Апеляційне провадження: Доповідач - Кулікова С.В.
№ 22-ц/824/6305/2021
м. Київ Справа № 752/2897/20
05 липня 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кулікової С.В.
суддів - Заришняк Г.М.
- Рубан С.М.
розглянувши в порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 адвоката Пустового Богдана Вікторовича на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 19 лютого 2021 року, ухваленого під головуванням судді Мазур Ю.Ю., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «Уніка» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПрАТ «Страхова група «Уніка» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в якому просив стягнути з відповідача страхове відшкодування в розмірі 104 802,11 грн.
В обгрунтування позову зазначав, що 27 лютого 2019 року на автодорозі Р-01 33+900, рухаючись на автомобілі KIA Sportage, д.н.з НОМЕР_1 не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, та відповідно не реагував на її зміни, виїжджаючи на перехрестя з другорядної дороги, не надав дорогу транспортному засобу, який наближався до даного перехрестя проїжджої частини дороги, в наслідок чого допустив зіткнення з транспортним засобом Volkswagen Touran, д.н.з. НОМЕР_2 , який належить йому на праві власності. В наслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
На час заподіяння шкоди цивільно-правова відповідальність власника автомобіля КІА Sportage, державний номерний знак НОМЕР_1 була застрахована ПрАТ СК «УНІКА».
Позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування, надав необхідні документи та пошкоджене майно та 04.07.2019 року отримав від відповідача страхове відшкодування в розмірі 95 543,07 грн.
Зважаючи на те, що розмір страхового відшкодування є значено меншим від реального розміру заподіяної шкоди позивач був вимушений самостійно звертатися до суб'єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_2 для проведення оцінки розміру завданої матеріальної шкоди. Згідно Звіту № 56/05/19 від 11.05.2019 року, а також даних актуалізованого Звіту № 56/05/19 від 12.11.2019 року вартість відновлювального ремонту перевищує ринкову вартість автомобіля на момент дорожньо-транспортної пригоди, а тому розмір матеріального збитку завданого позивачу, у зв'язку з пошкодженням автомобіля Volkswagen Touran, державний номерний знак НОМЕР_2 визначено в розмірі 352 858,80 грн., що становить ринкову вартість вказаного КТЗ до дорожньо-транспортної пригоди.
Згідно Звіту № 22/11/19 від 12.11.2019 року ринкова вартість автомобіля Volkswagen Touran, державний номерний знак НОМЕР_2 складає 158 276,40 грн.
Отже, розмір заподіяної позивачу матеріальної шкоди, що пов'язана з фізичним знищенням автомобіля Volkswagen Touran, державний номерний знак НОМЕР_2 складає 194 582,40 грн. і знаходиться у межах ліміту відповідальності відповідача.
Враховуючи наведене, позивач вважає, що з урахуванням виплаченої частини страхового відшкодування, а також понесених позивачем вимушених витрат, з відповідача підлягає стягненню страхове відшкодування в розмірі 104 802,11 грн.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 19.02.2021 року позов ОСОБА_1 до ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задоволено частково.
Стягнуто з ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 34 934,29 грн.
В решті позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто з ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1048,02 грн.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник позивача ОСОБА_1 адвокат Пустовий Б.В. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 19 лютого 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначав, що суд в обґрунтування ухваленого рішення поклав висновок експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 24659/20-54 від 24 листопада 2020 року, який не може бути допустимим доказом в розумінні ст.. 78 ЦПК України, оскільки він виконаний у поза процесуальний спосіб.
Вказував на те, що суд безпідставно не взяв до уваги надані позивачем на підтвердження позовних вимог звіт № 56/05/19 від 11.05.2019 року, а також звіт № 56/05/19 від 12.11.2019 року про оцінку, які виконано на замовлення позивача, у відповідності до вимог закону, за змістом яких вартість відновлювального ремонту перевищує ринкову вартість автомобіля на момент ДТП, а тому розмір матеріального збитку завданого позивачу, у зв'язку з пошкодженням автомобіля визначено в розмірі 352 858,80 грн., що становить ринкову вартість транспортного засобу до ДТП.
