Справа № 758/5666/21
Провадження № 11-сс/824/3097/2021 Доповідач: ОСОБА_1
Категорія: ч. 3 ст. 185 КПК України
17 червня 2021 року суддя судової палати у кримінальних справах Київського апеляційного суду ОСОБА_1 , розглянувши апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 09 червня 2021 року, якою продовжено ОСОБА_2 дію запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на 60 днів, -
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 09 червня 2021 року продовжено ОСОБА_2 дію запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту терміном на 2 місця, з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою захисник обвинуваченого ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати та постановити нову, якою застосувати щодо ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши йому залишати місце свого проживання та реєстрації в період часу з 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв.
Вивчивши подану апеляційну скаргу апеляційний суд приходить до висновку щодо необхідності відмовити у відкритті апеляційного провадження за скаргою з наступних підстав.
У відповідності до вимог ч.2 ст. 392 КПК України ухвали постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першої цієї статті.
Разом з тим, положення ч. 2 ст. 392 КПК України щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України № 4-р/2019 від 13.06.2019 року.
Таким чином, системний аналіз вищевказаних норм дозволяє дійти висновку, що рішення суду першої інстанції про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту щодо обвинуваченого під час судового провадження, не може бути предметом самостійного апеляційного оскарження, заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної скарги на остаточне судове рішення за наслідком розгляду кримінального провадження.
За таких обставин, ухвала Подільського районного суду м. Києва від 09 червня 2021 року, якою продовжено ОСОБА_2 дію запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, не підлягає окремому оскарженню в апеляційному порядку.
Згідно з ч.4 ст.399 КПК України, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, то суддя - доповідач відмовляє у відкритті провадження по ній.
Керуючись ст.ст. 399 КПК України, суддя, -
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_4 на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 09 червня 2021 року, якою продовжено ОСОБА_2 дію запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на 60 днів.
Копію ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження надіслати особі, яка подала апеляційну скаргу, разом з апеляційною скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців.
Суддя Київського
апеляційного суду ОСОБА_1