ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
30 червня 2021 року м. Київ № 640/2844/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Гарника К.Ю., розглянувши у письмовому провадження адміністративну справу за позовом:
ОСОБА_1
до Київської обласної прокуратури,
Четвертої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача
Офіс Генерального прокурора
про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправним та скасування рішення кадрової комісії, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач), адреса: АДРЕСА_1 до Київської обласної прокуратури (далі по тексту - відповідач 1), адреса: 01601, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 27/2, Четвертої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) (далі по тексту - відповідач 2), адреса: 01011, місто Київ, вулиця Різницька, будинок 13/15, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Офіс Генерального прокурора (далі по тексту - третя особа), адреса: 01011, місто Київ, вулиця Різницька, будинок 13/15, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Четвертої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) про неуспішне проходження атестації №111 від 24 листопада 2020 року;
- визнати протиправним та скасувати наказ керівника Київської обласної прокуратури №1004к від 24 грудня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Іванківо-Чорнобильського відділу Броварської місцевої прокуратури Київської області та органів прокуратури з 31 грудня 2020 року;
- поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора Іванківо-Чорнобильського відділу Броварської місцевої прокуратури Київської області та органів прокуратури або іншій рівнозначній посаді в органах прокуратури України, яка буде існувати на час винесення рішення;
- стягнути з Київської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 01 січня 2021 року і до моменту фактичного поновлення на роботі.
В обгрунтування позовних вимог позивач послалась на те, що вона з 18 грудня 2001 року по 31 грудня 2020 року безперервно працювала в органах прокуратури на різних посадах.
15 жовтня 2019 року, у зв'язку з набранням чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» №113-ІХ, позивачем подано заяву про переведення на посаду прокурора в окружній прокуратурі та про намір пройти атестацію.
26 жовтня 2020 року позивач складала іспит у формі анонімного тестування з метою виявлення знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, та набрала 66 балів, що є менше встановленого пунктом 4 Розділу ІІ Порядку прохідного балу (70) для успішного складання іспиту.
24 листопада 2020 року рішенням Четвертої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) №111 позивача визнано такою, що неуспішно пройшла атестацію.
В подальшому, як вказує позивач, наказом керівника Київської обласної прокуратури №1004к від 24 грудня 2020 року позивача звільнено з посади прокурора Іванківо-Чорнобильського відділу Броварської місцевої прокуратури Київської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 31 грудня 2020 року, підставою звільнення зазначено вказане вище рішення комісії.
Позивач вважає наказ про своє звільнення та рішення комісії, яким її визнано такою, що неуспішно пройшла атестацію протиправними та такими, що підлягають скасуванню, з огляду на те, що оскаржуваний наказ не відповідає вимогам Закону України «Про прокуратуру», що є підставою для його скасування.
Більш того, позивач у своїй позовній заяві послалась на те, що її не було ознайомлено з рішення комісії, на підставі якого її звільнено з органів прокуратури України.
Також, у позовній заяві зазначено, що відповідач 1, звільняючи її з займаної посади у період тимчасової непрацездатності, порушив положення статті 40,47 Кодексу законів про працю України.
При цьому, позивач стверджує, що про дискримінаційний характер процедури атестації прокурорів та на той факт, що станом на момент звільнення позивача не відбулось ліквідації або реорганізації органів Київської обласної прокуратури.
Вказані вище обставини стали підставою для звернення позивача до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача 1 послався на те, що на виконання вимог пунктів 9, 10 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні» Закону України №113-ІХ позивачем подано Генеральному прокурору за встановленою формою заяву про переведення її на посаду прокурора в окружній прокуратурі та про намір пройти атестацію.
За результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення різня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора позивач набрала 66 балів, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту.
У зв'язку з чим, як вказано у відзиві на позовну заяву, Четвертою кадровою комісією прийнято рішення від 24 листопада 2020 року №111 про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації.
На підставі вказаного рішення комісії наказом керівника Київської обласної прокуратури від 24 грудня 2020 року №1004к позивача звільнено з посади прокурора Іванково-Чорнобильського відділу Броварської місцевої прокуратури Київської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 31 грудня 2020 року.
