проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"07" липня 2021 р. Справа № 917/561/21
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя: судді: За участю секретаря судового засідання: За участю представників сторін: від Прокуратури: від позивача-1: від позивача-2: від відповідача: Чернота Л. Ф. Попков Д.О., Медуниця О.Є. Телеснюк І.В. Сірик В.В. - службове посвідчення №063318 від 16.04.2021 не з'явились не з'явились не з'явились
розглянувши апеляційну скаргу (вх.№1646П/3)В. о. першого заступника керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області, м. Полтава
на ухвалу Господарського суду Полтавської області
постановлену20.04.2021 року у м. Полтава
у справі за позовом до про №917/561/21 (суддя - Киричук О. А.) В. о. першого заступника керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області, м. Полтава, в інтересах держави, в особі органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: 1. Комунальне підприємство “Полтава-сервіс” Полтавської міської ради, м. Полтава 2. Полтавська міська рада, м. Полтава Товариства з обмеженою відповідальністю “Медіаформат”, м. Полтава стягнення 40 544,49 грн.
15.04.2021 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява в. о. першого заступника керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Комунального підприємства “Полтава-сервіс” Полтавської міської ради та Полтавської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю “Медіаформат” про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 40 544,49 грн.
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що між Комунальним підприємством «Полтава-сервіс» Полтавської міської ради та ТОВ «Медіаформат» укладено договір від 20.02.2019 №Д353/1 про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій. Однак після закінчення строку його дії ТОВ «Медіаформат» продовжує використовувати місця для розміщення зовнішньої реклами без правовстановлюючих документів та має фактичну заборгованість за користування цими місцями за період з 01.01.2020 по 31.01.2021; органом, до компетенції якого віднесені повноваження у спірних правовідносинах, є КП «Полтава-Сервіс» Полтавської міської ради, на яке покладено виконання функцій щодо регулювання діяльності у сфері розміщення зовнішньої реклами у місті Полтаві та яке є стороною договору від 20.02.2019 №Д353/1; Відповідно до п.п.1.3, 9.3 Статуту КП «Полтава-сервіс» засновником підприємства є Полтавська міська рада; доходи від надання в тимчасове користування місць розташування рекламних засобів після оподаткування розподіляються таким чином: 40% - до загального фонду місцевого бюджету Полтавської міської ради; 60% - КП «Полтава-сервіс» Полтавської міської ради для реалізації програм органів місцевого самоврядування. Зважаючи на відповідь КП «Полтава-сервіс», надану прокурору, про неможливість звернення до суду з позовом про стягнення безпідставно збережених коштів, прокурор вважає правомірним його звернення з цим позовом в інтересах держави в особі Полтавської міської ради та КП «Полтава-сервіс» Полтавської міської ради.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 20.04.2021 року у справі №917/561/21 позовну заяву в.о. першого заступника керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області повернуто на підставі п. 4 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.
Мотивуючи судове рішення, місцевий господарський суд виходив з обставин, якими встановив:
- листи прокурора, адресовані Полтавській міській раді та КП “Полтава-сервіс” Полтавської міської ради за № 35-1509 вих.21 від 08.02.2021 з пропозицією звернутися до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості (безпідставно збережених коштів за користування місцями для реклами) та за №35-1988 вих.21 від 18.02.2021 з повідомленням про намір подати відповідний позов до господарського суду Полтавської області не свідчить про те, що КП Полтава-сервіс відмовляється вживати заходи щодо стягнення заборгованості з відповідача, а неможливість подання відповідного позову носить тимчасовий характер з огляду на незначний розмір заборгованості та судового збору, який підлягає сплаті за подання позову про її стягнення;
- заборгованість, стягнення якої є предметом позову, відповідно до доданого до позовної заяви розрахунку, виникла в період з січня 2020 року по січень 2021, тобто строк позовної давності щодо її стягнення спливає у 2023-2024 рр. Прокурор не обґрунтував належними доказами той факт, що Полтавська міська рада, яку прокурор вважає органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює захист цих інтересів у спірних правовідносинах в розумні строки. В той же час, на думку суду, Полтавська міська рада взагалі не є таким органом у спірних правовідносинах;
- позов прокурора подано в інтересах держави, але фактично він просить стягнути кошти, які виникли за Договором №Д353/1 від 20.02.2019 укладеним між Комунальним підприємством “Полтава-сервіс” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Медіаформат” як самостійними суб'єктами господарської діяльності.
Не погодившись із вказаною ухвалою суду, в. о. першого заступника керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області, м. Полтава 07.05.2021 року звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою №55-120-2225вих-21 від 06.05.2021 року, в якій просить суд:
- визнати поважною причину пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Полтавської області від 20.04.2021 року, поновити пропущений строк на апеляційне оскарження та відкрити провадження у справі №917/561/21;
- задовольнити апеляційну скаргу та скасувати ухвалу Господарського суду Полтавської області від 20.04.2021 року у справі №917/561/21 і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Медіаформат” на користь Полтавської обласної прокуратури понесені витрати на сплату судового збору на загальну суму 2 270,00 грн;
- про дату та час розгляду справи повідомити Полтавську окружну прокуратуру, Полтавську обласну прокуратуру та сторони у справі.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.05.2021 року визначено колегію у складі: Чернота Л. Ф. - головуючий суддя (доповідач), судді: Гребенюк Н. В., Медуниця О. Є.
31.05.2021 року до канцелярії Східного апеляційного господарського суду від скаржника надійшов супровідний лист №55-120-3443вих-21 від 28.05.2021 року, за змістом якого останній зазначає, що в доповнення до поданої апеляційної скарги направляє матеріали позовної заяви з додатками та доказ сплати судового збору за подання такої апеляційної скарги (платіжне доручення №1050 від 19.05.2021 року на суму 2 270,00 грн.).
На виконання положень вищевказаної статті, Східним апеляційним господарським судом перевірено у програмі “Діловодство спеціалізованого суду ДСС” та встановлено, що судовий збір у сумі 2 270,0 грн., сплачений за платіжним дорученням №1050 від 19.05.2021 року зараховано до державного бюджету України, що підтверджується Випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України від 19.05.2021 року.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження скаржник зазначає, що відповідно до трекінгу відправлень офіційного сайту “Укрпошта” конверт з оскаржуваною ухвалою прокуратурою отримано 27.04.2021 року, в підтвердження чого додано копію поштового конверта та витяг з сайту “Укрпошта”.
У зв'язку із зазначеними обставинами, посилаючись на приписи ч. 2 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, просить суд поновити пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Полтавської області від 20.04.2021 року у справі №917/561/21.
Ухвалою Східного апеляційного 01.06.2021 року, визнано причини пропуску встановленого законом процесуального строку поважними. Поновлено В. о. першого заступника керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області, м. Полтава пропущений процесуальний строк для подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 20.04.2021 року у справі №917/561/21. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою В. о. першого заступника керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області, м. Полтава на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 20.04.2021 року у справі №917/561/21. Встановлено учасникам справи строк до дати судового засідання включно для надання суду відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання його копії та доданих до нього документів іншим учасникам справи. Розгляд апеляційної скарги В. о. першого заступника керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області, м. Полтава на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 20.04.2021 року у справі №917/561/21 призначено на "16" червня 2021 р. о 11:00 год. Явку представників учасників справи визнано необов'язковою.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник посилається на наступні обставини:
- помилковим є висновок суду першої інстанції стосовно того, що Комунальне підприємство «Полтава-Сервіс» Полтавської міської ради, не є органом державної влади чи органом місцевого самоврядування; Господарським кодексом України не визначено поняття «державна компанія» як окрема організаційно-правова форма господарювання. Комунальне підприємство та державна акціонерна компанія є різними організаційно-правовими формами господарювання;
- необґрунтованими вважає висновки суду, щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в особі Полтавської міської ради в даному спорі. Помилковими є твердження місцевого господарського суду, стосовно того, що Полтавська міська рада не є стороною договору, позовна заява містить вимоги про стягнення грошових коштів саме на користь КП «Полтава сервіс», а не на користь Полтавської міської ради;