Також вказував на те, що безпідставно поза увагою суду залишився висновок експерта № ВЕ-81/03-20 від 27.04.2020 року, згідно якого вартість транспортного засобу до дорожньої пригоди, що мала місце 27.02.2019 року, складає 357 178, 22 грн. Вартість транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди складає 161 929,81 грн. Вартість матеріальної шкоди заподіяної власнику автомобіля Volkswagen Touran, державний номерний знак НОМЕР_2 внаслідок його пошкодження в дорожньо-транспортній пригоді, що мала місце 27.02.2019 року, дорівнює ринковій вартості та складає 357 178,22 грн.
Таким чином, вважає, що з урахуванням виплаченого страхового відшкодування, витрат з оцінки майна, а також положень чинних договорів АМ № 8624190, договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспортного засобу № 030413/4409/1000532, з лімітом відповідальності (за шкоду заподіяну майну потерпілого) 250 000,00 грн. з відповідача на користь позивача підлягає стягненню різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 104 988,00 грн.
Крім того, зазначав, що суд не повно вирішив питання про розподіл судових витрат, зокрема в частині витрат пов'язаних з правничою допомогою адвоката у розмірі 9 038,60 грн., та витрат, пов'язаних із залученням судового експерта в розмірі 3 575 грн.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 27.02.2019 року близько 09 год. 40 хв., на автодорозі Р-01 33+900, рухаючись на автомобілі КІА Sportage, державний номерний знак НОМЕР_1 не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, та відповідно не реагував на її зміни, виїжджаючи на перехрестя з другорядної дороги, не надав дорогу транспортному засобу, який наближався до даного перехрестя проїжджої частини дороги, в наслідок чого допустив зіткнення з транспортним засобом Volkswagen Touran, державний номерний знак НОМЕР_2 . В наслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Постановою Обухівського районного суду Київської області від 13.03.2019 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , виданого 02.03.2014 Обухівським РЕВ ДАІ УДАІ в Київській області, ОСОБА_1 є власником автомобіля Volkswagen Touran, державний номерний знак НОМЕР_2 .
На час заподіяння шкоди цивільно-правова відповідальність власника автомобіля КІА Sportage, державний номерний знак НОМЕР_1 була застрахована ПрАТ «Страхова група «Уніка» у відповідності до вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», за чинним договором (полісом) АМ № 8624190 строком дії з 15.12.2018 по 14.12.2019 з лімітом відповідальності за шкоду заподіяну майну у межах 100 000,00 грн., без франшизи, також за договором добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспортного засобу № 030413/4409/1000532 від 07.12.2018, за яким ліміт відповідальності (за шкоду заподіяну майну потерпілого) власника автомобіля КІА Sportage, державний номерний знак НОМЕР_1 збільшено до 250 000,00 грн.
Позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування, надав необхідні документи та пошкоджене майно.
Згідно Звіту № 56/05/19 від 11.05.2019 року вартість відновлювального ремонту перевищує ринкову вартість автомобіля на момент дорожньо-транспортної пригоди, а тому розмір матеріального збитку завданого позивачу, у зв'язку з пошкодженням автомобіля Volkswagen Touran, державний номерний знак НОМЕР_2 визначено в розмірі 352 858,80 грн., що становить ринкову вартість вказаного колісного транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.
За проведення оцінки та складання вказаних Звітів позивач сплатив ФОП ОСОБА_2 2 500 грн., а також 1 262,78 грн. офіційному дилеру Volkswagen в Україні - ТОВ «Автосоюз» за проведення діагностики та виконаних робіт, а всього (2500+1262,78) 3 762,78 грн., які є прямими збитками.
Як вбачається зі Звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу № 11040 від 03.06.2019, складеного оцінювачем ТОВ «Експертно-Асистуюча Компанія «Фаворит», ринкова вартість транспортного засобу Volkswagen Touran, державний номерний знак НОМЕР_2 може складати 343 744,50 грн, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Volkswagen Touran, державний номерний знак НОМЕР_2 становить 197 518,64 грн., вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Volkswagen Touran, державний номерний знак НОМЕР_2 з урахуванням зносу становить 96 023,19 грн.
