"07" липня 2021 р. справа №200/10445/20-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів: Міронової Г.М., Блохіна А.А., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 , в інтересах ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення за апеляційною скаргою адвоката Латиш Катерини Олександрівни, в інтересах ОСОБА_2 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2021 р. у справі № 200/10445/20-а (головуючий І інстанції Логойда Т.В.) за позовом ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Слов'янської міської ради про визнання неправомірними дій та стягнення коштів,-
ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2 ) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціального захисту населення Слов'янської міської ради (далі - відповідач), в якому просила: визнати неправомірними дії Управління соціального захисту населення Слов'янської міської ради щодо відмови їй у виплаті разової грошової допомоги до 05 травня 2020 як учаснику бойових дій відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, враховуючи висновки, викладені в рішенні Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020, в загальному розмірі 6800 грн.; стягнути з Управління соціального захисту населення Слов'янської міської ради на її користь разову грошову допомогу до 05 травня 2020 як учаснику бойових дій відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, враховуючи висновки, що викладені в рішенні Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020, в загальному розмірі 6800 грн.;
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року позов задоволено частково, а саме суд: визнав протиправними дії Управління соціального захисту населення Слов'янської міської ради щодо відмови ОСОБА_2 в приведенні розміру виплаченої їй разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у відповідність до вимог ст. 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020; зобов'язав Управління соціального захисту населення Слов'янської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_2 разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, за вирахуванням раніше виплаченої суми допомоги; стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Слов'янської міської ради на користь ОСОБА_2 здійснені нею документально підтверджені судові витрати в розмірі 810,50 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Позивач, не погодившись з судовим рішенням в частині обраного способу захисту права позивача, подав апеляційну скаргу, в якій просив змінити рішення суду в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік, прийняти нове рішення в цій частині, яким стягнути з відповідача недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року задоволено апеляційну скаргу адвоката Латиш Катерини Олександрівни, в інтересах ОСОБА_2 , змінено абзац третій резолютивної частини рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2021 р. у справі № 200/10445/20-а - виклавши його в наступній редакції: «Стягнути з Управління соціального захисту населення Слов'янської міської ради (код ЄДРПОУ 25954290) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) разову грошову допомогу до 5 травня як учаснику бойових дій відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, враховуючи висновки, викладені в рішенні Конституційного Суду України № 3-р/2020 від 27.02.2020 року, в загальному розмірі 6800 (шість тисяч вісімсот грн.).». В решті рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2021 р. у справі № 200/10445/20-а - залишено без змін.
Позивач звернувся до апеляційного суду з заявою про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат. Заявник просив стягнути на його користь суму понесених судових витрат на суму 1621,00 грн.
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи заяви, встановив наступне.
Відповідно до п.3 ч. 1, ч. 2 та 3 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Відповідно до частини 1 та 3 статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Загальний порядок розподілу судових витрат урегульовано статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частина 1 статті 139 КАС України встановлює, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч. 3 ст. 139 КАС України).
За частиною 6 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Як вбачається зі змісту заяви позивача, подана заява про винесення додаткового рішення стосується розподілу судових витрат, які позивач поніс в суді першої інстанції, а саме позивач просив стягнути з відповідача суму витрат на правничу допомогу у сумі 1621 грн.
Стаття 134 КАС України визначає, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Положення частин 1 та 2 статті 134 КАС України, кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв'язку з розглядом.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
На підтвердження складу та розміру витрат суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При цьому, обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто законодавець визначив, що обов'язок доведення не співмірності витрат покладається саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами та при наявності зазначеного положення суд розглядає питання співмірності витрат.
У підтвердження понесених судових витрат на правничу допомогу матеріали справи містять: договір від 21 жовтня 2020 року № 088/10/20 про надання правової допомоги; додаток від 21 жовтня 2020 року №1 до договору про надання правової допомоги (який містить детальний опис наданих послуг, відповідно до якого виконавцем послуг позивачу надані наступні послуги: складення та надіслання адвокатського запиту до Управління соціального захисту населення Слов'янської міської ради, що становить 30 % прожиткового мінімуму, встановленого на 01 січня поточного року, - 608 грн., складання позовної заяви, що становить 50 прожиткового мінімуму, встановленого на 01 січня поточного року - 1013 грн., що разом складає 1621 грн.); ордер та свідоцтво адвоката.
Витрати за надану професійну правничу допомогу в сумі 1621 грн. позивачем оплачені, що підтверджується довідкою від 03 листопада 2020 року про підтвердження сплати грошової допомоги відповідно до вказаного договору про надання правової допомоги та додатку до нього (в довідці відображено, що адвокат отримав від позивача вказану суму коштів).
Отже, сума підтверджених витрат на правову допомогу в суді першої інстанції, згідно вищевказаним доказам, складає - 1621 грн.
Відповідачами не було надано суду апеляційної інстанції клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також не вчинено дій по доведенню не співмірності витрат, заявлених позивачем до відшкодування.
При розгляді справи в суді першої інстанції, відповідачем було подано клопотань про зменшення розміру витрат, яке обґрунтовано тим, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що гонорар є розумним та враховує витрачений адвокатом час.
Проте, суд зазначає, що обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, тобто відповідача. В той же час позивачем надано усі документи в підтвердження понесених витрат.
При цьому, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2021 р. суд, зокрема, стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Слов'янської міської ради на користь ОСОБА_2 здійснені нею документально підтверджені судові витрати в розмірі 810,50 грн.
Рішення мотивовано тим, що оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, тому судові витрати, які оплачені позивачем в сумі 810,50 грн. (витрати на професійну правничу допомогу), підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб'єкта владних повноважень.
Колегія суддів зазначає, що при апеляційному перегляді рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2021 р. за скаргою позивача, судом не скасовано рішення в частині стягнення з відповідача документально підтверджені судові витрати в розмірі 810,50 грн.
Отже, суд апеляційної інстанції не має процесуальних прав на вирішення питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, в частині суми 810,50 грн, які стягнуті судом першої інстанції, оскільки задоволення вимог щодо цієї суми призведе до подвійного стягнення такої суми.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що заява підлягає частковому задоволенню із стягненням з відповідача на користь позивача понесені судові витрати на правничу допомогу у сумі 810,50 грн.
Керуючись ст. 139, 243, 252, 308, 311, 321, 325 КАС України, суд -
Заяву ОСОБА_1 , в інтересах ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Стягнути на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Слов'янської міської ради (ЄДРПОУ 25954290) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 810,50 грн (вісімсот десять гривень 50 копійок).
Судове рішення набирає законної сили з моменту його підписання та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст судового рішення складено та підписано 07 липня 2021 року.
Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв
Судді А.А. Блохін
Г.М. Міронова