Справа №362/5811/19 Головуючий в суді 1-ї інстанції ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/2976/2021 Доповідач у суді 2-ї інстанції - ОСОБА_2
01 липня 2021 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
перекладача - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в режимі відеоконференції матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 травня 2021 року, якою продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 строк тримання під вартою на 60 днів, тобто до 25 липня 2021 року,-
На розгляді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України.
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 травня 2021 року продовжено строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 на 60 днів, тобто до 25 липня 2021 року.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій він просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нову, якою відмовити в продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосувавши до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, або застави.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що прокурором не доведено наявності обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_7 злочинів, а їх тяжкість не може бути єдиною підставою для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Захисник вказує, що судом не враховано тих обставин, що обвинувачений має постійне місце проживання в м. Києві, з власником приміщення, де він проживає, укладений договір оренди і останній не заперечує щодо проживання у ньому обвинуваченого у разі зміни йому запобіжного заходу, на утриманні у обвинуваченого перебуває двоє неповнолітніх дітей, обвинувачений раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, а тому, захисник вважає, що вказані обставини свідчать про можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, а прокурором не було доведено, що застосування більш м'якого запобіжного заходу не зможе відвернути ризики, зазначені у ст. 177 КПК України.
Також в апеляційній скарзі захисник стверджує про те, що суд безпідставно не визначив ОСОБА_7 розмір застави, не врахувавши, що органом досудового розслідування останньому не інкримінується вчинення насильницьких дій.
Заслухавши доповідь судді,пояснення обвинуваченого та його захисника, на підтримку вимог та доводів апеляційної скарги, думку прокурора, яка заперечувала проти її задоволення, дослідивши матеріали провадження, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
При цьому, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 р., рішення «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 р.).
Як вважає колегія суддів, судом першої інстанції були дотримані зазначені вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 повно та об'єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження такого запобіжного заходу, при цьому в ухвалі докладно наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення.
Під час розгляду суд встановив, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, бо є всі підстави вважати, що перебуваючи на волі, обвинувачений ОСОБА_7 під впливом тяжкості покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим, може переховуватися від суду, вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Так, ОСОБА_7 , згідно обвинувального акту, обвинувачується у вчиненні умисних особливо тяжкого і тяжкого злочинів, які мають високий ступінь суспільної небезпеки та за які, в разі визнання його винуватим, може бути засудженим до позбавлення волі на тривалий термін.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.
Судом ретельно перевірено наявність обставин, які виправдовують подальше тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , обгрунтованість висунутого щодо нього обвинувачення, встановлена наявність ризиків, визначених ст. 177 КПК України, враховано дані про особу ОСОБА_7 , який не має в Україні постійного місця прожиивання, джерела доходу, міцних соціальних зв'язків, а також перевірено можливість застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу.
Доводи апеляційної скарги захисника про те, що суд безпідставно не визначив ОСОБА_7 розмір застави, не врахувавши, що органом досудового розслідування останньому не інкримінується вчинення насильницьких дій, не грунтуються на вимогах закону.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_7 має постійне місце проживання в м. Києві, на утриманні у обвинуваченого перебуває двоє неповнолітніх дітей, раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, а тому до нього може бути застосовано більш м'який запобіжний захід, колегія суддів вважає непереконливими, оскільки ці дані про особу обвинуваченого ОСОБА_7 не є такими, що можуть на даному етапі кримінального провадження забезпечити його належну процесуальну поведінку.
Враховуючи вищевикладене, на думку колегії суддів, до обвинуваченого ОСОБА_7 не може бути застосований більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з позбавленням волі.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано продовжив раніше обраний ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, можуть на даному етапі забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
За таких обставин, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, за наслідками її розгляду, вважає необхідним вказану скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 177-178, 199, 331,376, 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 травня 2021 року, якою продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 строк тримання під вартою на 60 днів, тобто до 25 липня 2021 року включно - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: