06.07.2021 м. Ужгород Справа № 907/828/20
Суддя Господарського суду Закарпатської області Ушак І.Г.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження
без повідомлення учасників дану справу
за позовом Перечинської районної ради Закарпатської області, м. Перечин (далі - рада)
до фізичної особи-підприємця Дудкіна В'ячеслава Валерійовича, м. Перечин (далі - ФОП Дудкін)
про стягнення заборгованості по орендній платі на суму 58821,21 грн., в т.ч. 58309,14 грн. - основного боргу, 512,07 грн. - пеня
Позивач звернувся до суду з даним позовом, оскільки всупереч умов укладеного договору оренди від 15.12.2017р. відповідач не сплачував у повному обсязі орендну плату за користування вбудованими нежитловими приміщеннями, у зв'язку з чим виникла зазначена сума заборгованості.
Ухвалою суду від 18.01.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; встановлено відповідачу строк для подання суду відзиву на позовну заяву з доказами на його обґрунтування та позивачу для надання відповіді на відзив.
Приписами ст. 252 ГПК України, якими встановлено особливості розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше; за клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, хоча отримав зазначену ухвалу про відкриття провадження у справі, докази чого містяться у справі.
Відповідно до ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.
При цьому суд виходив з наступного.
Сторонами - Перечинською районною радою як орендодавцем та ФОП Дудкін як орендарем - 15.12.2017 укладено договір № 42 оренди комунального майна щодо нежитлових приміщень розташованих у м. Перечин, пл. Народна, 2, загальною площею 26 кв.м строком на 2 роки 11 місяців для розміщення торговельного обєкту з продажу продовольчих товарів(п.п. 1.1, 1.2 договору).
Відповідно до умов договору сторонами узгоджено:
- розмір орендної плати. який визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за комунальне майна, і становить без ПДВ за перший місяць, вересень, жовтень та листопад 3119,42 грн.; розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць (п.1.3);
- орендна плата перераховується орендодавцю в повному обсязі щомісяця не пізніше 15 числа поточного місяця (п.1.4);
- орендар зобов'язаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі, незалежно від наслідків господарської діяльності (п. 2.2);
- орендар зобов'язаний щомісячно надавати орендодавцю копії платіжних документів, які підтверджують сплату орендних платежів та податку на додану вартість, на вимогу орендодавця проводити звірку взаєморозрахунків по орендних платежах шляхом оформлення відповідних актів звірки, щорічно брати участь інвентаризації розрахунків за станом на 1 січня (п. 2.8);
- за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар на користь орендодавця сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки, але не більше розміру, встановленого чинним законодавством України (п.5.2);
- договір укладено строком до 14.11.2020 включно (п. 6.2).
Майно згідно з умовами договору передано позивачем в оренду відповідачу, про що складено акт приймання-передачі від 15.12.2017, який підписано сторонами.
Матеріалами справи, зокрема, договором, актом прийому-передачі, актами звірки взаєморозрахунків за грудень 2019 та листопад 2020, які підписані сторонами, розрахунком заборгованості, встановлено, що відповідач на протязі 2018-2020 не здійснював у повному обсязі оплату орендної плати, внаслідок чого станом на 15.11.2020 виникла його заборгованість перед позивачем на суму 58821,21 грн., включаючи основний борг та нараховану за умовами договору пеню. Наявну заборгованість відповідач не погасив у порядку досудового врегулювання спору та не відповів на претензію позивача.
Наведене послугувало підставою звернення позивача до суду з даним позовом. Відповідач у ході судового розгляду не спростував зазначені обставини справи.
Суд, вирішуючи дану справу, керується відповідними приписами цивільного та господарського права, які регулюють спірні правовідносини, виходячи з їх предмету та суб'єктного складу.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.
Суд, вирішуючи даний спір, приймає до уваги умови договору, згідно яких орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати, та керується приписами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості умов договору для сторін, щодо того, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).
Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності (ч. 1 ст. 286 ГК України).
Згідно статтей 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За наведених фактичних обставин справи та на підставі зазначених приписів цивільного та господарського права суд констатує, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості перед позивачем по орендній платі за спірний період на суму 58821,21 грн, з яких 512,07 грн. - пеня, є правомірними, оскільки доведені належними та допустимими доказами у справі та не спростовані відповідачем.
За змістом ст.129 ГПК України судові витрати сплачені позивачем при поданні позову належить відшкодувати за рахунок відповідача.
З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 73-79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задоволити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця Дудкіна В'ячеслава Валерійовича ( АДРЕСА_1 код РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Перечинської районної ради Закарпатської області (89200, Закарпатська область, м. Перечин, пл. Народна, 16, код ЄДРПОУ 37916557) заборгованість на суму 58821,21 грн. (п'ятдесят вісім тисяч вісімсот двадцять одна грн. 21 коп. ), в .ч. пеня, а також на відшкодування витрат по сплаті судового збору 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві грн. 00 коп.).
Відповідно до приписів ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Ушак І.Г.