Також, представник відповідача 1 послався на те, що станом відповідно до наказу Генерального прокурора від 08 вересня 2020 року №414 «Про день початку роботи обласних прокуратур» юридичну особу «прокуратура Київської області» перейменовано в «Київську обласну прокуратуру» без зміни ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, тому, за твердженнями представника відповідача 1, сам факт початку роботи Київської обласної прокуратури не впливав на порядок та процедуру проведення атестації працівників прокуратури Київської області, які виявили намір пройти таку атестацію.
Більш того, представник відповідача послався на те, що позивач не зазначила, в чому саме полягає її дискримінація, як особи яка не пройшла атестацію.
При цьому, у відзиві на позовну заяву також зазначено, що безпідставними є твердження позивача щодо порушення відповідачем 1 вимог законодавства при її звільненні у період тимчасової непрацездатності, з огляду на пункт 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України №113-ІХ.
Тому, на переконання представника відповідача 1, оскільки прокурори можуть бути переведені на посаду прокурора лише у разі успішного проходження атестації, відсутні правові підстави для поновлення позивача на займаній посаді
На підставі вищевикладеного, представник відповідача 1 просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Не погоджуючись з доводами представника відповідача 1, викладеними у відзиві на позовну заяву, представник позивача у відзиві на позовну заяву послалась на те, що станом на день видання наказу 24 грудня 2020 року та на дату ознайомлення з наказом - 29 січня 2021 року окружна прокуратура не була утворена, Броварська місцева прокуратура Київської області, в якій працювала позивач, не ліквідована, не реорганізована, накази про скорочення штатної чисельності не видавалися, так само як не була ліквідована, реорганізована прокуратура Київської області, яка перейменована в Київську обласну прокуратуру, що у свою чергу унеможливлює звільнення позивача на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру».
Крім того, представник позивача наголосила й на тому, що 10 листопада 2020 року під час складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, за результатами якого набрала 66 балів (з мінімально необхідних 70), позивач відчула нервове напруження, що призвело до погіршення стану здоров'я, у зв'язку з чим звернулась за наданням їй медичної допомоги. Крім того, під час здачі іспиту комп'ютерна техніка позивача працювала зі збоями, про що остання письмово заявою повідомила представника відповідача 2 з проханням перездати іспит та надати роздруківку запитань та відповідей, але, відповідачем 2 жодних заходів щодо розгляду заяви позивача не вжито, роздруківки питань та відповідей не надано, що, на думку представника позивача, свідчить про порушення відповідачем 2 вимог чинного законодавства.
Також, представник позивача звернула увагу на той факт, що для забезпечення права всіх співробітників прокуратури належним чином підготуватися до проходження атестації, організація цього процесу мала б передбачати достатньо часу для підготовки; у випадку включення до переліку питань переважно питань з кримінального права і процесу, співробітникам прокуратури, які виконували роботу, пов'язану з іншими галузями права, їм мала бути надана можливість підготовки протягом більш тривалого часу, що в даному випадку зароблено не було, що і призвело до порушення відповідачами принципів щодо добросовісності, розсудливості та пропорційності під час організації процедури атестації.
З огляду на вищевикладене, представник позивача просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник третьої особи у письмових поясненнях на позовну заяву послався на аналогічні обставини тим, що викладені у відзиві на позовну заяву.
Від відповідача 2 відзиву на позовну заяву не надходило з невідомих суду причин.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 лютого 2021 року вирішено здійснити розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 березня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні.
В судовому засіданні 12 травня 2021 року позивач та її представник підтримали заявлені позовні вимоги та просили їх задовольнити, надавши суду аналогічні пояснення тим, що викладені у позовній заяві та відповіді на відзив на позовну заяву. Представник відповідача 1 позовні вимоги не визнала та просила у їх задоволенні відмовити, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Представник третьої особи заперечувала проти задоволення позовних вимог, пославшись на те, що звільнення позивача відбулось у відповідності до вимог законодавства. Представник відповідача 2 в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин.
