ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
17 червня 2021 року місто Київ № 640/13800/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Невмержицькій О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Збут Транс»
до Державної податкової служби України,
Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими
платниками податків,
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
від 14.05.2021 №193040102, від 18.02.2021 №54040102
та рішення від 07.05.2021 №10427/6/99-00-06-01-02-06,
за участю:
представників позивача - Мужика Л.І., Якубовського Я.Р.,
представника відповідачів - Пожара В.В.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерго Збут Транс» (далі-позивач, ТОВ «Енерго Збут Транс») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової служби України (далі-відповідач 1), Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі-відповідач 2), в якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 14 травня 2021 року №193040102, що прийняте на підставі акту від 19 січня 2021 року №11/28-10-04-02-04/42588390;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 18 лютого 2021 року №54040102, що прийняте на підставі акту від 19 січня 2021 року №11/28-10-04-02-04/42588390;
- визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової служби України від 07.05.2021 №10427/6/99-00-06-01-02-06.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на необгрунтованні висновки акту перевірки, які зроблені без врахування фактичних обставин справи.
Позивач зазначає, що висновки перевірки містять очевидні істотні помилки, що свідчить про неналежне дослідження обставин, що мають значення для справи При проведенні перевірки службовими особами контролюючого органу допущені як логічні, так і математичні помилки. Також позивачем зазначено, що контролюючий орган незаконно вийшов за межі перевірки.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.05.2021 відкрито провадження в адміністративній справі №640/13800/21 та вирішено, що розгляд справи буде здійснюватись в порядку загального позовного провадження.
Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків подано відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечено та вказано, що позивачем реалізовано електричну енергію для АТ «Укрзалізниця» за ціною, нижче ціни придбання, що склалася на ринку електричної енергії. Вказано, що за результатами перевірки складено акт від 19.01.2021 №11/28-10-04-02-04/42588390, в якому встановлено порушення Податкового Кодексу України в частині достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за жовтень 2020 року: пункт 188.1 статті 188 з урахуванням пункту 187.7 статті 187, пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року №21 та занижено податкові зобов'язання по декларації з податку на додану вартість за жовтень 2020 року в сумі 25 705 917, 42 грн., в результаті чого завищено податковий кредит по декларації з податку на додану вартість за жовтень 2020 року у сумі 25 705 917, 42 грн., та як наслідок завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на 25 000 000 грн.
Також вказано, що рішення Державної податкової служби України від 07.05.2021 №10427/6/99-00-06-01-02-06 про результати розгляду скарги прийняте у відповідності до норм чинного законодавства.
Позивачем подано відповідь на відзив, в якій вказано, що ціна придбання електричної енергії у певному періоді може бути визначена виключно як середньозважена ціна придбання електричної енергії електропостачальником разом на всіх сегментах ринку електричної енергії (ринку двосторонніх договорів, ринку «на добу наперед», внутрішньодобовому та балансуючому ринку) у цьому періоді. При здійсненні документальної позапланової виїзної перевірки для визначення бази оподаткування відповідачем 2 для визначення вартості електроенергії допущено грубе порушення: взято ціну придбання електричної енергії позивачем тільки на одному сегменті ринку та тільки у одного постачальника - ТОВ «Нова-Енергетична-Компанія».
Вказано, що без врахування ціни придбання електричної енергії на інших сегментах ринку та у інших постачальників за ті ж періоди (місяці) визначення ціни придбання позивачем електричної енергії є хибним і таким, що не відповідатиме міжнародним стандартам фінансового обліку та звітності, основним засадам податкового законодавства України та фактичним (дійсним) обставинам. Згідно з пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається, виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком, зокрема, електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.
Також позивачем надано висновок науково-правової експертизи Ради науково-правових експертиз при Інституті держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України від 03.02.2021 №126/16-е щодо визначення поняття «двостронній договір» та щодо застосування пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.06.2021 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи №640/13800/21 по суті.
В судовому засіданні 17.06.2021 представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили їх задовольнити.
Представник відповідачів просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі направлень від 22.12.2020 №333 та №334 та наказу Офісу великих платників податків ДПС від 18.12.2020 №1422 проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Збут Транс» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2020 року у податкові декларації з податку на додану вартість від 20.11.2020 №9307243411 від'ємного значення з податку на додану вартість (далі - ПДВ), у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.
