Постанова від 29.06.2021 по справі 918/450/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2021 року Справа № 918/450/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Василишин А.Р.

секретар судового засідання Гладка Л.А.

за участю представників сторін:

позивача: Оніщук В.М.

відповідача: Янкевич Л.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду Рівненської області від 24.11.2020 р. повний текст рішення складено 04.12.2020 р. та додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 09.12.2020 р. повний текст додаткового рішення складено 14.12.2020 р. у справі №918/450/20, ухвалені суддею Романюк Ю.Г.

за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз"

про стягнення заборгованості в сумі 86 755 892 грн. 94 коп.

У травні 2020 року Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 86 755 892 грн. 94 коп., посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань по договору транспортування природного газу №1512000713 від 17.12.2015 року.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 24 листопада 2020 року по справі №918/450/20 в задоволенні позову Акціонерного товариства “Укртрансгаз” до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" про стягнення заборгованості в сумі 86 755 892 грн. 94 коп. відмовлено.

Додатковим рішення Господарського суду Рівненської області від 09.12.2020 р. у справі №918/450/20 заяву Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" про ухвалення додаткового рішення - задоволено. Стягнуто з Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, ЄДРПОУ 30019801) на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" (33027, Рівненська обл., місто Рівне, вул. Івана Вишенського, буд. 4, ЄДРПОУ 03366701) 106 222 (сто шість тисяч двісті двадцять дві) грн. 25 коп. - понесених судових витрат, пов'язаних із отриманням правничої допомоги адвоката.

Не погоджуючись з додатковим рішенням Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулося до апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження додаткового рішення Господарського суду Рівненської області від 09.12.2020 р. у справі №918/450/20. Скасувати додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 09.12.2020 р. у справі №918/450/20. Ухвалити нове додаткове рішення, згідно з яким відмовити у задоволенні заяви відповідача про стягнення 106 222,25 грн - понесених судових витрат, пов'язаних із отриманням правничої допомоги адвоката.

Ухвалами Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.01.2021 р. поновлено Акціонерному товариству "Укртрансгаз" строк на подання апеляційної скарги на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 09.12.2020 р. у справі №918/450/20, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 09.12.2020 р. у справі №918/450/20 та зупинено дію додаткового рішення Господарського суду Рівненської області від 09.12.2020 р. у справі №918/450/20.

Також, Акціонерне товариство "Укртрансгаз" не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції рішенням, звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Рівненської області від 24.11.2020 р., в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Рівненської області від 24.11.2020 у справі №918/450/20, скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 24.11.2020 у справі №918/450/20 та прийняти нове рішення по даній справі, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Ухвалами Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.01.2021 р., поновлено Акціонерному товариству "Укртрансгаз" строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Рівненської області від 24.11.2020 р. у справі №918/450/20, відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду Рівненської області від 24.11.2020 р. у справі №918/450/20 та об'єднати в одне апеляційне провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз", яка подана на рішення Господарського суду Рівненської області від 24.11.2020 р. та апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз", яка подана на додаткове судове рішення від 09.12.2020 р. в справі №918/450/20, для спільного розгляду.

29.01.2021 р. до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява від представника Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконферненції у справі №918/450/20, забезпечення проведення якої просить доручити одному з наступних судів: Господарський суд м.Києва (01030, м.Київ, вул.Богдана Хмельницького, 44-В), Господарський суд Київської області (01032, м.Київ, вул. Симона Петлюри 16/108), Північний апеляційний господарський суд (04116, м.Київ, вул.Шолуденка, 1), Шевченківський районний суду м.Києва (03057, м.Київ, вул.Дегтярівська, 31-А), Оболонський районний суд м.Києва, (04212, м.Київ, вул.Тимошенка, 2-Є), Подільський районний суд м.Києва (04071, м.Київ, вул.Хорива, 21), Солом'янський районний суд м.Києва (03113, м.Київ, вул.Полковника Шутова, 1), Святошинський районний суд м.Києва (01032, м.Київ, вул.Жилянська, 142), Голосіївський районний суд м.Києва (03127, м.Київ, вул.Полковника Потєхіна, 14-А), Київський апеляційний суд (03110, м.Київ, вул.Солом'янська, 2А), Окружний адміністративний суд міста Києва (01051, м.Київ, вул.Велика Васильківська, 81А), Шостий апеляційний адміністративний суд (01010, м.Київ, вул.Московська, 8, корпус 30) або в іншому суді м.Києва.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.02.2021 р. клопотання Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №918/450/20 - задоволено, доручено забезпечити проведення відеоконференції Господарському суду Київської області (01032, м.Київ, вул. Симона Петлюри 16/108).

03.02.2021 р. на адресу апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" надійшли відзиви на апеляційні скарги в яких відповідача просить залишити рішення Господарського суду Рівненської області від 24.11.2020 р. у справі №918/450/20 без змін, а апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" без задоволення.

Також, 03.02.2021 р. на поштову адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшло від відповідача клопотання про зупинення провадження у справі №918/450/20 до розгляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/3987/19.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.02.2021 р. зупинено провадження за апеляційними скаргами Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду Рівненської області від 24.11.2020 р. та додаткове рішення від 09.12.2020 р. у справі №918/450/20 до розгляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду справи №922/3987/19.

Верховним Судом у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду розглянуто справу №922/3987/19 та ухвалено постанову від 19.03.2021, повний текст якої оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень 23.04.2021.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.06.2021 р. поновлено провадження у справі №918/450/20 за апеляційними скарги Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду Рівненської області від 24.11.2020 р. та додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 09.12.2020 р. у справі №918/450/20. Розгляд апеляційних скарг призначено на "24" червня 2021 р. об 11:30 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №2(ВКЗ).

04.06.2021 р. до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява від Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконферненції у справі №918/450/20, забезпечення проведення якої просить доручити одному з перелічених судів: Господарському суді м.Києва (01030, м.Київ, вул.Богдана Хмельницького, 44-В), Господарському суді Київської області (01032, м.Київ, вул. Симона Петлюри 16/108), Північному апеляційному господарському суді (04116, м.Київ, вул.Шолуденка, 1), Шевченківському районному суді м.Києва (03057, м.Київ, вул.Дегтярівська, 31- А), Оболонському районному суді м.Києва, (04212, м.Київ, вул.Тимошенка, 2-Є), Подільському районному суді м.Києва (04071, м.Київ, вул.Хорива, 21), Солом'янському районному суді м.Києва (03113, м.Київ, вул.Полковника Шутова, 1), Святошинському районному суді м.Києва (01032, м.Київ, вул.Жилянська, 142), Голосіївському районному суді м.Києва (03127, м.Київ, вул.Полковника Потєхіна, 14-А), Київському апеляційному суді (03110, м.Київ, вул.Солом'янська, 2 А), Окружному адміністративному суді міста Києва (01051, м.Київ, вул.Велика Васильківська, 81 А), Шостому апеляційному адміністративному суді (01010, м.Київ, вул.Московська, 8, корпус 30) або в іншому суді м. Києва.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.06.2021 р. клопотання Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №918/450/20 - задоволено. Доручено забезпечити проведення відеоконференції Київському апеляційному суду (03110, м.Київ, вул.Солом'янська, 2 А).

