Справа № 307/3943/20
Закарпатський апеляційний суд
01.07.2021 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі :
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретарки судових засідань - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження № 11-сс/4806/215/21, за апеляційною скаргою, яку подав прокурор ОСОБА_5
Ухвалою слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 11 травня 2021 року клопотання старшого слідчого СВ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_6 (далі - слідчий), погоджене прокурором Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_5 (далі - прокурор), про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 задоволено частково : обрано щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло за місцем фактичного проживання за адресою : АДРЕСА_1 в період часу з 20.00 год. до 08.00 год. наступної доби з покладенням процесуальних обов'язків, зокрема: прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду на їх першу вимогу; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та фактично проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання; з метою уникнення будь-якого тиску на свідків у кримінальному провадженні ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 спілкуватися з такими лише з дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді та суду; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
Встановлено строк дії ухвали про обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту до 27 червня 2021 року включно.
З матеріалів клопотання убачається, що 05 травня 2021 року старший слідчий СВ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області капітан поліції ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області з клопотанням, погодженим прокурором Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_5 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, у кримінальному провадженні за № 12020070160000856 відомості про яке 21.12.2020 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Відповідно до клопотання, 20 грудня 2020 року працівниками групи реагування патрульної поліції Тячівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатський області в складі поліцейського сектору реагування патрульної поліції Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області капрала поліції ОСОБА_9 та поліцейського сектору реагування патрульної поліції Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області сержанта поліції ОСОБА_8 , які перебували в добовому наряді, приблизно о 17 годин 40 хвилин, на підставі п. 2 ч. І ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», за порушення п. 2.9 «в» Правил дорожнього руху України (номерний знак неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості)), було зупинено транспортний засіб - автомобіль марки «Mercedes-Benz Е220» державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_7 , який, на вимогу працівників поліції надати посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, повідомив, що вказаних документів при собі не має, при цьому, був збуджений і сильно розхвилювався, у зв'язку з цим на підставі п. 2 ч. 4. ч. 5 ст. 34 Закону України «Про Національну поліцію» ОСОБА_7 було запропоновано надати дозвіл на здійснення поверхневої перевірки транспортного засобу, на що останній погодився та відчинив передні та задні двері автомобіля. Під час перевірки автомобіля марки Mercedes-Benz E220» державний номерний знак НОМЕР_1 , у салоні, на задньому сидінні було виявлено чорну сумочку з логотипом «М-ТАС», на що ОСОБА_8 було запропоновано ОСОБА_7 відкрити та показати її вміст, після відкриття якої, поліцейським було виявлено в ній предмет, схожий на пістолет з маркуванням «BLOW TR 14.02», у магазині якого знаходилися вісім предметів, схожих на патрони, які в подальшому було вилучено. Згідно з висновком експерта Закарпатського науково-дослідного експертно - криміналістичного центру МВС України №1/544 від 05.01.2021, наданий на дослідження об'єкт схожий на пістолет з маркуванням «BLOW TR 14.02» є: короткоствольною вогнепальною зброєю, самозарядним пістолетом «BLOW TR 14.02», калібру 9 мм Р.А., з серійним номером « НОМЕР_2 », країна виробник Туреччина, який придатний для неодноразового проведення пострілів способом роздільного зарядження, з використанням шумового пістолетного патрону калібру 9 мм Р.А., та круглого метального снаряду зі сплаву на основі свинцю, що не притягується магнітом діаметром 6,3 мм і вагою 1,52 г, який виготовлений промисловим способом із подальшим внесенням змін до його конструкції в саморобний спосіб, а саме частково видалено маркування на правому боці патронника, видалено ствольну дульну заглушку та заглушено газовідвідний отвір, та який ОСОБА_7 , усвідомлюючи, що це вогнепальна зброя і в порушення Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 576, та Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України від 21 серпня 1998 року № 662, незаконно носив та зберігав до 20.12.2020. У клопотанні слідчий також зазначає, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, - у носінні, зберіганні вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської) та бойових припасів, без передбаченого законом дозволу. 14 квітня 2021 року старшим слідчим слідчого відділення Тячівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області капітаном поліції ОСОБА_6 складено повідомлення про підозру ОСОБА_7 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, яке було погоджене прокурором Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_5 , та вручене ОСОБА_7 28.04.2021 року. При цьому, після повідомлення про підозру ОСОБА_7 останнього неодноразово викликалося на допит до слідчого, однак жодного разу він не з'явився та про причини свого не прибуття не повідомив. Востаннє ОСОБА_7 викликався 30.04.2021 року на 9:00 годин 05.05.2021. У зв'язку з тим, що органом досудового розслідування було вжито всіх заходів щодо встановлення місця знаходження ОСОБА_7 , однак позитивного результату отримано не було, підозрюваного ОСОБА_7 оголошено в розшук. 5.05.2021 року слідчим суддею Тячівського районного суду Закарпатської області задоволено клопотання слідчого СВ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_6 про надання дозволу на затримання ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, з метою його приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а 10.05.2021 - здійснено затримання ОСОБА_7 . Слідчий в клопотанні також вказує, що вина ОСОБА_7 повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні матеріалами, а саме: рапортом від 20.12.2020, протоколом огляду місця події від 20.12.2020, висновком експерта №1/544 від 05.01.2021, постановою про визнання речовим доказом від 18.01.2021, протоколами допиту свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та іншими матеріалами кримінального провадження, що під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і те, що ОСОБА_7 немає постійного місця роботи та соціально сталих зв'язків за місцем проживання, натомість підтримує зв'язки з антигромадськими кримінальними елементами, його репутація свідчить про стійкий кримінальний характер. У клопотанні слідчий також вказує на те, що ОСОБА_7 , перебуваючи на волі, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих, вчинити інше кримінальне правопорушення чи перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, і вище наведені ризики та обставини є реальними і триваючими, що інший, більш м'який, запобіжний захід не забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного. Посилається і на те, що за вчинене діяння Штефурі може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років, - просить застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та визначити заставу у розмірі вісімдесят прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Слідчий суддя, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи клопотання дійшов висновку, що прокурором не доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. При цьому, доводи сторони обвинувачення про існування, зазначеного у клопотанні ризику щодо можливості вчинення підозрюваним інших кримінальних правопорушень, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні. Слідчий суддя вважає, що в силу характеру діяння, в якому підозрюється ОСОБА_7 , та потреби у встановлені істини у кримінальному провадженні, прокурором доведено обставини, передбачені п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 194 КПК України, зокрема обґрунтованість підозри на даному етапі досудового розслідування, необхідність запобігання ризику переховування від органу досудового розслідування та суду та незаконного впливу на свідків, але не доведено обставини, передбачені п. 3 ч. 1 цієї статті. Слідчий суддя, враховуючи дані, що характеризують особу підозрюваного ОСОБА_7 , який раніше не судимий, його вік та стан здоров'я, наявність у нього постійного місця проживання, сімейний стан та пояснення ОСОБА_7 про те, що він не ухилятиметься від органу досудового розслідування та суду та на їх першу вимогу з'явиться, дійшов висновку про необхідність обрання щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 в період часу з 20.00 год. до 08.00 год. наступної доби з покладенням певних процесуальних обов'язків.
В апеляційній скарзі прокурор зазначає, що ухвала слідчого судді є незаконною, а тому підлягає скасуванню. На думку апелянта, обраний слідчим суддею запобіжний захід не зможе забезпечити виконання підозрюваним своїх процесуальних обов'язків та запобігти ризикам, передбачених ст. 177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_7 , перебуваючи на волі, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки ніде не працює, за місцем проживання немає сталих зв'язків, а тому перебуваючи на волі, може переховуватись від слідства та суду, незаконно впливати на свідків шляхом погроз з метою уникнення кримінальної відповідальності, може вчиняти інші кримінальні правопорушення. Просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою обрати щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів.
Заслухавши доповідь судді про суть ухвали слідчого судді, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги не має.
Апеляційна скарга розглядається за відсутності прокурора, підозрюваного та його захисника, неявка яких, з огляду на положення ст. 405 КПК України, не перешкоджає її розгляду. При цьому, береться до уваги, що: вказані особи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги; даних про поважність причин неявки чи заяви про відкладення розгляду апеляційної скарги на інший день прокурор, підозрюваний та адвокат не подавали.
Відповідно до ст. 177 КПК України запобіжні заходи застосовуються з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганню спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста в цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України для цього підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби, а відповідно до ч. 6 даної статті строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію, і запобіжний захід вважається скасованим.
Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти передбаченим статтею 177 цього Кодексу ризикам, крім випадків, передбачених частиною п'ятою ст. 176 цього Кодексу.
Колегія суддів вважає, що висновок слідчого судді місцевого суду про те, що клопотання про застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 подано до суду в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування й відповідає вимогам ст. 184 КПК України, ґрунтується на вимогах закону та змісті викладених у ньому доводів.
Із журналу судового засідання вбачається, що у розгляді клопотання брали участь як підозрюваний ОСОБА_7 , так і його захисник - адвокат ОСОБА_11 , що свідчить про дотримання права підозрюваного ОСОБА_7 на захист.
Обґрунтованим є й висновок слідчого судді про те, що органом досудового розслідування доведено наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. Указаний висновок підтверджується приєднаними до клопотання доказами, зокрема рапортом від 20.12.2020, протоколом огляду місця події від 20.12.2020, висновком експерта № 1/544 від 05.01.2021, постановою про визнання речовим доказом від 18.01.2021, протоколами допиту свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , та іншими матеріалами кримінального провадження, на підставі яких ОСОБА_7 повідомлено про підозру в скоєнні, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України кримінального правопорушення. Погоджуючись з указаним висновком, колегія суддів також бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену в п. 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990, п. 32, Series A, N 182). При цьому, колегія суддів доходить висновку про те, що додані до клопотання докази підтверджують причетність ОСОБА_7 до скоєння кримінального правопорушення, а також підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг учинити кримінальне правопорушення. Разом із тим, колегія суддів зазначає, що висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінальних проваджень. Крім того, колегія суддів бере до уваги і те, що обґрунтованість підозри ОСОБА_7 сторонами кримінального провадження не оспорюється.
Також, на переконання апеляційного суду, обґрунтованим є і висновок слідчого судді про доведеність органом досудового розслідування передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків, зокрема того, що підозрюваний ОСОБА_7 , перебуваючи на волі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків. Погоджуючись із указаним висновком, колегія суддів вважає, що тяжкість покарання, яке може бути призначено ОСОБА_7 , у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого йому злочину (позбавлення волі на строк від 3 до 7 років), може призвести до настання передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків. При цьому, апеляційний суд бере до уваги й те, що ОСОБА_7 оголошувався у розшук.
Погоджується апеляційний суд і з висновком слідчого судді про недоведеність слідчим та прокурором ризику можливого вчинення ОСОБА_7 інших кримінальних правопорушень.
Апеляційний суд також вважає, що підозра ОСОБА_7 у вчиненні тяжкого злочину за відсутності фактичних даних, які б свідчили про те, що інші, більш м'які, запобіжні заходи можуть не забезпечити його належної поведінки та виконання процесуальних обов'язків, передбачених КПК України, не може слугувати підставою для обрання найбільш суворого за видом запобіжного заходу у вигляді тримання під варту, а також не призводить до висновку про наявність передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризику.
Апеляційний суд також погоджується і з висновками слідчого судді про те, що слідчим та прокурором не доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти передбаченим п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України ризикам. Погоджуючись з указаним висновком, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя дав належну оцінку наявним у матеріалах кримінального провадження відомостям про особу підозрюваного (має постійне місце проживання, за яким позитивно характеризується, раніше не судимий). При цьому, апеляційний суд бере до уваги і те, що стороною обвинувачення не надано доказів, які б свідчили про те, що інший, більш м'який, запобіжний захід, ніж тримання під вартою, буде недостатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_7 ..
Тому, апеляційний суд погоджується і з висновком слідчого судді про те, що доводи слідчого та прокурора в цій частині ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені будь-якими доказами як під час розгляду слідчим суддею клопотання, так і апеляційним судом під час розгляду апеляційної скарги.
Апеляційний суд також вважає, що клопотання слідчого та доводи апеляційної скарги прокурора не містять переконливого обґрунтування про наявність у підозрюваного наміру перешкоджати ходу досудового розслідування у такий спосіб, що застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, буде недостатнім для запобігання ризикам, передбаченим п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Погоджуючись із висновками слідчого судді, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано врахував дані про особу підозрюваного (раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, має постійне місце проживання, за яким позитивно характеризується).
Разом із тим, до апеляційної скарги прокурором не додано доказів, які б із певною вірогідністю свідчили, що обрання ОСОБА_7 менш суворого запобіжного заходу, ніж взяття під варту, не забезпечить його належну процесуальну поведінку, а також про те, що підозрюваний ОСОБА_7 з моменту обрання йому запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний час доби не виконує покладені на нього процесуальні обов'язки.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що слідчим та прокурором не доведено, що інший, більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, зокрема, домашній арешт у період з 20 год до 08 год, буде недостатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та виконання покладених на нього обов'язків як підозрюваного, а також запобігання передбаченим п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України ризикам.
При прийнятті судового рішення враховуються положення, які містяться у п. п. 3 і 4 ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, колегія суддів зазначає, що сама по собі тяжкість кримінального правопорушенні, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , не може бути безумовною підставою для застосування щодо нього найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ця обставина повинна враховуватись у сукупності разом з іншими обставинами.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що при розгляді клопотання слідчий суддя, врахувавши вищенаведені обставини, вимоги кримінального процесуального закону та дані про особу підозрюваного, дійшов до належних висновків про відмову в задоволенні клопотання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та про можливість застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в період з 20.00 до 08.00, які ґрунтуються на вимогах закону й доданих до клопотання матеріалах, у зв'язку із чим, визнаються апеляційним судом обґрунтованими й належним чином вмотивованими. При цьому, колегія суддів вважає, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_7 у кримінальному провадженні.
Доводи апеляційної скарги про те, що обраний слідчим суддею ОСОБА_7 запобіжний захід не зможе забезпечити виконання підозрюваним своїх процесуальних обов'язків та запобігти ризикам, передбачених ст. 177 КПК України, - апеляційний суд відхиляє як такі, що не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються виключно на припущеннях сторони обвинувачення та жодним чином не спростовують висновків слідчого судді про можливість застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту з 20.00 до 08.00.
Посилання сторони обвинувачення на те, що ОСОБА_7 ніде не працює, за місцем проживання немає сталих зв'язків, апеляційний суд із урахуванням наведеного вище визнає такими, що також жодним чином не впливають на висновки слідчого судді про можливість застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний час доби, а також не свідчать про наявність передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризику вчинення підозрюваним іншого злочину.
На інші доводи в обґрунтування незаконності судового рішення в апеляційній скарзі не вказується, і таких даних у ході розгляду апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.
Разом із тим, слідчим суддею встановлено строк дії запобіжного заходу відповідно до вимог ч. 6 ст. 181 КПК України, а також обґрунтовано, відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, покладено на ОСОБА_7 передбачені п. п. 1 - 4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України обов'язки.
Процесуальних порушень, які б могли слугувати підставами для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а ухвала слідчого судді, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без зміни.
Приймаючи рішення колегія суддів також бере до уваги положення ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що прокурор, не з'явившись на розгляд апеляційної скарги позбавив себе можливості довести обґрунтованість її доводів; що строк дії оскаржуваної ухвали встановлено до 27.06.2021, що в свою чергу свідчить про те, що на момент розгляду апеляційної скарги такий сплив, і відповідно оскаржувана ухвали втратила чинність у часі.
Керуючись ст. ст. 176 - 178, 181, 183, 194, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу, яку подав прокурор ОСОБА_12 , залишити без задоволення.
Ухвалу Ухвалою слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 11 травня 2021 року, якою частково задоволено клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, та обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний час доби, терміном до 27 червня 2021 року включно залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й відповідно до ч. 4 ст. 424 КПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: