20 травня 2021 року Справа № 160/3430/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Юхно І.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників (у письмовому провадженні) в місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відокремленого територіального підрозділу на правах філії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги,-
10.03.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, у якому позивач просить суд:
- визнати протиправною та скасувати вимогу відповідача №Ф-37958-13 від 10.11.2020р. про сплату позивачем боргу (недоїмки) у розмірі 6 075,30 грн.;
- стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, зокрема, витрати на правничу допомогу.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він має право на заняття адвокатською діяльністю. Разом із тим, своє право на зайняття адвокатською діяльністю позивач здійснює в рамках Адвокатського об'єднання «КС Партнерс», яке на постійні основі сплачує за нього, як найманого працівника єдиний соціальний внесок до ГУ ДПС у Дніпропетровській області, що виключає обов'язок по сплаті єдиного внеску позивачем. На думку позивача, оскаржувана вимога є протиправною та підлягає скасуванню, у зв'язку з чим він звернувся до суду з даним позовом та просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/3430/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги. Вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) суддею Юхно І.В. одноособово; розгляд справи по суті розпочати з 21 квітня 2021 року.
15.04.2021 року до суду засобами поштового зв'язку від позивача надійшло клопотання про залучення доказів до матеріалів справи.
16.04.2021 року на електронну адресу суду від відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого останній просить здійснити заміну відповідача з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015) на відокремлений територіальний підрозділ на правах філії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658).
Також в обґрунтування своєї позиції у відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено, що за даними інформаційної системи податкового органу ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ДПС з 23.05.2018 року, як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю (адвокат) та відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" є платником єдиного внеску, який до 01.01.2021 року, не зважаючи на наявність трудових відносин зобов'язаний нарахувати єдиний внесок відповідно до визначеної ст. 7 цього закону бази нарахування. Станом на 01.03.2021 року в ІКП адвоката ОСОБА_1 по коду бюджетної класифікації (71040000) обліковується недоїмка зі сплати єдиного внеску у розмірі 9 375,30 грн. Відповідачем сформовано вимогу від 10.11.2020 року № Ф-37958-13 на суму 6 075,30 грн. на підставі облікових даних з інформаційної системи доходів і зборів та направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою, вказаною в реєстраційних даних платника. Відповідач позов не визнає з підстав, викладених вище та заперечує проти задоволення позову.
Ухвалою суду від 11.05.2021 року задоволено клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області у справі №160/3430/21 про заміну відповідача; замінено відповідача у справі №160/3430/21 Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015) на належного відповідача відокремлений територіальний підрозділ на правах філії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005 м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А, код ЄДРПОУ 44118658).
19.04.2021 року на електронну адресу суду надійшли додаткові пояснення позивача щодо відзиву на позов.
22.04.2021 року до канцелярії суду надано відповідачем відзив на позов.
29.04.2021 року на електронну адресу суду надійшли заперечення від відповідача, в яких просить у задоволенні заяви позивача щодо стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн. відмовити в повному обсязі.
06.05.2021 року засобами поштового зв'язку до суду надійшло заперечення від відповідача
Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є адвокатом, який здійснює незалежну професійну діяльність на підставі свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю серії ДП № 3608 від 25.01.2018 року.
Так, позивач з 23.05.2018 року перебуває на обліку в контролюючих органах як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю.
10.11.2020 року ГУ ДПС у Дніпропетровській області сформовано та направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-37958-13, відповідно до якої станом на 31.10.2020 позивач має заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 6 075,30 грн.
Вимога сформована на підставі статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.
Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач є керівником Адвокатського об'єднання «КС Партнерс» (код ЄДРПОУ 43159211) з 07.08.2019 року.
З платіжних доручень та відомостей про нарахування заробітної плати застрахованим особам (витяг з електронного кабінету) з січня по грудень 2020 року встановлено, що Адвокатське об'єднання «КС Партнерс», як роботодавець позивача, щомісячно сплачує за нього єдиний соціальний внесок у розмірі не меншому за мінімальний страховий внесок відповідно до ч.5 ст.8 Закону України № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464- VІ).
Загальна сума нарахованого та сплаченого Адвокатським об'єднанням «КС Партнерс» ЄСВ за позивача за період з січня 2020 року по 31.10.2020 року становить 26 759,76 грн.
Вважаючи вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає таке.
Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов'язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону № 2464-VI в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Так, відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дає визначення поняттю "працівник" - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.
Згідно із пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону № 5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Статтею 13 Закону № 5076-VI визначено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Адвокатське об'єднання є юридичною особою, створеною шляхом об'єднання двох або більше адвокатів (учасників), і діє на підставі статуту (частина перша статті 15 Закону № 5076-VI).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Пунктом 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску віднесено також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:
для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;
для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом № 2464-VI не врегульовано.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На підставі наведеного можливо зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
Суд приходить до висновку, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI, на якому наполягає ГУ ДПС, щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах в межах цієї діяльності, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного суду від 27.11.2018 по справі №160/3114/19.
Основним місцем роботи, та отримання доходу ОСОБА_1 з 07.08.2019 року є Адвокатське об'єднання «КС Партнерс», яке як роботодавець позивача, щомісячно сплачує за нього єдиний соціальний внесок, а саме загальна сума нарахованого та сплаченого ЄСВ за спірний період 2020 року - 26 759,76 грн.
Отже, роботодавець сплачував за позивача єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах, визначених законодавством, що не заперечується відповідачем. Доказів отримання позивачем у цей період доходів від провадження адвокатської діяльності індивідуально судом не встановлено.
За цих обставин варто зазначити, що наявність у позивача свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є доказом здійснення адвокатської діяльності та отримання від такої діяльності доходу.