З урахуванням викладеного та зважаючи на згоду представників учасників справи, які з'явились в судове засідання, а також неявку представника відповідача 2 належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи, у судовому засіданні 12 травня 2021 року судом, згідно з частиною 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України прийнято рішення про розгляд на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з грудня 2001року по 31 грудня 2020 року працювала на різних посадах в органах прокуратури України.
10 жовтня 2018 наказом прокурора Київської області №466к ОСОБА_1 призначено з 10 жовтня 2018 року на посаду прокурора Іванківо-Чорнобильського відділу Броварської міської прокуратури Київської області.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» №113-IX, який набрав чинності 25 вересня 2019 року, запроваджено реформування системи органів прокуратури.
Згідно пункту 7 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX прокурори та слідчі органів прокуратури, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів і слідчих у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
10 жовтня 2019 року позивач звернулась до Генерального прокурора з заявою про переведення на посаду прокурора в окружній прокуратурі та про намір пройти атестацію.
Відповідно до наявних в матеріалах справи доказів, позивач була включена до графіку складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора та до графіку складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички.
10 листопада 2020 року позивач з'явилась за адресою проведення анонімного тестування в рамках проходження атестації та складала іспити відповідно до затвердженого графіку з використанням комп'ютерної техніки.
Суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо того, що позивач станом на 10 листопада 2020 року не визнавала повноважень членів комісії або зверталась до уповноважених осіб з приводу дискримінаційних умов проведення атестації, чи з приводу того, що питання, поставлені на атестацію створюють нерівні умови для працівників різних напрямів професійної діяльності органів прокуратури, що, відповідно, свідчить про той факт, що станом на день проходження атестації позивач не мала жодних претензій до членів кадрової комісії, вважала її склад правомочним, не мала жодних претензій до умов проведення атестації, як і не мала претензій до змісту та переліку питань, поставлених на атестацію.
За результатами проходження цього етапу атестації, позивач набрала 66 балів, що зафіксовано у відомості про результати тестування, у якій міститься особистий підпис позивача та відсутні будь-які зауваження щодо проходження цього етапу від останньої у графі «примітки».
При цьому, в матеріалах справи наявна копія заяви позивача, прийнята уповноваженою особою комісії 10 листопада 2020 року о 14 годині 40 хвилин, в якій позивач зазначила, що під час складання іспиту на знання законодавства, у прокурора, яка сиділа за нею, постійно дзвонив телефон, що відволікало її від тестування. Це тривало фактично весь період тестування, до поки член робочої групи не зробила їй зауваження. Через вказаний факт, як вказала позивач, вона почала нервувати, у зв'язку з чим погіршилось самопочуття, тому позивач звернулась до лікаря. Крім того, позивач зазначила, що під час тестування комп'ютерна техніка (ноутбук, мишка) працювали зі збоями, з огляду на зазначені обставини, просила надати дозвіл на перездачу зазначеного іспиту та надати письмову роздруківку запитань та відповідей.
До вказаної заяви було долучено довідки про огляду позивача у терапевта 10 листопада 2020 року о 13 годині 45 хвилин.
Відповідно до протоколу №10 засідання Четвертої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 16 листопада 2020 року за результатом розгляду заяви позивача члени комісії не знайшли підстав для задоволення її заяви щодо призначення повторного тестування та відхилили її заяву, у зв'язку з тим, що до та під час проведення тестування заявники до медичного працівника за місцем проведення тестування не зверталась, до представників кадрової комісії заяв про погане самопочуття та погіршення стану здоров'я або перебування на лікарняному не надавала.
Проте, такі твердження спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, заявою позивача з проханням призначити повторне тестування, до якої було долучено довідку медичного працівника за місцем проведення атестації.
Більш того, суд наголошує, що в матеріалах справи відсутні докази, які б могли спростувати твердження позивача щодо того, що від проходження тестування її відволікала музика на мобільному телефоні іншого прокурора, яка сиділа поза нею, та з цього приводу членом робочої групи було зроблено зауваження саме під час тестування.
