01 липня 2021 року № 320/4030/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Файчак В.О., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання дій протиправними,
До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Києво-Святошинської Державної податкової інспекції Головного управління Державної податкової служби у Київській області, Головного управління ДФС у Київській області, в якому просить визнати противоправними дії Києво-Святошинської Державної податкової інспекції Головного управління Державної податкової служби у Київській області (код ЄРДПОУ 39471029) щодо нарахування пені у розмірі 13022,74 грн. та всі нараховані штрафні санкції за несвоєчасне сплачене податкове зобов'язання за результатами річного декларування доходу, отриманого у вигляді додаткового блага за 2016 рік.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.04.2021 позовну заяву залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам статей 160, 161 КАС України.
На адресу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позову разом з уточненим позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому просить:
- визнати противоправними дії Головного управління ДПС у Київській області (код за ЄДРПОУ 43141377, 03151, м.Київ, вул.Народного ополчення, 5а) щодо нарахування пені у розмірі 13022,74 грн. та всіх нараховані штрафних санкції за несвоєчасне сплачене податкове зобов'язання за результатами річного декларування доходу, отриманого у вигляді додаткового блага за 2016 рік.
Позовні вимоги мотивовані тим, що одночасно з поданням податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік, позивачем 27.07.2017 була подана заява про розстрочення сплати податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, самостійно визначеного у зв'язку із прощенням боргу за кредитом на придбання житла. В заяві позивач просила надати їй дозвіл на розстрочення податкового зобов'язання згідно п.п. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України строком на три роки. Заявник також зазначила, що відповідна сума податкового зобов'язання буде погашатися нею рівними частинами кожного календарного кварталу. За твердженням позивача, подана нею заява від 27.07.2017 була узгоджена в порядку п. 100.2 ст. 100 Податкового кодексу України. Упродовж 2017-2019 р.р. позивач рівними частками до 20 числа місяця, наступного за кожним календарним кварталом, сплачувала суму розстроченого податкового зобов'язання в розмірі 5500 грн. щомісячно в період з 18.10.2017 по 19.07.2019. З цих підстав, позивачем 29.08.2019 було сплачено податок в розмірі 11 230,69 грн. Натомість, як зазначає позивач, жодного рішення, прийнятого за результатом розгляду її заяви про розстрочення сплати податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, вона не отримувала. Більш того, у жовтні 2020 року позивач в телефонному режимі дізналася про нарахування пені у розмірі 13022,74 грн. за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання за результатами річного декларування доходу, отриманого у вигляді додаткового блага за 2016 рік. Зазначені дії відповідача позивач вважає протиправними та такими, що не узгоджуються з нормами чинного законодавства України.
Ухвалою судді від 26 квітня 2021 року відкрито провадження у справі та вирішено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
В порядку підготовки справи до судового розгляду витребувано докази у справі від відповідача: відомості про всі проведені відносно позивача камеральні перевірки за період з липня 2017 року по березень 2021 року та всі рішення та/або повідомлення, згідно яких позивачу було нараховано пеню та штрафні санкції за період з липня 2017 року по березень 2021 року за результатами річного декларування доходу, отриманого у вигляді додаткового блага за 2016 рік; докази надіслання/отримання оскаржуваного рішення на адресу позивача.
Разом з тим, судом запропоновано відповідачу протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву.
Від Головного управління ДПС у Київській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому проситть відмовити у звдоволенні позову, в обґрунтування правової позиції зазначено, що сума пені в загальному розмірі 13022,74 грн. була нарахована автоматично за умовами статті 129 Податкового кодексу України.
