29 червня 2021 року справа №380/2170/21
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Сподарик Н.І.,
за участю секретаря судового засідання Шавель М.М.,
представник позивача Смолина Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом «ТЕК Лев-Транс» до Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, -
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного підприємства «ТЕК Лев-Транс» (79060, м.Львів, вул. Наукова, буд. 5А, кімната 323, код ЄДРПОУ 40704988) до Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (81135, Львівська обл., Пустомитівський р-н., с. Зубра, вул. Богдана Хмельницького, 144, код ЄДРПОУ 39816845), Державної служби України з безпеки на транспорті (місцезнаходження: 03135, м.Київ, проспект Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 39816845), в якій позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки за №213240 від 05.01.2021 «Про застосування адміністративно-господарських санкцій» штрафу у сумі 8500,00грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач по справі посилається на те, що відповідач в особі Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки оскаржуваною по справі Постановою за №213240 від 05.01.2021 наклав на Приватне підприємство «ТЕК ЛЕВ-ТРАНС» штраф за порушення передбачене ч. 1 абз. 14 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Однак, зазначене цим законом порушення позивач не міг вчинити, оскільки за обставинами справи не є автомобільним перевізником; не має у власності, на інших правових підставах вантажних транспортних засобів; позивач по справі надавав вантажовідправнику транспортно-експедиційні послуги, що підтверджується відповідним про це Актом надання послуг за № 048489 від 10.11.2020 р. Для здійснення перевезення вантажу під час якого здійснювались заходи з контролю на автомобільному транспорті, позивач по справі залучив автомобільного перевізника в особі ТОВ «РЕНАМАКС ЛОГІСТИК». На підтвердження зазначеного долучив копії документів на підтвердження відносин з перевезення та реальність здійснюваних господарських операцій, а саме - Договір-заявку, укладену з перевізником, акт наданих послуг, документи про здійснення оплати, тощо. Водій ОСОБА_1 , який здійснював перевезення ніколи не працював у ПП «ТЕК Лев-Транс», у цивільно-правових, інших відносинах з цим Підприємством не перебував. Факт здійснення перевезення вантажу третьою особою підтверджується матеріалами справи за № 3623, яка перебувала у провадженні Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, Актом перевірки від 10.11.2020 р. № 252730, Розрахунком плати за проїзд великогабаритного та великовагового транспортного засобу виписаного на ТОВ «Ренамакс Логістик», іншими матеріалами справи. Посилається на порушення порядку здійснення великогабаритного та великовагового контролю та прийняття оскаржуваної Постанови.
Ухвалою суду від 22.01.2021 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розглянути таку справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
22.03.2021 за вх. №18787 від представника відповідача - Державної служби України з безпеки на транспорті, надійшов відзив на позовну заяву. Поданим відзивом відповідач проти пред'явленого по справі позову заперечив. Зазначив, що перевірка працівниками Придністровського управління Укртрансбезпеки, за результатами якої винесена оскаржувана Постанова, здійснювалась на автомобільній дорозі М-12 191+380 км у відповідності до Порядку здійснення габаритно-вагового контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою КМУ за №879 від 27 червня 2007 року на підставі направлення на перевірку за № 011883 від 10.11.2020 р. В ході проведеної перевірки та здійснюваних заходів габаритно-вагового контролю при здійсненні перевезення Транспортним засобом RENAULT, державний номерний знак, якого НОМЕР_1 , встановлено перевищення допустимого навантаження транспортного засобу на вісь. При цьому, відсутній дозвіл на проїзд великогабаритного та великовагового транспортного засобу дорогами України. Позивач по справі на розгляд справи у Західне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки не прибув, пояснень та будь-яких матеріалів не надав, хоча був повідомлений належним чином про час місце розгляду цієї справи. У Товарно-транспортній накладній від « 10» листопада 2020 року за № 76961 саме ПП «ТЕК Лев-Транс» зазначене як автомобільний перевізник, тому саме позивач по справі повинен нести відповідальність за порушення. З огляду на це, мало місце порушення позивачем по справі, склад та відповідальність за яке передбачене абз. 14 ч.1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
08.04.2021 за вх. №23886 від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву. Вказаною відповіддю позивач проти аргументів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву заперечив. Зазначив, що ПП «ТЕК Лев-Транс» не виступає автомобільним перевізником. Для організації перевезення згідно з Товарно-транспортною накладною від « 10» листопада 2020 року за № 76961 ПП «ТЕК Лев-Транс» надавав вантажовідправнику в особі ТОВ «Фірма «Вікант» послуги з організації перевезення вантажів. Таким чином, у зазначених відносинах виступає експедитором. Наведене підтверджується Актом за № ОУ 9512р. від 10.11.2020 здачі-приймання наданих транспортно-експедиційних послуг. Додатково позивач по справі надав суду копію Штатного розпису ПП «Тек Лев-Транс» від 08.07.2020 згідно з якого у штаті цього підприємства відсутня посада водія та Довідку згідно з якої у ПП «ТЕК Лев-Транс» ніколи не перебував у трудових, цивільно-правових інших відносинах фізична особа ОСОБА_1 . Додатково позивач по справі послався на невідповідність при викладенні обставин у відзиві тим, які містяться у матеріалах справи за №3623, яка перебувала у провадженні Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки.
