05 липня 2021 року м. Київ справа №320/12054/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Державної податкової служби у Київській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління Державної податкової служби у Київській області з позовом до ФОП ОСОБА_1 , у якому просить суд сягнути з відповідача 3338,40 грн в рахунок погашення податкового боргу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, який перебував на обліку як платник податків, всупереч вимог Податкового кодексу України, порушив строки сплати податкового зобов'язання, у зв'язку з чим, за ним утворилася заборгованість на загальну суму 3338,40 грн.
Ухвалою від 26 листопада 2020 було відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання. Відповідач копію ухвали про відкриття провадження отримав 12 грудня 2020, заяви про визнання позову чи відзив на позовну заяву в строки, передбачені статтею 261 КАС України, до суду не надав.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши позовну заяву, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.
З матеріалів справи судом встановлено, що відповідач - ОСОБА_1 з 20.06.2018 по 08.07.2019 та з 03.08.2020 зареєстрований як фізична особа-підприємець, перебував на обліку в Головному управлінні ДПС у Київській області (Броварське управління, Броварська ДПІ) як платник податків.
Станом на дату подання позовної заяви за відповідачем обліковується заборгованість по єдиному податку з фізичних осіб в розмірі 3338,40 грн, із них: основний платіж - 3338,40 грн.
Податковим органом була направлена на адресу відповідача податкова вимога форми Ф №13944-52 від 21 лютого 2019.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, слід зазначити наступне.
Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до п. п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України), платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з п. 291.3. ст. 291 ПК України. фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Пунктом 293.1. ст. 293 ПК України визначено, що ставки єдиного податку для платників другої групи - у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата).
Згідно з п. 293.2 ст. 293 ПК України, фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними, міськими радами або радами об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць:
1) для першої групи платників єдиного податку - у межах до 10 відсотків розміру прожиткового мінімуму;
2) для другої групи платників єдиного податку - у межах до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.
Відповідно п. 293.7 ст. 293 ПК України, у разі здійснення платниками єдиного податку першої і другої груп господарської діяльності на територіях більш як однієї сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, застосовується максимальний розмір ставки єдиного податку, встановлений цією статтею для відповідної групи таких платників єдиного податку.
Згідно з п. 295.1. ст. 295 ПК України, платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.
Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.
У разі якщо сільська, селищна або міська рада приймає рішення щодо зміни раніше встановлених ставок єдиного податку, єдиний податок сплачується за такими ставками у порядку та строки, визначені пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 цього Кодексу.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач перебував на спрощеній системі оподаткування, був платником податків другої групи, визначено місце провадження господарської діяльності, та самостійно обрана ставка єдиного податку 20% до розміру мінімальної заробітної плати, про що подана відповідна заява від 20.06.2018.
Станом на дату подання позовної заяви за відповідачем обліковується заборгованість по єдиному податку з фізичних осіб в розмірі 3338,4 грн. Податковим органом була направлена на адресу відповідача податкова вимога форми Ф №13944-52 від 21 лютого 2019.
Вищевказана податкова вимога відповідачем не оскаржувалась ні в адміністративному, ні в судовому порядку, а тому сума грошового зобов'язання, зазначена в ній, набула статусу податкового боргу.
Відповідно до п. 175 ч. 1 ст. 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановленому Податковим кодексом України строк, не погашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному даним кодексом.
Згідно з п. 95.2 ст. 95 ПК України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Відповідно до п. 95.1 ст. 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Згідно з п. 59.5 ст. 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
У відповідності до п. 20.1.34 ст. 20 ПК України, контролюючі органам мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Згідно з п. 87.2 ст. 87 ПК України, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Відповідно до п. 87.11 ст. 87 ПК України, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку-фізичної особи.
Враховуючи те, що сума податкового боргу у розмірі 3338,40 грн своєчасно та в повному обсязі відповідачем не була сплачена, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Головного управління Державної податкової служби у Київській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу- задовольнити.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь Державного бюджету України податковий борг з єдиного податку в розмірі 3338 (три тисячі триста тридцять вісім) грн 40 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Басай О.В.