про залишення позовної заяви без руху
05 липня 2021 року СєвєродонецькСправа № 360/3358/21
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області про визнання протиправними дії, зобов'язати вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду 30 червня 2021 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області, з такими вимогами:
1) визнати протиправними дії Управління пенсійного фонду України у м. Лисичанськ, щодо невідповідного первинного призначення пенсії та здійсненого перерахунку пенсії Позивачу - ОСОБА_1 ;
2) зобов'язати Управління пенсійного фонду України у м. Лисичанськ, здійснити належний перерахунок пенсії та виплатити її позивачу, із врахуванням всього періоду трудового стажу із виплатою заборгованості, за період з 02.09.2019.
За приписами пунктів 3 та 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Розглянувши матеріали адміністративного позову, суддя дійшов висновку, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 КАС України, у зв'язку з чим вона має бути залишена без руху з таких підстав.
Відповідно до пункту 2, 4, 5 частини п'ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначається:
- повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти;
- зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів;
- виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Вивченням позовної заяви встановлено, що позивачем в позовній заяві зазначено як відповідача - Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області.
Згідно з інформацією, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 23.06.2021 внесено запис № 1003811120015001162 про припинення юридичної особи Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області.
Отже з 23.06.2021 такої юридичної особи як Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області не існує.
Отже, позивачем як відповідач визначена юридична особа, яка не існує.
Також як слідує з прохальної частини позовної особи вимоги позивачем звернуті до неіснуючої юридичної особи.
Таким чином, у розумінні вимог статей 9, 43, 47 КАС України, позивачу необхідно визначити належного відповідача у справі.
Згідно з частиною четвертою статті 161 КАС України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло.
За результатом аналізу адміністративного позову суд роз'яснює позивачу, що зміст позову це частина позову, яка, з одного боку, відображає вид судового захисту, а саме звернену до суду вимогу позивача щодо застосування конкретних способів захисту порушеного, оспорюваного чи невизнаного права; відповідно до змісту позовних вимог встановлюються межі судового розгляду і предмет доказування. З іншого боку, зміст позовних вимог складають матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, щодо яких суд повинен ухвалити рішення.
Суд наголошує, що зміст позовних вимог - це певна форма захисту, права, свободи чи інтересу, яку просить позивач від суду. По суті, це повинно бути відображено в прохальній частині позовної заяви. Зокрема, обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, є конкретні юридичні факти з настанням яких суб'єкти публічного права вступають між собою у спірні правовідносини.
Відповідно позовні вимоги і обставини в їх обґрунтування мають викладатися лаконічно, чітко, зрозуміло, з використанням прийнятої юридичної термінології. Обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, складають підставу позову. Підстава позову перебуває у нерозривному логічному взаємозв'язку із змістом позовних вимог (з предметом позову). Виклад обставин підстави позову необхідний для визначення тотожності позову та визначення предмета доказування в спорі між сторонами.
Оглядом позовної заяви встановлено, що позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що з листа від 10.02.2021 йому стало відомо, що відповідач обрахував пенсію без врахування стажу роботи за період з 1985 року по 1989 рік та без врахування двох років праці на шахті ім. Д.Ф. Мельникова. Перерахунок здійснено з 01.12.20 без врахування вищезазначених періодів роботи.
Однак оглядом листа від 10.02.2021 № 26-16/П-07/8-1211/21 вбачається, що відповідачем зазначений лише розрахунок пенсії з 01.12.2020.
В зазначеному листі взагалі не йде мова про не зарахування періодів роботи за період з 1985 року по 1989 рік та без врахування двох років праці на шахті ім. Д.Ф. Мельникова не зазначено.
Таким чином, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, не узгоджується із наданими позивачем доказами, що, на його думку, підтверджують вказані обставини.
Крім того, оглядом позовної заяви встановлено, що позивач просить суд зобов'язати відповідача здійснити належний перерахунок пенсії та виплатити її позивачу, із врахуванням всього періоду трудового стажу із виплатою заборгованості, за період з 02.09.2019.
Зміст позовних вимог викладений формально, позивач не визначає дати, з якої просить зобов'язати відповідача здійснити перерахунок розміру пенсії, який належний перерахунок є належним, на думку позивача, який саме період позивач має на увазі під зазначенням «всього трудового періоду».
З огляду на вищевикладене вбачається, що виклад позовних вимог не відповідає критеріям та вимогам КАС України щодо змісту позовних вимог, тобто формулювання їх максимально чітко і зрозуміло, тобто позовні вимоги викладені не коректно.
Для усунення зазначених недоліків позивачу слід надати уточнену позовну заяву, оформлену з дотриманням вимог статей 160, 161 КАС України, та її копію для вручення відповідачу, з визначенням належного відповідача у справі із зазначенням відносно нього всіх відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 160 КАС України, сформулювавши позовні вимоги максимально чітко і зрозуміло відповідно до критеріїв та вимог КАС України; навівши виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, узгодивши із наданими позивачем доказами, що підтверджують вказані обставини.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
За приписами частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Тобто, за змістом наведеної процесуальної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
З огляду позовної заяви вбачається, що позивача зазначає, що він 02.09.2019 звернувся до відповідача за призначенням пенсії. Однак відповідачем було відмовлено у призначенні пенсії. Пенсію позивачу було призначено на виконання рішення суду від 17.03.2020.
Позивачем в позовній заяві не зазначено та не додано до позовної заяви доказів на підтвердження дати, коли йому стало відомо про неврахування при призначенні пенсії періоду стажу роботи за період з 1985 року по 1989 рік та двох років праці на шахті ім. Д.Ф. Мельникова.
