31 березня 2021 року Справа № 160/17350/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кадникової Г.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “АТБ-маркет” до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю “АТБ-маркет” (далі - ТОВ “АТБ-маркет”, позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про:
- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДПС (далі Офіс ВПП ДПС, відповідач) №0002210704 від 10.12.2020 на суму 1'053'324грн.40коп.;
- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення Офісу ВПП ДПС №0002220704 від 10.12.2020 на суму 1'020грн.00коп.
В обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню, оскільки прийняті на підставі висновків акту перевірки від 13.11.2020 №149/28-10/07-04-02/PPO/30487219 який вважає безпідставним та протиправним.
Ухвалою суду позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків.
Позивач усунув виявлені недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду від 12.02.2021 позов прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Ухвалою суду від 04.03.2021 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового підправлення, яке міститься в матеріалах справи та своїм правом на подання відзиву не скористався.
В порядку ст.175 КАС України, суд вважає можливим вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Вивчивши матеріали справи, наведені сторонами доводи та подані документи, суд встановив наступне.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ “АТБ-маркет” зареєстроване 19.07.1999, є платником податку на додану вартість.
У період з 04.11.2020 по 13.11.2020 Офісом ВВП ДПС, на підставі ст.20, ст.80 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VI (далі - ПК України) та інших нормативних актів, згідно з наказом від 28.10.2020 №1250, проведена фактична перевірка магазину позивача «Продукти-816», який розташований за аресою: м.Київ, вул.Олександра Мишуги, буд.6., з метою здійснення функцій, визначених законодавством у сфері ліцензування, транспортування і обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
За результатами фактичної перевірки відповідачем складено акт від 13.11.2020 №149/28-10/07-04-02/PPO/30487219 (далі - Акт перевірки).
З акту перевірки вбачається, що у магазині позивача в залишках станом на 04.11.2020 знаходиться пиво на загальну суму 161'707грн. 60коп. та алкогольні напої на загальну суму 364'954грн. 60коп. Відповідачем надано запит про надання первинних документів, що свідчать про надходження вищенаведеного товару. Запит надано 04.11.2020 під особистий підпис керуючої магазином. Проте станом на 13.11.2020 первинна документація не надана, що свідчить про реалізацію необлікованого товару, чим порушено п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Керуючою магазином позивача надано пояснення 13.11.2020, в яких зазначено, що первинні документи на реалізуємий товар в магазині відсутні.
Отже, перевіркою встановлені порушення п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР від 06.07.1995, що призвело до застосування податковим органом штрафних санкцій на суму 1'053'324грн.40коп., згідно Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі і громадського харчування та послуг» та порушення п.85.2 ст.85 ПК України, що призвело до застосування податковим органом штрафних санкцій на суму 1'020грн.00коп., згідно п.121.1 ст.121 ПК України, відповідно до оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
У зв'язку з чим, спір між сторонами виник з підстав правомірності та обґрунтованості прийнятих контролюючим органом податкових повідомлень-рішень №0002210704 від 10.12.2020, №0002220704 від 10.12.2020.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України.
Згідно ст.1 Податкового кодексу України податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до п.п.54.3.3 п.54.3 статті 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо: згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Згідно п.57.3 ст.57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.
Згідно п.85.2 ст.85 ПК України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.
Згідно зі статтею 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Правові ж засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності визначені Законом України від 16.07.1999 №996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; облікова політика - сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності.
Відповідно до приписів частин 1, 2 та 5 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Підприємство самостійно: визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства, обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.
Отже, документами, що є підставою для внесення записів до бухгалтерського обліку є накладні, витратні накладні, товарно-транспортні накладні, тощо.
В свою чергу, законодавством не передбачено, що за місцем знаходження господарської одиниці суб'єкта господарювання повинні зберігатись оригінали первинних документів на придбання товарно-матеріальних цінностей, які є підставою для бухгалтерського обліку, ведення якого відповідно до статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" покладено на уповноважену особу.
Сама по собі відсутність на момент перевірки контролюючим органом первинних документів за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не є підставою для застосування до платника фінансової санкції, передбаченої статтею 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Аналогічні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 28.02.2018 року у справі №810/3247/16, від 07.08.2018 у справі №825/10/17, від 10.04.2020 у справі № 810/2736/17, від 12.05.2020 у справі №803/954/14, від 04.09.2020 у справі №2а-12445/11/2670, від 01.10.2020 у справі № 822/816/16, від 04.11.2020 у справі №400/2733/18.
Позивачем, зокрема, для здійснення облікової політики 21.03.2008 затверджено Положення про головну бухгалтерію, якою встановлено (п. 1.1.), що головна бухгалтерія є структурним підрозділом економічної служби, метою якого є організація та ведення бухгалтерського обліку та складання бухгалтерської звітності на підставі встановлених законодавством України правил та вимог бухгалтерського обліку.
Таким чином, ані керуючий магазином де проводилась перевірка, як керівник структурного підрозділу, ані сам магазин, як структурний підрозділ, не ведуть бухгалтерський облік товарів, які знаходяться в магазині з метою реалізації.
Крім того, з'ясовано, що через великий об'єм запитуваних документів, позивач просив відвідача продовжити строк для надання таких документів, але відповідач відмовив.
Також, згідно тверджень позивача, останній не відмовився надати зазначені документи та зміг підготувати та надати відповідачеві запитувані ним первинні документи вже після завершення перевірки 17.11.2020, згідно копій описів поштових відправлень, наявних у матеріалах справи.
З огляду на вищенаведені положення законодавства, а також враховуючи надання позивачем відповідачу всіх необхідних документів, які свідчили про належне ведення позивачем бухгалтерського обліку, суд приходить до висновку про відсутність порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Крім того, позивач зазначає, що сума податкового повідомлення-рішення №0002210704 від 10.12.2020 є необґрунтованою, через що таке податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам законодавства. Відповідачем зазначене твердження не заперечується.
Згідно до ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.1, ч.4 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно до ст.76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із пунктом 3 частини першої статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на вказане вище, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення №0002210704 від 10.12.2020 та №0002220704 від 10.12.2020, які є предметом оскарження, прийняті відповідачем необґрунтовано, у зв'язку з чим підлягають скасуванню.
Оцінюючи усі докази, які досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку про неправомірність прийняття контролюючим органом оспорюваних податкових повідомлень-рішень, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи викладене, сплачений позивачем судовий збір за подачу позову до суду в сумі 17'901грн.87коп., згідно платіжних доручень №514636 від 17.12.2020 та №514637 від 17.12.2020, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДПС.
Керуючись ст.ст.9, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 257, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “АТБ-маркет” до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДПС №0002210704 від 10.12.2020 на суму 1'053'324грн.40коп.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДПС №0002220704 від 10.12.2020 на суму 1'020грн.00коп.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АТБ-маркет” (49101, м.Дніпро, пр.Олександра Поля, 40 код ЄДРПОУ 30487219) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДПС (04119, м.Київ, вул.Дегтярівська, 11 Г, код ЄДРПОУ 43141471) судовий збір у розмірі 17'901грн.87коп. (сімнадцять тисяч дев'ятсот одна гривня. 87коп.).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Г. В.Кадникова