02 липня 2021 року м. Дніпросправа № 340/5905/20
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року ( суддя першої інстанції Петренко О.С.) у справі №340/5905/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії,-
28 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, в якому просив:
визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 21.10.2020 №110130005102 про відмову в призначенні пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 ;
зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком, відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з дня звернення за призначенням пенсії, а саме: з 17 серпня 2020 року, з урахуванням його страхового стажу - 28 років 4 місяці 15 днів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при призначенні позивачу пенсії відповідач протиправно не зарахував в пільговому обчисленні до його страхового стажу періоди роботи в районах Крайньої Півночі з розрахунку 1 рік 6 місяців. З огляду на те, що позивач надав всі необхідні документи, позивач вважає, такі дії відповідача порушують його право на належне пенсійне забезпечення,.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року у справі №340/5905/20 позов задоволено частково.
Визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 21.10.2020 №110130005102 про відмову в призначенні пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду щодо зарахування до стажу періоди роботи: 05.02.1982 по 07.06.1982 в м.Нижнєвартовск Тюменської області; з 05.07.1982 по 28.12.1982 в Ямало - Ненецькому національному округу Району Крайньої Півночі м.Ноярськ; з 28.03.1983 по 17.06.1987 - в м. Надим Ямало - Ненецького національного округу Району Крайньої Півночі; з 11.08.1987 по 14.09.1987 - в Ямало - Ненецькому національному округу Району Крайньої Півночі; з 15.09.1987 по 06.08.1988 - в Ямало - Ненецькому національному округу Району Крайньої Півночі в районах Крайньої Півночі на пільгових умовах, а саме: зарахувати один рік роботи в указаний період часу у районах Крайньої Півночі за один рік та шість місяців.
В задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Суд виходив з того, що для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка або письмовий трудовий договір або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Тобто достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність. Суд встановив, що стаж роботи позивача в районі Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняй до районів Крайньої Півночі, підтверджується записами в трудовій книжці, а також відповідними архівними довідками, тому відмова відповідача в зарахуванні періодів роботи позивача до 01.01.1991 в районах Крайньої Півночі до пільгового стажу із застосуванням пільгового коефіцієнту (один рік за один рік і шість місяців) з підстав того, що позивачем не надано трудових договорів, є протиправною.
Не погодившись рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову, при цьому, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Відповідач зазначає, що суд першої інстанції не врахував того, що відповідно до законодавства, яке діяло до набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» основною умовою зарахування кратності при обчисленні страхового стажу для призначення пенсії за віком є наявність строкового трудового договору на роботу в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Позивач не надав жодного доказу укладення трудового договору на 3 і більше років. Оскільки за спірні періоди відсутні строкові трудові договори, тому у відповідача відсутні підстави для застосування кратного обчислення страхового стажу.
Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Виходячи з визначених вказаною правовою нормою повноважень суду апеляційної інстанції щодо перегляду рішення суду першої інстанції та доводів і вимог, викладених скаржником в апеляційній скарзі, питання законності та обґрунтованості рішення суду в частині відмовлених позовних вимог не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції в межах цього апеляційного провадження.
Перевіривши законність та обґрунтованість додаткового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.
16.10.2020 позивач звернувся до відділу з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області з заявою про призначення йому пенсії за віком.
Відповідач листом від 28.10.2020 №1100-0302-833929 повідомив позивача, що рішенням № 110130005102 від 21.10.2020 йому відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 вказаного Закону.
В протоколі про відмову в призначенні пенсії відповідач зазначив про наявність у ОСОБА_1 на момент звернення страхового стажу 17 років 8 місяців 23 дні. При цьому відповідачем не вказано про зарахування чи не зарахування періоду роботи в районах Крайньої Півночі в пільговому розрахунку як один рік роботи за один рік та шість місяців на підставі записів в трудовій книжці та наданих додатково довідок.
Не погоджуючись з такою відмовою органу Пенсійного фонду України, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав.
З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції.
Спірним є питання зарахування стажу роботи позивача в районах Крайньої Півночі за період з 05.02.1982 по 06.08.1988 в пільговому обчисленні рік за півтора.