Ухвалою суду від 12.04.2021 ухвалено перейти зі спрощеного позовного провадження без виклику сторін до розгляду адміністративної справи за № 380/2170/21 за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю «РЕНАМАКС ЛОГІСТИК» (35360, Рівненська обл., Рівненський район, село Велика Омеляна, вулиця Присадибна, будинок 15; код ЄДРПОУ 38993978). Позивача по справі зобов'язано надати інформацію з приводу працевлаштування водія ОСОБА_1 , документи, які надавалися перевіряючому суб'єкту і наявні були у водія. Відповідачу по справі в особі Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки зобов'язано надати відзив на позовну заяву, докази скерування виклику на засідання по розгляду протоколу. Третю особу зобов'язано надати пояснення щодо позову та надати інформацію з приводу працевлаштування водія ОСОБА_1 . Запрошено до участі у справі для дачі пояснень як свідка водія ОСОБА_1 . Розгляд судової справи призначено на 27.04.2020
13.04.2021 за вх.№4535ел. та 16.04.2021 за вх. №26490 на адресу суду від позивача надійшла заява про долучення доказів здійснення витрат на правову допомогу з додатками, якою позивач по справі просить стягнути з відповідачів витрати на надання професійної правничої допомоги у сумі у розмірі 15890,00 грн (п'ятнадцять тисяч вісімсот дев'яносто гривень).
13.04.2021 за вх. №4464ел. та 16.04.2021 за вх. №26491 від представника позивача надійшли до суду пояснення по справі з доданими матеріалами, в яких зазначає, що Укртрансбкезпека проінформувала позивача про те, що не володіє жодною інформацією про пункт габаритно-вагового контролю, розташований на ділянці дороги М-12 км 191 +380 ППГВК, поблизу м. Підволочиськ у Тернопільській області та не є розпорядником зазначеної інформації на якому здійснювався габаритно-ваговий контроль, результати якого оформлені Актом за №252730 від 10.11.2020 р. проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт. Таким чином, копія Свідоцтва про повірку вагового засобу про повірку за № 690, долучена відповідачем до відзиву по справі, на думку позивача, не є належним та достовірним доказом відповідність вагового засобу, яким здійснювався контроль встановленим вимогам. За твердженнями позивача, відповідач не довів відповідність пункту габаритно-вагового контролю вимогам Порядку, затвердженого Постановою КМУ від 27 червня 2007 р. № 879, Порядку №1007/1207. Позивач вказує на порушення «Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення Державною інспекцією України з безпеки на наземному транспорті», затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 24.04.2013р. за № 254 при винесенні Постанови Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки за №213240 від 05.01.2021, а саме - підписання такого не уповноваженою особою, відсутність гербової печатки на змісті цього документу.
21.04.2021 за вх. №28035 від представника позивача надійшла заява про долучення додаткових доказів у справі.
13.05.2021 за вх. №33896 від представника позивача надійшло клопотання про долучення додаткових доказів у справі.
