Єдиний унікальний номер справи 752/17851/19
Провадження №22-ц/824/964/2021
06 липня 2021 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Журби С.О.,
суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 03 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" про стягнення суми страхового відшкодування, -
В серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ПрАТ "СК "ВУСО" про стягнення суми страхового відшкодування, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь 19 304, 63 грн. для ремонту пошкодженого в ДТП автомобіля, витрати на проведення судової експертизи в розмірі 2 200 грн. та судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що 21.05.2019 року по вул. Січових Стрільців біля будинку № 86 у м. Києві відбулася дорожньо-транспортна пригода (надалі -ДТП), за участю автомобіля "Cherry QQ" д. н. з. НОМЕР_1 , яким керувала ОСОБА_2 , та належного позивачу автомобіля Audi Q5", д. н. з. НОМЕР_2 . В результаті вказаної ДТП, належний позивачу транспортний засіб отримав механічні ушкодження.
Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 05.07.2019 року у справі №761/22348/19 ОСОБА_2 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, постанова набрала законної сили.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідальність ОСОБА_2 застрахована за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № 188169638 в ПрАТ "СК "ВУСО" з встановленою франшизою - 2000 грн.
23.05.2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування. На підставі наданих ОСОБА_1 до ПрАТ "СК "ВУСО" документів, відповідач визнав ДТП, яка відбулася 21.05.2019 року, страховим випадком.
18.07.2019 року ПрАТ "СК "ВУСО" здійснено виплату страхового відшкодування на користь ОСОБА_1 в розмірі 20 674, 40 грн., зазначене підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжного доручення №18969 від 18.07.2019 року.
В той же час вказаної суми за думкою позивача недостатньо для покриття його збитку від ДТП.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 03.09.2020 року вищезазначений позов задоволено, вирішено питання судових витрат.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильно встановлених судом обставин та відповідно до неправильного вирішення справи, просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі та вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що у суду першої інстанції не було підстав для неприйняття до уваги звіту №01-15/07 від 15.07.2019 року, зробленого судовим експертом ОСОБА_3 на замовлення ПрАТ "СК "ВУСО", у зв'язку із тим, що текст в частині опису ушкоджень заповнений нерозбірливим текстом, оскільки дані про пошкодження автомобіля в друкованому варіанті також зазначені на сторінці 5 висновку експертного дослідження №01-15/07 від 15.07.2019 року.
Зазначає, що також не погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно застосування до спірних правовідносин п. 4 розділу IV Положення про порядок роботи Екзаменаційної комісії, затвердженого наказом Фонду державного майна України №1997 від 13.11.2002 року, оскільки на час надання висновку експертного дослідження №01-15/07 від 15.07.2019 року ОСОБА_3 мав дійсне свідоцтво про право на проведення автотоварознавчої експертизи, а тому, застосування зазначеного вище положення є некоректним.
Вказує, що з тексту позовної заяви вбачається, що позивач не здійснив ремонт пошкодженого майна та не надав ПрАТ "СК "ВУСО" та суду документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту, а тому відповідач в даному випадку не має відшкодовувати податок на додану вартість, який було безпідставно стягнуто судом першої інстанції.
Позивач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно вимог ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно із ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Оскільки у справі ціна позову становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму, а дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання.
У відповідності до положень ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до положень ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання встановлених законом умов) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав:
В ході розгляду справи судом було встановлено, 21.05.2019 року по вул. Січових Стрільців біля будинку № 86 у м. Києві відбулася ДТП, за участю автомобіля "Cherry QQ" д. н. з. НОМЕР_1 , яким керувала ОСОБА_2 , та належного позивачу автомобіля Audi Q5", д. н. з. НОМЕР_2 . В ході ДТП автомобіль марки Audi Q5", д. н. з. НОМЕР_2 отримав механічні ушкодження. Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 05.07.2019 року ОСОБА_2 було визнано винною у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Позивач звернувся до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування, та 18.07.2019 року страхова компанія, визнавши ДТП страховим випадком, здійснила виплату страхового відшкодування на користь ОСОБА_1 в розмірі 20 674, 40 грн.
Не погодившись із вказаною сумою страхового відшкодування та вважаючи її заниженою, ОСОБА_1 звернувся до судового експерта ОСОБА_4 для надання останнім висновку щодо розміру матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу.