04.07.2019 року страховиком було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 96 023,19 грн., шляхом перерахування безготівкових коштів на реквізити, зазначені в заяві позивача, що підтверджується платіжним дорученням № 096064 від 04.07.2019 року.
Згідно звіту № 22/11/19 від 12.11.2019 року ринкова вартість автомобіля Volkswagen Touran, державний номерний знак НОМЕР_2 після дорожньо-транспортної пригоди складає 158 276,40 грн.
За проведення оцінки та складання вказаного Звіту № 22/11/19 від 12.11.2019 позивач сплатив ФОП ОСОБА_2 2 000,00 грн.
Як вбачається з висновку експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 24659/20-54 від 24.11.2020 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Volkswagen Touran, державний номерний знак НОМЕР_2 пошкодженого в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 27.02.2019, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, станом на 27.02.2019 складає 130 957,38 грн.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем звіти є неналежними, оскільки питання поставлені оцінювачу некоректно та суперечать умовам договору. При цьому, суд взяв до уваги висновок експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 24659/20-54 від 24.11.2020, на підставі якого вважав, що вимоги позивача підлягають задоволенню в частині суми 34 934,29 грн., що є різницею між розміром фактичної шкоди та виплаченого страхового відшкодування. Крім того, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення витрат по оплаті експертного дослідження в розмірі 3 762,78 грн.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції в частині, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, використання, збереження або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Частиною 1 ст.1172 ЦК України визначено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Отже відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків.
Згідно з ст.6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
За змістом п.22.1 ст.22 вказаного Закону при настанні страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №14-176цс18, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Отже, обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди, що перевищує ліміт відповідальності страховика, і сумою виплаченого страхового відшкодування.
Відповідно до пункту 8.2 Методики, вартість матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, визначається такою, що дорівнює ринковій вартості КТЗ на момент пошкодження за наявності однієї з нижчезазначених умов: а) якщо, незважаючи на принципи внеску та найбільш ефективного використання, вартість відновлювального ремонту КТЗ не менша за його ринкову вартість б) якщо сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу КТЗ і втрати товарної вартості не менша за ринкову вартість КТЗ, в) якщо неможливо відновити КТЗ відповідно до технічних вимог виробника.
Згідно з ст.30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП.
Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.
Отже, виходячи з системного аналізу вказаної статті для визнання автомобіля фізично знищеним згода власника транспортного засобу фактично не потрібна.
У постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі №643/4161/15-ц зроблено висновок, що порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано вищенаведеною статтею 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, який згідно зі статтею 8 ЦК України (аналогія закону) може застосовуватися не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують його вартість до ДТП. У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди.
Відповідно до ст.. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ст.. 77, 78 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно висновку експерта за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи № ВЕ-81/03/20 від 27.04.2020 року, вартість транспортного засобу Volkswagen Touran д.н.з. НОМЕР_2 до дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 27.02.2019 року близько 09 год. 40 хв., на автодорозі Р-01 км. 33+900 сполучення м. Київ - м. Обухів, складає 357 178,22 грн.; вартість транспортного засобу Volkswagen Touran д.н.з. НОМЕР_2 після дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 27.02.2019 року близько 09 год. 40 хв., на автодорозі Р-01 км. 33+900 сполучення м. Київ - м. Обухів, складає 161 929,81 грн.; вартість матеріальної шкоди заподіяної власнику автомобіля Volkswagen Touran д.н.з. НОМЕР_2 внаслідок його пошкодження в дорожньо-транспортній пригоді, що мала місце 27.02.2019 року близько 09 год. 40 хв., на автодорозі Р-01 км. 33+900 сполучення м. Київ - м. Обухів, дорівнює ринковій вартості та складає 357 178,22 грн.
Вказаний висновок є належним доказом у справі, проведений судовим експертом Семенченко П.О. (свідоцтво № 1655 від 28 жовтня 2016 року та № 1956 від 07.09.2018 року про присвоєння (підтвердження) кваліфікації судового експерта видане Центральною експертною-кваліфікаційною комісією Міністерства юстиції України, який попереджений про кримінальну відповідальність. Крім того, у висновку зазначено, що він проводиться відповідно до заяви на підставі відомостей, що містяться в матеріалах цивільної справи 752/2897/20 та для подання до Голосіївського районного суду міста Києва. Дата оцінки відповідає даті ДТП - 27.02.2019 року.