В судовому засідання, яке відбулось 20.05.21 з'явились представники позивача по справі та відповідача . Позивач просив позов задовільнити з підстав передбачених у позовній заяві, відповіді на відзив, поданих суду пояснення. Додатково заявив суду клопотання, яким просив відкласти розгляд справи для вирішення питання про забезпечення явки водія ОСОБА_1 у судове засідання та надання суду додаткових відомостей, визначених Ухвалою суду від 12.04.2021 р. Представник відповідача - Укртрасбезпеки просив у задоволенні позову відмовити з підстав, викладених у відзиві по справі. Третя особа явку уповноваженого представника у судове засідання з розгляду цієї судової справи не забезпечила. Була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду судової справи.
Враховуючи надані суду пояснення, суд задоволив клопотання представника позивача та оголосив перерву у розгляді судової справи до 08.06.2021 р.
08.06.2021 р. у судовому засіданні, представником позивача по справі у судовому засіданні подав суду клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових матеріалів на підтвердження реальності здійснення операції з перевезення вантажу ( Декларація зі сплати ПДВ ПП «ТЕК Лев-Транс» за листопад 2020 р. з документами про їх відправлення контролюючому органу, Виписку з банківського рахунку ПП «Тек Лев-Транс» за 23.12.20 та Платіжне доручення за №7166 від 23.12.20, інші документи). Представником позивача по справі подано суду додаткові пояснення, якими представник позивача по справі стверджував, що згідно Товарно-транспортної накладної від « 10» листопада 2020 року за № 76961 здійснювалось перевезення подільного вантажу. Враховуючи положення п. пунктом 22.5 «Правил дорожнього руху» встановлена повна заборона на рух транспортних засобів з перевищенням обмежень по навантаженню при перевезенні подільних вантажів. Оскільки, за обставинами справи здійснювалось перевезення подільного вантажу, дозвіл на рух такого транспортного засобу не підлягав видачі. Відповідно, штраф, передбачений абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2344-III до позивача не може бути застосованим. Ваговий засіб, АS (ваговимірювальний прилад), зав № 09 - 231, виробник - Туреччина яким здійснювався габаритно-ваговий контроль не призначений для визначення ваги Транспортних засобів RENAULT, марки Magnum 460, державний номерний знак НОМЕР_1 , причіп/напівпричіп - KRONE SDP 27, д.н.з НОМЕР_2 , оскільки може виміряти вантаж, масою не більше 15 000, 00 кг.
Представиник позивача також подав клопотання про витребовування у третьої особи - ТзОВ «Ренамакс Логістик» доказів, а саме - договорів оренди зазначених вище транспортних засобі з актами приймання-передачі, відомості про оплату ТзОВ «РЕНАМАКС ЛОГІСТИК» згідно Розрахунку за №048489 від 10.11.2020 за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування згідно з Акту від 10.11.2020 за №048489 з документами, які це підтверджують; відомості про працевлаштування фізичної особи ОСОБА_1 у ТзОВ «РЕНАМАКС ЛОГІСТИК» та підтверджують факт трудових відносин між ТзОВ «РЕНАМАКС ЛОГІСТИК» та ОСОБА_1 на момент проведення перевірки, оформленої Актом за №252730 від 10.11.2020. Клопотання представника позивача задоволено Судом. В судовому засіданні оголошено перерву до 29.06.2021.