Відповідно до протоколу №12 засідання Четвертої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 24 листопада 2020 року, у зв'язку з тим, що позивач не набрала прохідний бал на вказаному етапі атестації, комісією було вирішено ухвалити рішення про неуспішне проходження прокурорами атестації.
Так, у рішенні Четвертої кадрової комісії «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складення іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора» № 111 від 24 листопада 2020 року зазначено, що керуючись пунктами 13, 17 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», пунктами 6, 8 розділу І, пунктами 4, 5 розділу ІІ Порядку проходження прокурорами атестації, враховуючи, що прокурор Іванківо-Чорнобильського відділу Броварської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_1 за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора набрала 66 балів, що є менше встановленого пунктом 4 розділу ІІ Порядку прохідного балу (70) для успішного складання іспиту, вона не допускається до проходження іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички та припиняє прохідного участь в атестації. У зв'язку з цим прокурор Іванківо-Чорнобильського відділу Броварської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_1 неуспішно пройшла атестацію.
24 грудня 2020 року наказом Керівника обласної прокуратури №1004к позивача звільнено з посади прокурора Іванківо-Чорнобильського відділу Броварської місцевої прокуратури Київської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 31 грудня 2020 року, підставою для видання наказу зазначено вказане вище рішення Четвертої кадрової комісії.
Не погоджуючись з вищевказаними рішенням кадрової комісії №111 від 24 листопада 2020 року та наказом №1004к від 24 грудня 2020 року, позивач звернулась до адміністративного суду з відповідною позовною заявою про їх скасування та поновлення на посаді/рівнозначній посаді в Київській міській прокуратурі, а також стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові підстави, порядок призначення та звільнення прокурорів врегульовано Законом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (тут і далі в редакції чинної на момент виникнення правовідносин, далі - Закон України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII).
Однією з гарантій незалежності прокурора, що передбачена статтею 16 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, є особливий порядок призначення прокурора на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до частини 3 цієї статті Закону, прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом.
Згідно статті 4 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (у редакції, діючій до внесення змін Законом України № 113-IX від 19 вересня 2019 року) визначено, що систему прокуратури України становлять: Генеральна прокуратура України; регіональні прокуратури; місцеві прокуратури; військові прокуратури; Спеціалізована антикорупційна прокуратура.
Законом України № 113-IX від 19 вересня 2019 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі по тексту - Закон України від 19 вересня 2019 року № 113-IX), який набрав чинності 25 вересня 2019 року, запроваджено реформування системи органів прокуратури та у зв'язку з цим внесено зміни до деяких законодавчих актів України, зокрема, до Закону України «Про прокуратуру».
Згідно з частиною 1 статті 7 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (в редакції Закону України від 19 вересня 2019 року № 113-IX) систему прокуратури України становлять: Офіс Генерального прокурора; обласні прокуратури; окружні прокуратури; Спеціалізована антикорупційна прокуратура.
У пункті 7 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України від 19 вересня 2019 року № 113-IX зазначено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
Згідно пунктів 9, 10 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України від 19 вересня 2019 року № 113-IX атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором. Прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.
Відповідно до пунктів 12, 13 розділу ІІ Закону України від 19 вересня 2019 року №113-IX предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора; 2) професійної етики та доброчесності прокурора.
Атестація прокурорів включає такі етапи:
1) складення іспиту у формі анонімного письмового тестування або у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Результати анонімного тестування оприлюднюються кадровою комісією на офіційному вебсайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за 24 години до проведення співбесіди;
2) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.
Атестація може включати інші етапи, непроходження яких може бути підставою для ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором. Перелік таких етапів визначається у Порядку проходження прокурорами атестації, який затверджує Генеральний прокурор.
Наведене в сукупності свідчить, що процедура реформування органів прокуратури розпочата з дня набрання чинності Законом України від 19 вересня 2019 року № 113-IX та вищенаведеними нормами цього Закону визначено основну її умову, а саме: проходження прокурорами атестації з метою подальшого несення служби в органах прокуратури.
Наказом Генерального прокурора № 221 від 03 жовтня 2019 року затверджено Порядок проходження прокурорами атестації (далі по тексту - Порядок № 221).
Згідно пунктів 1, 9 та 10 розділу I Порядку № 221 атестація прокурорів - це встановлена розділом II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (далі - Закон) та цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.
Атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури про переведення на посаду прокурора відповідно в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації. Форми типових заяв прокурора встановлено у додатку 2 до цього Порядку.
Заява, вказана у пункті 9 розділу I цього Порядку, подається Генеральному прокурору прокурорами Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), прокурорами регіональних прокуратур, військових прокуратур регіонів (на правах регіональних), прокурорами місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів та інших військових прокуратур (на правах місцевих) до 15 жовтня 2019 року (включно). Особа, яку за рішенням суду поновлено на посаді прокурора або слідчого прокуратури після 15 жовтня 2019 року, подає таку заяву Генеральному прокурору упродовж 5 днів після видання керівником органу прокуратури наказу про її поновлення на посаді.
Пунктом 16 розділу ІІ Закону України від 19 вересня 2019 року №113-IX передбачено, що за результатами складення прокурором іспиту відповідна кадрова комісія ухвалює рішення щодо допуску прокурора до проведення співбесіди. Якщо прокурор за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, встановлений згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, це є підставою для недопущення прокурора до етапу співбесіди і ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором.
Приписами пункту 17 цього ж розділу визначено, що кадрові комісії за результатами атестації прокурора ухвалюють одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації або рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Кадрові комісії за результатами атестації подають Генеральному прокурору інформацію щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію, а також щодо прокурорів, які неуспішно пройшли атестацію. Повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів забороняється.
Відповідно до підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України від 19 вересня 2019 року №113-ІХ прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" за умови настання однієї із наступних підстав рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури.
Суд зазначає, що станом на час розгляду справи Закон України від 19 вересня 2019 року №113-ІХ не визнавався неконституційним та є чинним.
Як вже було зазначено судом та вбачається з матеріалів справи, що 10 жовтня 2019 року позивачем на ім'я Генерального прокурора була подана заява про переведення на посаду прокурора в окружній прокуратурі та про намір пройти атестацію.
У вказаній заяві позивачем було зазначено, що вона підтверджує, погоджується та усвідомлює, що у разі неуспішного проходження будь-якого з етапів атестації, передбаченого Порядком, а також за умови настання однієї з підстав, передбачених пунктом 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону, його буде звільнено з посади прокурора.
Також, у вказаній заяві позивач зазначила, що з умовами та процедурами проведення атестації, визначеними у Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора, вона ознайомлена та погоджується.
Позивачем в позовній заяві також зазначено, що умови проведення атестації є дискримінаційними, натомість, позивачем не надано належних та допустимих доказів, а судом не встановлено, що в чому саме полягає дискримінація позивача, з огляду на що ці твердження позивача є безпідставними та такими, що не можуть бути покладені в основу даного рішення по суті.
Суд вважає за необхідне також ще раз зазначити, що Закон України від 19 вересня 2019 року №113-ІХ станом на час виникнення та вирішення спірних правовідносин є чинним, позивач особисто висловила свою згоду із відповідними приписами законодавства, про що зазначила у заяві про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію від 10 жовтня 2019 року, у зв'язку з чим доводи позивача про те, що питання, які були поставлені на атестацію, стосуються різних сфер діяльності прокурорів, що свідчить про порушення відповідачем принципів щодо добросовісності, розсудливості та пропорційності під час організації процедури атестації, суд вважає необґрунтованими, оскільки підготовка до тестування у відповідності до положень Закону України від 19 вересня 2019 року №113-IX не передбачена як стадія (етап) атестації прокурорів.
До того ж питання тестування, правильність формулювань відповідей на них, обґрунтованості встановлення достатності часу для проведення тестування, відповідності використаного комп'ютерного обладнання та програмного забезпечення меті такого тестування не є предметом розгляду у даній справі.
