Справа №759/14917/19 Головуючий в суді 1-ї інстанції - ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/2044/2021 Доповідач у суді 2-ї інстанції - ОСОБА_2
Ухвала
01 липня 2021року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинувачених - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
захисника - ОСОБА_9 ,
потерпілого - ОСОБА_10 ,
перекладача - ОСОБА_11 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали провадження за апеляційними скаргами обвинувачених та їх захисників на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 22 січня 2021 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ленкеран Азербайджанської Республіки, громадянина Азербайджану, освіта середня, одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину 2013 р.н., не працюючого, на території України ніде не зареєстрованого та без визначеного місця проживання, раніше не судимого,
визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України і призначено йому покарання:
за ч. 2 ст. 187 КК України - у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років із конфіскацією всього майна, яке є його власністю;
за ч. 3 ст. 289 КК України - у виді позбавлення волі строком на 9 (дев'ять) років, із конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
На підставі ч.1 ст.70 КК України, остаточне покарання ОСОБА_8 призначено шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим - у виді позбавлення волі строком на 9 (дев'ять) років, із конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с.Юрове, Олевського району, Житомирської області, громадянина України, освіта середня, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.187 ч.2, 289 ч.3 КК України, і призначено йому покарання:
за ч. 2 ст. 187 КК України - у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років із конфіскацією всього майна, яке є його власністю;
за ч. 3 ст. 289 КК України - у виді позбавлення волі строком на 9 (дев'ять) років, із конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
На підставі ч.1 ст.70 КК України, остаточне покарання ОСОБА_7 призначено шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим - у виді позбавлення волі строком на 9 (дев'ять) років, з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
Цим же вироком вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів,-
Згідно вироку суду І-ї інстанції, ОСОБА_7 , 12.04.2019 в період з 01 години до 02 години, знаходячись в кім. АДРЕСА_2 , за передньою змовою з ОСОБА_12 та особами, матеріали відносно яких ділено в окреме провадження, застосовуючи насильство, небезпечне для життя та здоров'я особи, вчинив напад на ОСОБА_10 , з метою заволодіння майном останнього та заволодів ним.
Крім цього, ОСОБА_7 , 12.04.2019 в період з 01 години до 02 години, знаходячись по АДРЕСА_3 , за попередньою змовою з ОСОБА_12 та особами, матеріали відносно яких виділено в окреме провадження, застосовуючи насильство, небезпечне для життя чи здоров'я потерпілого, незаконно заволодів транспортним засобом - автомобілем «Subaru XV 1.6», д.н. НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_10 .
Так, ОСОБА_7 , ОСОБА_13 та особи, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, не маючи постійного місця роботи та інших джерел заробітку, спілкуючись між собою у невстановлені досудовим розслідуванням місці та час, вирішили здобувати кошти для особистих потреб, шляхом незаконного заволодіння грошима та майном громадян, приведених у безпорадний стан речовинами психотропної дії, вступивши між собою в попередню злочинну змову.
З метою виявлення громадян, майном яких можна було заволодіти шляхом розбою, ОСОБА_7 здійснював моніторинг соціальних мереж Інтернету, в результаті чого 11.04.2019, в денний час, в мережі Інтернет познайомився з ОСОБА_10 , якому запропонував зустрітись цього ж вечора та поспілкуватись на спільні теми. На дану пропозицію ОСОБА_10 годився, домовившись з ОСОБА_7 про зустріч у вечірній час 11.04.2019 поблизу входу до станції метро «Житомирська», розташованого по пр.Перемоги, 136 в м. Києві.
Одночасно з цим, ОСОБА_7 та ОСОБА_13 , приблизно о 15 годині 11.04.2019 прибули до хостелу, розташованого по вул. Стуса, 22 в м. Києві, де ОСОБА_13 , скориставшись власним паспортом громадянина Азербайджанської Республіки орендував кімнату № НОМЕР_3 , з метою її подальшого використання, як безпосереднього місця вчинення злочину відносно ОСОБА_10 .
З метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на незаконне заволодіння чужим майном шляхом розбою, та діючи спільно згідно досягнутої раніше домовленості, ОСОБА_7 , ОСОБА_13 та особи, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, взявши заздалегідь придбану у невстановлені час та місці невизначену речовину психотропної дії, у вечірній час, 11.04.2019, прибули до будівлі ТЦ «VМВ», розташованого по пр.Перемоги, 136 в м. Києві, куди, приблизно 19 годині 45 хвилин, на власному автомобілі «Subaru XV 1.6», НОМЕР_4 , прибув ОСОБА_10 . Придбавши, приблизно о 20 годині 35 хвилин 11.04.2019 продукти харчування та напої в магазині «АТБ» ТОВ «АТБ-Маркет», розташованому по пр.Перемоги, 136 в м. Києві, ОСОБА_10 , ОСОБА_7 та ОСОБА_13 прибули до заздалегідь орендованої останніми кім. АДРЕСА_2 . У свою чергу, особи, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, які прибули разом з ОСОБА_7 та ОСОБА_12 , знаходились неподалік від буд. АДРЕСА_3 , спостерігаючи за навколишньою обстановкою, щоб у разі виникнення небезпеки бути викритими працівниками поліції попередити останніх.
Діючи спільно згідно досягнутої раніше домовленості, ОСОБА_7 та ОСОБА_13 , знаходячись в приміщенні даної кімнати та користуючись тим, що ОСОБА_10 не спостерігав за їхніми діями, додали до спиртного напою, призначеного для нього, невизначену психотропну речовину. Усвідомлюючи небезпечність вживання даної невизначеної психотропної речовини, поєднаної зі спиртним напоєм, для життя та здоров'я ОСОБА_10 , та свідомо бажаючи настання вказаних шкідливих наслідків, з метою усунення можливого подальшого опору потерпілого, ОСОБА_7 та ОСОБА_13 , пригостили останнього даним спиртним напоєм. Не довідуючись про дійсні наміри ОСОБА_7 та ОСОБА_14 , ОСОБА_10 вжив запропонований йому напій.
Незабаром ОСОБА_10 виявив бажання слідувати за місцем свого проживання, після чого в супроводі ОСОБА_7 та ОСОБА_14 прослідував до свого автомобіля «Subaru XV 1.6», д.н. НОМЕР_4 , де вже також знаходились особи, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження. Оскільки ОСОБА_10 внаслідок дії невизначеної психотропної речовини почав втрачати орієнтацію та явно перебував в хворобливому стані, ОСОБА_7 , ОСОБА_13 та особи, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, переконали його повернутися до кім. АДРЕСА_2 , щоб трохи перепочити, на що ОСОБА_10 погодився та прослідував у вказане приміщення, де незабаром втратив свідомість.
Подолавши таким чином можливий опір потерпілого, ОСОБА_7 .. ОСОБА_13 та особи, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, незаконно заволоділи чужим майном, яке належить ОСОБА_10 , а саме:
-мобільним телефоном «iPhone 7 Plus», ІМЕІ НОМЕР_5 , в корпусі чорного кольору, вартістю 16000 грн., з силіконовим чохлом, вартістю 400 грн., з сім-карткою оператора мобільного зв'язку «Київстар» НОМЕР_6 ;
-сумкою шкіряною чорною, вартістю 2000 грн., в якій знаходилось - портмоне чорного кольору, вартістю 800 грн., з грошима в сумі 1000 грн. та банківськими картками «ПриватБанку», банку «Кредит-Дніпро», «Моно- Банку»;
-ключами від автомобіля «Subaru XV 1.6», д.н. НОМЕР_4 ,
а всього майна на загальну суму 20200 грн.
Далі, прослідувавши на майданчик, розташований біля буд.№ 22 по вул.Стуса в м. Києві, ОСОБА_7 , ОСОБА_13 та особи, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, сіли в належний ОСОБА_10 автомобіль «Subaru XV 1.6», д.н. НОМЕР_1 , в салоні якого також знаходились окуляри для водіння в шкіряному футлярі коричневого кольору, вартістю 11000 грн., гроші в сумі 7000 грн., після чого на вказаному транспортному засобі з місця вчинення злочину втекли. Пошкодивши викрадений у ОСОБА_10 автомобіль «Subaru XV 1.6», НОМЕР_1 , під час руху, що унеможливило його подальше пересування, ОСОБА_7 , ОСОБА_13 та особи, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, покинули його біля буд. АДРЕСА_4 , чим завдали ОСОБА_10 , майнову шкоду на загальну суму 69213 грн. 16 коп.
Не погоджуючись з вироком суду, захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_15 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду скасувати та ухвалити новий, яким кваліфікувати дії ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 189 КК України та призначити покарання не пов'язане з позбавленням волі.
Вважає, що вирок має бути скасованим, через невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки висновки викладені у вироку не підтверджуютьсядоказами, дослідженими під час судового розгляду.
Так, захисник вказує, що матеріали справи не містять доказів вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, оскільки характерним для даного злочину є саме застосування насильства, яке є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого. Проте, матеріалами кримінального провадження не підтверджується застосування до потерпілого насильства, а викладене в обвинувальному акті обвинувачення ОСОБА_7 у застосуванні психотропної речовини, не знайшло свого підтвердження, оскільки спростовується висновком експерта Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи № 042-1094-2019 від 17.07.2019, відповіддю від 19.07.2019 № 1667/Б директора центру екстренної медичної допомоги, висновком експертів Київського науково-дослідного екпертно-криміналістичного центру МВС № 11-2/2635, які спростовують наявність у потерпілого тілесних ушкоджень чи інших слідів насильства, а також спростовують наявність в крові потерпілого наркотичних засобів, психотропних речовин чи іншого.
Таким чином, вважає, що в діях ОСОБА_7 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, оскільки не було встановлено наявності в діях ОСОБА_7 такої класифікуючої ознаки, як насильство, небезпечне для життя та здоров'я потерпілого, а тому, вказує що дії обвинуваченого ОСОБА_7 слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 185 КК України.
Крім того, звертає увагу, що матеріалами кримінального провадження не підтверджується наявність в діях обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 попередньої змови.
Окрім того, вважає, що в діях ОСОБА_7 відсутня суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України, яка полягає в прямому умислі на заволодіння транспортним засобом, оскільки з показань самого обвинуваченого слідує, що намір заволодіти автомобілем виник у нього раптово, внаслідок алкогольного сп'яніння.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_16 посилаючись на незаконність та необгрунтованість вироку суду першої інстанції просить його скасувати.
Обвинувачений ОСОБА_7 просить переглянути вирок суду першої інстанції у зв'язку з неправильною кваліфікацією його дії.
Зазначає, що матеріали кримінального провадження не містять доказів вчинення ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_8 в поданій апеляційній скарзі просить скасувати вирок Святошинського районного суду м. Києва від 22 січня 2021 року у зв'язку з відсутністю в його діях складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України.
В доповненнях до апеляційної скарги, обвинувачений ОСОБА_8 просить дослідити докази у кримінальному провадженні, а саме висновок експерта Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи № 042-1094-2019 від 17.07.2019; відповідь на а.с. 32-33 т. 2; висновок експертів Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № 11-2/2635 від 23.05.2019 року; окрему думку головуючого судді Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_1 .
Також овбинувачений ОСОБА_8 просить вирок Святошинського районного суду м. Києва змінити, перекваліфікувати його дії з ч. 2 ст. 187 КК України на ч. 2 ст. 185 КК України; з ч. 3 ст. 289 КК України на ч. 2 ст. ст. 289 КК України та на підставі ч. 4 ст. 289 КК України звільнити його від кримінальної відповідальності.
Вислухавши доповідь судді, доводи обвинувачених та їх захисника в обґрунтування поданих апеляційних скарг, думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення поданих апеляційних скарг, потерпілого, який послався на розсуд суду та просив суворо не карати обвинувачених, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах поданих апеляційних скарг.