- апелянт звертає увагу суду на те, що Полтавська міська рада як отримувач бюджетних коштів та засновник комунального підприємства також є органом, уповноваженим на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах (аналогічні висновки викладені у рішенні господарського суду Полтавської області від 31.10.2019, залишеному без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.02.2020 у справі №917/1267/19 за позовом Полтавської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Комунального підприємства « 2-А міська клінічна лікарня Полтавської міської ради», Полтавської міської ради до ТОВ «Ремтехнакладка» про стягнення штрафних санкцій за невиконання зобов'язань за договором про закупівлю робіт за державні кошти). Наведена правова позиція узгоджується із висновками, викладеними у постанові Вищого господарського суду України від 23.03.2017 у справі №910/23333/15, аналогічній тій, що розглядається, за позовом першого заступника прокурора Дніпровського району міста Києва в інтересах в інтересах держави в особі Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації та Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпропетровського району міста Києва до Житлово-будівельного кооперативу «Механізатор-5» про стягнення грошових коштів;
- протиправні дії відповідача призвели до ненадходження до бюджету коштів, підривають матеріальну і фінансову основу місцевого самоврядування, якою згідно ст. 142 Конституції України, в тому числі, є доходи місцевих бюджетів, що перебувають у власності інших суб'єктів у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, що в свою чергу завдає істотної шкоди інтересам держави, яка згідно ст. 7 Конституції України гарантує місцеве самоврядування; Апелянт звертає увагу, що ненадходження коштів до бюджету призводить до неналежного фінансування програм діяльності та реалізації функцій Полтавської міської ради, виконавчого комітету Полтавської міської ради та Управління адміністративних послуг Полтавської міської ради шляхом отримання прибутку, зокрема: створення та надання послуг щодо паркування транспортних засобів в межах міста Полтави, поповнення бюджету міста за рахунок відрахувань коштів від збору за паркування автотранспорту, поліпшення пропускних можливостей вулиць і екологічного стану міста, реалізації функцій з розміщення на території міста засобів зовнішньої реклами тощо, та порушує інтереси держави в цілому, внаслідок чого виникає передбачене законом право прокурора на звернення до суду з позовом для їх захисту;
- прокурор, звертаючись до суду з позовом, представляє інтереси держави України, а не інтереси самого комунального закладу чи його засновника - органу місцевого самоврядування, які лише виконують у спірних правовідносинах функції держави. Окрім цього, звернення прокурора до суду в даному випадку має превентивне значення щодо запобігання у майбутньому порушення суб'єктами господарювання вимог законодавства про рекламу;
- відповідь на листи №35-1509вих-21 від 08.02.2021 та №55-120-33вих-21 від 17.03.2021 від Полтавської міської ради до прокуратури не надходили. Таким чином, уповноваженими органами понад 2 місяці не вживалися заходи на усунення виявлених порушень з наведених питань, зокрема в судовому порядку шляхом звернення до суду з позовом про стягнення безпідставно збережених коштів;
- позивачами упродовж розумного строку самостійно не вживалися заходи, спрямовані на судовий захист інтересів держави, що можна розуміти як бездіяльність компетентних органів;
- апелянт звертає увагу, що при поданні даного позову до суду В.о. першого заступника керівника Полтавської окружної прокуратури також надано докази нездійснення уповноваженими органами відповідних функцій у спірних правовідносинах (листи Полтавської окружної прокуратури №35-1509вих-21 від 08.02.2021 та №55-120-33вих-21 від 17.03.2021), згідно яких прокурором неодноразово зверталася увага вказаних органів про необхідність вжити заходів на усунення виявлених порушень та звернутися до суду з наведених питань. Однак, КП «Полтава-сервіс» Полтавської міської ради листами №168 від 09.02.2021 та №437 від 25.03.2021 прокурора повідомлено про нездійснення уповноваженими органами відповідних заходів, посилаючись на відсутність коштів на сплату судового збору;
- в обґрунтування правовової позиції, скаржник посилається на постанови Верховного Суду від 04.04.2019 №914/882/17, від 22.10.2019 №926/979/19, від 03.12.2019 року у справі №920/121/19, від 05.12.2018 у справі №923/129/17, від 15.10.2019 у справі №903/129/18, від 16.04.2019 у справі №910/3486/18, постанови Великої Палати Верховного Судуд від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, постанови Об'єднаної Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №911/1497/18, від 25.10.2019 у справі №911/1107/18;
- прокурор вважає, що наведене у позовній заяві обґрунтування наявності правових підстав для звернення ним до суду з позовом у цій справі є сумісним з розумінням «інтереси держави», підстави представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах є обґрунтованими, правомірними, вмотивованими та такими, що відповідають обставинам справи.
14.06.2021 у зв'язку з відпусткою судді Гребенюк Н.В., яка входить до складу постійної колегії суддів, на підставі розпорядження керівника апарату Східного апеляційного господарського суду було здійснено повторний автоматизований розподіл справи і відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.06.2021 року визначено колегію у складі: Чернота Л. Ф. - головуючий суддя (доповідач), судді: Медуниця О.Є., Попков Д.О.
Враховуючи наведене та зважаючи на приписи частини 14 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, розгляд апеляційної скарги В.о.першого заступника керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області, м. Полтава розпочався спочатку.
15.06.2021 року на поштову адресу суду від Полтавської міської ради (в межах строку, встановленого ухвалою від 01.06.2021р.) надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначає про правомірність пред'явлених В. о. першого заступника керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області вимог, які підтверджено правовими позиціями, викладеними у наведених в апеляційній скарзі процесуальних документах, зокрема: рішенні Господарського суду Полтавської області від 31.10.2019 р. у справі №917/1267/19; постанові Вищого Господарського Суду України від 23.03.2017 у справі №910/23333/15; постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18; постанові Верховного Суду від 03.12.201 у справі №920/121/19;постанові Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 923/129/17; постанові Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18; постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №910/3486/18.
Полтавська міська рада просить задовольнити апеляційну скаргу В. о. першого заступника керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області, скасувати ухвалу Господарського суду Полтавської області від 20.04.2021 р. та направити справу №917/561/21 для продовження розгляду до суду першої інстанції.
16.06.2021 року на електронну адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіаформат» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу господарського судукПолтавської області від 20.04.2021 року залишити без змін. Крім того просив здійснювати розгляд справи №917/561/21 без участі представника Товариствіа з обмеженою відповідальністю «Медіаформат».
07.07.2021 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіаформат» надійшли додаткові письмові пояснення, в яких останнє зазначає, що повноваження діяти від імені юридичної особи є можливістю створювати, змінювати, припиняти цивільні права та обов'язки юридичної особи (стаття 239 ЦК України). Таке повноваження не належить до прав учасника (засновника) юридичної особи. За даною справою, КП «Полтава-Сервіс» Полтавської міської ради є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю щодо захисту прав та охоронюваних законом своїх інтересів у судовому порядку, зокрема, у випадку порушення інтересів при виконанні договору оренди, або використанні майна підприємства іншою юридичною особою без достатніх на те повноважень, а отже наділено правом звернення до суду за захистом свого порушеного права.
Полтавська міська рада є засновником КП «Полтава-Сервіс», яка здійснює управління підприємством у межах повноважень, визначених Статутом підприємства. А отже, зважаючи на те, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання, у КП «Полтава-Сервіс» наявні всі можливості і засоби для звернення до суду за захистом свого порушеного права. При цьому, КП «Полтава-Сервіс» не є органом державної влади чи органом місцевого самоврядування.
ТОВ «Медіаформат» просить суд апеляційної інстанції врахувати дані письмові пояснення під час розгляду справи. Залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Господарського суду Полтавської області від 20.04.2021 - без змін.
В судовому засіданні апеляційної інстанції прокурор підтримав вимоги апеляційної скарги та просив скасувати ухвалу Господарського суду Полтавської області від 20.04.2021 у справі №917/561/21 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Позивачі та відповідач належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень, проте не скористалися своїм правом на участь в судовому засіданні.
Відповідно до частини 12 статті 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.