Щодо проведення процедури атестації, суд зазначає наступне.
Атестація слідчих органів прокуратури відбувається за процедурою, передбаченою для прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур відповідно до цього Порядку № 221.
Предметом атестації є оцінка:
1) професійної компетентності прокурора (у тому числі загальних здібностей та навичок);
2) професійної етики та доброчесності прокурора.
Згідно до приписів розділу ІІІ вказаного Порядку у разі набрання прокурором за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора кількості балів, яка дорівнює або є більшою, ніж прохідний бал, прокурор допускається до складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки.
Кадрова комісія формує графік складання іспитів. Графік із зазначенням прізвища, імені та по батькові прокурора, номера службового посвідчення, інформації про дату, час та місце проведення тестування оприлюднюється на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) не пізніше ніж за п'ять календарних днів до дня складання іспиту. Прокурор вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце складання іспиту з моменту оприлюднення відповідного графіка на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора).
Кадрова комісія може прийняти рішення про складання прокурорами іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора та іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки в один день. У цьому випадку, кадрова комісія формує графік складання вказаних іспитів із зазначенням прізвища, імені та по батькові прокурора, номера службового посвідчення, інформації про дату, час та місце проведення тестувань, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за п'ять календарних днів до дня складання іспитів. До складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки допускаються прокурори, які за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора набрали кількість балів, яка дорівнює або є більшою, ніж прохідний бал, встановлений у пункті 4 розділу ІІ цього Порядку.
Зразок тестових питань та правила складання іспиту оприлюднюється на веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) не пізніше ніж за сім календарних днів до дня складання іспиту.
Тестування проходить автоматизовано з використанням комп'ютерної техніки у присутності членів відповідної кадрової комісії.
Прохідний бал (мінімально допустима кількість набраних балів, які можуть бути набрані за результатами тестування) для успішного складання іспиту встановлює своїм наказом Генеральний прокурор після складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора.
Прокурор, який за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, не допускається до співбесіди, припиняє участь в атестації, а відповідна кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
В даному випадку, як було встановлено судом, підтверджується матеріалами справи та не спростовується позивачем, що прохідний бал на даному етапі атестації встановлений - 70, а позивач за результатом тестування набрала 66 балів.
У матеріалах справи наявна відомість про результати тестування, яка була підписана позивачем без жодних зауважень.
Натомість, в матеріалах справи також наявна заява позивача, подана останньою одразу після закінчення тестування, в якій позивач зазначила причин, з яких вона просить призначити їй повторне тестування, зокрема, відволікання з боку іншого прокурора, у якої постійно дзвонив телефон та з приводу чого членом робочої групи робились зауваження тому прокурору, вказані твердження позивача не спростовані ані відповідачем 1, ані третьою особою. Також до заяви було додано довідку, яка підтверджують факт звернення за медичною допомогою позивачем одразу після тестування.
Більш того, позивач у судовому засіданні стверджувала, що вона вчиняла активні дії саме під час тестування з метою повідомлення членів робочої групи щодо погіршення самопочуття, а також з приводу того, що наявні обставини, які не залежать від неї, але відволікають від проходження тестування, проте, до неї ніхто не підійшов, а прокуророві, у якої дзвонив телефон та відволікав позивача від проходження тестування, було зроблено зауваження.
Згідно пункту 1 та пункту 2 розділу V Порядку № 221 уповноваженими суб'єктами з питань забезпечення організаційної підготовки до проведення атестації та виконання функцій адміністративно-розпорядчого характеру, координування та узгодження дій під час підготовки і проведення атестації є члени комісії та робоча група відповідної кадрової комісії.
У разі виникнення у прокурора зауважень чи скарг на процедуру проведення атестації він може звернутися до голови або секретаря комісії.
Суд зазначає, що позивачем надано докази на підтвердження того, що вона зверталась до Комісії з відповідними зауваженнями та скаргами на погане самопочуття під час проходження нею тестування у формі анонімного тестування та зверталась за медичною допомогою в день проходження атестації. Більш того, суд акцентує увагу на тому, що позивач одразу звернулась за отриманням цієї допомоги, тобто, вчинила усі залежні від неї дії задля надання їй можливості перездати це тестування, проте, членами кадрової комісії ці обставини були проігноровані, та, як вбачається з протоколу №10 від 10 листопада 2021 року, не прийняті до уваги.
З огляду на викладене, суд погоджується з позицією позивача щодо протиправності прийнятого Четвертою кадровою комісією рішення № 111 про неуспішне проходження прокурором атестації від 24 листопада 2020 року, оскільки, як було встановлено судом в ході розгляду справи, під час проведення атестації кадровою комісією не було забезпечено умов проведення атестації та не було прийнято до уваги усіх обставин проходження позивачем тестування.
Водночас суд зазначає, що відповідно до Розділу II Порядку тестування проходить автоматизовано з використанням комп'ютерної техніки у присутності членів відповідної кадрової комісії.
Тобто, надати оцінку правильності відповідей позивача на поставлені завдання тесту та відповідності кількості набраних балів - суд позбавлений правової можливості, оскільки не наділений повноваженнями на втручання у відповідну програму тестування.
Щодо технічних збоїв під час проходження позивачем анонімного тестування, суд зазначає, що позивачем не доведено, а судом не встановлено, що комп'ютерна техніка, яка була виділена позивачу працювала зі збоями, а тому ці твердження позивача є безпідставними.
Суд звертає увагу, в силу приписів пункту 7 Порядку комісія призначає новий час (дату) складання відповідного іспиту для прокурора якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних або інших причин, незалежних від членів комісії та прокурора.
Отже, відмовляючи позивачу в задоволенні її звернення від 10 листопада 2020 року за вказаних вище обставин та приймаючи рішення про неуспішне проходження атестації позивача, Четверта кадрова комісія з атестації прокурорів регіональних прокуратур діяла не на підставі, не у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; не обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); упереджено; не добросовісно; не розсудливо; не пропорційно, зокрема без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, а відтак його рішення від 24 листопада 2020 року № 111 є протиправним та підлягає скасуванню.
Одночасно, за вказаних обставин, суд, керуючись частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог та зобов'язання відповідної кадрової комісії з атестації прокурорів призначити ОСОБА_1 новий час (дату) повторного проходження (складання) етапу атестації - іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, як ефективного способу захисту та поновлення його порушеного права.
Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу №1004к від 24 грудня 2020 року, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 15 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ встановлено, що прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає у прокуратурі.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 16 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ незалежність прокурора забезпечується особливим порядком його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Згідно частини 3 статті 16 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ (у редакції, що діяла до внесення змін Законом України від 19 вересня 2019 року № 113-IX) прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених цим Законом.
Законом № 113-IX внесено зміни до частини 3 статті 16 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ та слова "цим Законом" замінено словом "законом".
Таким чином, з 25 вересня 2019 року (дата набрання чинності Законом України від 19 вересня 2019 року № 113-IX) частина 3 статті 16 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ має наступний зміст: "Прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом".
З урахуванням викладеного, на момент звільнення позивача підстави та порядок звільнення з посади прокурора могли визначатися не лише Законом України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ, а й іншим законом.
У даному випадку таким законом є Закон України від 19 вересня 2019 року № 113-IX, який визначив підстави та порядок звільнення з посади прокурора.
Так, відповідно до пункту 6 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України від 19 вересня 2019 року № 113-IX з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".
Згідно з пунктом 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" за умови настання однієї із підстав: рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури.
З аналізу наведеної норми вбачається, що Закон України від 19 вересня 2019 року № 113-IX пов'язує звільнення з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" не з рішеннями про ліквідацію чи реорганізації органу прокуратури або про скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, а насамперед з процедурою проходження прокурорами атестації як складовою частиною процесу реформування органів прокуратури, введеного в дію Законом України від 19 вересня 2019 року № 113-IX з дня набрання ним чинності.