За результатом огляду експертом ОСОБА_4 було складено висновок №190/19 від 31.05.2019 року, згідно з яким вартість відновлюваного ремонту автомобіля Audi Q5", д. н. з. НОМЕР_2 , становить 57 166, 74 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що дії ПрАТ "СК "ВУСО" не відповідають вимогам законодавства, страховик не належним чином виконав свої зобов'язання перед позивачем та не виплатив йому суму страхового відшкодуванні у порядку та у спосіб, передбачений Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а тому, враховуючи зазначене, із відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума непокрита страховим відшкодуванням сума в розмірі 19 304, 63 грн. та витрати на надання висновку судового експерта в розмірі 2 200 грн.
Колегія суддів апеляційного суду не може погодитись із таким висновком суду з огляду на наступне.
Приписами ст. 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. При цьому сторона самостійно несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Обов'язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами. При цьому сторона сама визначає обсяг та достатність доказів, що надає до суду, а витребування таких доказів судом самостійно без наявності передбачених законом підстав у чітко визначених випадках було б порушення принципу змагальності сторін в судовому процесі, що є неприпустимим.
З матеріалів справи вбачається, що згідно наданого позивачем висновку №190/19 від 31.05.2019 року експертного автотоварознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, здійсненого судовим експертом Ковалем І.М., вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля "Audi Q5", д. н. з. НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження внаслідок ДТП, яка сталась 21.05.2019 року, станом на дату проведення дослідження становить 41 979, 03 грн.
Відповідно до наданого відповідачем висновку експертного дослідження №01-15/07 від 15.07.2019 року, здійсненого судовим експертом Кулішем О.В., розмір матеріального збитку, завданого ОСОБА_1 - власнику автомобіля марки "Audi Q5", д. н. з. НОМЕР_2 , внаслідок ДТП від 21.05.2019 року, становить 27 209, 28 грн.
При цьому колегія суддів вважає, що в даному випадку, збитки завдані автомобілю "Audi Q5", д. н. з. НОМЕР_2 підлягають зменшенню на 4534, 88 грн. (ПДВ) та 2000 грн. (франшиза).
При вирішенні справи суд першої інстанції відкинув висновок №01-15/07 від 15.07.2019 року та вирішив справу на підставі висновку №190/19 від 31.05.2019 року.
Дослідивши матеріали справи, зокрема, і висновок експертного дослідження №01- 15/07 від 15.07.2019 року, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно критично віднісся до вказаного експертного дослідження, оскільки акт огляду в частині опису ушкоджень заповнений розбірливим текстом, що дає можливість визначити детальний опис пошкоджень автомобіля марки "Audi Q5", д. н. з. НОМЕР_2 . За таких умов позиція суду першої інстанції в цій частині є безпідставною.
Також судова колегія вважає за потрібне зазначити, що Положення про порядок роботи Екзаменаційної комісії, затверджене наказом Фонду державного майна України №1997 від 13.11.2002 року, на яку посилається суд першої інстанції при обґрунтуванні неможливості прийняття висновку №01-15/07 від 15.07.2019 року, не може бути застосоване в даному випадку, оскільки регулює інші, відмінні від даних правовідносини. За таких умов підстави для неврахування при вирішенні спору висновку №01-15/07 від 15.07.2019 року відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
- для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
- сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
Як встановлено судом, матеріали справи містять два висновки експертів, а саме висновок № 190/19 від 31.05.2019 року наданий позивачем та висновок №01-15/07 від 15.07.2019 року, наданий відповідачем, які суперечать один одному.
При цьому питання щодо визначення розміру спричиненої позивачу внаслідок ДТП шкоди є саме технічним питанням, для вирішення якого потрібні спеціальні знання, відсутні у суду. Ініціація ж вирішення питання про призначення у справі судової експертизи відноситься до виключного права сторони.
В той же час, незважаючи на наявність у справі двох висновків експертів, що протирічать один одному, , та відсутність у суду права за власною ініціативою призначати судову експертизу у даній категорії справ, жодного клопотання до суду з цього приводу заявлено не було.
За таких умов посилання ОСОБА_1 стосовно того, що розмір збитку є більшим, ніж йому відшкодувала страхова компанія (які він поклав в основу свого позову) доведені не були, відтак не можуть бути прийняті судом.
В той же час на вказані обставини суд першої інстанції увагу не звернув, що призвело до безпідставного задоволення позову.
З урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку про наявність передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення по справі нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Згідно положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційний суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, позивач має сплатити відповідачу 1152, 60 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" задовольнити.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 03.09.2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" судовий збір в розмірі 1 152 (одна тисяча сто п'ятдесят дві) грн. 60 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий С.О. Журба
Судді: Т.О. Писана
К.П. Приходько