Частиною 2 ст. 273 ГПК України встановлено, що апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
Враховуючи належне повідомлення учасників справи про час та місце засідання суду, а також те, що явка сторін не була визнана судом обов'язковою та відсутність правових підстав для відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представників позивачів та відповідача за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до вимог ст. ст. 222, 223 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснювалося за допомогою технічних засобів фіксації та було складено протокол судового засідання.
07.07.2021 у судовому засіданні колегією суддів апеляційного господарського суду було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявникові).
Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
У відповідності до вимог частини 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши прокурора, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, додаткових письмових пояснень, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Предметом позову у даній справі є стягнення безпідставно збережених грошових коштів у розмірі плати за користування місцями для розміщення зовнішньої реклами, що становить 40 544,49 грн.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.ч. 3,5 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 ГПК України.
Так, згідно з п. 4 ч. 5 ст. 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідає принципу рівноправності сторін. Та, зобов'язаний з'ясувати, що мається на увазі під виключним випадком для представництва інтересів держави у суді прокурором і чи є таким випадком ситуація у справі.
З урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу стосовно рівноправності сторін судового провадження зміст п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.
Положення вищенаведеної статті відносяться до спеціального закону, яким має бути визначено виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України Про прокуратуру, відповідно до ч. 3 ст. 23 якого прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті.
Отже, прокурор може представляти інтереси держави у суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави у суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п.3 ч.2 ст.129 Конституції України).
Таким чином, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є «поняття інтерес держави».
У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття інтереси держави висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).
Суд апеляційної інстанції зважає на те, що у Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 №1604 (2003) Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону щодо функцій органів прокуратури, які не належать до сфери кримінального права, наголошено, що вкрай важливо забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і щоб загальні завдання щодо захисту інтересів держави вирішувалися через систему здійснення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій було засновано окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.
Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.
Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно різняться. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.
Нездійснення захисту має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка проте є неналежною. Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, охоплює досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Колегія суддів звертає увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
При цьому, з огляду на приписи ч. 4 ст. 236 ГПК України, суд апеляційної інстанції враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, у тому числі, стосовно того, що повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, а тому суд згідно з принципом jura novit curia (суд знає закони) під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено, зокрема у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 20.09.2018 у справі №924/1237/17, від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18).
Верховний Суд у Постанові від 02.09.2020 у справі №911/980/18 також зазначив, що прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом.
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).
У Постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але, якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Як вбачається з матеріалів справи, обґрунтовуючи наявність підстав для звернення з даним позовом, прокурор вказував на те, що органами, уповноваженими державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є Комунальне підприємство «Полтава-сервіс» Полтавської міської ради та Полтавська міська рада.
Полтавською окружною прокуратурою Полтавської області, в порядку виконання покладених Конституцією України функцій щодо захисту інтересів держави через представницькі повноваження, виявлено порушення інтересів держави при розміщенні зовнішньої реклами на територій міста Полтава.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про рекламу» зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.
Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 №2067 встановлено, що плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування.
Установлено, що між Комунальним підприємством «Полтава-сервіс» Полтавської міської ради та ТОВ «Оллан» укладено договір № Д356 від 24.07.2014 про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій.
За умовами договору «Робочий орган» надає «Розповсюджувачу реклами» в користування місця, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій (наладі - місця), згідно Додатку №1, який є невід'ємною частиною Договору.
Згідно Додатку №1 до договору ТОВ «Медіаформат» має право розмістити 4 спеціальні конструкції зовнішньої реклами на території міста Полтави за адресами, вказаними у додатку.
Під користуванням сторони розуміють тимчасове платне використай- розповсюджувачем зовнішньої реклами місць, яку перебувають у комунальній власності з метою:
а) встановлення на них спеціальних конструкцій, які знаходяться у «розповсюджувача реклами» на законних підставах, та їх використання у формах, не заборонених чинних законодавством, для розміщення зовнішньої реклами;
б) обслуговування спеціальних конструкцій (підтримання в належному стані, наклеювання рекламо носіїв тощо).
Цей договір припиняє свою дію по закінченню строку дії Договору (8.1.7.).
Строк дії сказаного договору сплинув 24.07.2019 року.