Згідно з ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На думку колегії суддів, при ухваленні оскаржуваного вироку зазначених вимог закону місцевим судом було дотримано в повній мірі.
Висновки суду першої інстанції про доведеність висунутого обвинувачення, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, та про юридичну кваліфікацію дій обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України, колегія суддів вважає обгрунтованими, оскільки вони відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, підтверджуються зібраними, перевіреними та належно оціненими судом першої інстанції доказами.
Відповідно до ст.94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження та вироку, судовий розгляд проведено з дотриманням норм кримінального процесуального закону. Суд першої інстанції у відповідності до вимог ст. 94 Кримінального процесуального кодексу України дав оцінку усім зібраним у справі доказам з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності, на що вказує наведений у вироку аналіз доказів, з яким погоджується і колегія суддів.
Так, обвинувачений ОСОБА_7 свою винуватість у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України, не визнав та показав, що 11.04.2019 зателефонував ОСОБА_8 та вирішив навідатися до нього в гості. Він запитав, чи не буде той проти того, щоб до них приєднався ОСОБА_10 . Вони зустрілися з ОСОБА_10 , потім втрьох, пішли до магазину та придбали алкогольні напої. Після цього всі втрьох прийшли в орендовану ОСОБА_8 кімнату, де вживали алкогольні напої та закуски. Потерпілий відмовився випивати, оскільки був за кермом, але йому вдалося вмовити останнього вжити суміш соку і алкоголю. ОСОБА_8 майже не вживав алкоголю. Через деякий час ОСОБА_8 стало погано, він зблід і повільно розмовляв, скаржився на тиск. Потерпілий вирішив провести ОСОБА_17 до аптеки, щоб придбати ліки. Після того, як вони повернулися з аптеки, ОСОБА_17 ставало гірше. Потім стало зле потерпілому і він став в'ялим і гальмівним, погано орієнтувався в просторі. Потерпілий повідомив, що поїде додому, вийшов з хостелу, сів до автомобіля та намагався його завести. Він прийшов до потерпілого та сказав, що в такому стані його не відпустить, після чого відвів його назад до хостелу. В цей момент у нього виникло бажання скористатися безпорадним становищем потерпілого та викрасти у останнього гроші та телефон. Він вийняв грошові кошти з гаманця потерпілого, а також банківську картку «Приват Банк». Гроші з картки зняв в банкоматі. Потім він повернувся до хостелу та частину грошей передав ОСОБА_8 . Оскільки потерпілий був непритомним, а ОСОБА_8 погано себе почував, то він вирішив далі розважатися сам. Використавши телефон ОСОБА_17 , він зв'язався зі своїми друзями через Інтернет та запропонував їм покататися на автомобілі. При цьому, на той момент він вже був надмірно п'яний та не контролював свої дії та вчинки. Погано пам'ятає, як приїхали знайомі і він передав їм ключі від автомобіля. Вони деякий час каталися по місту, але він за кермо автомобіля не сідав, а знаходився на передньому сидінні поряд з водійським місцем. Потерпілого вони залишили в хостелі. Про подальші події, дізнався вже після того, як був затриманий. Як повернув телефон ОСОБА_8 не пам'ятає. Коли він покинув хостел, там ще залишався ОСОБА_8 і що трапилося з ним далі, не знає. Він визнає, що заволодів телефоном і грошовими коштами потерпілого. Частину грошей він передав ОСОБА_8 , інші гроші витратив на власний розсуд. Вказав, що хотів просто покататися на автомобілі оскільки був в нетверезому стані та розважитися. Він, про свої наміри викрасти гроші у потерпілого, ОСОБА_8 не повідомляв і про викрадення автомобіля той також не знав.
