Єдиний унікальний номер справи 755/9363/20
Провадження №22-ц/824/984/2021
06 липня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Журби С.О.,
суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 08 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування збитків та моральної шкоди, -
В липні 2020 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на її користь 17 997, 20 грн. майнової шкоди; 36 000,00 неустойки; 54 000, 00 грн. упущеної вигоди; 10 000, 00 грн. моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначала, що 26.06.2019 року між сторонами по справі був укладений договір оренди житлового приміщення, відповідно до якого позивач передала, а відповідач прийняла в оренду житлове приміщення, а саме, квартиру АДРЕСА_1 для проживання. Вказує, що сторонами було підписано акт прийому-передачі житлового приміщення, згідно якого позивач окрім квартири прийняла майно, зокрема, фільтр для очистки води. Сторонами також було встановлено строк дії договору оренди житлового приміщення, який становив 6 місяців, тобто до 26.12.2019 року.
У зв'язку із тим, що відповідач спланувала від'їзд на новорічні свята, сторони погодили відстрочення дати звільнення найманої відповідачем квартири на декілька днів.
03.01.2020 року приблизно о 03 годині позивачу зателефонував консьєрж будинку та повідомив про залиття квартири, яке, як було встановлено у подальшому, відбулось внаслідок розгерметизації фільтру очистки води в квартирі АДРЕСА_2 .Оглянувши фільтр очищення води було встановлено, що на корпусі вище різьбового з'єднання однієї з трьох колб паралельно різьбі є тріщина, яка могла утворитися внаслідок фізичного впливу (удару) на колбу з фільтруючим елементом. Відповідач, вирушаючи у кількаденну подорож, через необачність не перекрила головний вентиль холодного водопостачання у квартирі.
В позовні заяві ОСОБА_2 зазначає, що на придбання нового ламінату, з урахуванням супутніх витрат, вона витратила 12 777, 20 грн., за роботу по його укладці сплатила 13 200,00 грн., за ремонт фільтру очищення води - 4 020, 00 грн., а всього 29 997, 20 грн.
Пунктом 8.7 Договору оренди передбачено сплату страхового платежу в розмірі 18000 грн., які повертаються орендарю в разі відсутності претензій до стану квартири, однак відповідачем було сплачено позивачу лише 12 000, 00 грн., а тому сума спричиненої внаслідок залиття квартири матеріальної шкоди підлягає зменшенню на суму фактично сплаченого страхового платежу в розмірі 12 000, 00 грн. та дорівнює 17 997, 20 грн.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 08 вересня 2020 року позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 17 997, 20 грн., моральну шкоду у розмірі 2 000, грн. та вирішено питання судового збору. В іншій частині позову - відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач просить його скасувати в частині стягнення з неї на користь позивача матеріальної шкоди у розмірі 17997,20 грн., моральної шкоди у розмірі 2 000, 00 грн. та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 08 вересня 2020 року оскаржується лише в частині стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди у розмірі 17 997, 20 грн. та моральної шкоди у розмірі 2 000, 00 грн., вказане рішення суду першої інстанції переглядається апеляційним судом лише в зазначеній частині.
В апеляційній скарзі відповідач вказує, що судом першої інстанції не була встановлена протиправна поведінка відповідача в затримці звільнення орендованої квартири. Зазначає, що залиття орендованої квартири відбулося в період дії договору оренди, продовженого за згодою сторін договору, а не в період затримки відповідачем звільнення орендованої квартири всупереч волі позивача. Позивач не надала жодного доказу, який б підтверджував, що в діях апелянта мала місце протиправна поведінка (бездіяльність), яка порушувала норми права або умови договору оренди, внаслідок чого відбулося залиття житлового приміщення, а твердження позивача, що залиття квартири трапилося внаслідок необачності відповідача, не відповідає дійсності. Щодо заявлених позивачем вимог про відшкодування моральної шкоди, відповідач зазначає, що вони також не підлягають задоволенню, оскільки дані вимоги суперечать нормам чинного цивільного законодавства, які регулюють питання неналежного виконання договірних зобов'язань та безпосередньо договору оренди житла.
Станом на початок розгляду справи по суті відзив на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надходив.
Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно вимог ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно із ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Оскільки у справі ціна позову становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму, а дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання.
У відповідності до положень ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до положень ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання встановлених законом умов) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав:
В ході розгляду справи судом було встановлено, що двокімнатна квартира АДРЕСА_1 на праві приватної власності належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 27.10.2004 року.
26.06.2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір оренди житлового приміщення, відповідно до умов якого орендодавець передала, а орендар прийняла в оренду житлове приміщення для проживання, а саме: квартиру АДРЕСА_1 . Сторонами було погоджено термін дії укладеного договору з 26.06.2019 року до 26.12.2019 року та встановлено, що договір може бути автоматично подовжений за взаємною згодою сторін шляхом підписання нового договору.