Пунктом 3.4.7. договору передбачено обов'язок розповсюджувача реклами здійснювати платежі за користування місцями в порядку, передбаченому розділом 4 договору.
Розмір плати за користування всіма місцями, які надані в користування за цим договором, складає 3530,56 грн. на місяць (п. 4.1 договору).
У подальшому, додатковою угодою №1 від 25.07.2019 до договору, встановлено наступне.
Строк дії договору про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій № Д353/1 від 20.02.2019 спливає 24.07.2019.
Із тексту позовної зави вбачається, що розповсюджувачем подано заяву до Виконавчого комітету Полтавської міської ради щодо продовження дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами.
На даний час, питання про продовження дії дозволів не вирішено, спеціальні конструкції розповсюджувача реклами не демонтовані, а місця, які перебувають у комунальній власності для розташування спеціальних конструкцій, продовжують фактично використовуватися Розповсюджувачем реклами.
У зв'язку з викладеним, сторони домовилися про те, що ТОВ «Медіаформат» зобов'язується сплачувати, а КП «Полтава-сервіс» ПМР отримувати плату, визначену п.п.4.1. договору за весь час фактичного користування місцями, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій до дня прийняття виконавчим комітетом Полтавської міської ради рішення за результатами розгляду заяви ТОВ «Медіаформат» щодо терміну дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами.
Таким чином, використання місць розташування рекламного засобу є платним.
Прокурор стверджує, що на даний час дозволи на розміщення зовнішньої реклами на місцях, де ТОВ «Медіаформат» розміщено спеціальні конструкції згідно Додатку №1 до договору № Д353/1 від 20.02.2019, не продовжено, нові договори про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій з відповідачем не укладено.
Отже, місця, які перебувають у комунальній власності для розташування спеціальних конструкцій, використовується відповідачем без достатніх правових підстав.
Виходячи з вищевикладеного, ТОВ «Медіаформат» після закінчення строку дії договору продовжує використовувати місця для розміщення зовнішньої реклами без правовстановлюючих документів, чим порушуються вимоги чинного законодавства.
Водночас, ТОВ «Медіаформат» має заборгованість за фактичне користування цими місцями за період з 01.01.2020 по 31.01.2021 року у розмірі 40 544,49 грн.
Таким чином, внаслідок не сплати коштів за користування місцем для розташування спеціальних конструкцій, яке перебуває у комунальній власності, за відсутності укладеного договору та дозволу на розміщення зовнішньої реклами, відповідач фактично збільшив свої доходи, а позивачі втратили належне їм майно (кошти від плати).
Пред'явлення позову у цій справі прокурором в інтересах держави в особі Комунального підприємства «Полтава-Сервіс» та Полтавської міської ради викликано захистом інтересів держави у суді, оскільки вказаними органами як уповноваженими суб'єктами, до компетенції яких віднесені відповідні повноваження, на думку останнього, не вжито заходів щодо усунення порушень законодавства з наведених питань, у тому числі в судовому порядку шляхом звернення до суду з позовом про стягнення безпідставно збережених коштів за фактичне користування місцями для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами.
На переконання прокурора, ненадходження коштів до бюджету призводить до ненадходження коштів до місцевого бюджету, які можуть бути використанні на потреби громади, неналежного фінансування діяльності зазначеного комунального підприємства та порушує інтереси держави, внаслідок чого виникає передбачене законом право прокурора на звернення до суду з позовом для їх захисту.
При цьому, інтереси Держави Україна полягають у розвитку економіки країни, виконанні та наповненні бюджетів, у тому числі місцевих, здійсненні контролю за дотриманням бюджетного законодавства.
Так, прокурор, звертаючись до суду з позовом, представляє інтереси держави України, а не інтереси самого комунального закладу чи його засновника - органу місцевого самоврядування, які лише виконують у спірних правовідносинах функції держави.
Окрім цього, звернення прокурора до суду в даному випадку має превентивне значення щодо запобігання у майбутньому вчинення суб'єктами господарювання аналогічних порушень вимог законодавства про рекламу під час використання місць для розміщення спеціальних конструкцій комунальної власності.