Враховуючи, що розмір матеріальної шкоди заподіяної власнику автомобіля Volkswagen Touran д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок його пошкодження в дорожньо-транспортній пригоді,дорівнює ринковій вартості, то його відновлення є економічно необґрунтованим, а автомобіль вважається фізично знищеним, виходячи з положень пункту 30.1 статті 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Так як відповідальність була застрахована у ПрАТ «СК «Уніка», у останнього виник обов'язок з відшкодування потерпілому шкоди, яка вираховується, як різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП та становить 99 225,22 грн. з урахуванням виплаченого розміру страхового відшкодування (357 178,22 грн. (вартість автомобіля до ДТП) - 161 929,81 грн. - (вартість автомобіля після ДТП) - 96023,19 розмір виплаченого страхового відшкодування).
Таким чином, ПрАТ «СК «Уніка» відповідно до вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не відшкодувало потерпілому фактичний розмір завданої шкоди, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню страхове відкодування у розмірі 99 225,22 грн.
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення у справі, взяв до уваги висновок експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 24659/20-54 від 24.11.2020, проведений згідно ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 09 вересня 2020 року, не врахувавши, що постановою Київського апеляційного суду від 21 січня 2021 року було скасовано ухвалу від 09 вересня 2020 року про призначення експертизи та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Таким чином, суд першої інстанції не мав правових підстав брати до уваги висновок експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 24659/20-54 від 24.11.2020.
При цьому, суд першої інстанції без будь-яких обґрунтувань не взяв до уваги висновок експерта за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи № ВЕ-81/03/20 від 27.04.2020 року та відповідно не надав йому жодної правової оцінки.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги, наявність правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції, яке ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та задоволення позову ОСОБА_1 до ПрАТ «Страхова група «Уніка» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Як вбачається з позовної заяви, позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати, а саме витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 048,02 грн., витрати на правничу допомогу у розмірі 9 038,60 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 ч. 3 цієї статті визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частинами 2, 3 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником позивача до позовної заяви долучено договір № 093 про надання правової допомоги від 12 вересня 2019 року, акт-приймання передачі послуг від 07 лютого 2020 року на загальну суму 9 038,60 грн., квитанцію до прибуткового касового ордеру № 093/20 від 07 лютого 2020 року на суму 9 038,60 грн.
Відповідачем не подано будь-яких заперечень щодо заявленого позивачем розміру витрат на правову допомогу, які підлягають стягненню.
Вирішуючи питання про наявність підстав для стягнення витрат на правову допомогу та обґрунтованості таких витрат, колегія суддів враховує наступне.
У п.п. 113-117 рішення ЄСПЛ у справі «Бєлоусов проти України» від 07 листопада 2013 року, ЄСПЛ дійшов висновку про те, що навіть у разі не сплати заявником адвокатського гонорару на час розгляду справи, витрати за цим гонораром є «фактично понесеними», оскільки заявник має сплатити такий гонорар згідно із договірними зобов'язаннями.
Згідно з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У додатковій постанові від 19 лютого 2020 року по справі 755/9215/15-ц ВП ВС роз'яснила, що положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» 536/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обгрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
За вказаних вище обставин, колегія суддів вважає, що заявлені витрати на правову допомогу у розмірі 9 038,60 грн. є обґрунтованими, тому вони підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Крім того, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати, понесені на оплату висновку експерта за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи № ВЕ-81/03/20 від 27.04.2020 року в розмірі 3 575,00 грн., звіту № 22/11/19 від 12.11.2019 року в розмірі 2 000 грн., актуалізованого звіту № 56/05/19 від 12.11.2019 року в розмірі 2 500 грн.
Також, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подання позову та апеляційної скарги у розмірі 2 620,05 грн. (1048,02 грн. +1572,03 грн.)
Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Пустового Богдана Вікторовича задовольнити.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 19 лютого 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 99 225,22 грн.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті висновку експерта та звітів у розмірі 8 075, 00 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 620,05 грн., витрати на правничу допомогу у розмірі 9 038,60 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий Судді: