Справа № 752/17797/19
Провадження № 2/752/1354/21
Іменем України
23 червня 2021 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі
головуючого судді Плахотнюк К.Г.
за участі секретаря судового засідання Коротун Т.В.
позивачки ОСОБА_1
представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Музичко Р.В.
представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Ковальчука Д.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та додаткових витрат,
27.08.2019 року ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діяла представник ОСОБА_3 , звернулася до суду з позовом про стягнення аліментів та додаткових витрат з ОСОБА_2
29.08.2019 року суддею Голосіївського районного суду м. Києва Плахотнюк К.Г. постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
В обґрунтування заявлених позовних вимог, представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Гайченя О.Д. послалася на те, що позивачка ОСОБА_1 з 22.11.2002 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . Шлюб було зареєстровано Центральним відділом реєстрації шлюбів міста Києва з державним центром розвитку сім'ї, актовий запис № 2727. Від шлюбу сторони у справі мають двох дітей: дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У лютому місяці 2017 року сторони припинили проживати разом, рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 26.12.2017 року їх шлюб було розірвано. Після розірвання шлюбу сторін у справі, їх діти залишилися проживати з матір'ю. З моменту розірвання шлюбу відповідач на власний розсуд сплачує аліменти на утримання дітей, розмір яких відповідав межам встановленим Законом України «Про державний бюджет України на 2018 рік». Однак, аліменти у добровільному порядку відповідач сплачував без урахування потреб дітей у тому числі на розвиток особливих здібностей ОСОБА_6 та вад розвитку ОСОБА_7 .
Станом на час звернення до суду з позовом, позивачка в середньому щомісячно витрачає на обох дітей понад 20 000 гривень. Такі витрати викликані, зокрема, частими хворобами малолітньої дитини. ОСОБА_7 встановлений діагноз: загальний недорозвиток мовлення І-ІІ типу. Крім того, дитина має гіпертрофію аденоїдів ІІ-ІІІ ступеня, гіпертрофію мигдалин І-ІІ ступеня, що тягне за собою ряд ускладнень, а тому потребує лікування. Суттєві витрати позивачки пов'язані з розвитком особливих здібностей ОСОБА_6 , а саме, поглибленим вивченням іноземних мов і відвідування спортивної секції з великого тенісу.
Сторони не можуть досягти згоди щодо способу виконання відповідачем обов'язку утримувати дітей. Позивачка вважає розумним та достатнім розміром на утримання дітей до досягнення ними повноліття по 3 500 гривень на кожну дитину, а також на відшкодування додаткових витрат пов'язаних із лікуванням дітей та їх гармонійним розвитком на утримання сина додатково 3 000 гривень щомісячно, а на утримання дочки додатково 2 000 гривень щомісячно.
Просила стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти у твердій грошовій сумі по 3 500 гривень щомісячно на кожну дитину до досягнення повноліття, а також на забезпечення додаткових витрат, яких діти потребують постійно, на сина ОСОБА_7 по 3 000 гривень щомісячно до досягнення сином повноліття, на забезпечення додаткових витрат на дочку ОСОБА_4 по 2 000 гривень щомісячно до досягнення дочкою повноліття.
20.01.2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого відповідач ОСОБА_2 заперечує проти заявлених вимог з огляду на наступне.
Так, відповідач зазначає, що надає матеріальну допомогу на утримання дітей у формі грошових переказів на рахунок позивачки з урахуванням своїх можливостей, оскільки с листопада 2019 року його заробітна плата складає 3 882 гривні, що є єдиним джерелом його доходів. Крім того, змінився його сімейний стан, він одружений, дружина перебуває у стані вагітності, а також має на утриманні двох хворих, непрацездатних батьків. Позивачка має середньомісячну заробітну плату в розмірі 127 481 гривень, а тому може дозволити витрати на дітей, які вона несе. Максимальна грошова сума аліментів яку може надавати на дітей це - 1200 гривень на місяць на утримання дочки та 900 гривень на утримання сина. Визнав, що у його користуванні є транспортний засіб - автомобіль «VOLKSWAGEN TIGUAN», який є предметом поділу з позивачкою. Також вказав, у випадку збільшення його доходу, відповідно зможе збільшити розмір сплачуваних аліментів на дітей.
Просив задовольнити вимоги позивачки щодо стягнення з нього аліментів на утримання неповнолітньої дочки 1 200 гривень та на сина 900 гривень до їх повноліття.