Повторно допитаний ОСОБА_7 в суді першої інстанції змінив свої показання, а саме, що коли ОСОБА_8 стало погано, а потерпілий без свідомості лежав на ліжку в хостелі, то він вирішив викликати таксі та відвести ОСОБА_8 в інший готель. Викликавши таксі він відвіз ОСОБА_8 в готель на вул.Туполєва, точної адреси не пам'ятає, та розрахувався за кімнату грошима, які викрав у потерпілого. Частину грошових коштів, які він викрав у потерпілого ОСОБА_10 , він передав ОСОБА_8 у сумі приблизно більше однієї тисячі гривень, можливо більше двох тисяч, оскільки він заплатив за хостел. Залишивши ОСОБА_8 в готелі, він взяв його телефон, та на таксі повернувся на вул.В.Стуса, де біля автомобіля потерпілого побачив раніше незнайомих двох чоловіків. З вказаними чоловіками вони вирішили покататись на автомобілі потерпілого, при цьому він сидів на пасажирському сидінні і не керував транспортним засобом. Клозапін він не вживає та знайдену під час огляду місця події таблетку не приносив.
Обвинувачений ОСОБА_8 свою винуватість у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України не визнав та показав, що 11.04.2019 року він перебував в хостелі, коли зателефонував ОСОБА_7 та попросився в гості. Приїхавши до нього ОСОБА_7 сказав, що в нього закінчилися гроші на телефоні. Він попросив у нього телефон, щоб зв'язатися через мережу Інтернет. Він йому повідомив, що у зв'язку з робочими моментами хотів зустрітися з однією людиною і за столом, за легкими алкогольними напоями обговорити деякі робочі питання. ОСОБА_7 повідомив, що людину, яка прийде звати ОСОБА_18 . ОСОБА_7 та потерпілий запропонували піти до магазину та придбати алкогольні напої. Коли всі втрьох повернулися до кімнати, накрили стіл з алкогольними напоями та їжею, він сказав, що алкоголь не вживає. Потім він повідомив, що буде пити в малій кількості для того щоб підтримати компанію. Він не багато випив алкоголю і соку, та десь через 15-20 хвилин почав почувати себе дуже погано. У нього дуже різко підвищився тиск. Разом з потерпілим він пішов до аптеки, щоб поміряти тиск. Попросив потерпілого викликати швидку допомогу, але швидка не приїхала. Вони повернулися до кімнати і потерпілий сказав, що також відчуває себе погано, йому стає гірше. Він сказав, що хоче поїхати додому, але ОСОБА_7 заперечив та сказав, що напідпитку його не відпустить. Коли потерпілий намагався піти на вулицю, він попросив допомогти йому також вийти на свіже повітря. Після того, як вони опинилися на вулиці, подальші події він не пам'ятає. Як розповів ОСОБА_7 , то він відвіз його до свого помешкання, оскільки не хотів залишати самого. Після цього він прокинувся наступного дня приблизно о 13:00 годині в помешканні ОСОБА_7 .
Повторно допитаний ОСОБА_8 в суді змінив свої показання, а саме, що ОСОБА_7 відвіз його не до себе додому, а в готель на АДРЕСА_5 , точної адреси, не пам'ятає. Прокинувся він не в 13 годин дня, а вечором. Його телефон знаходився у ОСОБА_7 . Також ОСОБА_7 передав йому частину грошей, повідомивши перед цим, що ці гроші він викрав у потерпілого. Він визнає факт заволодіння грошима потерпілого, однак попередньо вони про крадіжку не домовлялися. До викрадення автомобіля він відношення не має.
Протирічливі та неузгоджені показання обвинувачених, які неодноразово змінювали свої покази, суд першої інстанції вірно не взяв до уваги, оскільки вони повністю спростовуються іншими дослідженими судом доказами.