Ухвалою суду від 08.06.2021 судом витребувано у товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНАМАКС ЛОГІСТИК» (35360, Рівненська область, Рівненський район, село Велика Омеляна, вулиця Присадибна, будинок 15; код ЄДРПОУ 38993978):
- відомості про використання товариством з обмеженою відповідальністю «РЕНАМАКС ЛОГІСТИК» при здійсненні перевезення вантажу згідно з Товаро-транспортною накладною за №76961 від 10.11.2020 (перевезення здійснювалось за маршрутом прямування м. Хмельницький -м. Львів, пункт навантаження6 м. Хмельницький, вул. Красовського, 64, пункт розвантаження: м. Львів, вул. Навроцького, 4, вантажовідправник: ТОВ «Фірма «Вікант», вантажоодержувач: ТОВ «Виробничо-наукова фірма «Галелектросервіс», водій - ОСОБА_1 ) наступних транспортних засобів:
- транспортний засіб марки - RENAULT, модель - MAGNUM 460, тип - спеціалізований вантажний - спеціалізований сідловий тягач - Е, номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_3 , державний знак: НОМЕР_1 ;
- транспортний засіб марки KRONE, модель SDP 27, тип - загальний напівпрічіп бортовий тентований, номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_4 , державний знак: НОМЕР_2 ;
-копії договорів, актів приймання-передачі, інших документів, які підтверджують набуття ТзОВ «РЕНАМАКС ЛОГІСТИК» у володіння, користування зазначених вище транспортних засобів станом на момент здійснення перевезення вантажу згідно з ТТН за №76961 від 10.11.2020;
- відомості про оплату ТзОВ «РЕНАМАКС ЛОГІСТИК» згідно Розрахунку за №048489 від 10.11.2020 за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування згідно з Акту від 10.11.2020 за №048489 (зазначений розрахунок виписаний на ТзОВ «РЕНАМАКС ЛОГІСТИК», адреса: Рівненська область, Рівненський район, с. Велика Омеляна, вул. Присадибна, 15) та документи, які це підтверджують;
- відомості про те, які документи вручались працівникам, представникам УКРТРАНСБЕЗПЕКИ при здійсненні перевірки, що мала місце 10.11.2020 на ділянці автомобільної дороги М-12 км. 191=380 ППГВК при здійсненні перевезення вантажу згідно Товаро-транспортною накладною зв №76961 від 10.11.2020;
- відомості, які підтверджують працевлаштування фізичної особи ОСОБА_1 у ТзОВ «РЕНАМАКС ЛОГІСТИК» та підтверджують факт трудових відносин між ТзОВ «РЕНАМАКС ЛОГІСТИК» та ОСОБА_1 на момент проведення перевірки, оформленої Актом за №252730 від 10.11.2020 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Долучені докази підтверджують, сказане у засіданні позивачем у справі, позивач не був перевізник, водій не перебував у трудових відносинах із позивачем, оплату за перевезення не здійснював позивач.
Представник позивача позовні вимоги підтримав. Просив суд позовні вимоги задоволити в повному обсязі.
Відповідачі явки уповноважених представників не забезпечили, були належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи
10.11.2020 контролюючими особами Придністровського Управління Укртрансбезпеки, на підставі графіку проведення рейдових перевірок, а також відповідно до направлення на проведення перевірки за № 011883 від 09.11. 2020 р., на автомобільній дорозі М12 191 + 380 км здійснено перевірки транспортного засобу марки RENAULT, моделі Magnum 460, державний номерний знак НОМЕР_1 та напівпричепу причіпу/напівпричіпу - марки KRONE, моделі SDP 27, державний номерний знак НОМЕР_2 .
За результатами було складено Акт за №252730 від 10.11.2020 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. Зі змісту цього Акту слідує, що в ході проведеної перевірки встановлено порушення при здійсненні перевезення вантажів зазначеними транспортними засобами, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю «РЕНАМАКС ЛОГІСТИК» абз. 14 ч.1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме - перевищення встановлених законодавством вагових норм при перевезенні вантажу від 5% до 10% дорогами України загального користування без відповідного дозволу. Цей Акт складений головним спеціалістом Якубовським О.О. та підписаний водієм транспортного засобу ОСОБА_1 .
В Акті міститься посилання на чек зважування від 10.11.2020 за № 8492, навантаження на одиночну вісь транспортного засобу перевищує допустиму на 7,27%. Як вбачається зі складених представниками Придніпровського управління Укртрансбезпеки документів (Акт, Розрахунок плати) навантаження на одиночну становить 11, 8 т при допустимих 11. Загальна маса Транспортного засобу становить 35, 6 т. при допустимих 40 т.
Також, на підставі Акту за №252730 від 10.11.2020 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом складено Розрахунок від 10.11.2020 за №048459 плати за проїзд великогабаритного та великовагового контролю транспортних засобів, яким розраховано плату для ТОВ «РЕНАМАКС ЛОГІСТИК» за пройдену відстань 242 км.в розмірі 48, 4 Євро.
На підставі складеного працівником Придністровського управління Укртрансбезпеки Акту за №252730 від 10.11.2020, 05.01.2020 Західним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки винесено Постанову за № 213240 «Про застосування адміністративно-господарських санкцій», якою на Приватне підприємство «ТЕК Лев-Транс» накладено штраф у розмірі 8 500, 00 грн.
