справа №380/5966/21
з питань залишення позову без розгляду в частині позовних вимог
30 червня 2021 року
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого-судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій неправомірними та зобов'язання до вчинення дії, -
Позивач звернувся з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з травня 2016 року по 01.12.2018 року;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок індексації грошового забезпечення за період з травня 2016 року по 01.03.2018 року включно, з урахуванням січня 2008 року як базового місяця та за період з 01.03.2018 року по 01.12.2018 року включно, з урахуванням березня 2018 року як базового місяця;
- зобов'язати відповідача виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 за період з травня 2016 року по 01.03.2018 року включно, з урахуванням січня 2008 року як базового місяця та за період з 01.03.2018 року по 01.12.2018 року включно, з урахуванням березня 2018 року як базового місяця;
- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток в сумі 360333 (триста шістдесят тисяч триста тридцять три) гривні 48 копійок за затримку при звільненні зі служби за період з 29.01.2019 року по 08.02.2021 року, виплати індексації грошового забезпечення за період з травня 2016 року по 01.12.2018 року та грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2017 року по 2019 рік.
Ухвалою судді від 20.04.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
У відзиві на позовну заяву відповідачем заявлено клопотання про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку. В обґрунтування клопотання посилається на те, що про порушення своїх прав, свобод та інтересів позивач дізнався 08.02.2021 року, однак з даним позовом звернувся до суду лише 02.04.2021 року, тобто з пропуском встановленого законом строку. При цьому, будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин такого пропуску позивачем не надано. З огляду на наведене, посилаючись на ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України, просить суд залишити позов без розгляду.
Згідно позиції позивача, наведеної у позовній заяві, строк звернення до суду у даній категорії справ становить три місяці із дати остаточного розрахунку. Відтак, на думку позивача, такий не пропущено.
При постановленні ухвали суд враховує таке.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.01.2019 року №21 сержанта ОСОБА_1 , командира гармати 2 самохідного артилерійського взводу 3 самохідної артилерійської батареї 1 самохідного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи Військової частини НОМЕР_1 , звільненого наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 29.01.2019 року №14-РС у запас пунктом «й» п.2 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 29.01.2019 року.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24.11.2020 року у справі №380/8471/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання винити дії задоволено частково, а саме:
- визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з травня 2016 року по 01.12.2018 ро, як учаснику бойових дій, за період з 2017 року по 2019 рік.
- зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2017 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення, станом на день звільнення з військової служби.
- зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за час проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 за період з травня 2016 року по 01.12.2018 року включно.
- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Розрахунок за вказаним судовим рішенням з позивачем здійснено 08.02.2021 року, що підтверджується відповідною банківською випискою та й поясненнями самого позивача.
02.04.2021 року (згідно відтиску штемпеля органу поштового зв'язку на конверті, в якому надійшла позовна заява) позивач звернувся до суду з даним позовом.
Верховний Суд у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 11.02.2021 року у справі №240/532/20 дійшов висновку про відступлення від висновку щодо застосування ч.1 ст.233 КЗпП України для обчислення строку звернення до адміністративного суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, викладеному в постановах Верховного Суду від 30.01.2019 року (справа №806/2164/16), від 11.02.2020 року (справа №420/2934/19), від 13.03.2019 року (справа №813/1001/17), одночасно погоджуючись з висновком щодо застосування ч.5 ст.122 КАС України у подібних правовідносинах, викладеному в постановах Верховного Суду від 04.12.2019 року (справа №815/2681/17) і від 22.01.2020 року (справа №620/1982/19).
Відступаючи у цій справі від висновку Верховного Суду, який викладено у постановах Верховного Суду від 30.01.2019 року (справа №806/2164/16), від 11.02.2020 року (справа №420/2934/19), від 13.03.2019 року (справа №813/1001/17), колегія суддів судової палати зазначила, що відповідно до сформованої практики такий перелік судових рішень не є вичерпним.
Так, Верховний Суд у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 11.02.2021 року у справі №240/532/20 керувався таким.
Згідно з п.2 ч.1 ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Відповідно до п.17 ч.1 ст.4 КАС України, публічною службою є, зокрема, військова служба.
Спірні правовідносини виникли у зв'язку з невиплатою позивачу у день звільнення з військової служби індексації грошового забезпечення за період з травня 2016 року по 01.12.2018 року та грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2017 року по 2019 рік.
Таким чином, за характером спірних правовідносин і їх суб'єктним складом цей спір є публічно-правовим спором з приводу проходження і звільнення з публічної служби, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Включення грошової компенсації вартості за неотримане речове майно до складу належних звільненому військовослужбовцю сум у розумінні приписів ст.116 КЗпП України та необхідність застосування передбаченої ст.117 КЗпП України відповідальності в разі невиплати такої компенсації на день виключення особи зі списків особового складу військової частини підтверджено сталою судовою практикою розгляду цієї категорії адміністративних справ (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 року (справа №821/1083/17), постанова Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 30.11.2020 року (справа №480/3105/19).
Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч.3 ст.122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у ч.2 ст.122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою ст.КАС України.
Водночас ч.1 ст.233 КЗпП України, яка регулює строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, встановлено норму про те, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Про необхідність застосування тримісячного строку позовної давності для звернення працівника до суду із заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався, офіційно розтлумачено і в Рішенні Конституційного Суду України від 22.02.2012 року №4-рп/2012 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу.
Проте слід мати на увазі, що відповідно до статей 3 і 221 КЗпП України в порядку, передбаченому главою XV цього Кодексу, підлягають розгляду індивідуальні трудові спори працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої приналежності.
За приписами ч.1 ст.19 Цивільного процесуального кодексу України, справи, що виникають з трудових правовідносин, суди розглядають у порядку цивільного судочинства. При цьому норми Цивільного кодексу України визначають загальну позовну давність тривалістю у три роки (стаття 257) та передбачають можливість установлення законом для окремих видів вимог спеціальної позовної давності (стаття 258), яка може бути скороченою або більш тривалою за загальну позовну давність.
Виходячи з цього, встановлений у ч.1 ст.233 КЗпП України тримісячний строк є скороченим строком позовної давності, в межах якого працівник може звернутися до суду в порядку цивільного судочинства з вимогою про вирішення трудового спору.
Натомість строки звернення до суду в порядку адміністративного судочинства визначені у ст.122 КАС України і ч.5 цієї статті, яка передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, є спеціальною нормою щодо частини другої цієї статті з установленим у ній загальним строком у шість місяців.
Усталеною є позиція Верховного Суду щодо застосування приписів КЗпП України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин, щодо яких виник спір.
Отже, з огляду на те, що строк звернення до суду за вирішенням цього публічно-правового спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні охоплюється спеціальною нормою ч.5 ст.122 КАС України, відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах ч.1 ст.233 КЗпП України.
Таким чином, встановлений у ч.1 ст.233 КЗпП України тримісячний строк є скороченим строком позовної давності, в межах якого працівник може звернутися до суду в порядку цивільного судочинства з вимогою про вирішення трудового спору.
Натомість строки звернення до суду в порядку адміністративного судочинства визначені у ст122 КАС України і ч.5 цієї статті, яка передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, є спеціальною нормою щодо ч.2 цієї статті з установленим у ній загальним строком у шість місяців.
Усталеною є позиція Верховного Суду щодо застосування приписів КЗпП України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин, щодо яких виник спір.
Отже, з огляду на те, що строк звернення до суду за вирішенням цього публічно-правового спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні охоплюється спеціальною нормою ч.5 ст.122 КАС України, відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах ч.1 ст.233 КЗпП України.
При цьому, вказаний висновок суду не суперечить Рішенню Конституційного Суду України від 22.02.2012 року №4-рп/2012, яким розтлумачено статтю 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу в аспекті неоднозначної судової практики розгляду трудових спорів у порядку цивільного судочинства.
Як уже встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, остаточний розрахунок при звільненні з позивачем проведено 08.02.2021 року, проте до суду з цим позовом позивач звернувся 02.04.2021 року, тобто з пропуском установленого Кодексом адміністративного судочинства України місячного строку звернення до адміністративного суду.
У позовній заяві позивач посилався на те, що строк не пропущений і зазначив про відсутність підстав для наведення поважних причин пропуску строку звернення до суду з огляду на його дотримання. Відповідно, клопотання про поновлення строку подано не було з цих самих підстав.
Отже, оскільки позивачем не наведено обставин, які б давали підстави для висновку про наявність об'єктивних, тобто таких, що не залежали від волі позивача, обставин, які б зумовили поважність пропуску встановленого процесуальним законом строку звернення до суду у цій категорії спорів.
Згідно ч.3 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до п.8 ч.1 ст.240 Кодексу адміністративного судочинства України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо: з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
За таких обставин, враховуючи пропуск встановленого законом місячного строку звернення до суду з вимогами про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку в сумі 360333,48 грн за затримку при звільненні зі служби за період з 29.01.2019 року по 08.02.2021 року, виплати індексації грошового забезпечення за період з травня 2016 року по 01.12.2018 року та грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2017 року по 2019 рік, та відсутність обґрунтованого клопотання для визнання причин пропуску поважними, суд приходить висновку про наявність підстав для застосування процесуальних наслідків, передбачених п.8 ч.1 ст.240 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме - про залишення позову в цій частині без розгляду.
Щодо судових витрат, то питання щодо їх розподілу суд не вирішує, оскільки позивач, звільнений від сплати судового збору і такий ним не сплачувався.
Керуючись ст.ст.122, 123, 240, 243, 248, 250, 256, 294, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій неправомірними та зобов'язання до вчинення дії в частині позовних вимоги про стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середнього заробітку в сумі 360333,48 грн за затримку при звільненні зі служби за період з 29.01.2019 року по 08.02.2021 року, виплати індексації грошового забезпечення за період з травня 2016 року по 01.12.2018 року та грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2017 року по 2019 рік - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст судового рішення буде виготовлено до 02.07.2021 року.
Суддя Ланкевич А.З.
Оригінал повного тексту судового рішення складено в одному примірнику 02.07.2021 року.