Так, за твердженням відповідача 27.07.2017 позивачу згідно декларації про майновий стан та доходи за 2016 рік №75053 від 27.07.2017 було нараховано суму податкового зобов'язання в розмірі 62300,30 грн. та пеню в сумі 13 022,74 грн. а саме:
18.10.2017 зараховано до ІКП грошові кошти в сумі 5500,00 грн. згідно платіжного доручення № ПН 152443 від 18.10.2017 та цього ж дня автоматично нараховано пеню в розмірі 156,34 грн.;
19.01.2018 зараховано до ІКП грошові кошти в сумі 5500,00 грн. згідно платіжного доручення № @2PL087194 від 19.01.2018 та цього ж дня автоматично нараховано пеню в розмірі 349,74 грн.;
19.04.2018 зараховано до ІКП грошові кошти в сумі 5500,00 грн. згідно платіжного доручення № @2PL173098 від 19.04.2018 та цього ж дня автоматично нараховано пеню в розмірі 572,75 грн.;
19.07.2018 зараховано до ІКП грошові кошти в сумі 5500,00 грн. згідно платіжного доручення № @2PL740367 від 19.07.2018 та цього ж дня автоматично нараховано пеню в розмірі 806,39 грн.;
19.10.2018 зараховано до ІКП грошові кошти в сумі 5500,00 грн. згідно платіжного доручення № @2PL480771 від 19.10.2018 та цього ж дня автоматично нараховано пеню в розмірі 1049,81 грн.;
26.12.2018 зараховано до ІКП грошові кошти в сумі 7069,61 грн. та автоматично нараховано пеню в розмірі 1589,60 грн.;
21.01.2019 зараховано до ІКП грошові кошти в сумі 5500,00 грн. згідно платіжного доручення № @2PL044726 від 21.01.2019 та цього ж дня автоматично нараховано пеню в розмірі 1307,19 грн.;
19.04.2019 зараховано до ІКП грошові кошти в сумі 5500,00 грн. згідно платіжного доручення № @2PL866910 від 19.04.2019 та цього ж дня автоматично нараховано пеню в розмірі 1545,88 грн.;
19.07.2019 зараховано до ІКП грошові кошти в сумі 5500,00 грн. згідно платіжного доручення № @2PL678051 від 19.07.2019 та цього ж дня автоматично нараховано пеню в розмірі 1786,22 грн.;
29.08.2019 зараховано до ІКП грошові кошти в сумі 11230,69 грн. згідно платіжного доручення № @2PL219142 від 29.08.2019 та цього ж дня автоматично нараховано пеню в розмірі 3861,81 грн.
При цьому, зважаючи на практику Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладену у постановах від 06.03.2019 у справі № 2а-25767/10/0570 та від 23.04.2019 у справі № 808/8492/13-а, відповідач в своїх доводах зазначає, що оскільки розстрочення сплати податкового боргу є платним, то за розстрочення, визначене статтею 100 Податкового кодексу України, платою є проценти, що дорівнюють розміру пені, розмір якої визначено пунктом 129.4 статті 129 Податкового кодексу України.
Позивач подав відповідь на відзив, в якій спростовуючи доводи відповідача посилається на те, що умови п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України дають право на розстрочення податкового зобов'язання, тобто зміну строку його сплати. У зв'язку із скрутним матеріальним становищем позивачем 27.07.2017 була подана заява про розстрочення задекларованої суми податкового зобов'язання. На думку позивача, платник податків, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов'язання. При цьому, ОСОБА_1 зазначає, що суми розстрочених податкових зобов'язань, зазначені у заяві від 27.07.2017, нею були сплачені своєчасно та у повному обсязі, а відтак вважає, що порушення строку сплати податкового зобов'язання не було.
Ухвалою суду від 01.07.2021 постановлено замінити відповідача у справі - Головне управління ДПС у Київській області (юридична особа, ідентифікаційний код 43141377), на його правонаступника Головне управління ДПС у Київській області (відокремлений підрозділ ДПС України, ідентифікаційний код 44096797; місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5-а).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
3 квітня 2008 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Промінвестбанк» було укладено іпотечний договір №99 про придбання житла.
За умовами вказаного Договору ПАТ «Промінвестбанк» було надано ОСОБА_1 кредит в сумі 100000,00 доларів США. За користування кредитом була встановлена процентна ставка у розмірі 10% річних.
Договором від 16.05.2016 між ОСОБА_1 та ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» було врегульовано кредитні зобов'язання до договору №99 від 03.04.2008.