Вважаючи у зв'язку із цим свої права порушеними та такими, що потребують захисту, позивач звернувся до суду з даним позовом.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вирішуючи даний публічно-правовий спір, що виник між сторонами, суд зазначає, що спірні правовідносини врегульовано, зокрема, Законом України від 08.09.2005 № 2862-IV "Про автомобільні дороги", Законом України від 30.06.1993 № 3353-XII "Про дорожній рух", Законом України "Про автомобільний транспорт", Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року № 879 (далі - Порядок №879), Правилами проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 (далі - Правила №30), Правилами дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - Правила дорожнього руху), Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 року №1567 (далі - Порядок №1567).
Відповідно до статті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, регулювалася Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 року.
Пунктами 1,2 Порядку за № 1567 від 08.11.2006 року передбачено, що Державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Органами державного контролю на автомобільному транспорті (є Укртрансбезпека, її територіальні органи). Перевірки здійснюються у формі рейдових перевірок.
За приписами п. 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статтей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Пунктом 16 Порядку також передбачено, що Габаритно-ваговий контроль проводиться двома посадовими особами Укртрансбезпеки або однією посадовою особою Укртрансбезпеки із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю.
Відповідно до приписів ст. 47 Закону України "Про автомобільний транспорт" до внутрішніх перевезень вантажів відносяться перевезення вантажів між пунктами відправлення та призначення, розташованими в Україні, та комплекс допоміжних операцій, пов'язаних з цими перевезеннями, а також технологічні перевезення вантажів, що здійснюються в межах одного виробничого об'єкта без виїзду на автомобільні дороги загального користування.
Правила перевезень вантажів транспортними засобами затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.
Відповідно до ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов'язковими документами також є:
- для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг;
- для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
Пунктом 20 Порядку також передбачено, що у випадку виявлення порушення під час перевірки вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. Акт складається за формою, визначеною згідно з додатком 3 до Порядку Пунктом 21 Порядку за №1567 також передбачено, що про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).
Зі змісту зазначених положень чинного законодавства слідує, що порушення вимог чинного законодавства України може встановлюватись виключно Актом, складеним у відповідності з вимогами чинного законодавства України, на підставах та в порядку, що ним передбачені. Саме Акт перевірки є джерелом доказів в розумінні ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі якого встановлюється порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства України про автомобільний транспорт.
Механізм здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 (далі - Порядок №879).
Пунктом 3 Порядку №879 встановлено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.
Крім того, відповідно до п.4 Порядку №403 взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування затвердженого Наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 №1007/1207, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.02.2014 за №215/24992, посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю:
здійснюють зупинку транспортного засобу для здійснення габаритно-вагового контролю у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) з дотриманням Правил дорожнього руху та Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 №422;
видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю;
складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30-31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю.
Відповідно до підпункту 2 та 3 пункту І Порядку №879 терміни, що вживаються у цьому Порядку, мають таке значення:
вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженого спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології;
великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.
Згідно пунктів 12, 13 та 14 Порядку №879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.
Вимоги до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю визначаються Мінінфраструктури.
За результатами точного габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видасться довідка результатів здійснення контролю із зазначенням часу і місця його проведення, а па запит водія міжнародний сертифікат зважування вантажних транспортних засобів, якщо пункт габаритно-вагового контролю уповноважений видавати такі сертифікати.
У свою чергу, з аналізу Акту про порушення слідує, що останній вимогам чинного законодавства України не відповідає.
Зі змісту Акта проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом за № 252730 від 10.11.2020 вбачається, що даний документ, всупереч вимогам Порядку за №1567 складений лише однією особою. Також, в Акті не міститься характеристик в частині вимірювального та зважувального обладнання при проведенні габаритно-вагового контролю, зокрема, якими саме вагами проводилось зважування транспортного засобу позивача, який відсоток похибки таких ваг.
Відсутність таких документів, зокрема щодо пристрою, яким проводилося зважування транспортного засобу, позбавляє можливості перевірити відповідність цього приладу параметрам та технічному стану, що пред'являються до таких пересувних контрольних пунктів. Саме така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.12.2019 у справі №557/322/17 та врахована судом при розгляді даної справи.
Відомості, надані відповідачем по справі, а саме - Талон про зважування, Свідоцтво про повірку не можуть вважатись належними та достатніми доказом відомостями по справі, оскільки з їх змісту не можливо встановити яких саме вимірювальних приладів вони стосуються і взагалі чи мають відношення до обставин справи, які є предметом розгляду у цій судовій справі.
Також, своїм листом відповідь за №2073/3.1/15-21 від 22.03.21 р. Укртрансбкезпека проінформувала позивача про те, що не володіє жодною інформацією про пункт габаритно-вагового контролю, розташований на ділянці Дороги а. д. М-12 км 191 +380 ППГВК, поблизу м. Підволочиськ у Тернопільській області та не є розпорядником зазначеної інформації.
З Акту перевірки за № 252730 від 10.11.2020 р. транспортних засобів RENAULT, марки Magnum 460, державний номерний знак НОМЕР_1 , причіп/напівпричіп - KRONE SDP 27, д.н.з НОМЕР_2 не вбачається, які документи перевірялися відповідачем, які документи взагалі були надані на перевірку. Наведене виключає можливість здійснити перевірку обґрунтованості висновків контролюючого органу щодо наявності порушень у позивача по справі вимог, передбачених абз. 14 ч. 1 ст. 60 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
З огляду на наведені недоліки, допущені при складенні Акту, останній не може вважатись належним та допустимим доказом. Частина 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідачами по справі не доведено дотримання порядку визначеного Порядком за № 1567 від 08.11.2006 року та Порядком за Порядку №879. Так, відсутні відомості про запис у дорожньому листі із зазначенням дати, часу, місця перевірки, прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та підпису уповноваженої особи. Відсутні будь-які згадки про наявність такого дорожнього листа. У матеріалах справи за № 3623, яка перебувала у провадженні Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, за результатами якої винесена оскаржувана Постанова відсутні відомості про видачу водієві довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю. Таким чином, в цій частині дотримання порядку здійснення заходів контролю на автомобільному транспорті не підтверджена відповідачами по справі.
Відповідно до 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частина 1 ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Таким чином, факт вчинення порушення, про яке йдеться у Акті не може підтверджуватись наведеним актом з огляду на порушення відповідачем в особі Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки та її посадових осіб вимог чинного законодавства України при його складенні.
Розглядаючи матеріали справи за № 3623, працівниками Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки винесена Постанова за №213240 від 05.01.2021 «Про застосування адміністративно-господарських санкцій». Цією Постановою до Приватного підприємства «ТЕК Лев-Транс» застосовано штраф у розмірі 8 500, 00 грн. на підставі відомостей зафіксованих Актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 10.11.2020 р. № 252730.
Однак, зі змісту наведеного акту перевірки не можна дійти висновку про вчинення зазначеного порушення Приватним підприємством «ТЕК Лев-Транс». Таким чином, оскаржувана по справі Постанова не ґрунтується на висновках, викладених у Акті перевірки від 10.11.2020 р. №252730.
Відповідно до п. 25 Порядку за №1567 слідує, що справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Таким чином, зі змісту наведеного слідує, що в основу прийнятого рішення про застосування на суб'єкта господарювання штрафних санкції, передбачених Законом України «Про автомобільний транспорт» можуть бути покладені виключно висновки, викладені в Акті перевірки.
Так, зі змісту акту слідує, що Транспортний засіб RENAULT, державний номерний знак НОМЕР_1 належить Товариству з обмеженою відповідальністю «РЕНАМАКС ЛОГІСТИК». Виправлення до цих відомостей, які внесені в Акт перевірки у встановленому порядку не внесені, належним чином не засвідчені. Чинним законодавством України не передбачено іншого порядку встановлення та фіксування фактів порушення суб'єктом господарювання законодавства про автомобільний транспорт, як шляхом оформлення відповідних про це Актів. Водій працевлаштований у ТзОВ «РЕНАМАКС ЛОГІСТИК» з 09.10.2019 по 01.03.2021, транспортний засіб орендував ТзОВ «РЕНАМАКС ЛОГІСТИК» у фізичної особи,договір на перевезення вантажну - перевізник ТзОВ «РЕНАМАКС ЛОГІСТИК », а не позивач у справі. З огляду на докази, наявні у матеріалах справи, суд дослідивши такі, прийшов до переконання, що постанова про накладення штрафу на позивача винесена всупереч вимогами чинного законодавства.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частина 2 ст. 78 КАСУ передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відтак, рішення суб'єкта владних повноважень не може грунтуватись на припущеннях суду.
Пунктом 54. Рішення Європейського суду з прав Людини, прийнятого за результатами розгляду судової справи «Федорченко та Лозенко проти України» ЄСПЛ зазначив, Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.
Аналізуючи наведене рішення ЄСПЛ Верховний суд України неодноразово у своїх Рішеннях, винесених від 30.05.2018 у справі №815/2143/16, від 30.05.2018 у справі №826/1917/17, від 13.04.2018 у справі за №826/26667/15, від 7.03.2018 у справі за №825/1682/15-а, від 23.05.2018 у справі №821/2239/16 відзначив, що виконання завдань адмінсудочинства залежить від установлення судом об'єктивної істини та правильного застосування норм матеріального й процесуального права.
Так, з матеріалів справи за № 3623, за результатами якої винесена оскаржувана Постанова слідує, що працівниками Придністровського управління Укртрансбезпеки складено Розрахунок за № 048489 від 10.11.2020 р. плати за проїзд великогабаритних та/або великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, зі змісту якого слідує, що платником згідно цього Рахунку є Товариство з обмеженою відповідальністю «Ренамакс Логістик».
Згідно з п. 28 «Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні», затвердженого постановою КМУ від 27 червня 2007 р. № 879 слідує, що плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень. З наведеного слідує, що автомобільним перевізником за обставинами справи виступає третя особа.
Також у матеріалах справи матеріалах справи за № 3623 є у наявності Поліс серія НОМЕР_5 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів зі змісту якого слідує, що страхувальником відповідальності за Договором страхування виступає ТОВ «Ренамакс Логістик». Страховиком за умовами укладеного Договору є ПрАТ «УПСК». Відповідно до п.1.1. ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від « 01» липня 2004 року за№ 1961-IV страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу. Також п. 1.4. цієї статті ЗУ від « 01» липня 2004 року за № 1961-IV передбачено, що особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.
Представником позивача по справі також долучено суду Відповідь Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНАКМАКС ЛОГІСТИК» на адвокатський запит, яким це Товариство підтвердило перебування водія ОСОБА_1 у трудових відносинах з цим Товариством. Наведене виступає черговим підтвердженням тих обставин, що Автомобільним перевізником, який здійснював перевезення оформлюване Товарно-транспортній накладній від « 10» листопада 2020 року за № 76961 є саме Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕНАМАКС ЛОГІСТИК».
Також у матеріалах судової справи за №380/2170/21 міститься Штатний розпис Приватного підприємства «ТЕК Лев-Транс», в якому відсутня посада водія та Довідка ПП «ТЕК ЛЕВ-ТРАНС» від 31.03.2021 р. за вих. № 31/03/21-1 згідно з якою фізична особа ОСОБА_1 ніколи не працював та не працює у цьому Підприємству, будь-яких робіт послуг на користь цього Підприємства ніколи не виконував/ненадавав.
Зі змісту Довідки слідує, що Приватне підприємство «ТЕК Лев-Транс» на момент здійснення перевезення згідно з Товарно-транспортної накладної від « 10» листопада 2020 року за № 76961 не мало у власності, на балансі та чи на інших правових підставах вантажних транспортних засобів (а.с. 279 т.1).
Наведене спростовує факт належності позивача по справі до автомобільних перевізників. Таким чином, оскаржувана по справі Постанова Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від за №213240 від 05.01.2021 не ґрунтується на фактичних обставинах справи та суперечить відомостям, здобутим під час здійснення заходів державного контролю на автомобільному транспорті, оформлюваних Актом за №252730 від 10.11.2020 р. проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено відповідальність за порушення законодавства України про автомобільний транспорт. Відповідно до абз. 14 ч.1 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Таким чином, відповідальність за порушення, передбачене зазначеною статтею може бути застосоване виключно до автомобільного перевізника. Неналежність суб'єкта господарювання до переліку автомобільних перевізників виключає відповідальність передбачене зазначеною нормою Закону України 5 квітня 2001 року № 2344-III.