Сторонами підписано акт прийому-передачі житлового приміщення від 26.06.2019 року, згідно якого орендодавець передала, а орендар прийняла житлове приміщення, а також майно, зокрема, фільтр для води.
09.01.2020 року комісією в складі майстрів КП "Житло-Сервіс" складено акт про залиття, аварію, що трапилась на системі холодного водопостачання. Згідно акту 03 січня 2020 року відбулось залиття квартири АДРЕСА_3 , шляхом витоку води з системи холодного водопостачання квартири АДРЕСА_2 . Причиною залиття, що трапилось в системі холодного водопостачання, стала розгерметизація фільтру очистки води в квартирі АДРЕСА_2 , який було встановлено власником квартири.
ОСОБА_2 задля усунення наслідків залиття придбала ламінат та супутні товари для його укладення на загальну суму 12 341, 00 грн., сплатила за роботу по його укладці 13200,00 грн., що підтверджено відповідними товарними чеками від 28.01.2020 року, 28.02.2020 року, 14.04.2020 року та актом приймання виконаних робіт від 14.04.2020 року, складеним та підписаним виконавцем ФОП ОСОБА_3 та замовником ОСОБА_2 , згідно якого за адресою: АДРЕСА_4 , виконавцем здійснено наступний ряд ремонтних робіт: демонтаж плінтусів - 1 640, 00 грн., демонтаж ламінату - 2 760, 00 грн., укладання ламінату - 5 520, 00 грн., укладання плінтусів - 3 280, 00 грн., а всього на загальну суму 13 200, 00 грн.
З огляду на розгерметизацію фільтру очистки води в квартирі АДРЕСА_1 , що стало причиною залиття, власниця квартири ОСОБА_2 здійснила ремонт фільтру у розмірі 4 020, 00 грн., що підтверджено видатковою накладною №80 від 24.02.2020 року та товарним чеком №7118 від 24.02.2020 року.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що матеріальна шкода була завдана позивачу як власнику квартири внаслідок її залиття у період затримання відповідачем як наймачем звільнення квартири у встановлені договором найму строки.
Колегія суддів не може погодитись із таким висновком суду першої інстанції.
Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_2 свої позицію ґрунтувала на ст. 772 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 772 ЦК України наймач, який затримав повернення речі наймодавцеві, несе ризик її випадкового знищення або випадкового пошкодження.
В той же час колегія суддів вважає невірною позицію позивача, з якою погодився суд першої інстанції, оскільки стаття 772 ЦК України може бути застосована лише у разі порушення строку звільнення наймачем квартири. У позовній заяві ОСОБА_2 сама вказала, що внаслідок спланованого відповідачем від'їзду остання просила зачекати декілька днів із звільненням квартири, на що погодилась позивач. За таких умов сторонами договору найму було погоджено зміну терміну повернення квартири наймодавцю, відтак підстави для застосування положень ст. 772 ЦК України, які діють лише у разі самовільного порушення наймачем строків повернення речі, в даному випадку іфдсутні.
За загальним правилом майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала ( ч. 1 ст. 1166 ЦК України).
Відповідно до ст. 779 ЦК України наймач зобов'язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини. У разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків. Наймач не відповідає за погіршення речі, якщо це сталося внаслідок нормального її зношення або упущень наймодавця.
Зважаючи на наведені норми, для покладення відповідальності на відповідача в даному випадку позивач мала надати до суду докази, які б свідчили, що залиття квартири сталося саме з вини відповідача, внаслідок її умисних дій, тощо. В той же час колегією суддів встановлено, що матеріали справи не містять зазначених доказів.
Ст. 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. При цьому сторона самостійно несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Обов'язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами. При цьому сторона сама визначає обсяг та достатність доказів, що надає до суду, а витребування таких доказів судом самостійно без наявності передбачених законом підстав у чітко визначених випадках було б порушення принципу змагальності сторін в судовому процесі, що є неприпустимим.
Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що звертаючись до суду із даним позовом, ОСОБА_2 не навела наявності підстав для покладення на відповідача відповідальності за залиття зазначеної вище квартири.
Позивач, заявляючи вимоги про стягнення із відповідача моральної шкоди, пов'язувала вказану шкоду з фактом залиття квартири.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Таким чином, враховуючи те, що позивачем не було доведено неправомірності дій відповідача, у даному випадку відповідальність ОСОБА_1 відсутня.
У відповідності до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення серед іншого є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку про наявність передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення із відповідача на користь позивача матеріальної та моральної шкоди, та ухвалення по справі нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.
Згідно положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційний суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційних вимог, позивач має сплатити відповідачу 4 773, 00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 08 вересня 2020 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди у розмірі 17 997 (сімнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто сім) грн. 20 коп. та моральної шкоди у розмірі 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп. скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову в цій частині відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 4 773 (чотири тисячі сімсот сімдесят три) грн. 00 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий С.О. Журба
Судді: Т.О. Писана
К.П. Приходько