За результатами перевірки складено акт перевірки від 19.01.2021 №11/28-10-04-02-04/42588390 про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «Енерго Збут Транс» (податковий номер 42588390) по декларації за жовтень 2020 року (реєстраційний номер №9307243411 від 20.11.2020) з питань відповідності формування від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис гривень.
Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:
- пункту 188.1 статті 188 з урахуванням пункту 187.7 статті 187, пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України віл 28 січня 2016 року №21 та занижено податкові зобов'язання по декларації з податку на додану вартість за жовтень 2020 року в сумі 25 705 917,42 грн. в результаті чого завищено податковий кредит по декларації з податку на додану вартість за жовтень 2020 року у сумі 25 705 917,42 гри., та як наслідок завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на 25 000 000 грн., що призвело до завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у сумі 705 917,42 грн., яка підлягає зменшенню.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерго Збут Транс» подано до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків заперечення до акту документальної позапланової виїзної перевірки щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету від 19.01.2021 №11/28-10-04-02-04/42588390, в яких просило визнати акт документальної позапланової виїзної перевірки щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету від 19.01.2021 №11/28-10-04-02-04/42588390 неправомірним та скасувати його та здійснити бюджетне відшкодування податку на додану вартість у відповідності до норм абзацу б) пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України у розмірі 25 000 000 гри.
За результатами розгляду заперечень, листом від 15.02.2021 №491/6/31-00-04-01-04-12 Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків повідомило, що висновки акту перевірки відповідають вимогам чинного законодавства.
На підставі акту перевірки від 19.01.2021 №11/28-10-04-02-04/42588390 Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків винесено податкові повідомлення-рішення:
від 18.02.2021 №54040102, яким зменшено суму від'ємного значення з податку на додану вартість по декларації за жовтень 2020 року на суму 705 917 грн.;
від 18.02.2021 №53040102, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 25 000 000 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 6 250 000,00 грн.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерго Збут Транс» подано до Державної податкової служби України скаргу від 09.03.2021, в якій просило визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 18.02.2021 №53040102 та від 18.02.2021 №54040102.
За результатами розгляду скарги, рішенням Державної податкової служби України від 07.05.2021 №10427/6/99-00-06-01-02-06 скаргу задоволено частково та скасовано податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 18.02.2021 №53040102 у частині застосованих штрафних санкцій, які перевищують розмір визначений пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, у редакції, що діє з 01.01.2021, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення та податкове повідомлення-рішення від 18.02.2021 №54040102 - залишено без змін.
Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків винесено податкове повідомлення-рішення від 14.05.2021 №193040102, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 25000000 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2 500 000,00 грн.
Незгода позивача із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків та рішенням Державної податкової служби України зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Спосіб дій органів державної податкової служби України при виконанні владних управлінських функцій по здійсненню контролю за платниками податків шляхом проведення перевірок правильності та повноти обчислення податкових зобов'язань визначений, зокрема, статтями 75-86 Податкового кодексу України.
Так, пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до частини другої пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.
Підпунктом 75.1.2 пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.
Суд зазначає, що обставини, які визначені законодавцем як підстави для прийняття податковим органом рішення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, викладені у статті 78 Податкового кодексу України.
Так, у відповідності до вимог пункту 78.1.8 статті 78 Податкового кодексу України, однією з підстав для проведення позапланової перевірки є те, що платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
При цьому, порядок узгодження суми бюджетного відшкодування ПДВ, строки та порядок проведення перевірок з цього питання, визначається статтею 200 Податкового кодексу України.
Відповідно до вимог пункту 200.11 статті 200 Податкового кодексу України (до якої фактично відсилає пункт 78.1.8 Податкового кодексу України), контролюючий орган має право протягом 60 календарних днів, що настають за граничним строком подання податкової декларації, а в разі якщо така податкова декларація надана після закінчення граничного строку - за днем її фактичного подання провести документальну перевірку платника податку в разі, якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено за рахунок від'ємного значення, сформованого за операціями:
- за періоди до 1 липня 2015 року, що не підтверджені документальними перевірками;
- з придбання товарів/послуг за період до 1 січня 2017 року у платників податку, що використовували спеціальний режим оподаткування, визначений відповідно до статті 209 цього Кодексу.
Рішення про проведення документальної перевірки має бути прийнято не пізніше закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки.
