Справа № 761/22316/21
Провадження № 1-кс/761/13167/2021
24 червня 2021 року місто Київ
Шевченківський районний суд міста Києва у складі слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
слідчого ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
власника майна ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду клопотання слідчого СВ ВП №1 Шевченківського УП ГУНП у м. Києві старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Шевченківської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 ,
про накладення арешту у кримінальному провадженні №12021100100002283, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.06.2021, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.307 КК України, -
12 червня 2021 року слідчий СВ ВП №1 Шевченківського УП ГУНП у м. Києві старший лейтенант поліції ОСОБА_7 звернувся до суду з клопотанням, погодженим прокурором Шевченківської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_8 про арешт майна у кримінальному провадженні №12021100100002283, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.06.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.307 КК України.
В обгрунтування зазначеного клопотання слідчий зазначив, що в ході особистого обшуку ОСОБА_5 вилучено мобільні телефони, які належать останньому, та які, на думку слідчого, можуть містити інформацію, яка підтверджує збут наркотичних речовин; банківські картки, які можуть підтвердити рух коштів, які могли бути отримані від збуту наркотичних речовин; грошові кошти, які могли бути отримані злочинним шляхом від збуту наркотичних речовин; матерчатий рюкзак, який міг використовуватись для перенесення наркотичних засобів. Із метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні слідчий звернувся до суду з даним клопотанням.
Згідно протоколу автоматичного визначення слідчого судді від 14.06.2021 клопотання розподілено на слідчого суддю ОСОБА_1 .
У судовому засіданні слідчий підтримав доводи клопотання, викладені у ньому, просив накласти арешт на майно, визначене у прохальній частині клопотання.
Власник майна та його захисник у судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання слідчого, зазначили, що ОСОБА_5 , під час обшуку самостійно видав наявні у нього речі. Крім того, зазначили, що такі не мають жодного відношення до кримінального провадження №12021100100002283, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.06.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.307 КК України.
Заслухавши доводи слідчого, власника майна та його захисника, дослідивши клопотання та долучені до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Слідчим суддею встановлено, що у провадженні СВ ВП №1 Шевечнківського УП ГУНП у м.Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12021100100002283, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.06.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.307 КК України.
11.06.2021 в порядку ст.208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.307 КК України затримано ОСОБА_5 , в ході особистого обшуку якого було виявлено та вилучено: мобільний телефон марки "Iphone", imei: НОМЕР_1 , пін - код НОМЕР_2 ; мобільний телефон марки "Iphone", imei1: НОМЕР_3 , imei2: НОМЕР_4 , пін-код НОМЕР_2 ; гаманець із грошовими коштами в сумі 1910 гривень та 5 євро; банківські картки Monobank НОМЕР_5 , Альфабанк НОМЕР_6 , Альянс банк НОМЕР_7 ; електронний годинник із написом 9Е4ЕСТВАСК, навушники, ланцюжок, хрестик та кільце з металу білого кольору, рюкзак матерчатий, ізоляціна стрічка жовтого кольору, розкладний ніж.
У відповідності до ст. 131 КПК України з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи забезпечення кримінального провадження, зокрема арешт майна.
Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину і достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Так, посилаючись у клопотанні на необхідність накладення арешту на вилучене під час обшуку майно, з метою забезпечення збереження цього майна як речового доказу у кримінальному провадженні, слідчий не навів достатніх на цьому етапі досудового розслідування доказів на підтвердження існування правових підстав для арешту вказаного майна саме з цією метою. Так, хоча в цих матеріалах і є постанова слідчого про визнання вищенаведеного майна речовим доказом у кримінальному провадженні, однак з огляду на вказану постанову органу досудового розслідування таке визнання цього майна речовим доказом носить формальний характер, оскільки слідчий не надав до суду будь-яких доказів, що майно набуте саме внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Натомість представником власників майна у судовому засіданні спростовано доводи слідчого.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 22 КПК України суд не має права виконувати функції сторін кримінального провадження, закон забороняє суміщення функцій державного обвинувачення, захисту і судового розгляду в покладення їх на одного суб'єкта, тим більше самостійно витребувати у сторони обвинувачення будь-які документи на підтвердження доводів клопотання.
Крім того, в клопотанні та долучених до нього матеріалах з достатньою повнотою органом досудового розслідування не обґрунтовано та не доведено, яким саме чином перелічене майно є предметом, доказом злочинів, засобом чи знаряддям їх вчинення, набуті злочинним шляхом, чи використовувалися під час вчинення вказаного кримінального правопорушення, слідчим під час формування даного клопотання не враховано всі обставини провадження, що може призвести до неправильного застосування кримінального процесуального закону України та потягти за собою обмеження прав власника майна.
Право власності будь-якої особи є непорушним і перебуває під захистом як національного, так і міжнародного права, зокрема, ст.1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Тому, доводи органу досудового розслідування щодо необхідності накладення арешту з метою забезпечення збереження вилученого майна як речових доказів, є безпідставними та немотивованими.
Відповідно ч. 1 ст. 173 КПК України, суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої 170 КПК України оскільки, згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги, що слідчим не надано жодного доказу чи обґрунтування наявності ризиків приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі вказаного у клопотанні майна, слідчий суддя приходить до висновку, що у задоволенні клопотання прокурора слід відмовити.
Керуючись статтями 2, 7, 8, 98, 170-173, 309, 395, 532, частиною другою статті 376 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого СВ ВП №1 Шевченківського УП ГУНП у м. Києві старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Шевченківської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 про накладення арешту у кримінальному провадженні №12021100100002283, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.06.2021, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.307 КК України, - залишити без задоволення.
На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Повний текст ухвали проголошено 01 липня 2021 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1