У судовому засіданні позивачка та її представник підтримали заявлені вимоги, просили задовольнити у повному обсязі.
Відповідач та його представник просили відмовити у задоволенні вимог, заявлених позивачкою, при вирішенні спру врахувати його заперечення та стягнути аліменти у розмірі, який має можливість сплачувати відповідач із врахуванням його майнового стану.
Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що з 22.11.2002 року сторони у справі перебувала у зареєстрованому шлюбі, зареєстрованому Центральним відділом реєстрації шлюбів міста Києва з державним центром розвитку сім'ї, актовий запис № 2727 (а.с.15).
Позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є батьками дітей: дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 16,17).
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 26.12.2017 року шлюб сторін було розірвано (а.с.18 - 20).
Після розлучення сторін у справі діти проживають з позивачкою, остання виконує обов'язки щодо утримання дітей, забезпечення їх фізичного зростання та психологічного розвитку, навчання.
Малолітньому ОСОБА_7 встановлений дагноз: загальний недорозвиток мовлення І-ІІ типу, гіпертрофію аденоїдів ІІ-ІІІ ступеня, гіпертрофію мигдалин І-ІІ ступеня.
Такий стан здоров'я дитини - ОСОБА_7 потребує лікування та заходів реабілітації для забезпечення належного фізичного та психологічного розвитку.
Судом також встановлена, що позивачка несе витрати для забезпечення поглибленого вивченням іноземних мов дочкою ОСОБА_6 та відвідування дочкою спортивної секції з великого тенісу.
Стверджуючи, що допомога, яку надавав відповідач на утримання дітей добровільно не покривала частини її витрат, просила суд стягнути з останнього аліменти у твердій грошовій сумі по 3 500 гривень на кожну дитину, а також на забезпечення додаткових витрат на дочку по 2000 гривень щомісячно, на сина по 3 000 гривень кожного місяця до досягнення дітьми повноліття.
Відповідач ОСОБА_2 заперечував проти стягнення з нього аліментів на утримання дітей у розмірі визначеному позивачкою, посилаючись на низький рівень його доходу, а саме 3 882 гривні, перебування у нього на утриманні дружини з дитиною, а також двох непрацездатних батьків. При цьому відповідач не заперечував сплачувати аліменти на утримання дочки в розмірі 1 200 грвень, на утримання сина 900 гривень.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Частиною 2 ст. 141 СК України визначено, що розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Статтями 180, 181, 182, 183 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття; способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина; при визначенні розміру аліментів суд враховує - стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку; частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом; якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття ; якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття ; той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Відповідно до ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Наразі судом встановлено, що діти сторін у справі проживають з матір'ю, остання виконує свої обов'язки щодо їх виховання, розвитку, навчання. лікування та матеріального забезпечення.
Батько дітей є працездатним, однак участі у вихованні ддітей та їх же матеріальному забезпеченні на належному рівні не приймає. Додані відповідачем до відзиву докази на спростування заявлених позивачкою вимог, суд не приймає до уваги, оскільки з їх змісту не вбачається у який спосіб відповідач з отримуваного ним доходу у розмірі 3 882 гривні утримує свою родину, надає допомогу двом непрацездатним і хворим батькам, а також зобов'язується надавати допомогу на утримання спільних з позивачкою дітей у розмірі 1 200 гривень на дочку і 900 гривень на сина.
Суд приходить до висновку, що витрати відповідача значно перевищують його дохід.
За змістом зазначених вище норм права будь-які витрати на утримання дітей мають визначатись за домовленістю між батьками або за рішенням суду.
Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не знаходиться в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов'язку по утриманню дітей.
Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Оскільки діти сторін проживає разом із матір'ю, а ОСОБА_2 є їх батьком та на нього покладено однаковий зі ОСОБА_1 обов'язок щодо утримання і матеріального забезпечення своїх дітей, добровільної згоди між батьками щодо порядку реалізації такого обов'язку не досягнуто, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача аліментів на утримання дітей.