Так, потерпілий ОСОБА_10 показав, що 11.04.2019 познайомився в Інтернеті з ОСОБА_7 та домовився зустрітися з ним в районі метро «Житомирська». Після роботи він та ОСОБА_7 зустрілися, останній познайомив його з ОСОБА_8 і вони пішли в продуктовий магазин «АТБ», щоб купили випивку та закуску. Далі вони втрьох сіли в його автомобіль і доїхали до квартири, яку винаймали обвинувачені. Вони почали спілкуватися і обвинувачені почали випивати. Він утримувався від випивки, тому, що був за кермом. В ході подій вони виходили на вулицю, так як ОСОБА_8 стало погано. Він разом з ОСОБА_8 зайшли до аптеки, щоб поміряти тиск останньому. Коли повернулися до квартири, то ОСОБА_7 зробив йому коктейль, після чого йому різко стало погано. Він вирішив покинути дану квартиру та сказав про це обвинуваченим. ОСОБА_7 сказав, що не відпустить його, оскільки він перебуває у нетверезому стані. В подальшому він прийшов до машини та сів за кермо автомобіля. Обвинувачений ОСОБА_7 прийшов та забрав ключі від автомобіля, після чого він на деякий час втратив свідомість. Трохи пізніше прокинувся та побачив, що ОСОБА_7 сидів поруч в машині, ззаду сидів ОСОБА_8 і ще двоє невідомих йому людей. ОСОБА_19 казав, що все буде добре. Йому здавалося, що вони кудись їхали, окрім марева нічого не розумів. Потім зрозумів, що його вивели з машини та відвели назад у квартиру. Прокинувся наступного дня, без грошей і документів. Він не міг ні ходити, ні говорити, ключів від машини не було. Квартира у якій знаходився, була зачинена. Він почав довго грюкати по дверях поки хтось із громадян його не звільнив. Коли опинився на вулиці, зрозумів, що машини не має на місці та не має телефону і будь-яких документів. Одразу в поліцію не звернувся, тому що була думка доїхати на роботу, щоб сказати, що з ним все нормально. Потім звернувся до поліції.
Також потерпілий ОСОБА_10 показав, що ОСОБА_7 йому зробив коктейль, коли він перебував в туалеті. В той момент, коли ОСОБА_7 готував коктейль, ОСОБА_8 поводив себе спокійно, сидів на місці. Коли він випив коктейль, йому через пару хвилин стало погано. У нього пропав IPhone 7 Plus, СІМ-карта «Київстар», чорна сумка вартістю 2000 гривень, ключі від машини, окуляри вартістю 11 тисяч гривень та грошові кошти в сумі 7 тисяч гривень. Автомобіль знайшли розбитий через 24 години на проспекті Чорновола. Лікарі встановили діагноз - отруєння. Клозапін він не вживає та знайдену під час огляду місця події таблетку не приносив.
Крім цього ОСОБА_10 показав, що точно пам'ятає, як ОСОБА_7 забрав у нього ключі від автомобіля, як в салоні його автомобіля знаходились ОСОБА_7 , ОСОБА_8 і ще дві невідомі особи. Потім йому здалося, що вони всі їхали на його автомобілі, але він не впевнений. Також він точно пам'ятає, як ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ще невідома особа заводили його назад до кім. АДРЕСА_6 , де він прийшов до тями наступного дня.