Не змінює вищенаведеного і факт перебування особи на обліку в органах фіскальної служби, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі юридичних або самозайнятих, здійснюється органом доходів і зборів незалежно від наявності обов'язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.
Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону № 2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в період, за який винесена оскаржувана вимога (перший, другий, третій квартали 2020 року), нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов'язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.
Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи "Серков проти України" (заява №39766/05), "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права.
Виходячи з заявлених позовних вимог, положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності прийнятого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
При цьому, суд зазначає, що заявлений спір є майновим, отже вирішення спору пов'язане із правом позивача на мирне володіння майном, охоронюваним статтею 1 Протоколу Першого до Конвенції, тому суд враховує й норми статей 6, 13 Конвенції.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з положень ч. 1ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, стягненню на користь позивача з відокремленого територіального підрозділу на правах філії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань підлягає судовий збір у розмірі 908,00 грн.
Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
На підтвердження вимог про стягнення витрат на правову допомогу позивачем надано:
- копію договору з адвокатом Вороцовим В.В. про надання правової допомоги від 01.03.2021 року № 0103/21;
- копію платіжного доручення № Р24А1013299773С2777 від 04.03.2021 року на суму 5000,00 грн., одержувач ОСОБА_2 ;
- копію ордера серія ДП № 28/5/033 від 01.03.2021 року;
- копію свідоцтва адвоката;
- Копію акту № 1 від 14.04.2021 року виконаних робіт за Договором про надання правової допомоги № 0103/21 від 01.03.2021 року.
У запереченнях щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відповідач зазначив, що заявлений позивачем розмір таких витрат не є доведеним та обґрунтованим.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною четвертою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно із частиною шостою статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).
Судом встановлено, що 01.03.2021 між адвокатом Вороноцовим Владиславом Вячеславовичем (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 0997) та ОСОБА_1 укладено Договір про надання правової допомоги № 0103/21.
Відповідно до п.1.1. Договору про надання правової допомоги № 0103/21, адвокат бере на себе зобов'язання надати правову допомогу клієнту щодо представництва його інтересів у Дніпропетровському окружному адміністративному суді з приводу оскарження вимоги № Ф-37958-13 від 10.11.2020 року по сплату боргу, в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а Клієнт зобов'язаний оплатити послуги у порядку та строки обумовлені Сторонами.
Згідно з п.п.3.1. Договору про надання правової допомоги № 0103/21 вартість послуг адвоката за цим договором складає 5 000,00 грн., які сплачуються клієнтом протягом 3-х днів з моменту підписання цього Договору.
Платіжним дорученням № Р24А1013299773С2777 від 04.03.2021 року позивач сплатив ОСОБА_2 5 000,00 грн.
Згідно з актом № 1 від 14.04.2021 року адвокат надав, а клієнт прийняв відповідно до Договору про надання правової допомоги № 0103/21 від 01.03.2021 року наступні роботи:
1) консультація, аналіз спору, аналіз судової практики для визначення судової перспективи спору - 1 500,00 грн., витрачений час - 1,5 години;
2) складання та подання до суду позовної заяви про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (копіювання додатків у відповідній кількості, їх звірення, направлення поштою до суду) - 3 500,00 грн., витрачений час - 3,5, години.
Відповідно до акту № 1 від 14.04.2021 року послуги надані адвокатом в повному обсязі на загальну суму 5 000,00 грн.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Отже, з викладеного випливає, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»:
- договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4);
- інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6);
- представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9).
Згідно з положеннями ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні; представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана ВРУ; надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань.
Судом встановлено, що в акті від 14.04.2021 року адвокатом виділено окремі види наданих послуг:
1) консультація, аналіз спору, аналіз судової практики для визначення судової перспективи спору - 1 500,00 грн., витрачений час - 1,5 години;
2) складання та подання до суду позовної заяви про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (копіювання додатків у відповідній кількості, їх звірення, направлення поштою до суду) - 3 500,00 грн., витрачений час - 3,5, години.
Суд вказує, що копіювання додатків до позовної заяви у відповідній кількості, їх звірення, направлення поштою до суду не можуть бути віднесені до жодного з видів правничої допомоги, які передбачені статтями 1, 19 Закону № 5076-VI. А тому, витрати на здійснення вказаних видів робіт не можуть бути відшкодовані у якості витрат на професійну правничу допомогу (зазначені послуги включенні до вартості послуг у розмірі 3 500,00 грн.).
Крім того, суд вказує, що попереднє консультування щодо порушених прав клієнта не входять до складових надання правничої допомоги, безпосередньо пов'язаною з розглядом справи в суді, а є правничої допомогою, наданою під час досудового врегулювання спору.
А тому вимога про стягнення витрат на правничу допомогу в цій частині не підлягає задоволенню.
За встановлених обставин, суд виходить із того, що предмет спору в цій справі не є складним, оскаржується вимога про сплату боргу (недоїмки), що не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними.
З урахуванням вище викладеного, обґрунтованим і пропорційним до предмета спору, із урахуванням встановлених процесуальних законом критеріїв, розміром витрат на правничу допомогу є сума 2 000,00 грн, яка підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 73-77, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до відокремленого територіального підрозділу на правах філії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А, код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправною та скасування вимоги - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати вимогу №Ф-37958-13 від 10.11.2020р. про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 6 075,30 грн, сформовану Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань відокремленого територіального підрозділу на правах філії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області судові витрати на сплату судового збору у розмірі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім гривень 00 копійок) та витрат на правову допомогу у розмірі 2 000,00 грн. (дві тисячі гривень 00 копійок).
Відповідно до статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з частиною 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
На підставі положень статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.
Суддя І.В. Юхно