Відповідно до записів в трудовій книжці, ОСОБА_1 працював в районі Крайньої Півночі: з 05.02.1982 по 07.06.1982 в м.Нижнєвартовск Тюменської області; з 05.07.1982 по 28.12.1982 р. в Ямало - Ненецькому національному округу Району Крайньої Півночі м. Ноярськ; з 28.03.1983 по 17.06.1987 - в м. Надим Ямало - Ненецького національного округу Району Крайньої Півночі; з 11.08.1987 по 14.09.1987 - в Ямало - Ненецькому національному округу Району Крайньої Півночі; з 15.09.1987 по 06.08.1988 - в Ямало - Ненецькому національному округу Району Крайньої Півночі (а.с.25-27).
Місцевість, де позивач працював з 05.02.1982 по 06.08.1988, віднесена постановою Ради Міністрів СРСР від 10.11.1967 №1029 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної ради СРСР від 26 вересня 1967 «Про розширення пільг осіб, що працюють у районах Крайньої Півночі та у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» до районів Крайньої Півночі.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховим стажем є період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Нормами ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувались до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, тобто до січня 2004 року, зараховуються до стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, тобто - Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Згідно з приписами ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 до стажу роботи зараховується робота, виконана на підставі трудового договору на підприємствах установах організаціях, незалежно від форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах і кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Відповідно до ч. 1 ст. 62 Закону № 1788-XII основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Згідно пункту 5 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген, зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.
Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року N 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».
Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
Підпунктом «д» пункту 5 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» передбачено, що «робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави, на умовах укладення ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк 5 років, а на островах Північного Льодовитого океану -два роки, надавати додаткові наступні пільги: зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності. Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих районах».
Пунктом 3 постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960 № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» передбачено, що працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, до 1 березня 1960 р. зараховувати за два роки роботи при розрахунку стажу для отримання пенсії за віком, по інвалідності і за вислугу років, а після 1 березня 1960 р. -за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.
Пунктом 3 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26.09.1967 «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» встановлено «скоротити тривалість трудового договору, який дає право на отримання пільг, які передбачені статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, працюючих в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з п'яти до трьох років».
Інструкцією про порядок надання пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, яка затверджена Постановою Президії ВЦСПС від 16 грудня 1967 року №530/П-28, передбачено, що пільги, встановлені вищезазначеними нормативно-правовими актами надаються всім робочим та службовцям (у тому числі місцевим жителям та іншим особам, прийнятим на роботу на місці) підприємств, які знаходяться в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
Відповідно до абз.2 пп.2 п.2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, за період роботи до 01 січня 1991 року на Крайній Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього СРСР, а також на острові Шпіцберген надаються договори або інші документи, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пункт 3 вказаного Порядку встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Виходячи з наведених правових норм в їх сукупності, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції про помилковість доводів відповідача, що для пільгового розрахунку стажу на роботі в районах Крайньої Півночі необхідно подання саме строкового трудового договору,
Для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані один з документів: трудова книжка, письмовий трудовий договір, довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, а наявність письмового трудового договору не є виключною і єдиною підставою для пільгового обчислення страхового стажу і вищевказана норма надає особі можливість надавати вказані документу за її вибором.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду України від 27 жовтня 2015 року у справі № 338/1079/14-а, від 02 грудня 2015 року у справі № 338/357/15-а та Верховного Суд від 07 червня 2018 року у справі №173/637/17, від 03 липня 2018 року у справі № 302/662/17-а, від 25 вересня 2018 року у справа № 554/1723/17, від 18 грудня 2018 року у справі № 263/13671/16-а та від 30 липня 2019 року у справі № 287/15/17-а, від 12.11.2020 у справі № 591/933/17.
За встановлених та досліджених судом обставин факт роботи позивача в районах Крайньої Півночі на умовах укладених трудових договорів підтверджується записами в трудовій книжці, які містять необхідні дані, а також відповідними архівними довідками, отже суд першої інстанції правильно встановив, що спірний період роботи позивача в районах Крайньої Півночі підлягає пільговому розрахунку як один рік роботи за один рік шість місяців.
Оскільки орган Пенсійного фонду України неправомірно не зарахував відповідний період до трудового стажу, посилаючись на наведені ним обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання протиправним рішення відповідача № 110130005102 від 21.10.2020 про відмову в призначенні позивачу пенсії.
Також, з урахуванням дискреційних повноважень органу Пенсійного фонду України щодо прийняття рішення про призначення пенсії або про відмову у призначенні пенсії, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії.
Виходячи з вищенаведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Передбачені ст.317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року у справі №340/5905/20 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк
суддя Н.А. Бишевська
суддя Я.В. Семененко