06.07.2021 м. Ужгород Справа № 907/242/21
Суддя Господарського суду Закарпатської області Ушак І.Г.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження
без повідомлення учасників дану справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕ Ужгород», м. Ужгород
до фізичної особи ОСОБА_1 , с. Тийглаш Закарпатської області
про стягнення заборгованості на суму 1830,58 грн,
Позивач звернувся до суду із вказаними вимогами, оскільки відповідач всупереч договірних зобов'язань за договором укладеним ним як фізичною особою-підприємцем з позивачем, не повністю сплатив вартість наданих послуг з вивезення твердих побутових відходів, у зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем на суму 1830, 58 грн., що є предметом даного позову.
Ухвалою суду від 28.04.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; встановлено відповідачу строк для подання суду відзиву на позовну заяву з доказами на його обґрунтування та позивачу для надання відповіді на відзив.
Приписами ст. 252 ГПК України, якими встановлено особливості розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше; за клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, хоча отримав ухвалу про відкриття провадження у справі від 28.04.2021, докази чого містяться у справі.
Відповідно до ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.
При цьому суд виходив з наступного.
Спірні правовідносини сторін у даній справі виникли та ґрунтуються на умовах договору № 3063 від 23.05.2017 про надання послуг (далі- договір) - з вивезення твердих побутових відходів (далі - послуги), за умовами якого виконавець - позивач у справі - зобов'язався надавати споживачу - фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 - зазначені послуги, а останій, у свою чергу, зобов'язався оплатити їх вартість у готівковій або безготівковій формі шляхом оплати безпосередньо в касі виконавця або перерахування коштів на поточний рахунок виконавця у період календарного місяця, але не пізніше ніж до 10 числа періоду, що настає за розрахунковим (п.п. 13, 14,15 договору)
Договором (п. 11) визначено, що обсяг надання послуг розраховується виконавцем на підставі норм, затверджених органом місцевого самоврядування, та (п. 12) розрахунок обсягу і вартості послуг здійснюється за формою згідно додатку 3 правила надання послуг з вивезення побутових відходів, який є невід'ємною частиною договору (Додаток 1)
За умовами додатку до договору обсяг послуг з вивезення побутових відходів на рік становить 19,68 кбм, вартість послуг з вивезення побутових відходів за об'єктом обслуговування ФОП ОСОБА_2 - 79,45 грн/кбм, сума договору становить 130,30 грн. за місяць.
Умовами договору (п. 17 договору) сторони передбачили, що у разі зміни вартості послуги виконавець повідомляє не пізніше ніж за 30 днів про це споживачеві із зазначенням причин і відповідних обґрунтувань - письмово або через місцеві ЗМІ.
Матеріалами справи встановлено, що виконавець згідно умов договору, повідомляв споживача про зміну вартості послуг, зокрема, шляхом розміщення оголошення у місцевих газетах «Ужгород» та «Закарпатські оголошення» за 02.09.2017, 16-22.11.2018 і з 1.12.2018 вартість послуг з вивезення побутових відходів становила 177,77 грн/кбм.
За даними позивача, які не спростовані та не заперечуються відповідачем, встановлено, що позивач згідно договірних зобов'язань на протязі 2019-2020 надав ФОП ОСОБА_2 послуги, вартість яких останнім не сплачена, в результаті чого виникла його заборгованість перед позивачем на суму 1830,58 грн., що є предметом спору.
Суд, вирішуючи дану справу, керується відповідними приписами цивільного та господарського права, які регулюють спірні правовідносини, виходячи з їх предмету та суб'єктного складу.
За змістом ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання, господарське зобов'язання суб'єктами господарювання, якими є сторони даних спірних відносин, повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За таких обставин та на підставі наведених норм цивільного та господарського законодавства вимоги позивача щодо стягнення заявленої суми 1830,58 грн. як боргу за надані послуги правомірні та підлягають задоволенню судом.
При цьому суд враховує, що 19.02.2020 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 була припинена підприємницька діяльність, про що внесений відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Частиною 8 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" передбачена, що фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Відповідно до ст. ст. 51, 52, 598-609 ЦК України, однією із особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
За фактичних обставин та на підставі наведених приписів цивільного та господарського законодавства спірну заборгованість, що виникла із зобов'язань перед позивачем фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , належить стягнути з останього як фізичної особи.
Судові витрати позивача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.
Керуючись ст.ст. 11, 13, 14, 73-79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задоволити повністю.
Стягнути із ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕ Ужгород» (88000, м. Ужгород, вул. Л. Толстого, буд. 33, код ЄДРПОУ 38330105) суму 1830,58 грн. (одна тисяча вісімсот тридцять грн. 58 коп.), а також на відшкодування витрат по сплаті судового збору 2270, 00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят грн. 00 коп.)
Відповідно до приписів ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Ушак І.Г.