23.06.2021 р. на адресу апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" надійшли додаткові пояснення (з урахуванням висновків постанови Верховного Суду у справі №922/3987/19).

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2021 р. оголошено перерву в судовому засіданні до "29" червня 2021 р. о 13:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001, м. Рівне, вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань № 2(ВКЗ).

В судовому засіданні представник скаржника підтримав доводи, викладені в апеляційних скаргах, та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просить рішення Господарського суду Рівненської області від 24.11.2020 р. та додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 09.12.2020 р. скасувати.

Представник відповідача безпосередньо в судовому засіданні заперечила проти апеляційної скарги з підстав, викладених у відзивах на апеляційні скарги, та надала пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просить залишити апеляційні скарги без задоволення, а рішення та додаткове рішення без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

1.Зміст рішення та додаткового рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 24.11.2020 р. у справі №918/450/20 відмовлено у позові в повному обсязі. Обґрунтовуючи рішення, суд з посиланням на ст. 638 ЦК України, 180 ГК України, умови договору вказав, що відсутність додатків 1 (розподіл потужності) та 2 (транспортування) до договору транспортування природного газу свідчить про неузгодженість сторонами такої істотної умови як предмет договору, а тому такий договір в силу вимог частини восьмої статті 181 ГК України є неукладеним в частині визначення предмету договору. Крім того суд, звернув увагу на те, що дії позивача при складанні односторонніх актів надання послуг балансування обсягів природного газу, розрахунків та рахунків, в яких визначено вартість послуг балансування, свідчать про порушення позивачем порядку надання послуг балансування, всіх допустимих термінів та строків передбачених умовами договору та нормами Кодексу ГТС, правил балансування визначених Законом України "Про ринок природного газу", відсутність обґрунтування реальних витрат, що в свою чергу унеможливило своєчасного самостійного врегулювання небалансу відповідачем. Суд також зазначив, що надання послуг балансування перебуває у безпосередньому зв'язку з послугами транспортування природного газу і відсутність узгоджених умов щодо обсягів та порядку надання цих послуг унеможливлює виконання й решти положень Договору, у тому числі, в частині порядку визначення вартості послуг балансування. З урахуванням викладеного вище, оцінюючи всі наявні докази в їх сукупності, з урахуванням обраних позивачем предмету та підстав позовних вимог у даній справі, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача 73 464 101,68 грн. у якості заборгованості за послуги балансування обсягів природного газу за Договором № 1512000713 транспортування природного газу. Вимоги позивача щодо стягнення 3% річних у розмірі 4 715 891,64 грн. та інфляційних втрат у розмірі 8 575 899,62 грн. 84 коп. у даній справі є похідними від вимог щодо стягнення заборгованості, та не підлягають задоволенню у зв'язку із відмовою у задоволенні вимоги щодо стягнення боргу.

Додатковим рішення Господарського суду Рівненської області від 09.12.2020 р. у справі №918/450/20 заяву Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" про ухвалення додаткового рішення - задоволено. Задовольняючи заяву суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлені відповідачем до відшкодування витрати у сумі 106 222,25 грн. є співмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а тому мають бути задоволені у повному обсязі.

2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення щодо них інших учасників справи.

Обґрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення Господарським судом Рівненської області норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду, обставинам справи, та на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Зокрема, апелянт зазначає, що договором встановлено чіткий предмет договору, а саме: транспортування природного газу (в т.ч. визначено послуги, які надаються на виконання договору) та інші істотні умови договору відповідно до ст.180 ГК України, а додаток 1 (розподіл потужності) та додаток 2 (транспортування) до договору є виключно конкретизацією умов договору в цій частині послуг визначених договором. Отже, укладаючи договір сторони не ставили в залежність виконання умов договору від підписаних додатків, оскільки вказані додатки не стосуються визначення вартості місячних небалансів та порядку розрахунку за них, що є предметом позовних вимог у даній справі.

Крім того вказує, що відповідачем вчинено дії, якими схвалено виконання договору, саме в режимі місячного балансування відповідно останній втратив право стверджувати, що договір транспортування природного газу №1512000713 від 17.12.2015 укладено при неузгодженості сторонами всіх істотних умов.

Також апелянт зазначає, що наявними в матеріалах справи доказами, а саме: актами послуг балансування обсягів природного газу та рахунки на оплату №03-18-1512000713-БАЛАНС від 31.03.2018, №04-18-1512000713-БАЛАНС від 30.04.2018, №05-18-1512000713-БАЛАНС від 31.05.2018, №06-18-1512000713-БАЛАНС від 30.06.2018 та розрахунки вартості послуг балансування, алокаціями (звітами) АТ «Рівнегаз» за березень-червень 2018 року, звітами по точкам входу/виходу за березень-червень 2018 року, актами приймання- передачі природного газу у віртуальній торговій точці за березень-червень 2018 року та іншими наданими Позивачем разом з позовною заявою доказами, підтверджується надання відповідачу послуг балансування у березні-червні 2018 року.

А відтак, з моменту отримання відповідачем вказаних актів, рахунків на оплату та звітів по точкам входу/виходу у відповідача відповідно до п.9.4 Договору та п.4 глави 4 Розділу XIV Кодексу ГТС виникли зобов'язання здійснити оплату таких послуг у строк, визначений договором.

Обгрунтовуючи апеляційну скаргу на додаткове рішення скаржник звертає увагу на те, що відповідачем не надано до Розрахунку судових витрат належних доказів, які б підтверджували (обґрунтовували) розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підтверджується наступним.

Так, відповідач долучає до Заяви копію договору №200520-1 від 20.05.2020 про надання правової допомоги, в свою чергу у підтвердження виконання таких робіт, що зазначені у звіті від 26.11.2020 про надані послуги до договору №200520-1 від 20.05.2020, надає суперечливий акт приймання - передачі наданих послуг №80000335 від 30.11.2020 до Договору №200220-10 від 20.02.2020 (копія наявна в матеріалах справи, додана до клопотання Позивача), що свідчить про виконання зовсім інших послуг передбачених іншим договором про надання правової допомоги, та жодним чином не підтверджує надання послуг саме на підставі договору №200520-1 від 20.05.2020 про надання правової допомоги.

Позивач вважає, що вищевказані документи не є належними доказами, які підтверджують понесені витрати відповідача, про що відповідач помилково вказує у своїй заяві. На переконання позивача, суд першої інстанції повинен був звернути увагу на це, проте не врахував вказані обставини. Крім цього, відповідачем заявлено до компенсації витрат на оплату правничої допомоги за завищеними цінами, які аж ніяк не відповідають критерію розумності та співрозмірності.

Таким чином, AT «Укртрансгаз» стверджує, що відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами виконання адвокатом обсягів та вартості послуг правничої допомоги, зазначеної у Звіті від 26.11.2020 про надані послуги до договору №200520-1 від 20.05.2020. Отже, вищевикладене свідчить про недотримання судом першої інстанції при прийнятті Оскаржуваного рішення ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність.

Також, апелянт звертає увагу на те, що середня заробітна плата по Україні за місяць становить 11 446,00 грн (за даними Держстату України), а середня заробітна плата за місяць у сфері юриспруденції - 11 000,00 грн (за даними сайту (work.ua)), у зв'язку з чим, AT «Укртрансгаз» стверджує, що заявлений розмір витрат є завищеним, не відповідає існуючим ринковим цінам на аналогічні послуги. Крім цього, звертаємо увагу суду апеляційної інстанції, що за своїм змістом і правовою природою заявлена сума гонорару адвокату в розмірі 50 000,00 грн, так званого «гонорару успіху» не є ціною договору (платою за надані послуги) у розумінні статей 632,903 ЦК України та статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а є платою за сам результат, досягнення якого відповідно до умов договору не ставиться в залежність від фактично наданих послуг. Аналогічна правова позиція була викладена у постановах Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 462/9002/14- ц, від 3 липня 2019 року у справі №757/20995/15-ц, від 22 травня 2018 року у справі № 826/8107/16, від 10 липня 2019 року у справі №912/2391/16. Тобто, передбачений розділом 3 Договору №200520-1 від 20.05.2020 про надання правової допомоги гонорар успіху адвоката, за результатом надання послуг якого, ухвалено позитивне рішення на користь Відповідача не є витратами на професійну правничу допомогу, в розумінні приписів пункту 1 частини 2 статті 126 ГПК України, у зв'язку з чим, не могли бути задоволені судом.

Обґрунтовуючи заперечення щодо вимог апеляційної скарги на рішення, відповідач зокрема, щодо додатків 1 і 2 до договору №1512000713 від 17.12.2015 зазначає, що відсутність наведених додатків, як невід'ємної частини договору транспортування природного газу, не дає можливості встановити обсяг наданих послуг позивачем відповідачеві.

Також зазначає, що в порушення умов Договору та Кодексу ГТС позивачем не дотримано відповідний порядок визначення небалансу (пункти 1,2 Розділу З Глави XIV Кодексу), не направлено Відповідачу відповідний звіт про надання послуг з балансування, як це передбачено Розділом 4 Глави XIV Кодексу, не надано змоги відповідачу самостійно врегулювати небаланс у визначені строки (пункти 3-6 Розділу 3 Глави XIV Кодексу).

Крім того, предметом поданого в даній справі позову є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за послуги балансування обсягів природного газу за період з березня 2018 по червень 2018 р. за договором транспортування природного газу №1512000713 від 17.12.2015р. На підтвердження негативних місячних небалансів позивач надав до матеріалів справи копії актів надання послуг балансування обсягів природного газу за період з березеня 2018 по червень 2018, складені ним в односторонньому порядку, копії розрахунків вартості послуг балансування та рахунків на оплату таких послуг за спірний період та супровідні листи разом з якими вказані документи направлялись на адресу відповідача засобами поштового зв'язку. Також позивач надав в обґрунтування заявлених позовних вимог до справи копії звітів по точкам входу/виходу замовника послуг транспортування (оператора газорозподільних мереж), копії звітів про поділ фактичного обсягу (об'єму) природного газу, відібраного з точки виходу АТ «Рівнегаз» між замовниками послуги транспортування (постачальниками) в розрізі їх контрагентів (споживачів). Відповідач звертає увагу суду на те, що надані акти є односторонніми документами та складені без участі відповідача, а тому або підтвердити, або спростувати інформацію наведену в них не має можливості.

Відтак, судом першої інстанції вірно встановлено, що в матеріалах справи відсутні: двосторонньо підписані додатки до договору/акти, які б визначали надання позивачем відповідачу послуг балансування за договором за березень 2018 - червень 2018 року (включно), в т.ч. і на визначені позивачем у заявленому позові обсяги газу та вартість такого газу.

Отже, судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Обґрунтовуючи заперечення щодо вимог апеляційної скарги на додаткове рішення, відповідач зокрема, акцентує увагу на тому, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Оскільки, відповідачем підтверджено обсяг наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення заяви в повному обсязі. Крім того, АТ «Укртрансгаз» не скористався процесуальним правом на подання клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу та підтвердження таких витрат належними і допустимими доказами.

3. Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції.

Між Акціонерним товариством "Укртрансгаз" та Акціонерним товариством "Рівнегаз" укладено договір транспортування природного газу №1512000713 від 17.12.2015 року (далі - Договір) (т.1, а.с. 9-19).

Умовами п.2.1 Договору передбачено, що Позивач надає Відповідачу послуги транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому Договорі, а Відповідач сплачує Позивачу встановлену в цьому Договорі вартість таких Послуг.

Послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2493 (далі - Кодекс ГТС, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), з урахуванням особливостей, передбачених цим Договором (п. 2.2 Договору).

Послуги, які можуть бути надані Відповідачу за цим Договором, є, зокрема, послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї (п. 2.3 Договору).

Відповідач має виконувати вимоги, визначені в Кодексі ГТС, подавати газ в точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим Договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати Послуги на умовах, зазначених у Договорі (п. 2.6 Договору).

Позивач має виконувати вимоги, визначені в Кодексі ГТС, приймати газ в точках входу та/або передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим Договором, протягом погоджених термінів (п. 2.7 Договору).

Відповідач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому Послуг (п. 4.1 Договору).

Відповідно до пп.2 п.7 глави 3 розділу XIV Кодексу ГТС передбачено, що негативний місячний небаланс, який виник у замовника послуг транспортування та не був врегульований в строк до 12-го числа наступного місяця, врегульовується оператором ГТС за рахунок надання природного газу замовнику послуг транспортування в рамках послуги балансування для покриття ним неврегульованого обсягу природного газу.

Аналогічне положення передбачено в п.9.1 Договору, згідно з яким встановлено, що у разі виникнення у Відповідача негативного місячного небалансу та неврегулювання ним негативного місячного небалансу відповідно до Кодексу ГТС в строк до дванадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, Відповідач зобов'язаний сплатити Позивачу за послуги балансування.

Підставою для проведення розрахунку послуг з балансування є односторонній акт про надання послуг балансування обсягів природного газу, оформлений оператором газотранспортної системи відповідно до умов договору транспортування природного газу (п. 3 глави 4 Розділу XIV Кодексу ГТС).

Згідно з п.11.4 Договору послуги балансування оформлюються одностороннім актом за підписом Позивача на весь обсяг негативного місячного небалансу, неврегульованого Відповідачем відповідно до Кодексу ГТС та розділу IX цього Договору.

Позивач до чотирнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає Відповідачу на його електронну адресу розрахунок вартості послуг балансування та рахунок-фактуру. Відповідач зобов'язаний здійснити оплату у строк, що не перевищує п'яти банківських днів (п. 9.4 Договору).

Оператор газотранспортної системи до 14-го числа місяця, наступного за звітним, надає замовнику послуг транспортування односторонній акт про надання послуг балансування на обсяги природного газу, місячного небалансу замовника послуг транспортування, що був не врегульований ним відповідно до пунктів 3-5 глави 3 цього розділу, рахунок на оплату, звіт по точкам входу/виходу замовника послуг транспортування (що має містити деталізацію по споживачах замовника послуг транспортування на точках виходу). Замовник послуг транспортування повинен здійснити оплату у строк, що не перевищує 5 банківських днів з дня отримання ним зазначених документів (п. 4 глави 4 Розділу XIV Кодексу ГТС).

Передумовою надання послуг балансування є наявність у Відповідача негативного місячного небалансу, що не був врегульований у строк до 12-го числа наступного місяця.