Аналіз наведених норм Податкового кодексу України свідчить, що контролюючий орган наділений повноваженнями на проведення документальної позапланової перевірки платника податку в разі, якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету ПДВ (підпункт 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України) і якщо розрахунок такої суми бюджетного відшкодування зроблено за рахунок від'ємного значення, сформованого за визначеними у пункті 200.11 статті 200 Податкового кодексу України операціями.
У такому разі перевірка від'ємного значення ПДВ (а не перевірка безпосередньо бюджетного відшкодування), не буде різною за своєю суттю, за умови якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування зроблено за рахунок від'ємного значення, сформованого за визначеними у пункті 200.11 статті 200 Податкового кодексу України операціями.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №808/2911/17 (адміністративне провадження №К/9901/53518/18).
В акті перевірки від 19.01.2021 №11/28-10-04-02-04/42588390 зазначено, що в охопленому перевіркою звітному періоді платник податків не оформляв взаємовідносини з ризиковими контрагентами, відображення яких у бухгалтерському і податковому обліку вплинуло на визначення у Декларації від'ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування.
Вказано, що в ході проведення перевірки Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерго Збут Транс» надано опис від 16.12.2020 речей і документів, вилучених під час проведення обшуку, на підставі кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 08.05.2020 №52020000000000317 на підставі ухвали Вищого антикорупційного суду від 25.11.2020 у справі №991/968/20 (провадження №1-кс/991/9922/20) підписаний особою, шо провела обшук - Старшим детективом Національного бюро - Г.Лікунов. Згідно з описом, серед вилучених первинних документів, документи по взаємовідносинах з покупцем - Акціонерне товариство «Українська залізниця» філія «Центр забезпечення виробництва» АТ УКРЗАЛІЗНИЦЯ» (податковий номер - 40075815) та з постачальниками - Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова-Енергетична-Компанія» (податковий номер 42419660), Товариство з обмеженою відповідальністю "Павер Інжинірінг" (податковий номер 43334431), Товариство з обмеженою відповідальністю «Віто Енерджи» (податковий номер 42046566), Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" (податковий номер 100227). (Том 1 а.с. 78)
Також вбачається, що 11.01.2021 інспекторами здійснено ознайомлення з оригіналами первинних документів в приміщенні Національного антикорупційного бюро України.
Суд зазначає, що як вбачається з акту перевірки та встановлено під час розгляду справи, у відповідача відсутні зауваження до первинних документів позивача. Також, всі податкові накладні Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Збут Транс» зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних та не були зупинені, що підтверджено представником відповідача в судовому засіданні.
Також, відповідачем не заперечено, що позивач є рентабельним підприємством та декларував прибуток за відповідний період.
Разом з тим, в акті перевірки зазначено, що перевіркою своєчасності, достовірності і повноти визначення суми податкових зобов'язань та врахування при розрахунку показника рядка 19 Декларації (рядок 9 (колонка Б) Декларації) встановлено її заниження на 25 705 917,42 гри., що призвело до завищення на цю ж суму показника рядка 19 Декларації. Відповідно до двосторонніх договорів купівлі-продажу з Tовариством з обмеженою відповідальністю «Нова Енергетична Компанія» №Т-2020-7 від 27.01.2020, №19092 від 24.09.2019, №19091 від 27.08.2019, №Т-2020-2 від 24 12.2019 та №ЕВ2020-01-Е-1/Т-2020-4 від 26.12.2019 та наданих актів купівлі-продажу електричної енергії, як товарної продукції Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Збут Транс» за перевіряємий період було придбано 1 209 915.00 МВт.год. електроенергії, яку в подальшому реалізовано на кінцевих споживачів, в тому числі AT "Укрзалізниця" (податковий номер 40075815) за ціною нижче ціни, яка склалася при придбанні електроенергії у Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ».
Таким чином, перевіркою встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерго Збут Транс» пункту 188.1 статті І88 з урахуванням пункту 187.7 статті 187, пункту 201.4, статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження податкового зобов'язання на суму ПДВ 25 705 917,42 грн. (Том 1 а.с.85-87)
Тобто, підставою для прийняття оскаржуваних рішень стали висновки контролюючого органу щодо реалізації позивачем електроенергії за ціною нижчою ціни придбання.
Щодо зазначених доводів контролюючого органу, суд зазначає наступне.
Статтею 180 Податкового Кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є, зокрема, будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.
Згідно з підпунктом "а" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Згідно пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а)дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б)дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Датою виникнення податкових зобов'язань у разі постачання товарів/послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата зарахування таких коштів на банківський рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якій іншій формі, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед бюджетом (пункт 187.7 статті 187 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення; електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку в разі здійснення постачання товарів/послуг, база оподаткування яких, визначена відповідно до статті 188 і 189 цього Кодексу, перевищує фактичну ціну постачання таких товарів/послуг, можуть скласти не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням сум податку, розрахованих виходячи з перевищення бази оподаткування над фактичною ціною, визначених окремо по кожній операції з постачання товарів/послуг.
Термін «звичайна ціна» визначено у підпункті 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого, під звичайною ціною розуміється ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 Податкового кодексу України.
В свою чергу, за підпунктом 14.1.219 цього ж пункту, під ринковою ціною розуміється ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.
А ринок товарів (робіт, послуг) це сфера обігу товарів (робіт, послуг), що визначається виходячи з можливості покупця (продавця) без значних додаткових витрат придбати (реалізувати) товар (роботи, послуги) на найближчій для покупця (продавця) території (підпункт 14.1.218 цього ж пункту).
Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно статті 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Відтак, визначення ціни за договором є істотною умовою договору купівлі-продажу і ці умови визначаються сторонами угоди.
Тобто, встановлення цін, які не підлягають державному регулюванню, на продукцію або товари належить виключно учасникам договірних відносин.
Звичайною ціною для здійснення розрахунку бази оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг є ціна, визначена зацікавленими сторонами у цивільно-правовому договорі, яка у свою чергу відповідає ринковій ціні (ціні, що склалася на ринку товарів/послуг).
При цьому, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін, якщо не доведено зворотнього, тобто діє встановлена законом презумпція, що звичайна ціна (визначена сторонами в договорі) відповідає рівню ринкових цін.
Разом з тим, суд зазначає, що посадовим особам контролюючого органу при проведенні перевірки необхідно було: 1) з'ясовувати джерела інформації про ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівнянних економічних (комерційних) умовах (далі - ринкові ціни); 2) визначати ринкові ціни, виходячи з даних цих джерел та обов'язково враховуючи ідентичність (спорідненість, порівнянність) змісту досліджуваної операції.
Суд звертає увагу на те, що акт перевірки від 19.01.2021 №11/28-10-04-02-04/42588390 не містить аналітичної інформації щодо рівня ринкових цін електроенергії, на підставі чого контролюючим органом зроблено висновок щодо реалізації позивачем електроенергії за ціною нижчою ціни придбання.
Фактично, відповідачем аналіз визначення ринкової ціни електроенергії не робився, приписи пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України не враховано.
Зважаючи на викладене, суд вважає необгрунтованими висновки контролюючого органу щодо реалізації Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерго Збут Транс» електроенергії на кінцевих споживачів за ціною нижче ціни, яка склалася при придбанні електроенергії у Tовариства з обмеженою відповідальністю «Нова енергетична компанія» та такими, що зроблені без врахування винятку, передбаченого пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України.
При цьому, суд не приймає до уваги наданий позивачем висновок науково-правової експертизи Ради науково-правових експертиз при Інституті держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України від 03.02.2021 №126/16-е та вважає його недопустимим доказом по справі, зважаючи на наступне.
Відповідно до статті 101 Кодексу адміністративного судочинства України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством.
Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім'я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.
У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
Суд зазначає, що наданий до суду експертний висновок не містить в собі зазначених обов'язкових реквізитів. До того ж, до експертного висновку не додано документів, на підтвердження кваліфікації експерта особі, яка його підписала, її атестаційні документи, присвоєння кваліфікації експерта. За своєю формою та змістом даний документ не відповідає вимогам Кодексу адміністративного судочинства України.
Зміст висновку експерта у галузі права встановлюється статтею 112 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники справи мають право подати до суду висновок експерта у галузі права щодо: 1) застосування аналогії закону чи аналогії права; 2) змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування, доктриною у відповідній іноземній державі. Висновок експерта у галузі права не може містити оцінки доказів, вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яке рішення має бути прийнято за результатами розгляду справи.
Висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов'язковим для суду. Суд може посилатися в рішенні на висновок експерта у галузі права як на джерело відомостей, які в ньому містяться, та має зробити самостійні висновки щодо відповідних питань (стаття 113 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення, або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно статей 74 та 75 Кодексу адміністративного судочинства України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Зі змісту наведених норм вбачається, що врахування висновку експерта з питань права є правом, а не обов'язком суду.
При цьому, такий висновок може стосуватися лише передбачених Кодексу адміністративного судочинства України питань - застосування аналогії закону чи аналогії права чи змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування, доктриною у відповідній іноземній державі.
Натомість, наданий висновок експерта в галузі права стосується питань застосування законодавства України, при цьому питання, визначені приписами пунктів 1, 2 частини першої статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України, в межах даної справи не виникали.
З огляду на вищенаведене, наданий позивачем висновок експерта в галузі права не приймається судом до уваги.
Аналогічний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2018 року по справі № 826/6667/16 (номер провадження № К/9901/44343/18) та від 29 січня 2020 року по справі №640/19344/18 (адміністративне провадження №К/9901/20955/19).
Разом з тим, суд погоджується з доводами позивача, що контролюючий орган вийшов за межі перевірки, оскільки перевірка проводилась щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2020 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 20.11.2020 №9307243411, проте з акту перевірки вбачається перелік документів, які було використано при проведенні перевірки, а саме серпень 2020 року. (Том І а.с.77)
Також, в акті зазначено, що перелік таких документів наведено в додатку 2 до акту перевірки, що є його невід'ємною частиною, однак матеріали справи вказаного додатку 2 не містять та відповідачем в ході розгляду справи не надано.
Зважаючи на викладене в сукупності, суд дійшов висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 14.05.2021 №193040102 та від 18.02.2021 №54040102 та наявність правових підстав для їх скасування.
Поряд з цим, як було зазначено вище, рішенням Державної податкової служби України від 07.05.2021 №10427/6/99-00-06-01-02-06 скасовано податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 18.02.2021 №53040102 у частині застосованих штрафних санкцій, які перевищують розмір визначений пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, у редакції, що діє з 01.01.2021, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення та податкове повідомлення-рішення від 18.02.2021 №54040102 - залишено без змін.
Суд наголошує, що відповідно до підпункту 60.1.3 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі.
Відповідно до пункту 60.4 статті 60 Податкового кодексу України, у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.
Отже, враховуючи наведені вище положення статті 60 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 18.02.2021 №53040102 є відкликаним в силу приписів пункту 60.4 статті 60 Податкового кодексу України.
Щодо позовних вимог в частині скасування рішення Державної податкової служби України від 07.05.2021 №10427/6/99-00-06-01-02-06, суд зазначає наступне.
Судами встановлено, що оскаржуючи рішення Державної податкової служби України про результати розгляду скарги, Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерго Збут Транс» фактично не погоджується зі змістом даного рішення по суті та з результатами розгляду скарги. Позивач, зокрема, на обґрунтування протиправності оскаржуваних рішень Державної податкової служби України про результати розгляду скарги, посилається на їх невмотивованість та необґрунтованість, оскільки вважає, що скарга мала бути задоволена, а податкові повідомлення-рішення скасовані.
Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.
З вказаного слідує, що оскаржуване рішення про результати розгляду скарги прийнято за наслідками вирішення податкового спору в досудовому порядку, не є актами реалізації контролюючими органами повноважень у сфері управлінської діяльності та не породжують для платника жодних правових наслідків, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для визнання його протиправним та скасування.
За приписами частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Vдstberga Taxi Aktiebolag and Vulic проти Швеції» Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".
Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення оскаржуваних повідомлень-рішень.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково, а податкові повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 18.02.2021 №54040102 та від 14.05.2021 №193040102 визнати протиправними та скасувати.
Відповідно до частин першої, третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Звертаючись до суду, позивач сплатив судовий збір у сумі 24970,00 грн., що підтверджуються платіжними дорученнями від 14.05.2021 №6088 та від 14.05.2021 №6087.
Оскільки суд задовольняє позов частково, тому на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений ним судовий збір у сумі 22700,00 грн., пропорційно до задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 72-77, 139, 241- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 18 лютого 2021 року №54040102.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 14 травня 2021 року №193040102.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Збут Транс» (02002, м. Київ, вул. Раїси Окіпної, 10 офіс 88, код ЄДРПОУ 42588390) за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків витрати по сплаті судового збору у розмірі 22700 (двадцять дві тисячі сімсот гривень) 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Літвінова А.В.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 06.07.2021