Надаючи в процесі апеляційного перегляду справи оцінку аргументам оскаржуваного судового рішення місцевого господарського суду у відповідності до підпункту б) пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України - з урахуванням меж апеляційного перегляду, визначених ст.269 ГПК України - колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 21.04.2021 р. Комунальне підприємство «Полтава-сервіс» Полтавської міської ради за організаційно-правовою формою є комунальним підприємством, тобто суб'єктом господарювання, який здійснює підприємницьку діяльність, а не органом державної влади чи органом місцевого самоврядування.
Статтею 62 Господарського кодексу України передбачено, що підприємство - це самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.
Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
За твердженням прокурора, спірні правовідносини виникли в зв'язку з невиконанням відповідачем умов п. 4.1 договору № Д353/1 від 20.07.2019 щодо сплати за місця розміщення реклами за весь період фактичного користування ними на користь КП «Полтава-сервіс» Полтавської міської ради.
Полтавська міська рада не є стороною зазначеного договору, позовна заява містить вимоги про стягнення грошових коштів саме на користь КП «Полтава-сервіс», а не на користь Полтавської міської ради. Тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що визначення прокурором в позовній заяві Полтавської міської ради як органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є помилковим.
Разом з тим, за приписами ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
В той же час, пред'явлення прокурором позову в інтересах держави в особі КП «Полтава-сервіс», яке є стороною у спірних правовідносинах, але не є органом державної влади чи органом місцевого самоврядування, іншим суб'єктом владних повноважень здійснюється на підставі вимог вищевказаної статті.
В обґрунтування позовних вимог, прокурором додано до позовної заяви копії листів, адресованих Полтавській міській раді та КП «Полтава-сервіс» Полтавської міської ради за №35-1509вих-21 від 08.02.2021 р. та № 55-120-33вих-21 від 17.03.2021 р. з пропозицією звернутися до суду з позовом про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів за користування місцями для реклами в розмірі 40 544,49 грн.
У відповідь Комунальним підприємством «Полтава-сервіс» Полтавської міської ради було направлено до прокуратури листи № 168 від 09.02.2021 р. та № 437 від 25.03.2021 р., в яких повідомлялося про те, що на даний час у підприємства відсутні можливості оперативно звернутися з позовом щодо стягнення коштів з ТОВ «Медіаформат» у зв'язку з відсутністю юрисконсульта та коштів на сплату судового збору.
Таким чином, господарський суд Полтавської області дійшов обґрунтованого висновку, що вказаний лист не свідчить про те, що КП «Полтава-сервіс» відмовляється вживати заходи щодо стягнення заборгованості з відповідача, а неможливість подання відповідного позову носить тимчасовий характер.
Крім того, заборгованість, стягнення якої є предметом позову, відповідно до доданого до позовної заяви розрахунку, виникла в період з січня 2020 року по січень 2021, тобто строк позовної давності щодо її стягнення ще не сплинув.
Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що КП «Полтава-сервіс» Полтавської міської ради не є державною компанією, однак вказане твердження не наділяє прокурора правом на звернення з позовом в інтересах Комунального підприємства «Полтава-Сервіс», яке є юридичною особою і в силу приписів ГПК України наділено правом звернення до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів за відсутністю доведення порушення інтересів держави.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі №924/1237/17 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.
Прокурором також не наведено обставин щодо можливості настання невідворотних негативних наслідків внаслідок незвернення КП «Полтава-сервіс» до суду з позовом про стягнення з ТОВ «Медіаформат» безпідставно збережених коштів в найкоротші строки. А тому, висновки прокуратури щодо бездіяльності КП «Полтава-сервіс» є передчасними.
За даною справою, прокурор не обґрунтував жодними доказами той факт, що Полтавська міська рада, яку прокурор вважає органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює захист цих інтересів у спірних правовідносинах.
В той же час, КП «Полтава-Сервіс» Полтавської міської ради є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю щодо захисту прав та охоронюваних законом своїх інтересів у судовому порядку, зокрема, у випадку порушення інтересів при виконанні договору оренди, або використанні майна підприємства іншою юридичною особою без достатніх на те повноважень, а отже наділено правом звернення до суду за захистом свого порушеного права.
Полтавська міська рада є засновником КП «Полтава-Сервіс», яка здійснює управління підприємством у межах повноважень, визначених Статутом підприємства.
Зважаючи на те, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання, у КП «Полтава-Сервіс» наявні всі можливості і засоби для звернення до суду за захистом свого порушеного права.
Як правильно зазначив місцевий господарський суд, прокуратура у позовній заяві просить стягнути безпідставно збережені кошти на користь КП «Полтава-сервіс» за користування місцями розміщення реклами, а не на користь Полтавської міської ради, що свідчить про те, що саме прокурором визначено порушення прав комунального підприємства (суб'єкта господарювання), а не безпосередньо територіальної громади в особі органу місцевого самоврядування. Враховуючи вищевикладене в сукупності, а також те, що відповідач використовував місця, які перебувають у комунальній власності на підставі договору від 20.02.2019 №Д353/1, укладеного між ним та КП «Полтава-сервіс» Полтавської міської ради, строк дії якого, як зазначає прокурор, сплив, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про помилковість визначення прокурором у позові Полтавської міської ради як органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у справних правовідносинах.
Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі «Ф.В. проти Франції» (F.W. v. France), заява № 61517/00, пункт 27).
Суд звертав також увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Зокрема, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» (заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку думку: сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».
Водночас, ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, Суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.
Серед іншого, судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, враховано позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 14.01.2021р. №911/1137/19, де суд, встановивши, що Служба автомобільних доріг у Київській області, хоч і входить до сфери управління засновника - Укравтодор, проте не має статусу органу державної влади, є самостійною юридичною з відповідною процесуальною дієздатністю та наділена правом на здійснення захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів у судовому порядку, погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для представництва (позовна заява була повернена прокуратурі без розгляду).
Враховуючи те, що в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено, що прокуратурою при зверненні з позовом до суду не зазначено причин неможливості здійснення КП «Полтава-сервіс» Полтавської міської ради захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів у судовому порядку, не наведено доказів того, що підприємство не бажає здійснювати захист своїх інтересів та звертатись до суду з відповідним позовом, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недотримання прокурором визначеної статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" процедури, що у будь-якому випадку свідчить про відсутність підтвердження підстав для представництва інтересів держави у суді.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Разом з тим, прокурором не було доведено наявність підстав до звернення з даним позовом до суду в інтересах держави саме в особі визначеного у позовній заяві позивача, оскільки їх наявність визначається не лише обґрунтованістю у позові інтересів держави, а сукупністю наявності таких інтересів з обґрунтованими (документально підтвердженими) представницькими функціями.
Також прокурором не доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах відповідним суб'єктом владних повноважень.
За наведених обставин, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що у даному випадку у прокуратури відсутні законні підстави для представництва інтересів держави у даній справі.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність прокурором у даній справі передбачених законом виключних підстав для звернення до суду за захистом інтересів держави, а відтак, позовна заява В.о. першого заступника керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області №55-120-1314ВИХ-21 від 14.04.2021 р., вх. № 601/21 від 15.04.2021 р., правомірно повернута судом на підставі п. 4 ч. 5 ст. 174 ГПК України.
При цьому, ч. 8 ст. 174 ГПК України встановлено, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків. А відтак, порушення права на доступ до суду в сенсі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Україною 17.07.1997, судова колегія не вбачає.
За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, апеляційний господарський суд вважає, що ухвала Господарським судом Полтавської області від 20.04.2021 у справі № 917/561/21 прийнята з правильним застосуванням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду не спростовують, у зв'язку з чим оскаржувана ухвала має бути залишена без змін, а апеляційна скарга В.о. першого заступника керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області - без задоволення.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 253-255, 269, 270-273, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу В.о. першого заступника керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 20.04.2021 у справі №917/561/21 залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 20.04.2021 у справі №917/561/21 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 07.07.2021 р. оголошено вступну та резолютивну частину.
Повний текст постанови складено та підписано 07.07.2021 р.
Головуючий суддя Л.Ф. Чернота
Суддя Д.О. Попков
Суддя О.Є. Медуниця