Небалансом є різниця між обсягами природного газу, поданими замовником послуг транспортування для транспортування на точці входу, та відібраними замовником послуг транспортування з газотранспортної системи на точці виходу, що визначається за процедурою алокації (п. 5 глави 1 Розділу І Кодексу ГТС).

Алокація - віднесення Оператором ГТС обсягу природного газу в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи по замовниках послуг транспортування (у тому числі в розрізі їх контрагентів (споживачів) з метою визначення за певний період обсягів небалансу таких замовників (п. 5 глави 1 Розділу І Кодексу ГТС).

На підставі вказаного, Позивачем як Оператором ГТС було здійснено процедуру алокації та встановлено наявність у Відповідача негативних місячних небалансів природного газу в березні 2018 року в обсязі 3 999,85 тис. куб. м., в квітні 2018 року в обсязі 1 155,40 тис. куб. м., у травні 2018 року в обсязі 720,15 тис. куб. м., в червні 2018 року в обсязі 605,523 тис. куб. метрів.

Такі обсяги негативних небалансів природного газу виникли у Відповідача внаслідок безпідставного відбору ним з газотранспортної системи природного газу для покриття його власних виробничо-технічних витрат без подання таких обсягів природного газу до газотранспортної системи та внаслідок несанкціонованих відборів з газорозподільної системи Відповідача природного газу споживачами, у яких в спірні періоди не було жодного постачальника природного газу (відповідно до вимог п. 8 глави 3 Розділу XII Кодексу ГТС передбачено, що у разі несанкціонованого відбору газу споживачем весь відповідний обсяг вноситься в алокацію на відповідного оператора газорозподільної системи (Відповідача).

Обсяги небалансів підтверджуються Алокаціями (звітами) ПАТ "Рівнегаз" про поділ фактичного обсягу природного газу за березень-червень 2018 року, звітами по точках входу/виходу за березень-червень2018 року.

У зв'язку з нездійсненням Відповідачем заходів щодо самостійного врегулювання негативних небалансів за вказані періоди в порядку, встановленому Кодексом ГТС, Позивач надав Відповідачу послуги балансування для врегулювання небалансів за вказані періоди на загальну суму 73 464 101,68 грн., про що були оформлені односторонні акти про надання таких послуг №03-18-1512000713-БАЛАНС від 31.03.2018 року, № 04-18-1512000713-БАЛАНС від 30.04.2018 року, №05-18-1512000713-БАЛАНС від 31.05.2018 року, №06-18-1512000713-БАЛАНС від 30.06.2018 року, що були надіслані Відповідачу разом з рахунками на оплату та звітами по точкам входу/виходу супровідними листами Позивача № Т80ВИХ-18-971 від 13.04.2018, № Т80ВИХ- 18-1228 від 14.05.2018, № Т80ВИХ-18-1475 від 14.06.2018, № Т80ВИХ-18-1832 від 13.07.2018 (отримання Відповідачем таких документів підтверджується доказами їх надсилання та отримання) (т.1, а.с.21-39).

Отже, як зазначає Позивач, що з моменту отримання Відповідачем вказаних актів, рахунків на оплату та звітів по точкам входу/виходу у Відповідача відповідно до п. 9.4 Договору та п. 4 глави 4 Розділу XIV Кодексу ГТС виникли зобов'язання здійснити оплату таких послуг у строк, що не перевищує п'яти банківських днів з дня отримання зазначених документів.

Однак, Позивач стверджує, що Відповідач у встановлений Договором строк не оплатив та продовжує не оплачувати Позивачу заборгованість за послуги балансування на загальну суму 73 464 101,68 грн., чим порушує права та інтереси Позивача.

Окрім того, з урахуванням положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивач нарахував відповідачу 3% річних у розмірі 4 715 891,64 грн. та інфляційні втрати у розмірі 8 575 899,62 грн.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 24 листопада 2020 року по справі №918/450/20 в задоволенні позову відмовлено.

4.Правові норми, застосовані апеляційним судом до спірних правовідносин.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.2 ст.175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст.626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положеннями ч.ч. 1-3 ст.180 Господарського кодексу України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно з ч.1 ст.306 Господарського кодексу України транспортування продукції трубопроводами є окремим видом господарської діяльності, що регулюється зокрема нормами даного Кодексу.

Пунктом 45 ч.1 ст.1 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що транспортування природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з переміщенням природного газу газотранспортною системою з метою його доставки до іншої газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або доставки безпосередньо споживачам, але що не включає переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами) та постачання природного газу; газотранспортна система - технологічний комплекс, до якого входить окремий магістральний газопровід з усіма об'єктами і спорудами, пов'язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька таких газопроводів, якими здійснюється транспортування природного газу від точки (точок) входу до точки (точок) виходу.

В силу приписів ст. 32 Закону України "Про ринок природного газу", транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу. Типовий договір транспортування природного газу затверджується Регулятором.

Кодекс газотранспортної системи (далі - Кодекс ГТС), який визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України, містить такі терміни, визначені у п. 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС:

- балансування системи - діяльність, яка здійснюється оператором газотранспортної системи в рамках надання послуг транспортування, що полягає у врівноваженні попиту та пропозиції природного газу у газотранспортній системі, що охоплює фізичне балансування та комерційне балансування;

- замовник послуг транспортування - юридична особа або фізична особа - підприємець, яка на підставі договору транспортування, укладеного з оператором газотранспортної системи, замовляє одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу (замовлення розподілу потужності, замовлення транспортування природного газу, послуга балансування).

Виходячи з визначень “газотранспортна система” та “Оператор газотранспортної системи” - діяльність позивача обмежена конкретною зоною балансування - газотранспортною системою - та не може виходити за її межі.

Відповідно до п. 5 глави 1 розділу 1 Кодексу ГТС, небаланс - різниця між обсягами природного газу, поданими замовником послуг транспортування для транспортування на точці входу, та відібраними замовником послуг транспортування з газотранспортної системи на точці виходу, що визначається за процедурою алокації.

Пунктом 8 глави 3 Розділу ХІІ Кодексу ГТС передбачено, що у разі несанкціонованого відбору газу споживачем весь відповідний обсяг вноситься в алокацію на відповідного оператора газорозподільної системи, а по прямому споживачу - на оператора газотранспортної системи.

Відповідно до пунктів 1, 2 глави 3 розділу ХІV Кодексу ГТС, оператор газотранспортної системи визначає місячний небаланс для кожного місяця як різницю між обсягом природного газу, який замовник послуг транспортування передав у точках входу і отримав з газотранспортної системи у точках виходу (у тому числі щодо власних споживачів) за цей газовий місяць. Місячний небаланс розраховується оператором газотранспортної системи до 10-го числа наступного місяця на підставі фактичних даних, одержаних у процесі алокації, яку здійснює оператор газотранспортної системи, а також алокацій, одержаних від операторів суміжних газотранспортних систем, операторів газорозподільних систем, операторів газосховищ, газовидобувних підприємств або прямих споживачів.

5. Правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.

Судами встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов'язані із виконанням договору транспортування природного газу, відповідальністю за порушення строків оплати за послуги з балансування обсягів природного газу, регулювання яких здійснюється Кодексом газотранспортної системи, Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2496, а також Законом України "Про ринок природного газу", ГК України, ЦК України тощо.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг (надалі НКРЕКП) від 30.09.2015 №2497 затверджено типову форму договору транспортування природного газу, за умовами якого оператор надає замовнику послугу транспортування природного газу на умовах визначених в цьому договорі, а замовник оплачує оператору встановлені в ньому вартість такої послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні.

Додатком до вказаної постанови НКРЕКП (в редакції діючій на момент підписання сторонами договору №1512000713) є типовий договір транспортування природного газу та додатки до нього (які є його невід'ємною частиною), а саме: додаток №1 - розподіл потужності; додаток №2 - транспортування; додаток №3 - перелік комерційних вузлів обліку газу, фактично встановлених у пунктах приймання-передачі газу.

За змістом розділу ІІ договору №1512000713 транспортування природного газу послуги, які можуть бути надані замовнику за цим договором: послуга замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи (розподіл потужності); послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій (транспортування); послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї (балансування).

Такі послуги надаються оператором на умовах, визначених у Кодексі, з урахуванням особливостей, передбачених цим договором.

При цьому, за умовами п.2.4 договору обсяг послуг, що надаються за цим договором (крім послуг балансування), визначається підписанням додатка 1 до цього договору (розподіл потужності) та/або додатка 2 (транспортування), які згідно п.2.8. Договору є його невід'ємними частинами. При цьому додаток 3 укладається у випадку, коли замовником послуг є оператор газорозподільної системи, прямий споживач, газодобувне підприємство або виробник біогазу.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, відповідні додатки 1 та 2 щодо розподілу потужності/транспортування природного газу не укладались ані в момент підписання договору, ані в подальшому.

За змістом частини другої, третьої статті 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Як предмет договору слід розуміти необхідні за цим договором дії, що призводять до бажаного для сторін результату, тобто такий результат визначає, про що саме домовилися сторони.

У розумінні положень цивільного законодавства договір спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, тобто виникнення цивільного правовідношення, яке, у свою чергу, може включати певні права та обов'язки, виконання яких призводить до бажаного для сторін результату. Однак усі вони (права та обов'язки) не можуть охоплюватися предметом договору, оскільки можуть стосуватися як різноманітних умов договору, так і бути наслідком укладення договору, який є підставою їх виникнення. При цьому значення предмета договору може набувати основна дія (дії), що вчинятиметься сторонами і забезпечить досягнення мети договору.

Отже, предмет договору визначається у момент його укладення, без нього не може існувати договору, а тому не може виникати зобов'язання; предмет договору має відображати головну сутність договору даного виду.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №910/22058/17.

Як встановлено судами, в даному випадку між сторонами виникли правовідносини з транспортування природного газу на підставі договору від 17.12.2015 №1512000713, відповідно до пунктів 2.1., 2.4., 2.8. якого обсяг послуг, що надаються за цим договором, визначаються відповідно до додатка 1 (розподіл потужності) та додатка 2 (транспортування).

Разом з тим, як вже зазначалось вище, Додатки 1, 2 до договору від 17.12.2015 №1512000713 сторонами не укладались.

Відсутність вказаних додатків вказує на неузгодженість сторонами такої істотної умови як предмет договору, з огляду на що колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що договір в силу вимог ч.8 ст.181 ГК України є неукладеним в частині визначення предмету договору.

Висновок суду про те, що договір є неукладеним в частині предмету договору, оскільки сторонами не погоджено предмету договору транспортування (потужностей та обсягу транспортування газу), і тому такий договір не створює юридичних наслідків для його сторін, в тому числі, і в частині дій, передбачених відповідним пунктом такого договору (у цьому випадку пунктом 11.4.) повністю узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 25.06.2019 у справі №916/2090/16 та ухвалі від 10.09.2020 у справі №916/3201/19.

Як вже зазначалось вище, 17.12.2015 між сторонами був підписаний договір транспортування природного газу №1512000713, відповідно до умов п.2.1 якого АТ “Укртрансгаз” (позивач) та надає АТ “Оператор газорозподільної системи “Рівнегаз” (відповідач) послуги транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлену у цьому договорі вартість таких послуг.

АТ “Рівнегаз” у взаємовідносинах з АТ “Укртрансгаз” виступає замовником послуг транспортування природного газу.

Отже, положеннями чинного законодавства визначено, що транспортування природного газу може здійснюватись лише в межах газотранспортної системи, на підставі договору, укладеного з оператором газотранспортної системи.

Відповідно до умов договору від 17.12.2015 №1512000700 а норм чинного законодавства, позивач має права та обов'язки щодо визначення за відповідачем наявності негативного місячного небалансу та надання йому, у зв'язку з цим, послуг балансування у разі не врегулювання негативного місячного небалансу у наступному місяці після місяця, у якому здійснювалось балансування.

Відповідно до п.2 глави 3 розділу XIV Кодексу ГТС, місячний небаланс розраховується оператором газотранспортної системи до 10-го числа наступного місяця на підставі фактичних даних, одержаних у процесі алокації, яку здійснює оператор газотранспортної системи.

Як встановлено судом, АТ “Рівнегаз” у Алокаціях (звітах) про поділ фактичного обсягу природного газу у спірні місяці по всіх категоріях визначав небаланс в обсязі “ 0”.

Разом з тим з матеріалів справи вбачається, що алокацію АТ “Укртрансгаз” не здійснював, що свідчить про відсутність будь-яких доказів надання послуг балансування.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.22 Закону України “Про ринок природного газу”, оператор газотранспортної системи зобов'язаний, зокрема, здійснювати балансування та функції оперативно-диспетчерського управління газотранспортною системою в економний, прозорий та недискримінаційний спосіб.

Згідно зі ст.35 Закон України “Про ринок природного газу” правила балансування повинні бути справедливими, недискримінаційними, прозорими та обумовленими об'єктивними чинниками.

Такі правила мають відображати реальні потреби газотранспортної системи з урахуванням ресурсів у розпорядженні оператора газотранспортної системи.

Такі правила мають бути засновані на ринкових принципах.

Такі правила мають створювати економічні стимули для балансування обсягів закачування і відбору природного газу самими замовниками.

Розмір плати за небаланси замовників визначається виходячи із обґрунтованих та реальних витрат оператора газотранспортної системи, пов'язаних із здійсненням балансування. При визначенні розміру плати за небаланси замовників не допускається перехресне субсидіювання між замовниками, у тому числі шляхом збільшення вартості приєднання нових об'єктів замовників до газотранспортної системи.

Оператор газотранспортної системи повинен забезпечити замовників безкоштовною, достатньою, своєчасною та достовірною інформацією про статус балансування в межах інформації, що знаходиться у розпорядженні оператора газотранспортної системи у відповідний момент часу. Така інформація має надаватися відповідному замовнику в електронному форматі.

Згідно з п.3 глави 1 розділу V Кодексу ГТС оператор газотранспортної системи для забезпечення надійної та безпечної експлуатації газотранспортної системи, зокрема, здійснює заходи фізичного балансування.

Відповідно до п.п. 1,2,3 розділу XIII Кодексу ГТС “Фізичне балансування”, замовник послуг транспортування зобов'язаний подавати та відбирати до/з газотранспортної системи природний газ в обсягах, які виникають на підставі умов укладених договорів постачання природного газу, договору транспортування природного газу, технічної угоди та підтверджених номінацій.

Замовники послуг транспортування зобов'язані своєчасно врегульовувати свої небаланси. Оператор газотранспортної системи надає послуги балансування виключно з метою підтримання звичайного рівня функціонування газотранспортної системи в разі недотримання замовниками послуг транспортування своїх підтверджених номінацій.

Якщо існує загроза цілісності газотранспортної системи, оператор газотранспортної системи вживає таких заходів:

1) купівлю-продаж природного газу за короткостроковими договорами в точці, в якій відбувається передача природного газу, а в разі відсутності такої можливості - за конкурсною процедурою та за ринковими цінами;

2) регулювання обсягу надходження газу в газотранспортну систему (точки входу та/або виходу) у випадках, передбачених Національним планом дій та цим Кодексом;

3) регулювання обсягу природного газу, який знаходиться в газотранспортній системі;

4) регулювання обсягу природного газу, який зберігається у газосховищах, які знаходяться в управлінні оператора газотранспортної системи.

Отже, для того, щоб мати підстави для надання послуг балансування, оператору газотранспортної системи - АТ “Укртрансгаз” необхідна наявність існування загрози цілісності газотранспортної системи.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Рівненської області від 26.08.2020 р. витребувано у Акціонерного товариства “Укртрансгаз” та зобов'язано надати суду інформацію, щодо зони балансування, до якої оператором газотранспортної системи застосовується певний режим балансування у відповідності до правил, визначених Регламентом комісії (ЄС) №312/2014 від 26.03.2014 року, Закону України "Про ринок природного газу" та Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2493; інформацію з посиланням на офіційному веб-сайті Позивача на сторінку, де оператором газотранспортної системи оприлюднено перелік точок входу/виходу, обсяг технічної, договірної та вільної потужності за період березня-червня 2018 року з зазначенням точок входу/виходу, для яких з точки зору технічних обмежень обсяг та вид потужності може відрізнятись в окремі періоди газового року; інформацію з копіями підтверджуючих документів щодо технічних параметрів звичайного рівня функціонування газотранспортної системи; інформацію з копіями підтверджуючих документів, щодо того, які дії були вчинені оператором газотранспортної системи з врегулювання небалансу АТ "Рівнегаз" у березні - червні 2018 року; інформацію, чи існувала загроза цілісності газотранспортної системи у березні-червні 2018 року. У випадку, якщо така загроза існувала, надати підтверджуючі цей факт копії документів; інформацію з копіями підтверджуючих документів щодо того, чи здійснював оператор газотранспортної системи у березні-червні 2018 року купівлю-продаж природного газу за короткостроковими договорами в точці, в якій відбувається передача природного газу; інформацію з копіями підтверджуючих документів щодо того, чи здійснював оператор газотранспортної системи у березні-червні 2018 року регулювання обсягу надходження газу в газотранспортну систему (точки входу та/або виходу) у випадках, передбачених Національним планом дій та кодексом газотранспортної системи; інформацію з копіями підтверджуючих документів щодо того, чи здійснював оператор газотранспортної системи у березні-червні 2018 року регулювання обсягу природного газу, який знаходиться в газотранспортній системі. Якщо так, то які саме дії були здійснені оператором газотранспортної системи задля врегулювання небалансу АТ “Рівнегаз”; перелік газосховищ, які знаходяться в управлінні оператора газотранспортної системи у порядку, визначеному кодексом газотранспортної системи та кодексом газосховищ, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2495; інформацію з копіями підтверджуючих документів щодо того, чи здійснював оператор газотранспортної системи у березні-червні 2018 року регулювання обсягу природного газу, який зберігається у газосховищах, які знаходяться в управлінні оператора газотранспортної системи; інформацію з копіями підтверджуючих документів щодо того, чи резервувалась оператором газотранспортної системи частина діючої ємності газосховища, потужності закачування та відбору газосховища, що необхідні для виконання ним обов'язків з балансування системи у березні-червні 2018 року. Якщо так, то яку саме частину діючої ємності газосховища, потужності закачування та відбору газосховища оператором газотранспортної системи було зарезервовано у вказаний період; копію технічної угоди, що була укладена між оператором газосховища та оператором газотранспортної системи у березні-червні 2018 року; інформацію з копіями підтверджуючих документів щодо того, чи запроваджувались у березні-червні 2018 року оператором газотранспортної системи обмеження у точках входу та виходу згідно з розділом XV кодексу газотранспортної системи; інформацію з копіями підтверджуючих документів щодо відповідності тиску в газотранспортній системі вимогам цілісності та вимогам щодо експлуатації газотранспортної системи у березні-червні 2018 року, а також вказати, якими саме нормативно-правовими актами вищезазначені вимоги регламентуються; інформацію з копіями підтверджуючих документів щодо кількості природного газу у газотранспортній системі на кінець кожної доби у березні-червні 2018 року, що очікувалась відповідно до передбачених подач та відборів для такої газової доби; інформацію з копіями підтверджуючих документів щодо кількості природного газу у газотранспортній системі на кінець кожної доби у березні-червні 2018 року, відповідно-до фактичних подач та відборів для такої газової доби; інформацію з копіями підтверджуючих документів щодо власної оцінки попиту на природний газ на кожну газову добу або протягом газової доби у березні-червні 2018 року, щодо якої здійснювалась балансуюча(-і) дія(-ї); інформацію з копіями підтверджуючих документів про номінації, алокації та виміряні потоки природного газу у кожній точці газотранспортної системи щодо кожної доби у березні-червні 2018 року; інформацію з копіями підтверджуючих документів про тиск природного газу в газотранспортній системі у кожній точці газотранспортної системи щодо кожної доби у березні-червні 2018 року; інформацію з копіями підтверджуючих документів щодо обсягів купівлі оператором газотранспортної системи короткострокових стандартизованих продуктів у кожну добу березня-червня 2018 року; інформацію з копіями підтверджуючих документів щодо обсягів продажу оператором газотранспортної системи короткострокових стандартизованих продуктів у кожну добу березня-червня 2018 року; інформацію з копіями підтверджуючих документів щодо використання оператором газотранспортної системи послуг балансування у березні-червні 2018 року; інформацію з копіями підтверджуючих документів щодо здійснення/проведення оператором газотранспортної системи в якості контрагента операцій на торгових платформах у березні - червні 2018 року.

Однак, як вбачається з матеріалів справи у заяві щодо виконання вимог ухвали від 26.08.2020 АТ “Укртрансгаз” підтверджено відсутність загрози цілісності газотранспортної системи з березня 2018 - червень 2018 року.

Водночас колегія суддів зазначає, що Оператор газотранспортної системи зобов'язаний здійснювати балансування в економний, прозорий та недискримінаційний спосіб, виходячи із обґрунтованих та реальних витрат, забезпечуючи замовників безкоштовною, достатньою, своєчасною та достовірною інформацією про статус балансування.

Натомість, АТ “Укртрансгаз” ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду не надано доказів вчинення дій з балансування газотранспортної системи. Зокрема, не надано суду доказів резервування частини діючої ємності газосховища, потужності закачування та відбору газосховища, що необхідні для виконання ним обов'язків з балансування системи. Відсутність технічної угоди свідчить про те, що обсяги природного газу, що закачувались до газосховищ та відбирались з газосховищ мали би відповідати обсягам, згідно підтверджених номінацій замовників послуг транспортування/зберігання природного газу.

Враховуючи те, що законодавством визначено процедуру подачі та відібрання газу до/з газотранспортної системи шляхом вчинення Оператором ГТС (позивачем) конкретних дій по врегулюванню обсягів газу в газотранспортній системі, а докази вчинення відповідних дій зі сторони позивача надані не були, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, що такі послуги відповідачу взагалі не надавалися, оскільки відсутній чіткий ланцюг (відповідні договори з іншими суб'єктами господарювання, укладені позивачем з метою балансування газотранспортної системи), який би надав можливість документально підтвердити факт наявності у позивача ресурсу для здійснення балансування.

Крім того, згідно з п.12 розділу XIII Кодексу ГТС у разі якщо не вистачає інструментів, зазначених у пункті 2 цього розділу, оператор газотранспортної системи може запровадити обмеження у точках входу та виходу згідно з розділом XV цього Кодексу.

Як встановлено судами обох інстанцій, Оператор газотранспортної системи не запроваджував обмеження в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи у березні 2018-червень 2018, що свідчить про відсутність потреб оператора газотранспортної системи у наданні послуг балансування.

При цьому, Акти та рахунки наданих послуг балансування обсягів природного газу, які мали б складатися АТ “Укртрансгаз” при фактичній потребі у наданні таких послуг, не свідчать про фактичне здійснення господарської операції та надання такої послуги АТ “Рівнегаз”.

Відповідно до п.1 глави 1 розділу XIV Кодексу ГТС “Комерційне балансування”, замовник послуг транспортування є відповідальним за виникнення небалансу, у тому числі щодо споживачів, з якими укладені договори постачання, та зобов'язується застосувати всі доступні заходи для його уникнення.

Замовник послуг транспортування є відповідальним за виникнення небалансу, у тому числі щодо споживачів, з якими укладені договори постачання.

Оскільки АТ “Рівнегаз” не укладаються договори постачання природного газу зі споживачами, зазначене в свою чергу свідчить про відсутність такої відповідальності в АТ “Рівнегаз”.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутня інформація про обставини, за яких у АТ “Рівнегаз” виник небаланс, а саме: які обсяги газу були замовлені відповідачем, на підставі яких документів (номінації) такі обсяги газу були замовлені, які фактично обсяги відібрані ним, чим це має бути підтверджено (алокації).

Позивачем ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді не доведено чи було ним дотримано порядок визначення небалансу (пункти 1,2 Розділу 3 Глави XIV Кодексу ГТС), чи було надано змогу замовнику послуг самостійно врегулювати небаланс (пункти 3-6 Розділу 3 Глави XIV Кодексу) у строки визначені даним розділом, та чи були у позивача підстави для вчинення дій, передбачених пунктом 7 Розділу 3 Глави XIV Кодексу.

При цьому, складені позивачем односторонні акти не можуть бути визнані належними доказами на підтвердження визначення обсягу та відповідно вартості послуг балансування газу.

Правові висновки щодо обов'язковості наявності укладених додатків до договору, обов'язковості документального оформленням факту надання послуг балансування та їх заявленого обсягу при стягненні сум заборгованості за послуги балансування, обов'язковості з доказової точки зору факту понесення витрат оператора газотранспортної системи, пов'язаних із здійсненням балансування обсягів природного газу у заявлені ним періоди, так само як і розміру заявленої до стягнення вартості послуг балансування, викладені у постанові Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №916/2090/16.

При цьому, у постанові від 19.03.2021 у справі №922/3987/19 (до вирішення якої зупинялося провадження у даній справі) Верховний Суд у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив, що не вбачає підстав для відступлення від правового висновку, викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №916/2090/16

Враховуючи положення п.9.5 договору, ч.1 ст.32 та ч.2 ст.35 Закону України "Про ринок природного газу", пункту 2 розділу XIII Кодексу ГТС, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не доведено який саме обсяг обґрунтованих та реальних витрат понесено ним, як Оператором газотранспортної системи, у зв'язку із здійснення балансування та з метою підтримання звичайного рівня функціонування газотранспортної системи в разі недотримання відповідачем своїх підтверджених номінацій.

Згідно з п.2 розділу XIII Кодексу ГТС замовники послуг транспортування зобов'язані своєчасно врегульовувати свої небаланси. Оператор газотранспортної системи надає послуги балансування виключно з метою підтримання звичайного рівня функціонування газотранспортної системи в разі недотримання замовниками послуг транспортування своїх підтверджених номінацій.

При цьому, АТ "Укртрансгаз" не надано жодної інформації щодо технічних параметрів звичайного рівня функціонування газотранспортної системи.

В той же час, відповідно до пункту 47 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу", цілісність газотранспортної системи - стан газотранспортної системи, за якого тиск і фізико-хімічні показники природного газу залишаються в межах між мінімальним та максимальним рівнями, визначеними оператором газотранспортної системи, що технічно гарантують транспортування природного газу.

Тобто, Законом встановлено обов'язок оператора газотранспортної системи визначати мінімальний та максимальні рівні тиску і фізико-хімічні показники природного газу, що технічно гарантують транспортування газу. Відсутність даної інформації свідчить про неможливість встановлення параметрів звичайного рівня функціонування газотранспортної системи, а отже, не можливо визначити параметри, які свідчитимуть про відхилення у функціонуванні ГТС від цього звичайного рівня.

Як вбачається, позивачем на підтвердження того, які дії були вчинені оператором газотранспортної системи з врегулювання небалансу АТ "Рівнегаз" у березні 2018 - червні 2018 року було надано лише односторонні Акти та рахунки наданих послуг балансування обсягів природного газу за період березень 2018-червень 2018, акти приймання-передачі природного газу підписані без посилання на договір №1512000713 від 17.12.2015 року та не передбачають обліку такої послуги як балансування у визначені періоди.

Разом з тим, як вже зазначалося вище, складені позивачем односторонні акти не можуть бути визнані належними доказами на підтвердження визначення обсягу та відповідно вартості послуг балансування газу.

Крім того, відповідно до пп.1 п.3 розділу XIII Кодексу ГТС, якщо існує загроза цілісності газотранспортної системи, оператор газотранспортної системи вживає таких заходів: - купівлю-продаж природного газу за короткостроковими договорами в точці, в якій відбувається передача природного газу, а в разі відсутності такої можливості - за конкурсною процедурою та за ринковими цінам.

Разом з тим, позивачем таких договорів на підтвердження купівлі-продажу природного газу ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду надано не було.

Отже, позивачем не надано жодних первинних документів, які б свідчили про реальність надання послуг балансування відповідачу за газові місяці березень 2018 - червень 2018 року відповідно до положень Кодексу ГТС.

Враховуючи недоведеність позивачем належними та допустимими доказами факту надання послуг балансування природного газу відповідачем за спірний період у заявленому розмірі, визначеного з дотриманням вставленого законодавством порядку, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог як про стягнення з відповідача заборгованості за послуги балансування обсягів природного газу у розмірі 73 464 101,68 грн, так і похідної вимоги про стягнення 4 715 891,64 грн відсотків річних та 8 575 899,62 грн інфляційних втрат.

Стосовно доводів апеляційної скарги щодо наявності підстав для скасування додаткового рішення Господарського суду Рівненської області від 09.12.2020 р. колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 30 листопада 2020 року до Господарського суду Рівненської області від представника відповідача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат.

При цьому, заявник зазначає, що до закінчення судових дебатів в судовому засіданні представник відповідача заявляв усну заяву про надання доказів щодо обґрунтованості судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України.

Ухвалою суду від 01.12.2020 року заяву Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат призначено до розгляду в судовому засіданні на "09" грудня 2020 р.

08 грудня 2020 до представником позивача подано клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу, у якому останній зазначив, що подана відповідачем заява не відповідає вимогам ч. 8 ст. 129 ГПК України, оскільки відповідачем усна заява була зроблена після закінчення судових дебатів, що підтверджується фіксацією судового пронесу технічними засобами (наявна в матеріалах справи), а відтак така заява відповідно до ст. 129 ГПК України повинна бути залишена судом без розгляду.

З матеріалів справи вбачається що, з метою захисту прав та отримання професійної правничої допомоги у даній справі, у тому числі і представництва інтересів у суді, Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" звернулося до Адвокатського об'єднання "Правовий Альянс", про що було укладено відповідний Договір про надання правової допомоги № 200520-1 від 20.05.2020 року.

Відповідно до п. 1.1 Договору про надання правової допомоги Виконавець зобов'язується надавати послуги правової допомоги під час розгляду справи за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" про стягнення заборгованості в сумі 86 755 892 грн. 94 коп., а замовник приймати та оплачувати їх.

Перелік юридичних послуг, які надаються Виконавцем визначений п.1.2 Договору.

У відповідності до пунктів 3.1.1., 3.1.2 Договору про надання правової допомоги оплата послуг виконавця встановлюється погодинно. Ціна (в тому числі ПДВ 20%) однієї години визначається згідно додатку №1 до договору. У разі, якщо у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до замовника у справі № 918/450/20 буде відмовлено, замовник додатково сплачує виконавцю гонорар успіху у розмірі 50 000,00 грн., в тому числі ПДВ 20% протягом 5 (п'яти) календарних днів після ухвалення рішення Господарським судом Рівненської області.

На підтвердження понесених витрат на загальну суму 106 225,25 грн. представник відповідача надав належним чином завірені: копію договору про надання правової допомоги №200520-1 від 20.05.2020 року; додатку №1 до договору про надання правової допомоги №200520-1 від 20.05.2020 року; копію звіту про надані послуги за договором про надання правової допомоги №200520-1 від 20.05.2020 року; акту надання послуг № 80000322 від 26.11.2020 року по договору про надання правової допомоги №200520-1 від 20.05.2020 року; копію платіжного доручення № 10246 від 27.11.2020 року.

Згідно звіту про надані послуги за договором про надання правової допомоги №200520-1 від 20.05.2020 року Адвокатське об'єднання "Правовий Альянс" надало Акціонерному товариству "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" правової допомоги згідно з переліком на загальну суму 56 222,25 грн.

У відповідності до пункту 3.1.2 Договору про надання правової допомоги, у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до замовника у справі № 918/450/20, замовник додатково сплачує виконавцю гонорар успіху у розмірі 50 000,00 грн., в тому числі ПДВ 20% протягом 5 (п'яти) календарних днів після ухвалення рішення Господарським судом Рівненської області.

Пунктом 3.3.1 Договору передбачено, що оплата за отримання правової допомоги (п.3.1. Договору) перераховується Замовником на рахунок Виконавця протягом 3 (трьох) банківських днів з дати підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг.

26 листопада 2020 року між сторонами договору був підписаний акт надання послуг №80000322 від 26.11.2020 року по договору про надання правової допомоги №200520-1 від 20.05.2020 року.

27 листопада 2020 року Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" оплатило Адвокатському об'єднанню надану правову допомогу згідно з платіжним дорученням № 10246 від 27.11.2020 року на загальну суму 106 222,25 грн.

За змістом ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).

Згідно зі ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами: подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

За ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 126 ГПК України).

Частиною 3 ст. 126 ГПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог вказаної частини суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 цього Кодексу зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 129 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

У справі №922/445/19 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала висновки щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу, серед іншого, вказавши, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст.129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123 - 130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Також, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №922/2321/20 від 08.04.2021 р. з акцентував увагу на тому, що розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно з статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75 - 79 ГПК України.

Отже, дослідивши заяву про розподіл судових витрат та додані до неї документи, колегія суддів вважає, що розмір заявлених представником відповідача витрат на правову (правничу) допомогу у сумі 106 222,25 грн. не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних і не співрозмірні із виконаною роботою у суді першої інстанції, отже їх розмір є необґрунтованими у зазначеній вище частині. При цьому апеляційний суд приймає до уваги, що існує поширена судова практика у подібних за правовим змістом справах, які розглядаються господарськими судами, а також правові висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах. За таких обставин апеляційний суд вважає завищеними визначені заявником у Додатку №1 до Договору надання правової допомоги №200520-1 від 20.05.2020 року ціни на послуги адвокатів з розрахунку 1665, грн. за одну годину і 2526,00 грн. за одну годину.

Ураховуючи наведене, взявши до уваги заперечення позивача, оцінивши подані відповідачем докази на підтвердження понесених ним витрат, виходячи з визначених критеріїв та обставин справи, апеляційний суд частково погоджується із доводами апеляційної скарги, поданої на додаткове рішення суду першої інстанції.

Виходячи з наведеного, враховуючи необхідність забезпечення балансу інтересів сторін у питанні відшкодування витрат, апеляційний суд вважає частково обґрунтованими витрати відповідача на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, які пов'язані з розглядом цієї справи, у зв'язку з чим вони підлягають задоволенню частково у сумі 53 111,13 грн. (50% від заявленої суми) .

З врахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вбачає підстави змінити додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 09.12.2020 р. у справі №918/450/20, виклавши його резолютивну частину в новій редакції.

6. Висновки за результатами апеляційного розгляду.

Таким чином, у апеляційній скарзі на рішення Господарського суду Рівненської області не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість рішення суду першої інстанції.

Відтак, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду приходить до висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав скасування чи зміни рішення, передбачених ст.277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Крім того, колегія суддів беручи до уваги наявні матеріали справи, дійшла висновку про наявність підстав для зміни додаткового рішення Господарського суду Рівненської області.

У відповідності до п.2 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно з ч.4 ГПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

З врахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вбачає підстави змінити додаткове рішення господарського суду Рівненської області від 09.12.2020 р. у справі №918/450/20 виклавши резолютивну частину в новій редакції.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду Рівненської області від 24.11.2020 р. у справі №918/450/20 залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 09.12.2020 р. у справі №918/450/20 задовольнити частково.

Додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 09.12.2020 у справі №918/450/20 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

Стягнути з Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, ЄДРПОУ 30019801) на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" (33027, Рівненська обл., місто Рівне, вул.Івана Вишенського, буд.4, ЄДРПОУ 03366701) 53111, 13 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Видачу наказу доручити Господарському суду Рівненської області.

Постанова суду апеляційної інстанції в порядку ст.284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №918/450/20 повернути Господарському суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений "06" липня 2021 р.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Василишин А.Р.