За умовами п.п. 3,4,5,6 вказаного договору, станом на день укладення договору розмір заборгованості Боржника перед Кредитором за кредитним договором складає: заборгованість по сплаті тіла кредиту - 350 092,00 грн. Керуючись ст. 605 Цивільного кодексу України, Кредитор за своїм власним рішенням та за безумовною згодою Боржника припинив зобов'язання Боржника внаслідок звільнення (прощення боргу) від обов'язків Боржника згідно з Кредитним договором. Сума частини боргу, що підлягає прощенню за кредитним договором становить 350 522,44 грн. Кредитор в день укладення цього Договору надає Боржнику під особистий підпис повідомлення про прощення частин боргу, що є підтвердженням з боку Кредитора відсутності претензії до Боржника, щодо виконання останнім умов Кредитного договору та припинення зобов'язань за кредитним договором відповідно до статті 605 Цивільного кодексу України (в частині суми прощеного боргу). Боржник в день часткового прощення боргу сплачує до каси Банку на рахунок клієнта військовий збір у розмірі 1,5% від суми прощеного боргу, що становить 5250,38 грн.
Одночасно з поданням податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік, позивачем 27.07.2017 була подана заява про розстрочення сплати податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, самостійно визначеного у зв'язку із прощенням боргу за кредитом на придбання житла. В заяві позивач просила надати їй дозвіл на розстрочення податкового зобов'язання згідно п.п. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України строком на три роки. Заявник також зазначила, що відповідна сума податкового зобов'язання буде погашатися нею рівними частинами кожного календарного кварталу. За твердженням позивача, подана нею заява від 27.07.2017 була узгоджена в порядку п. 100.2 ст. 100 Податкового кодексу України. Упродовж 2017-2019 р.р. позивач рівними частками до 20 числа місяця, наступного за кожним календарним кварталом, сплачувала суму розстроченого податкового зобов'язання в розмірі 5500 грн. щомісячно в період з 18.10.2017 по 19.07.2019, лише 26.12.2018 - в розмірі 7069,61, а 29.08.2019 - в розмірі 11 230,69 грн. Таким чином, за період з 18.10.2017 по 29.08.2019 позивачем було сплачено податок у сумі 62300,30 грн. Натомість, як зазначає позивач, жодного рішення, прийнятого за результатом розгляду її заяви про розстрочення сплати податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, вона не отримувала. Більш того, у жовтні 2020 року позивач в телефонному режимі дізналася про нарахування пені у розмірі 13022,74 грн. за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання за результатами річного декларування доходу, отриманого у вигляді додаткового блага за 2016 рік.
Вказане стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з пп. 162.1.1 п.162.1 ст. 162 ПК України платниками податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України (п. 163.1 ст. 163 ПК України).
За змістом п. 164.1 ст. 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Згідно з підпунктами 163.1.1 та 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 ПК України (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплата, надання).
За змістом п. 164.1 ст. 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.
Дослідженням матеріалів справи судом встановлено, що договором від 16.05.2016 між ОСОБА_1 та ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» було врегульовано кредитні зобов'язання до договору №99 від 03.04.2008.
Згідно п.п. 3,4,5,6 вказаного договору, станом на день укладення договору розмір заборгованості Боржника перед Кредитором за кредитним договором складає: заборгованість по сплаті тіла кредиту - 350092,00 грн. Керуючись ст. 605 Цивільного кодексу України, Кредитор за своїм власним рішенням та за безумовною згодою Боржника припинив зобов'язання Боржника внаслідок звільнення (прощення боргу) від обов'язків Боржника згідно з Кредитним договором. Сума частини боргу, що підлягає прощенню за кредитним договором становить 350522,44 грн. Кредитор в день укладення цього Договору надає Боржнику під особистий підпис повідомлення про прощення частин боргу, що є підтвердженням з боку Кредитора відсутності претензії до Боржника, щодо виконання останнім умов Кредитного договору та припинення зобов'язань за кредитним договором відповідно до статті 605 Цивільного кодексу України (в частині суми прощеного боргу). Боржник в день часткового прощення боргу сплачує до каси Банку на рахунок клієнта військовий збір у розмірі 1,5% від суми прощеного боргу, що становить 5250,38 грн.
Згідно п. 164.2.17 ст. 164 Податкового кодексу України Кодекс від 02.12.2010, № 2755-VI (ред. з 02.12.2010 до 01.01.2017)", чинний на момент прощення боргу, дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
З матеріалів справи вбачається, що листом ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» № 24-9-7/530 від 16.05.2016 повідомлено позивача про те, що Правління банку 28.04.2016 прийняло рішення № 117 про прощення боргу за договором про іпотечний кредит №99 від 03.04.2008 в загальній сумі 350522,44 грн. та про необхідність подання до податкового органу податкової декларації про майновий стан та доходи, відобразивши суму доходу у вигляді прощеної основної суми боргу.
Позивачем до контролюючого органу 27.07.2017 подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік та заяву про розстрочення сплати податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, самостійно визначеного у зв'язку із прощенням боргу за кредитом на придбання житла. В заяві позивач просила надати їй дозвіл на розстрочення податкового зобов'язання згідно п.п. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України строком на три роки. Заявник також зазначила, що відповідна сума податкового зобов'язання буде погашатися нею рівними частинами кожного календарного кварталу.
Матеріали справи свідчать, що відповідачем вказану заяву ОСОБА_1 зареєстровано 27.07.2017 однак, не розглянуто, рішення по ній не приймалося.
Разом з цим, як зазначалось вище, позивач відповідно до положень п.п. «д» п.п.164.2.17 п.164.2 ст. 164 ПКУ, позивач рівними частками до 20 числа місяця, наступного за кожним календарним кварталом, сплачувала суму розстроченого податкового зобов'язання в розмірі 5500 грн. щомісячно в період з 18.10.2017 по 19.07.2019, лише 26.12.2018 - в розмірі 7069,61, а 29.08.2019 - в розмірі 11 230,69 грн., що підтверджується копіями квитанцій та платіжних доручень, наданих позивачем до матеріалів справи та не заперечується відповідачем.
Таким чином, позивачем було сплачено податок на доходи фізичних осіб в розмірі 62 300,30 грн. у строк встановлений Податковим кодексом України - протягом трьох років починаючи з року, в якому задекларовано суму такого податкового зобов'язання (п.п.164.2.17 п.164.2 ст. 164).
Натомість, згідно пояснень відповідача, гр. ОСОБА_1 податкові повідомлення - рішення щодо нарахування штрафних санкцій та пені щодо несвоєчасної сплати податкових зобов'язань узгоджених сум податкових зобов'язань відображених у декларації про майновий стан та доходи за 2016 рік № 75053 від 27.07.2017 не виносилися, камеральна перевірка не проводилася. Пеня в загальній сумі 13 022,74 грн., нарахована автоматично, згідно ст. 129 ПК України.
Так, відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України є вичерпним.
Відповідно до абз. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України (у редакції з 01.01.2017) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року.
За кредитом, що отриманий на придбання житла (іпотечний кредит), платник податку має право на сплату суми податкового зобов'язання, нарахованої на суму боргу (кредиту та/або відсотків), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності, протягом трьох років починаючи з року, в якому задекларовано суму такого податкового зобов'язання. Для розстрочення такої суми податкового зобов'язання платник податку разом із декларацією подає до контролюючого органу заяву у довільній формі, що містить фактичні дані про суму прощеного (анульованого) кредитором боргу (кредиту та/або відсотків), підтверджену відповідними документами кредитора, та коротке пояснення обставин, що призвели до виникнення необхідності здійснення розстрочення задекларованої суми податкового зобов'язання.
Суми розстрочених податкових зобов'язань розраховуються платником податку самостійно згідно з документами щодо суми прощеного (анульованого) кредитором боргу (кредиту та/або відсотків) та погашаються рівними частинами кожного календарного кварталу до 20 числа місяця, наступного за кожним календарним кварталом (до 20 квітня, до 20 липня, до 20 жовтня і до 20 грудня) починаючи з кварталу, що настає за тим кварталом, у якому до контролюючого органу подано заяву у довільній формі, що містить фактичні дані про суму прощеного (анульованого) кредитором боргу (кредиту та/або відсотків), підтверджену відповідними документами кредитора, та коротке пояснення обставин, що призвели до виникнення необхідності здійснення розстрочення задекларованої суми податкового зобов'язання.
Законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, прощені (анульовані) кредитором.
Наведене підтверджується і змінами, які в подальшому внесені до законодавства, зокрема Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань» № 321-VIII від 09.04.2015, який набрав чинності 07.05.2015, редакція пп. 165.1.55 п. 165.1 ст. 165 ПК України доповнена абзацом другим, у зв'язку з чим сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
Таким чином, боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу за кредитом та який належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов'язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.
Водночас п. 8 підрозділу 1 розділу ХХ ПК України передбачено, що не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року. Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися, починаючи з 1 січня 2015 року.
З аналізу вищезазначених норм Податкового кодексу України слідує, що прощений кредитний борг є податковим благом особи лише у випадку відсутності в банку будь-якої правової підстави вимагати його стягнення в майбутньому, тобто припинення між сторонами кредитних відносин, взятих на себе взаємними зобов'язаннями. Списання банком заборгованості за кредитом за рахунок страхового резерву правовідносини між банком як кредитором та боржником за кредитним договором не припиняються, оскільки в такому випадку банк залишає за собою право вжити повний комплекс заходів щодо стягнення в подальшому кредитної заборгованості відповідно до вимог чинного законодавства України.
Згідно з приписами підпункту 49.18. 4 пункту 49.18 статті 14 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу;
Згідно з пунктом 176.1 статті 176 ПК України платники податку зобов'язані подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим.
Відповідно до положень п. 179.1 статті 179 ПК України платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд уважає за необхідне зазначити наступне.
Питання нарахування пені врегульовано положеннями статті 129 ПК України.
Відповідно до підпункта 129.1.1 пункта 129.1 статті 129 ПК України у редакції, яка діяла на момент прощення боргу, пеня нараховується: після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу.
Нарахування пені розпочинається при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - після спливу 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом.
У подальшому Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21 грудня 2016 року №1797-VIII, який набрав чинності з 01 січня 2017 року, пункт 129.1 статті 129 викладено у новій редакції, згідно якої нарахування пені розпочинається:
129.1.1 при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження);
129.1.2 при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов'язаних з проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження);
129.1.3 при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного платником податків або податковим агентом, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання.».
Отже, відповідно до підпунктів 129.1.1 - 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 ПК України пеня нараховується: після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу.
Податковим боргом є грошове зобов'язання не сплачене платником податку у строк встановлений Законом.
Ураховуючи те, що позивачем у встановлені законом строки було подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік та відповідно до вимог і порядку визначеному п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України сплачено податок на доходи фізичних осіб у розмірі 62300,30 грн., суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування до позивача будь-яких штрафних (фінансових) санкцій, оскільки сума податку у розмірі 62300,30 грн. не є податковим боргом у розумінні п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України.
Враховуючи вищевказане, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про визнання протиправними дій щодо нарахування пені та нарахування інших штрафних санкцій за несвоєчасне сплачене податкове зобов'язання за результатами річного декларування доходу, отриманого у вигляді додаткового блага за 2016 рік є обґрунтованими, а тому їх слід задовольнити.
При цьому суд зазначає, що у розглянутих Верховним Судом справах №808/8492/13-а,№ 2а-25767/10/0570, на які посилається представник відповідача, були інші, відмінні від досліджуваних, обставини, зокрема, строк погашення саме податкового боргу та визначено рішенням суду, а не на підставі прямої норми Закону.
Відтак, обставини у цій справі, та обставини у справах, на які посилається представник відповідача, не є тотожними, а тому не можуть підтверджувати правомірність його позиції.
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини 1 та 2 статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Під час розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав до суду належних та допустимих доказів на підтвердження викладених ним доводів.
Таким чином, аналізуючи норми чинного законодавства та оцінюючи зібрані у справі докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог даного позову та наявність правових підстав для його задоволення.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн.
Беручи до уваги, що позовні вимоги задоволено у повному обсязі, тягар оплати судових витрат у вигляді судового збору у розмірі 908,00 грн. слід покласти на відповідача.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Київській області щодо нарахування пені у розмірі 13022,74 грн. та всіх нараховані штрафних санкції за несвоєчасне сплачене податкове зобов'язання за результатами річного декларування доходу, отриманого у вигляді додаткового блага за 2016 рік.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 44096797) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Файчак В.О.