Колегія суддів вважає покази потерпілого ОСОБА_10 таким, що не викликають сумніву у їх достовірності для встановлення вини обвинувачених у вчиненні інкримінованих правопорушень, оскільки вони є послідовними, не протирічливими, та такими, що узгоджуються з дослідженими судом першої інстанції письмовими доказами, а саме: протоколом огляду місця події від 12.04.2019 (т.2 а.п. 176-187); протоколом огляду місця події від 13.04.2019 (т.2 а.п.188-198);протоколами прийняття заяв від потерпілого ОСОБА_10 про вчинення кримінального правопорушення від 12.04.2019 (т.2 а.п.171, 173); довідкою від 12.04.2019 Міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги, згідно якої ОСОБА_10 перебував в відділенні токсикології з діагнозом гостре отруєння невідомою психотропною речовиною середнього ступеню важкості (т.1 а.п.214);протоколом тимчасового доступу до речей і документі з додатком від 06.05.2019 (т.1 а.п.218-219); висновком експерта №042-1094-2019 від 17.07.2019 (т.1 а.п.221-224); протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 22.05.2019 (т.1 а.п.225-227); протоколами тимчасового доступу до речей і документів з додатками від 15.05.2019, 13.06.2019, 14.06.2019 та 18.06.2019 (т.1 а.п.230-231, 234-242, 245-250, Т.2 а.п.2-10); протокол огляду предмету та документів, а також аналізу інформації від 10.08.2019 (т.2 а.п.41-50);копією виписки АТ КБ «Приватбанк» (т.2 а.п.11); протоколом тимчасового доступу до речей і документів з додатками від 17.05.2019 (т.2 а.п.15-17); протоколом огляду предмету та документів від 10.08.2019 (т.2 а.п.18-22); довідкою №1667/Б від 19.07.2019 (т.2 а.п.32); протоколом огляду предмету та документів від 10.08.2019 та безпосередньо дослідженим в судовому засіданні згідно ст.359 КПК України компакт диском для лазерних систем зчитування (т.2 а.п.34-39); висновком експерта №17-1/677 від 15.05.2019 (т.2 а.п.56-73); висновком експерта №17-1/1004 від 11.07.2019 (т.2 а.п.78-92); висновком експерта №13-3/229 від 29.06.2019 (т.2 а.п.95-114); висновком експерта №11-2/2635 від 23.05.2019 (т.2 а.п.118-124).
Дані докази об'єктивно узгоджуються між собою, доповнюють один одного і не мають суперечностей, прямо підтверджують існування обставин, що підлягали доказуванню у кримінальному провадженні, та які у своїй сукупності вказують на умисний характер дій обвинувачених і відтворюють обставини вчинених ОСОБА_8 та ОСОБА_7 злочинів та їх винність у вчиненні інкримінованих злочинів.
З урахуванням зібраних та досліджених доказів судом вірно кваліфіковані дії ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя і здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб та незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний із насильством, небезпечним для життя і здоров'я потерпілого.
Відповідно до вимог ч.3 ст.370, п.2 ст.374 КПК України вказані висновки ґрунтуються на об'єктивно з'ясованих обставинах, які підтверджуються доказами безпосередньо дослідженими під час судового розгляду й оціненими судом, відповідно до ст.94 цього Кодексу.
Доводи поданих апеляційних скарг на заперечення винуватості обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України були предметом ретельної перевірки судом першої інстанції та знайшли належну оцінку у вироку.
Оцінивши усі зібрані докази відповідно до ст.94 КПК України з точки зору їх належності та допустимості, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_8 та ОСОБА_7 в інкримінованих діяннях, оскільки ці докази доповнюють один одного та у своїй сукупності разом з іншими доказами є достатніми для висновку про доведеність обвинувачення поза розумним сумнівом.
Доводи апеляційних скарг про те, що матеріалами кримінального провадження не підтверджено застосування насильства, а саме застосування до потерпілого ОСОБА_20 невідомої психотропної речовини, колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу суду, оскільки в такий спосіб обвинувачені, розуміючи, що зібрані беззаперечні докази їх винуватості у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, намагаються ввести суд в оману щодо своєї справжньої ролі у вчиненому злочині та зменшити свою провину, стверджуючи, що було вчинено лише крадіжку, з метою уникнути більш суворої відповідальності.
Такі доводи спростовуються показаннями потерпілого ОСОБА_10 , який стверджував, що ОСОБА_7 йому зробив коктейль, коли він перебував в туалеті. Коли він випив коктейль, йому через пару хвилин стало погано, та втрачав свідомість після випитого спиртного, а наступний день взагалі не міг ні ходити ні говорити.
Відповідно до довідки №1667/Б від 19.07.2019 Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва, згідно якої 12.04.2019 до ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_7 , був зареєстрований один виклик, за яким був здійснений виїзд бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги за №1391.
Відповідно до довідки від 12.04.2019 Міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги, ОСОБА_10 перебував в відділенні токсикології з діагнозом гостре отруєння невідомою психотропною речовиною середнього ступеню важкості;
Як вбачається з висновку експерта №11-2/2635 від 23.05.2019, в наданій на дослідження таблетці жовтого кольору масою 0,250 г. не виявлено наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів, прекурсорів, сильнодіючих та отруйних лікарських засобів. В нашаруваннях на внутрішніх поверхнях наданих на дослідження об'єктах та в досліджуваній рідині не виявлено наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів, прекурсорів, сильнодіючих та отруйних лікарських засобів. Однак, в дослідницькій частині висновку зазначено, що в результаті аналізу отриманої хроматографи та перевірки характеристичних піків та їх масспектрів по електронній базі даних встановлено, що піки із часом утримання RT=21,8 відповідають клозапіну у випадку об'єктів 1 (таблетки жовтого кольору з розподільчою рискою з однієї сторони масою 0,250 г.) і 2 (прозорий скляний стакан).
Відповідно до п. 9 постанови Пленуму ВСУ N 10 від 06.11.2009 небезпечне для життя чи здоров'я насильство (стаття 187, частина третя статті 189 КК України) це умисне заподіяння потерпілому легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжке тілесне ушкодження, а також інші насильницькі дії, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров'я в момент їх вчинення. До них слід відносити, зокрема, і насильство, що призвело до втрати свідомості чи мало характер мордування, придушення за шию, скидання з висоти, застосування електроструму, зброї, спеціальних знарядь, тощо.
За таких обставин, колегія суддів вважає правильною кваліфікацію дій обвинувачених за ч. 2 ст. 187 КК України, та не знаходить підстав для зміни правової кваліфікації дій обвинувачених на ч. 2 ст. 185 КК України, на що вказують в поданих апеляційних скаргах обвинувачені та їх захисники.
Аналізуючи встановлені судом першої інстанції фактичні обставини вчинених злочинів, колегія суддів вважає, що цілеспрямовані, узгоджені дії обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , свідчать про їх попередню змову на вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України.
Твердження в апеляційній скарзі про відсутність у обвинуваченого ОСОБА_7 умислу на заволодіння транспортним засобом не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Доводи за яких обвинувачений ОСОБА_8 просив перекваліфікувати його дії з ч. 3 ст. 289 КК України на ч. 2 ст. 289 КК України та на підставі ч. 4 ст. 289 КК України звільнити його від кримінальної відповідальності, колегія суддів вважає неспроможними.
Посилання в апеляційних скаргах на невідповідність висновків суду, викладених у судому рішенні, фактичним обставинам справи при розгляді даного провадження в суді першої інстанції, є безпідставними.
Призначаючи покарання обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_7 судом в повній мірі враховано ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, обставини вчинення та суспільну небезпеку, дані, що характеризують особу кожного обвинуваченого, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, та призначено покарання за сукупністю злочинів, у виді позбавлення волі, оскільки саме таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинувачених, попередження нових злочинів та домірне скоєномую
Підстав вважати призначене покарання обвинуваченим явно несправедливим через суворість апеляційний суд не вбачає.
Із огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що призначене обвинуваченим ОСОБА_8 , ОСОБА_7 покарання в повній мірі відповідає вимогам ст.ст.50, 65 КК України, є необхідним та достатнім для їх виправлення, попередження нових злочинів і домірне скоєному.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законний та обґрунтований вирок, перевіркою кримінального провадження в апеляційному порядку колегією суддів не виявлено.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість доводів і вимог поданих апеляційних скарг і не знаходить підстав для скасування або зміни вироку, а тому залишає апеляційні скарги без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , та їх захисників - залишити без задоволення, а вирок Святошинського районного суду м. Києва від 22 січня 2021року щодо ОСОБА_7 , ОСОБА_8 - без змін.
Ухваламоже бути оскарженав касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженими, які тримаються під вартою, - в той самий строк з дня вручення їм копії судового рішення.
Головуючий:
Судді: