Справа №295/1268/21
Категорія 69
2/295/1107/21
(заочне)
31.05.2021 року м.Житомир
Богунський районний суд м. Житомира у складі
Головуючого судді Воробйової Т.А.,
за участю секретаря судового засідання Гльози М.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про зміну розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини, визначених рішенням суду,
Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить змінити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 на утримання дитини на підставі рішення Богунського районного суду м. Житомира від 31 жовтня 2013 року у справі № 295/15240/13-ц та стягувати з відповідача аліменти на утримання доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходів), але не менше одного розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, і до досягнення дитиною повноліття.
В обґрунтування вимог вказано, що рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 31 жовтня 2013 року у справі № 295/15240/13-ц стягнуто з відповідача аліменти на утримання доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 500,00 грн щомісяця, починаючи з 23.09.2013 року і до повноліття дитини.
Позивач вказує, що визначений рішенням суду від 31.10.2013 року розмір аліментів у твердій грошовій сумі 500,00 грн наразі не відповідає вимогам ч. 2 ст. 182 СК України, оскільки є меншим мінімального гарантованого законом розміру аліментів.
У позові зазначено, що відповідач працює в Муніципальній інспекції Житомирської міської ради та займає посаду заступника начальника, має достатній рівень доходу, володіє нерухомим майном, інших осіб на утриманні не має.
Дитина проживає разом з позивачем, яка є пенсіонеркою та не має фінансової спроможності забезпечити дитині достатній життєвий рівень, оскільки для задоволення щоденних потреб дитини необхідні значні затрати, тому необхідна участь батька в утриманні дитини.
Посилаючись на зазначене, позивач просить змінити визначений рішенням суду розмір та спосіб стягнення аліментів.
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 17.02.2021 року відкрито провадження у даній справі, розгляд справи призначено у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Від позивача надійшла заява про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.
Відповідач у судові засідання не з'являвся, щодо дати, часу та місця розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом направлення судових повісток на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача, однак поштова кореспонденція повернулася на адресу суду не врученою з відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою». Відповідача по справі додатково повідомлено шляхом оголошення на офіційному сайті «Судова влада».
Згідно з ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Частиною 1 ст. 280 ЦПК України встановлено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Так як відповідач, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з'явився в судове засідання повторно без повідомлення причин, що згідно з ч.3 ст.131 ЦПК України вважається неявкою без поважних причин; не подав відзив, а позивачем не заявлено заперечень проти заочного вирішення справи, суд дійшов висновку про існування всіх підстав для заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення.
Суд вважає за можливе розглянути справу та ухвалити рішення без участі відповідача ОСОБА_2 , беручи до уваги те, що він належним чином повідомлявся про дату, час та місце судових засідань за зареєстрованою адресою місця проживання та шляхом оголошення на веб-сайті «Судова влада», повторно не з'явився в судове засідання без повідомлення причин, тобто без поважних причин, від нього на адресу суду не надходило жодних клопотань та відзиву на позовну заяву.
Разом з тим, суд враховує складність справи, її важливість для позивача, розумні строки розгляду.
Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Встановлено, що сторони перебували у шлюбі, який рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 23.09.2013 року розірвано (а.с. 4).
У шлюбі у сторін народилася дитина - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 6).
Заочним рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 31 жовтня 2013 року у справі № 295/15240/13-ц стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 500,00 грн щомісячно, починаючи з 23.09.2013 року і до повноліття дитини (а.с. 5).
Відповідно до змісту довідки №10-14/27838 від 21.11.2019, виданої Управлінням ведення реєстру територіальної громади Житомирської міської ради, місце проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 10).
У матеріалах справи також міститься копія декларації ОСОБА_2 як особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2019 рік, згідно з якою він займає посаду заступника начальника Муніципальної інспекції Житомирської міської ради, розмір заробітної плати за 2019 рік становив 296 497,00 грн (а.с. 11-19).
Відповідачу ОСОБА_2 на праві приватної спільної часткової власності належить 1/3 частини квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №241999240 від 27.01.2021 року (а.с. 20-21).
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
За змістом частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
У відповідності до ч.1,2 ст.27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Згідно зі статтями 150, 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Відповідно до положень статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частиною другою статті 182 СК України у редакції Закону України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
За правилами ст. 182 Сімейного кодексу України при визначені розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно з частиною першої статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (абзац другий частини третьої статті 181 СК України).
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі на розмір аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини та навпаки). Такий висновок неодноразово наводив і Верховний Суд у своїх постановах, зокрема, від 22.05.2019 у справі №444/2619/16-ц; від 18.09.2019 у справі №127/12177/17-ц.
Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини.
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Оцінюючи надані позивачем докази, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 отримував стабільний щомісячний дохід, володіє нерухомим майном, інших осіб на утриманні не має; доказів протилежного суду відповідачем під час розгляду справи не надано.
Аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 500,00 грн були визначені судом у 2013 році та наразі, з урахуванням зростання розміру прожиткового мінімуму та виходячи з ринкових цін на товари та послуги, яких щоденно потребує дитина, є недостатнім для забезпечення дитині достатнього життєвого рівня.
Крім того, раніше визначений судом розмір аліментів є меншим, ніж встановлений законом як мінімальний, отже, є недостатнім для забезпечення належного утримання дитини та її гармонійного розвитку.
Відповідач не скористався своїми процесуальними правами та не надав заперечень щодо позовних вимог та доказів на їх спростування.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та визначення розміру аліментів на утримання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до повноліття дитини.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до приписів ст. 141 ЦПК України, з урахуванням яких суд вбачає за необхідне покласти судові витрати по справі на відповідача.
Керуючись ст. 4, 12, 81, 141, 258, 265, 268, 280, 354 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Змінити розмір аліментів, присуджених до стягнення рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 31.10.2013 року по цивільній справі №295/15240/13-ц та стягувати з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до повноліття дитини.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід державного бюджету України 908,00 грн судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Житомирського апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено без змін за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя: Воробйова Т.А.