Зважаючи, що юридичним фактом, що зумовлює звільнення позивача на підставі підпункту 2 пункту 19 Закону України від 19 вересня 2019 року №113-ІХ, є рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації, суд дійшов висновку, що наказ керівника Київської обласної прокуратури №1004к від 24 грудня 2020 року є таким, що підлягає скасуванню.
Відповідно до частини 1 статті 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Таким чином, враховуючи встановлення судом протиправності оскаржуваного наказу, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для поновлення позивача на посаді, з якої її було звільнено, з 01 січня 2021 року.
Стосовно вимоги позивача щодо поновлення її або на рівнозначній посаді в органах прокуратури України, яка буде існувати на час винесення рішення, суд наголошує, що чинним законодавством чітко визначено переведення прокурора до окружної прокуратури виключно після проходження атестації, в іншому випадку, якщо поновити позивача на іншій рівнозначній посаді в органах прокуратури України, яка буде існувати на час винесення рішення, вказане буде суперечити вимогам Закону щодо обов'язковості умови для такого переведення (поновлення) - проходження атестації.
Також, частиною 2 статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Згідно із правовим висновком зазначеним у Постанові Верховного Суду України від 14 січня 2014 року по справі №21-395а13, суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у порядку.
Крім того, відповідно до пункту 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час.
Середній заробіток працівника згідно з частиною 1 статті 27 Закону України "Про оплату праці" визначається за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі по тексту - Порядок №100).
Відповідно до пункту 2 Порядку №100 у всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
Пунктом 5 Порядку №100 передбачено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Відповідно до пункту 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. При обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п'ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
Як вбачається з довідки про середню заробітну плату позивача від 01 березня 2021 року №21ф-70, середньоденний заробіток ОСОБА_1 становить без відрахування обов'язкових відрахувань становить 1029,23 грн.
Суд зазначає, що у позивача під час розгляду справи, не виникло жодних сумнівів та заперечень щодо даних, визначених у вказаній довідці, а тому, у суду, відповідно, не виникає підстав для не прийняття вказаної довідки до уваги.
Таким чином, суд встановив, що розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 01 січня 2021 року по 30 червня 2020 року (включно), становить (1029,23 грн. х 121 день (19 робочих днів у січні 2021 році, 20 робочих днів у лютому 2021 року, 22 робочі дні у березні 2021 року, 22 робочі дні у квітні 2021 року, вісімнадцять робочих днів у травні 2021 року та 20 робочих днів у червні 2021 року)), що дорівнює 124 536,83 грн та які підлягають стягнення на користь позивача.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог позивача та, відповідно, наявність правових підстав для їх задоволення.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На переконання суду, відповідачем не доведено правомірність вчинених дій, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.
З урахуванням того, що позивач звільнена від сплати судових витрат, а матеріали справи не містять доказів понесення відповідачем судових витрат, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для компенсації судових витрат.
На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255,287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Четвертої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) про неуспішне проходження атестації №111 від 24 листопада 2020 року.
3. Зобов'язати уповноважену кадрову комісію з атестації прокурорів регіональних прокуратур, створену на підставі наказу Генерального прокурора, призначити ОСОБА_1 новий час (дату) повторного проходження (складання) етапу атестації - іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора.
3. Поновити ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з 01 січня 2021 на посаді прокурора Іванківо-Чорнобильського відділу Броварської місцевої прокуратури Київської області.
4. Стягнути з Київської обласної прокуратури (01601, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 27/2, код ЄДРПОУ 02909996) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 січня 2021 року по 30 червня 2021 року в сумі 124 536,83 грн (сто двадцять чотири тисячі п'ятсот тридцять шість гривень 83 копійки).
5. Виконати негайно рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з 01 січня 2021 року на посаді прокурора Іванківо-Чорнобильського відділу Броварської місцевої прокуратури Київської області та в частині стягнення з Київської обласної прокуратури (01601, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 27/2, код ЄДРПОУ 02909996) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.
Суддя К.Ю. Гарник