07 липня 2021 року справа №360/5067/20
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Казначеєва Е.Г., Міронової Г.М.,
секретар судового засідання - Мирошниченко О.Л.,
за участю: представника третьої особи - Лактіної О.М.,
діючого згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань,
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 24 березня 2021 року у справі № 360/5067/20 (головуючий І інстанції Ірметова О.В., повний текст складений у м. Сєвєродонецьку Луганської області) за позовом Приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» до Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління ДПС у Луганській області - відокремлений підрозділ ДПС України про стягнення пені за несвоєчасне відшкодування ПДВ,-
Приватне акціонерне товариство «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» (далі - ПАТ «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія», позивач) звернулося до суду з позовом до Державної казначейської служби України (відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління ДПС у Луганській області (далі- ГУДПС у Луганській області), в якому просило стягнути з Державного бюджету нараховану за час затримки відшкодування з податку на додану вартість пеню у розмірі 23731324,90 грн за деклараціями травня-грудня 2015 року.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 24.03.2021 року позов задоволений: стягнуто з Державного бюджету України на користь ПАТ «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» пеню у зв'язку з несвоєчасним відшкодуванням бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за податковими деклараціями з ПДВ за період травень-грудень 2015 року в сумі 23731324,90 грн. (т. 2 а.с. 5-13).
Третя особа не погодилася з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на порушення норм матеріального права. Апелянт зазначив, що порядок нарахування пені на суму простроченого бюджетного відшкодування та механізм її виплати платнику податку законодавчо не визначені. Посилалась на позицію Верховного Суду щодо передчасності нарахування пені до сплати бюджетного відшкодування в постановах від 16.04.2019 року справі № П/808/182/14, від 14.05.2019 року у справі № 808/1333/15. Апелянт, посилаючись на висновки Верховного Суду в постанові від 06.10.2020 року у справі № 803/1149/18, зазначає, що необхідно визначити дату, з якої сума набула статусу узгодженої (рішення про скасування податкового повідомлення-рішення) та визначити період 1095 днів, за який здійснюється нарахування пені. Судом не встановлено дати, з якими ПК України пов'язує початок перебігу строку звернення до суду (т. 2 а.с. 28-33).
Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити без задоволення апеляційну скаргу.
Ухвалою суду від 15 червня 2021 року допущено заміну третьої особи справі - Головного управління ДПС у Луганській області (код ЄДРПОУ 43143746) правонаступником Головним управлінням ДПС у Луганській області - відокремленим підрозділом ДПС України (код ЄДРПОУ ВП 44082150).
Представник третьої особи в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.
Інші учасники в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення третьої особи, вивчив доводи апеляційної скарги та відзиву, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення, виходячи з наступного.
ПАТ «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» зареєстровано в якості юридичної особи, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії НОМЕР_1 , відомостями з ЄДРПОУ від 23.05.2018 № 23-22/184 (т. 1 а.с. 15,16).
16 липня 2015 року позивачем було подано податкову декларацію з ПДВ за червень 2015 року реєстраційний № 9148936464 від 16.07.2015, в рядку 23.2 якої визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, 2369175 грн. У відповідності з Додатком 4 до декларації платником була заявлена до бюджетного відшкодування сума 2369175 грн. (а.с. 29-42).
Після проведення камеральної перевірки зазначеної податкової декларації відповідач позапланову невиїзну документальну перевірку правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового кредиту та сумою податкового зобов'язання та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень 2015 року не проводив у зв'язку із запровадженим на той час мораторієм на перевірки щодо визначення сум ПДВ, що відшкодовуються з бюджету. Відповідно за вказаний період підтвердження задекларованих сум відбувалось виключно шляхом камеральної перевірки. Висновок № 1280-20 від 20.08.2015 на загальну суму 2369175 грн. бюджетного відшкодування червня 2015 року був спрямований до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів ще 28.08.2015 року, але в подальшому повернутий без виконання контролюючому органу (відповідно до листа СДПІ з ОВП у м. Луганську МГУ МД № 2288/10/28-05-20 від 18.11.2015 року).
Дані обставини були предметом дослідження у справі № 360/3866/18.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 21.06.2019 року у справі № 360/3866/18, яке залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2019 року, позов ПАТ «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» - задоволено; визнано протиправною бездіяльність Головного управління ДФС в Луганській області, що полягає у несвоєчасному наданні органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету та несвоєчасному внесенні в єдиний Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування узгодженої суми бюджетного відшкодування травня 2015 року в розмірі 2016025 грн., червня 2015 в розмірі 2 369 175 грн., в сумі 4 385 200 грн.; стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської Служби України в Луганській області узгоджені суми бюджетного відшкодування за деклараціями травня 2015 року (заява від 18.06.2015 року № 9127195134) в розмірі 2 016 025 грн., червня 2015 року (заява від 16.07.2015 року № 9148936464) в розмірі 2 369 175 грн., разом в сумі 4 385 200 грн, на користь ПАТ «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» (т. 1 а.с. 118-131).
19 серпня 2015 року Позивачем подано податкову декларацію з ПДВ за липень 2015 року(реєстраційний № 9175061947 від 19.08.2015, в рядку 23.2 якої визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, 3500065,00 грн. У відповідності з Додатком 4 Декларації платником заявлена до бюджетного відшкодування сума склала 3500065,00 грн. (т. 1 а.с.43-56).
17 вересня 2015 року позивачем подано податкову декларацію з ПДВ податкового періоду за серпень 2015 року реєстраційний № 9133259289 від 17.09.2015, в рядку 23.2 якої визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, 3084114,00 грн. У відповідності з додатком 4 до декларації платником заявлена до бюджетного відшкодування сума 3084114 грн. (а.с. 57-68).
20.10.2015 року позивачем подано податкову декларацію з ПДВ за вересень 2015 року реєстраційний № 9215046036 від 20.10.2015 року, в рядку 23.2 якої визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, 4983661 грн. У відповідності з додатком 4 до декларації платником заявлена до бюджетного відшкодування сума 4983661 грн. (т. 1 а.с.69-82).
Складені контролюючим органом висновки № 1410-20 від 18.09.2015 року на суму 3500065 грн. бюджетного відшкодування липня 2015 року та висновок № 1621-20 від 21.10.2015 року на суму 3084114 грн. були спрямовані до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів 22.09.2015 року та 17.11.2015 року відповідно, але в подальшому повернуті без виконання контролюючому органу (відповідно до листа СДПІ з ОВП у м. Луганську МГУ МД № 2288/10/28-05-20 від 18.11.2015). Стосовно задекларованої суми бюджетного відшкодування вересня 2015 року висновок не складався. Зазначені обставини підтверджуються листуванням між позивачем та УДКС в Луганській області (лист ПАТ «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» № 130000/100000-0062 від 11.05.2016 року та відповідь УДКС в Луганській області 06-04/2088 від 27.05.2016 року).
Зазначені обставини були предметом дослідження у справі № 360/3865/18.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 8 серпня 2019 року справі № 360/3865/18, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2019 року, стягнуто з Державного бюджету України на користь ПАТ «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» узгоджені суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по деклараціям за липень 2015 року у сумі 3500065,00 грн, за серпень 2015 року у сумі 3084114,00 грн та за вересень 2015 року у сумі 4983661,00 грн, а всього бюджетну заборгованість з податку на додану вартість у сумі 11567840,00 грн. (т. 1 а.с. 132-146).
19 листопада 2015 року позивачем подано податкову декларацію з ПДВ за жовтень 2015 року реєстраційний № 9236559209 від 19.11.2015, в рядку 23.2 якої визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, 9639026 грн. У відповідності з додатком 4 декларації платником заявлена до бюджетного відшкодування сума склала 9639026 грн. (т. 1 а.с. 83-94).
16 грудня 2015 року Позивачем подано податкову декларацію з ПДВ за листопад 2015 року реєстраційний № 9254637824 від 16.12.2015, в рядку 23.2 якої визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, 4946280 грн. У відповідності з додатком 4 до декларації платником була заявлена до бюджетного відшкодування сума 4946280 грн. (т. 1 а.с. 95-105).
19 січня 2016 року Позивачем подано податкову декларацію з ПДВ за грудень 2015 року реєстраційний № 9273614944 від 19.01.2016, в рядку 23.2 якої визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, 16490862,00 грн. У відповідності з додатком 4 до декларації платником була заявлена до бюджетного відшкодування сума 16490862 грн. (т. 1 а.с. 106-117).
Стосовно задекларованої суми бюджетного відшкодування податкових періодів жовтня, листопада та грудня 2015 року висновки контролюючим органом не складалися. Зазначені обставини також підтверджуються листуванням між позивачем та УДКС в Луганській області (лист ПАТ «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» № 130000/100000-0062 від 11.05.2016 року та відповідь УДКС в Луганській області 06-04/2088 від 27.05.2016).
Зазначені обставини були предметом дослідження у справі № 360/4040/18.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду по справі № 360/4040/18 від 25.04.2019 року, яке залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2019 року, позовні вимоги приватного акціонерного товариства Лисичанська нафтова інвестиційна компанія до Офісу великих платників податків ДФС, головного управління ДФС у Луганській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення з державного бюджету України узгодженої суми бюджетного відшкодування задоволені. Стягнуто з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість за період: жовтень 2015 року в сумі 9639026 грн.; листопад 2015 року - 4946280 грн. та грудень 2015 року - 16490862 грн., всього 31076168 грн.
Відповідач та третя особа не надали суду належних та допустимих доказів на підтвердження виконання судових рішень. Тобто, заборгованість не відшкодовано, а отже триває нарахування пені на суму заборгованості спірних податкових періодів 2015 року.
Отже, на день подання цього позову суми бюджетного відшкодування у всіх зазначених справах та податкових періодах травня-грудня 2015 року позивачеві не повернута, виконання судових рішень безпідставно зупинено або не виконується.
Згідно пп. 14.1.18 та 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 ПК України (в редакції, чинній станом на час узгодження заборгованості бюджету), бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу; пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.
Законом №1797-VІІІ у підпункті 14.1.18 слова і цифру «у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу"» було виключено.
Порядок визначення суми ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлені статтею 200 ПК України.
Відповідно до пункту 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Пунктом 200.12 статті 200 ПК України (тут і далі - в редакції, чинній до 1 січня 2017 року) визначено, що контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу (пункт 200.13 статті 200 ПК України).
Згідно пункту 200.15 статті 200 ПК України у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.
Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Відповідно до пункту 200.23 статті 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування ПДВ. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
Отже, держава в особі відповідних державних органів, виконуючи певний комплекс дій, зобов'язана повернути платнику суму бюджетного відшкодування з ПДВ протягом законодавчо встановленого строку після дня набуття відповідною сумою статусу узгодженої. Якщо ж протягом згаданого строку необхідних дій для відшкодування податку здійснено не було, невідшкодовані суми перетворюються на бюджетну заборгованість, на яку в силу положень пункту 200.23 статті 200 ПК України нараховується пеня.
Передумовою початку нарахування пені є невиконання контролюючим органом обов'язку з виплати заборгованості з відшкодування податку на додану вартість протягом строку, визначеного статтею 200 ПК України.
Нарахування пені пов'язується саме із недотриманням суб'єктами владних повноважень положень статті 200 ПК України, яка визначає, зокрема, комплекс дій, необхідних для своєчасного повернення сум бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.
Наведений юридичний факт, у свою чергу, зумовлює виникнення фінансових правовідносин між боржником в особі держави та кредитором - платником податків, права якого порушені саме внаслідок несплати йому відповідної суми.
Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 ПК України передбачено право платника податків оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб).
Таким чином, законодавцем надано платнику податків можливість захистити своє право шляхом оскарження не тільки рішення контролюючого органу, а й шляхом оскарження дії чи бездіяльності контролюючого органу.
Пунктом 200.23 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
Отже, право позивача на відшкодування йому бюджетної заборгованості з податку на додану вартість з нарахуванням на зазначену суму пені прямо передбачено чинним законодавством.
Норми Порядків № 39 та № 68/23 регламентують діяльність та порядок взаємодії органів державної податкової служби між собою, а також з органами Державного казначейства України у процесі відшкодування податку на додану вартість.
За змістом пунктів 8 та 9 Порядку № 39 висновок про суми відшкодування податку на додану вартість та узагальнена інформація про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість є підставами для здійснення відшкодування таких сум органами державної казначейської служби.
Згідно з положеннями пункту 4 Порядку № 68/23 за результатами підтвердження достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість податкові органи місцевого рівня формують висновки із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню, реєстри яких направляють до центрального органу державної податкової служби для формування узагальненої інформації.
На підставі пункту 5 Порядку № 68/23 на центральний орган державної податкової служби покладено обов'язок не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання реєстрів висновків, здійснити формування узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначених у висновках. Таку узагальнену інформацію не пізніше наступного робочого дня після її формування центральний орган державної податкової служби надсилає до Державного казначейства України і одночасно органам державної податкової служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі для подачі висновків органам державного казначейства.
За правовою позицією Верховного Суду України (постанови від 16.09.2015 року у справі № 21-881а15, від 17.11.2015 року у справі №21-4371а15, від 02.12.2015 року у справі № 21-2650а15, від 20.04.2016 року у справі № 21-452а16, від 07.03.2017 у справі № 820/19449/14) Порядок № 39, не передбачає бюджетне відшкодування податку на додану вартість у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) зі здійсненням судового контролю над рішеннями контролюючих органів, ухваленими за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування або окремо від здійснення такого контролю. Відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість є виключними повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства, а отже, суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості.
Відтак, стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість згідно з правовою позицією Верховного Суду України визнано неналежним способом захисту прав платника податків. Правильним механізмом визнано зобов'язання контролюючого органу виконати покладені на нього законом і підзаконними актами обов'язки щодо надання органу казначейства висновку щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету.
За правилами пункту 8 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати (об'єднаної палати), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія або палата (об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 26.06.2018 року на підставі пункту 8 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України передав справу № 826/7380/15 на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв'язку з необхідністю відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.02.2019 року відступила від цього висновку Верховного Суду України та зазначила, що на момент виникнення спірних правовідносин надання інспекцією висновку до органу казначейства щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, було передбачено статтею 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та Порядком взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 року № 39 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Невиконання цього обов'язку спричиняло порушення права платника податку на отримання з бюджету суми відшкодування податку на додану вартість, а такі способи судового захисту як визнання протиправною бездіяльності податкового органу щодо неподання до органу казначейства висновку із зазначенням відповідної суми бюджетного відшкодування та зобов'язання податкового органу вчинити передбачені законодавством дії, спрямовані на підготовку і надання відповідного висновку органам казначейства, були сформульовані Верховним Судом України виходячи, зокрема, з чинного на той час законодавства.
Законами України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24.12.2015 року № 909-VIII та «;Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21.12.2016 № 1797-VIII внесено зміни до статті 200 Податкового кодексу України, зокрема, й щодо порядку бюджетного відшкодування податку на додану вартість.
У зв'язку з прийняттям вказаних змін до Податкового кодексу України Постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 року № 26 визнано таким, що втратив чинність Порядок взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 року №39 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно підпункту 200.7.1 пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.
За змістом пп. 200.7.2 пункту 200.7 ст. 200 ПК України заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження.
Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.
За правилами пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.
Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов'язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.
У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов'язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків.
Згідно п. 200.12 статті 200 Податкового кодексу України узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.
На підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п'яти операційних днів (пункт 200.13 статті 200 Податкового кодексу України).
Норми статті 200 Податкового кодексу України узгоджуються з пунктами 6, 7, 11, 12 Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 №26.
Згідно ч. 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Європейський суд з прав людини наголошував, що поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від формальної класифікації, прийнятої в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть розглядатися як «майнові права», а отже, як «майно» (див. mutatis mutandis рішення у справі «Бейелер проти Італії» від 05.01.2000) (Beyeler v. Italy, заява №33202, §100)).
За певних обставин «легітимне очікування» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатись такою, що має «легітимне очікування», якщо для такого права в національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (див. mutatis mutandis рішення у справі «Суханов та Ільченко проти України» від 26.06.2014 (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine, заяви №68385/10 та №71378/10, §35)).
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Інтерсплав проти України» від 09.01.2007 зазначив, що юридична особа-платник податку на додану вартість мала достатньо підстав сподіватись на відшкодування цього податку, так само як і на компенсацію за затримку його виплати, та встановив, що заявник мав захищений статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод майновий інтерес (Intersplav v. Ukraine, заява №803/02, §31-32). Європейський суд з прав людини констатував порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у справі з огляду на постійні затримки відшкодування і компенсації податку на додану вартість у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, та зазначив, що і стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника порушували "справедливий баланс" між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном (§40).
Оскільки податкове законодавство передбачає право позивача на повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, останній у цій справі має майновий інтерес щодо відшкодування з бюджету податку на додану вартість у спірному розмірі, який охоплюються поняттям «майно» в аспекті частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Верховенство права як основоположний принцип адміністративного судочинства визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту.
Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).
Позиція щодо наявності у платника податку на додану вартість права на отримання пені у разі несвоєчасного повернення заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість висловлена Верховним Судом України в постанові від 03.06.2014 у справі № 21-131а14 за позовом публічного акціонерного товариства «Завод «Південкабель» до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби України (далі - СДПІ), Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області про стягнення суми.
Щодо строку, за який платник податку має право на нарахування пені на заборгованість з ПДВ, статтею 200 Податкового кодексу України (в редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачено певні процедури перевірки правомірності заявлення сум бюджетного відшкодування та узгодження заборгованості бюджету.
Згідно п. 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Зі змісту пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України вбачається, що узгоджені суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість та на зазначені суми нараховується пеня протягом строку дії заборгованості, включаючи день погашення.
Порядок узгодження заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість також визначено статтею 200 Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.
За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки. Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України (пункт 200.11 статті 200 Податкового кодексу України).
Згідно п. 200.12 статті 200 Податкового кодексу України орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Пунктом 200.13 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.
Тобто дата, з якої розпочинається нарахування пені, залежить від дати закінчення перевірки, та включає в себе 5 днів на подання висновку, 5 операційних днів на перерахування коштів.
Днем виникнення права на нарахування пені у цій справі позивач визначив останні три роки, починаючи з 31.12.2017 року до 29.12.2020 року для всіх податкових періодів 2015 року. Оскільки кінцева дата нарахування пені, передбачена п. 200.23 статті 200 ПК України, наразі невідома, суд вважає, що позивач має право самостійно визначити період нарахування пені в межах строку існування заборгованості бюджету з ПДВ з урахуванням положень статті 102 ПК України.
Позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 23731324,90 грн. у зв'язку з несвоєчасним відшкодуванням бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за періоди травень-грудень 2015 року за період з 31.12.2017 року до 29.12.2020 року належать до задоволення, оскільки відповідачем розрахунок нарахованої суми пені не оспорюється.
Суд не бере до уваги посилання третьої особи на неправильність розрахунку пені позивача, оскільки свій розрахунок цієї суми третя особа суду не надала.
Щодо доводів відповідача про те, що відповідачем у справі має бути Держава в особі ДКС України, суд зазначає, що частиною четвертою статті 55 КАС України, на яку посилається і ДКС України, визначено, що держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.
В даному випадку належним відповідачем у справі є ДКС України як відповідний орган державної влади, що відповідає положенням частини четвертої статті 55 КАС України.
Також відповідачем зазначено, що застосування позивачем норм пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України є помилковим, оскільки Казначейством здійснюється безспірне списання (виконання рішення суду) про стягнення з Державного бюджету бюджетної заборгованості з ПДВ відповідно до норм Порядку виконання рішень, та не здійснюється бюджетне відшкодування з ПДВ у відповідності до норм Податкового кодексу України, що не є тотожним.
З цього приводу суд зауважує, що предметом спору є стягнення пені за несвоєчасне відшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ, порядок якого регламентовано саме статтею 200 Податкового кодексу України.
Щодо наявності підстав для зупинення бюджетного відшкодування ПДВ через начебто застосування санкцій до позивача, то колегія суддів зазначає, що позивач не є особою стосовної якої рішенням РНБО України від 21.06.2018 року вводяться в дію персональні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції).
На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про стягнення з Державного бюджету України на користь ПАТ «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» пеню у зв'язку з несвоєчасним відшкодуванням бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за податковими деклараціями з ПДВ за період травень-грудень 2015 року в сумі 23731324,90 грн.
Отже, спір за суттю вимог судом першої інстанції вирішений правильно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.
Керуючись ст. ст. 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Луганській області - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 24 березня 2021 року у справі № 360/5067/20 за позовом Приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» до Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління ДПС у Луганській області - відокремлений підрозділ ДПС України про стягнення пені за несвоєчасне відшкодування ПДВ - залишити без змін.
Повний текст постанови складений 7 липня 2021 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий І.В. Геращенко
Судді: Е.Г. Казначеєв
Г.М. Міронова