Отже, суд приходить до висновку, що відповідач має сплачувати аліменти на кожну дитину в твердій грошовій сумі у розмірі по 3 500 гривень на кожну дитину, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Звертаючись до суду з позовом, позивачка також просила стягувати з відповідача на її користь щомісячно на забезпечення додаткових витрат на дітей по 2 000 гривень на дочку та по 3 000 гривень на сина.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Положеннями ст. ст. 180, 183, 185, 193, 198, 199 СК України визначаються декілька способів виконання цього обов'язку, зокрема: утримання неповнолітньої дитини, на що стягуються аліменти у частках від заробітку (доходу) або в твердій грошовій сумі (статті 180, 183); участь батьків у додаткових витратах на дитину, викликаних особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо) (стаття 185); утримання дитини, яка перебуває в закладі охорони здоров'я, навчальному або іншому закладі, при цьому якщо батьки не беруть участі в утриманні дитини, влаштованої до державного або комунального або іншого закладу, аліменти можуть бути стягнуті з них на загальних підставах (стаття 193); обов'язок батьків утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дітей, які потребують матеріальної допомоги, а також якщо повнолітні діти продовжують навчання і потребують матеріальної допомоги до досягнення ними 23 років, за умови, що батьки можуть надавати таку допомогу (стаття 198).
СК України виходить з принципу рівності прав та обов'язків батьків. Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого.
Згідно із ч. 1 ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв'язку з розвитком певних її здібностей. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку.
За ч. 2 ст. 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
На підтвердження вимог щодо постійного стягнення з відповідача додаткових витрат на дітей у твердій грошовій сумі щомісячно позивачка надала докази, якими підтверджено необхідність несення додаткових витрат на забезпечення фізичного та психологічного розвитку тільки щодо сина ОСОБА_7 , а докази щодо потреби у додаткових витратах на забезпечення розвитку здібностей дочки ОСОБА_6 на думку суду відсутні.
У той же час, заявивши вимогу про стягнення з відповідача додаткових витрат на забезпечення повноцінного розвитку сина ОСОБА_7 , з огляду на встановлені діагнози щодо його фізичного та психологічного розвитку, то на думку суду ОСОБА_1 має право на частку від фактично вже понесених витрат.
Незважаючи на висновки суду, що син сторін у справі ОСОБА_7 потребує від батьків додаткових витрат на його психологічний та фізичний розвиток, а також наявність у справі доказі, щодо понесення позивачкою таких витрат на забезпечення повноцінного розвитку дитини, однак у суду відсутні підстави для задоволення заявленої порзивачкою вимоги про стягнення додаткових витрат постійно у твердій грошовій сумі щомісячно.
Ті витрати, які були понесені позивачкою значно перевищують розмір який позивачка просить стягувати щомісячно постійно, а тому відповідно до правил статті 13 ЦПК україни, суд позбавлений можливості визначити самостійно частку до стягнення від вже понесених додаткових витрат, відповідно суд дійшов до висновку, що вимоги про постійне стягнення з відповідача додаткових витрат на утримання сина ОСОБА_7 щомісячно в твердій грошовій сумі до його повноліття не підлягають задоволенню судом.
За правилами ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відтак, відповідач ОСОБА_2 має сплатити на користь держави судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 840, 80 грн. за вимогу про щомісячне стягнення аліментів на утримання дітей до їх повноліття.
На підставі викладеного, керуючись, Законом України «Про охорону дитинства», СК України, ст. ст. 4, 5, 6, 12, 13, 141, 265, 268, 273 ЦПК України, суд -
позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та додаткових витрат, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце народження - м. Харків, зареєстрованого за адресою - АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , зареєстрованої за адресою - АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 аліменти на утримання дочки - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі в розмірі 3 500 (три тисячі п'ятсот) гривень щомісячно, однак не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму встановленого для дітей відповідного віку, починаючи з 27 серпня 2019 року і до повноліття дочки, або ж зміни матеріального стану сторін.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце народження - м. Харків, зареєстрованого за адресою - АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , зареєстрованої за адресою - АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 аліменти на утримання сина - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі в розмірі 3 500 (три тисячі п'ятсот) гривень щомісячно, починаючи з 27 серпня 2019 року і до повноліття сина, або ж зміни матеріального стану сторін.
Рішення суду в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в межах платежів за один місяць.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в частині стягнення додаткових витрат на дітей щомісячно відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце народження - м. Харків, зареєстрованого за адресою - АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , на користь держави судовий збір щодо вирішення позовних вимог про стягнення аліментів у розмірі 768 ( сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції, яким ухвалено оскаржуване судове рішення.
Суддя К.Г. Плахотнюк