ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про повернення позовної заяви
05 липня 2021 року м. Київ № 320/4813/21
Cуддя Окружного адміністративного суду міста Києва Бояринцева М.А., розглянувши позовну заяву і додані до неї матеріали
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Київській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України
про визнання протиправними дій, скасування податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги, рішення про опис майна у податкову заставу, зобов"язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:
визнати протиправними дії відповідача стосовно застосування до ОСОБА_1 транспортного податку за 2015 рік на суму 25000 грн;
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Ф" від 30.06.2015 № 82198-17 на суму 25000 грн;
визнати протиправною та скасувати податкову вимогу форми "Ф" № 1267-23 від 26.11.2015;
визнати протиправним та скасувати рішення про опис майна у податкову заставу №123 від 27.02.2018;
зобов"язати Головне управління ДПС у Київській області, як відокремлений підрозділ ДПС України вчинити дії щодо виключення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису № 16831363 про обтяження податковою заставою майна ОСОБА_1 , внесений 19.04.2018 на підставі рішення № 123 від 27.02.2018.
Ухвалою суду від 16.06.2021 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк до десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання квитанції про доплату судового збору в розмірі 3 632 грн, документу на підтвердження повноважень адвоката та вказати інші підстави поважності причин пропуску строку звернення до суду в частині позовних вимог про оскарження податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги.
Одночасно в ухвалі суду вказано, що позивачем пропущено строк звернення до суду щодо оскарження податкового повідомлення-рішення від 30.06.2015 № 82198-17 та податкової вимоги № 1267-23 від 26.11.2015, оскільки на час розгляду справи № 810/4007/16 позивачу було відомо про податкове повідомлення-рішення від 30.06.2015 № 82198-17 та податкову вимогу № 1267-23 від 26.11.2015.
Також в ухвалі суду зазначено, що суд критично ставиться до посилань позивача щодо запровадження в Україні карантину, оскільки на час прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" строк звернення до суду вже був пропущений.
Від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, в якій позивач просить суд поновити строк звернення до суду та зазначає, що ОСОБА_1 стало відомо про те, що існує податкове повідомлення-рішення від 30.06.2015 № 82198-17 та податкова вимога № 1267-23 від 26.11.2015 з матеріалів адміністративної справи № 810/4007/16, яка не містить оригіналів документів, оскільки податковим органом було надано лише копії документів. Також представник позивача вказує, що після набрання законної сили рішенням у справі № 810/4007/16, яким встановлено протиправність податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги, позивач не усвідомлював, що прийняті контролюючим органом рішення матимуть негативний вплив на його права та інтереси.
Вирішуючи питання щодо поновлення строку звернення до суду, суд виходить з наступного.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відтак, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Окрім того, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства", пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
При цьому, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. Питання про поважність причин пропуску процесуального строку оцінюються судом на власний розсуд, в кожному конкретному випадку.
Разом з тим, причина пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Проте, наведені представником позивача обгрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду свідчать, що пропуск строку звернення до суду обумовлено пасивною поведінкою позивача: позивачем оскаржено спірні рішення контролюючого органу після того, як було описано його майно у податкову заставу, а не з моменту, коли йому сало відомо про прийняті рішення.
При цьому, ті обставини, що в матеріалах справи № 810/4007/16 наявні копії податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги, а не їх оригінали не може бути підставою поважності причин пропуску строку звернення до суду, оскільки позивач мав можливість звернутися до контролюючого органу з метою отримання оригіналів спірних рішень.
Також суд не бере до уваги доводи представника позивача, що після набрання законної сили рішенням у справі № 810/4007/16, яким встановлено протиправність податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги, позивач не усвідомлював, що прийняті контролюючим органом рішення матимуть негативний вплив на його права та інтереси, оскільки предметом розгляду справи № 810/4007/16 було стягнення податкового боргу те не приймалось рішення щодо скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги.
За змістом частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина друга статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
З урахуванням наведеного та враховуючи, що позивачем не доведено поважність причин пропуску строку звернення до суду, суд приходить до висновку про повернення позовної заяви в частині вимог про визнання протиправними дії відповідача стосовно застосування до ОСОБА_1 транспортного податку за 2015 рік на суму 25000 грн; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми "Ф" від 30.06.2015 № 82198-17 на суму 25000 грн; визнання протиправною та скасування податкової вимоги форми "Ф" № 1267-23 від 26.11.2015.
Керуючись п. 9 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Повернути позовну заяву в частині вимог про визнання протиправними дії відповідача стосовно застосування до ОСОБА_1 транспортного податку за 2015 рік на суму 25000 грн; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми "Ф" від 30.06.2015 № 82198-17 на суму 25000 грн; визнання протиправною та скасування податкової вимоги форми "Ф" № 1267-23 від 26.11.2015.
Відповідно до частини сьомої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено.
Згідно зі статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Суддя М.А. Бояринцева