнього руху і 4 рази притягувався до відповідальності за ст. 130 КУпАП, суд вважає, що відбутого ним строку недостатнього для переконливого висновку, що він довів своє виправлення. Крім цього, суд враховує, що засуджений недостатньо вживав заходів для відшкодування шкоди потерпілим, оскільки добровільно сплатив лише 2400 грн, при цьому більші суми направив на погашення процесуальних витрат, а не полегшення страждань потерпілих, кошти, які він намагався сплатити до ухвалення вироку потерпілим не направив, що в сукупності не свідчить про досягнення мети покарання.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що подання є передчасним, а тому у його задоволенні слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. 539 КПК України, суд
у задоволенні спільного подання Державної установи «Машівська виправна колонія (№ 9)» та спостережної комісії Полтавської РДА Полтавської області про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_5 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом 7 діб з дня її оголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Машівський районний суд, а засудженим у той же строк з моменту вручення копії судового рішення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, а у випадку її оскарження, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1