Доданий до позовної заяви лист відповідача від 10.02.2021 № 26-16/П-07/8-1211/21, з мотивів зазначених вище, не може свідчити про те, коли позивач дізнався про порушення його прав в частині неврахування до стажу спірних періодів.
Зазначене унеможливлює дотримання судом вимог пункту 5 частини першої статті 171 КАС України щодо з'ясування чи подано дану позовну заяву з дотриманням строку звернення до суду.
Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Оглядом позовної заяви та доданих до неї документів встановлено, що позивачем також не заявлено і клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, відповідної заяви не надано.
КАС України не пов'язує право суду поновити пропущений строк звернення до адміністративного суду з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Таким чином, у кожному випадку, суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та робить висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.
Заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості. Відповідно з цим, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Таким чином, позивачу необхідно надати належні докази на підтвердження дати, коли позивачу стало відомо про порушення його прав, та підтвердження дотримання шестимісячного строку звернення до суду, а в разі пропуску строку подати обґрунтоване клопотання про поновлення строку на звернення до адміністративного суду разом з відповідними доказами.
Відповідно до частини третьої статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною другою статті 132 КАС України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI).
Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 3674-VI судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Частиною першою статті 4 Закону № 3674-VI встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з частиною другою статті 4 Закону № 3674-VI за подання фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру - у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Станом на 01 січня 2021 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 2270,00 грн.
В позовній заяві позивачем заявлено дві вимоги немайнового характеру при цьому одна вимога має похідний характер.
Відтак, позивач за подання даної позовної заяви повинен був сплатити судовий збір у розмірі 908,00 грн.
Позивачем судовий збір за подання до адміністративного суду адміністративного позову в сумі 908,00 грн не сплачений.
Позивачем заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору, яке обґрунтоване скрутним майновим станом позивача.
Розглянувши заявлене клопотання, суд дійшов такого.
Відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Приймаючи рішення про звільнення від оплати судових витрат, суд оцінює наявність обставин, що зумовлюють винесення відповідної ухвали, з урахуванням доказів, що містяться в матеріалах справи та керуючись законом.
Право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням. У випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. рішення у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. theUnitedKingdom) від 28 травня 1985 року, п. 57, cерія А, № 93).
Отже, відповідно до частини першої статті 133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Тобто, в даному випадку доступ до суду обмежений Законом.
Крім того, підвищення Україною ефективності адміністративного процесу, відповідно до вимог положення підпункту «b» пункту 35 Меморандуму про економічну та фінансову політику (між Україною і міжнародним валютним фондом) згідно з узятими зобов'язаннями, забезпечується подвоєння доходів від судового збору, що підтверджується змінами до Закону України «Про судовий збір», які набули чинності від 1 вересня 2015 року.
Зміни до Закону України «Про судовий збір», які призведуть до зменшення надходження державного бюджету від сплати судового збору, будуть наслідком невиконання Україною узятих на себе зобов'язань перед Міжнародним валютним фондом.
Разом з тим, відповідно до вимог частини третьої статті 9 Закону України «Про судовий збір» кошти судового збору спрямовуються на забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади. Судовий збір є джерелом фінансового забезпечення судової системи із цільовим його спрямовуванням виключно на потреби судочинства.
Статтею 13 Конституції України передбачено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.
Суд наголошує на важливості судового збору, як елементу забезпечення незалежності судової влади, що складає основу справедливого і неупередженого правосуддя.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону № 3674-VI передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справ за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Дослідженням позовної заяви судом встановлено, що позивач надав довідку про доходи за 1 квартал 2021 року.
Отже, виходячи з норм пункту 1 частини першої статті 8 Закону № 3674-VI позивач повинен надати довідку з органу Доходів і зборів про доходи позивача за 2020 рік, тобто за попередній рік.
Таким чином, стаття 133 КАС України та стаття 8 Закону України «Про судовий збір» визначає можливість, а не обов'язок відстрочення сплати судових витрат, тому суд вважає, що підстав для відстрочення позивачу сплати судового збору станом на теперішній час немає.
Зазначений недолік позовної заяви може бути усунений шляхом подання довідки з органу Доходів і зборів про доходи позивача за 2020 рік або оригіналу документа про сплату судового збору у розмірі 908,00 грн.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна заява подана без додержання вимог статті 161 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом десяти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.
Позивачу протягом п'яти календарних днів з дня отримання даної ухвали надати суду:
- уточнену позовну заяву, оформлену з дотриманням вимог статей 160, 161 КАС України, та її копію для надіслання відповідачу;
- докази на підтвердження дати, коли позивачу стало відомо про порушення його прав, та підтвердження дотримання шестимісячного строку звернення до суду, а в разі пропуску строку - обґрунтованого клопотання про поновлення строку на звернення до адміністративного суду разом з відповідними доказами;
- довідку з органу Доходів і зборів про доходи позивача за 2020 рік або документу про сплату судового збору в розмірі 908,00 грн, сплаченого за такими реквізитами:
Отримувач коштів - ГУК у Луг.обл./МТГ м.Сєвєр/22030101;
Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37991110;
Банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.);
Код банку отримувача (МФО) - 899998;
Рахунок отримувача - UA288999980313101206084012499;
Код класифікації доходів бюджету - 22030101;
Призначення платежу - *; 101; ____ (реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ____ (ПІБ позивача), Луганський окружний адміністративний суд.
Копію даної ухвали невідкладно надіслати позивачу.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена.
СуддяК.О. Пляшкова