Відповідно до ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням положень ст.75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Частинами 1,4 ст. 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідачі по справі належними та допустимими доказами по справі не довели правомірності винесення Постанови Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від за №213240 від 05.01.2021, яким на позивача по справі в особі Приватного підприємства «ТЕК ЛЕВ-ТРАНС» штраф у розмірі 8 500, 00 грн. Таким чином, оскаржувана по справі постанова є протиправною та підлягає скасуванню.
Щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15890,00 грн. суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України).
Статтею 134 КАС України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом з цим, відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ч.ч.2, 3 ст.30 вищевказаного Закону).
У позовній заяві Позивачем зазначено про попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу, які Позивач очікує понести у наведеній справі, зокрема, в розмірі 10 000, 00 грн. (десять тисяч гривень).
11 січня 2021 року між Позивачем та Адвокатським об'єднанням «ЛЮРЦ» укладено Договір про надання правової допомоги № 21/01-1. Також, між ПП «ТЕК Лев-Транс» та позивачем по справі укладена Додаткову угоду № 1 від 12 січня 2021 року до наведеного Договору, п. 2 якої передбачено, гонорар (вартість послуг) за підготовку документів та ведення справи становить 10 000, 00 грн. (десять тисяч гривень ). Остаточний розмір гонорару (вартість послуг) за ведення справи визначається сторонами у Акті приймання-передачі наданих послуг чи іншому аналогічному документі.
Відповідно до п.п. 3.1. п. 3 Додаткової угоди № 1 від 12 січня 2021 року, оплата Гонорару (наданих послуг) здійснюється протягом 10-ти днів з дня набрання законної сили винесеним Львівським окружним адміністративним судом рішенням про скасування постанови Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки №213240 від 05 січня 2021 року «Про застосування адміністративно-господарських санкцій». Клієнт може оплатити Гонорар авансом. Надана правова допомога фіксується в акті приймання-передачі наданої правової допомоги, чи іншому аналогічному документі, який підписується Сторонами та скріплюється печатками (за наявності).
Стороною позивача по справі долучено копію Акту приймання-передачі наданих послуг № 1 від 07 квітня 2021 року із зазначення детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, витраченого часу та вартості яким остаточна сума судових витрат на правову допомогу, понесених Позивачем у справі № 380/2170/21 становить 15890,00 грн.
Аналіз вищевикладених норм дає підстави вважати, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд має виходити з критерію обґрунтованих дій позивача, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та запровадження певних запобіжників від можливих зловживань з боку учасників судового процесу та осіб, які надають правничу допомогу, зокрема, неможливості стягнення необґрунтовано завищених витрат на правничу допомогу. Разом з цим, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно виходити з належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Підсумовуючи наведене, суд, беручи до уваги складність судової справи, предмет оскарження вважає, що визначена позивачем по справі з Адвокатським об'єднанням правова допомога в Акті приймання-передачі наданих послуг № 1 від 07 квітня 2021 року не є співмірною із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).
За таких обставин, суд приходить до висновку, що на засадах співмірності та справедливості на користь позивача підлягає стягненню 3 500 грн.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов Приватного підприємства “ТЕК Лев-Транс” (79060, м. Львів, вул. Наукова, будинок 5А, кімната 323; код ЄДРПОУ 40704988) до Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (79024, м. Львів, вул. Липинського, 54), Державної служби України з безпеки на транспорті (03135, м. Київ, проспект Перемоги, 14; код ЄДРОПУ 39816845) про визнання незаконною і скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки №213240 від 05.01.2021 року про застосування адміністративного-господарського штрафу.
Стягнути на користь Приватного підприємства “ТЕК Лев-Транс” з Державної служби України з безпеки на транспорті за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в сумі 2 270, 00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят ).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь Приватного підприємства “ТЕК Лев-Транс” 3 500, 00 грн. (три тисячі п'ятсот гривень ) витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 05.07.2021.
Суддя Сподарик Н.І.