05 липня 2021 р. Справа № 120/2554/19-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Слободонюка М.В., розглянувши в м. Вінниці в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 , подану в порядку ст. 383 КАС України, про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії суб'єктом владних повноважень на виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року в адміністративній справі № 120/2554/19-а за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1 - ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії
У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України (відповідач 1), ІНФОРМАЦІЯ_1 (відповідач 2), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1 - ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням суду першої інстанції від 01.10.2019 в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Втім, постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01.10.2019 скасовано, а позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Зокрема, визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 15.03.2019 № 32 про відмову у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, у зв'язку із смертю військовослужбовця ОСОБА_3 та зобов'язано Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.01.2019 щодо виплати одноразової грошової допомоги, у зв'язку із смертю військовослужбовця ОСОБА_3 , з урахуванням висновків викладених у мотивувальній частині цієї постанови.
Однак, 04.06.2021 від представника позивача - адвоката Хейніса О.Г. до суду надійшла заява про визнання протиправним рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленого витягом із протоколу № 66 від 22.04.2021 про відмову у призначені одноразової грошової допомоги, у зв'язку із смертю військовослужбовця ОСОБА_3 , яке прийняте на виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по адміністративній справі № 120/2554/19-а.
Подана заява мотивована тим, що мотивувальна частина постанови суду апеляційної інстанції містить висновок про те, що факт призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю ОСОБА_3 матері потерпілого військовослужбовця не може бути підставою для позбавлення позивача - ОСОБА_1 права на отримання такої допомоги. Заявник вважає, що наведений висновок суду відповідачем 1 було проігноровано та безпідставно прийнято повторне рішення щодо відмови позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги з підстав виплати такої допомоги в повному обсязі ОСОБА_2 . За таких обставин позивач вважає прийняте відповідачем 1 рішення, яке оформленого витягом із протоколу № 66 від 22.04.2021, протиправним, а відтак звертається до суду з заявою в порядку, визначеному статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Ухвалою суду від 07.06.2021 заяву позивача прийнято до розгляду та вирішено здійснювати її розгляд в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім іншого, відповідачу 1 встановлено 3-х денний строк з дня отримання копії цієї ухвали для надання суду письмових пояснень по суті поданої заяви, а також зобов'язано в межах даного строку надати суду копію витягу з протоколу № 66 від 22.04.2021 про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 та усі докази, на підставі яких таке рішення було прийняте.
18.06.2021 представником позивача подано до суду клопотання про долучення до матеріалів справи необхідних доказів, а саме копію оскаржуваного витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 22 квітня 2021 року № 66. Вказане клопотання судом задовольняється, позаяк подання такого доказу обумовлювалося необхідністю його попереднього отримання представником позивача у відповідача 1, про що було наголошено у поданій до суду заяві.
Надалі, на виконання вимог ухвали суду від 07.06.2021, представником відповідача 1 подано до суду письмові пояснення від 22.06.2021, в яких останній заперечує щодо задоволення заяви позивача та зауважує, що постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 зобов'язано Міністерство оборони України лише повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.01.2019 щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із смертю військовослужбовця ОСОБА_3 , а не прийняти конкретно визначене рішення щодо призначення такої допомоги. Відповідач 1 наголошує, що згідно пункту 13 постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" відповідач мав обов'язок повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та прийняти одне з таких рішень: або рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю). Тобто, на переконання представника відповідача 1, Міністерство оборони України в повному обсязі виконало дане судове рішення шляхом повторного розгляду заяви позивача та прийняття за наслідками її розгляду мотивованого рішення, як того вимагалося постановою суду апеляційної інстанції. В той же час, незгода позивача із змістом прийнятого у формі протоколу № 66 від 22.04.2021 рішення про відмову у призначені одноразової грошової допомоги не може свідчити про протиправність такого рішення, та, власне, необхідності повторного розгляду питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 . Також відповідач 1 наголошує на тому, що наразі постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 13.05.2021 (ВП №63076317) закінчено виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого листа у справі № 120/2554/19-а у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Тому, на переконання відповідача 1, закінчення виконавчого провадження з наведених вище підстав виключає можливість звернення із заявою в порядку ст. 383 КАС України.
Також, наступною письмовою заявою від 23.06.2021, відповідачем 1 на виконання вимог ухвали суду від 07.06.2021 надано копії усіх документів, на підставі яких останнім було прийнято оскаржуване рішення, оформлене протоколом від 22.04.2021 № 66, а також висловлено прохання щодо поновлення встановленого судом строку для їх подання, позаяк підготовка таких документів, у зв'язку з їх надмірним обсягом, вимагало додаткового часу та необхідність їх попереднього витребовування у Вінницького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, де вони перебувають на зберіганні.
Суд, перевіривши викладені у заяві відповідача 1 наведені вище доводи, вважає їх обґрунтованими, а тому визнає причини пропуску встановленого судом строку для подання витребуваних доказів поважними та на підставі ч. 1 ст. 121 КАС України поновлює такий строк. Відповідно, приймає до розгляду надані докази.
Окрім цього, представником відповідача 1 у окремому клопотанні від 22.06.2021 також зазначено щодо пропуску позивачем десятиденного строку звернення до суду із відповідною заявою в розумінні ч. 4 ст. 383 КАС України. Обґрунтовуючи таке клопотання заявник наголошує на тому, що витяг із протоколу № 66 від 22.04.2021 про відмову у призначені одноразової грошової допомоги, у зв'язку із смертю військовослужбовця, було доведено до відома позивача листом Вінницького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 12.05.2021 № 9/2574. Однак до суду представник ОСОБА_1 звернувся лише 04.06.2021, тобто з пропуском визначеного у ст. 383 КАС України строку.
Надаючи оцінку викладеним у поданому клопотанні доводам відповідача 1 суд вважає їх безпідставними. Так, відповідно до ч. 4 ст. 383 КАС України, заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
Зі змісту поданого представником відповідача 1 клопотання вбачається, що факт пропуску позивачем десятиденного строку звернення із заявою про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії суб'єктом владних повноважень останній пов'язує із фактом направлення листа Вінницьким обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки від 12.05.2021 № 9/2574.
Однак, суд враховує, що представником відповідача 1 до свого клопотання не надано жодних доказів на підтвердження того, що про існування протоколу № 66 від 22.04.2021 про відмову у призначені одноразової грошової допомоги позивач дізналась саме із листа Вінницького обласного ТЦК та СП від 12.05.2021 № 9/2574, як і не надано доказів отримання позивачем відповідного листа.
Натомість, суд звертає увагу, що у поданій представником позивача заяві від 04.06.2021 було зазначено, що про відмову у призначені одноразової грошової допомоги, у зв'язку із смертю військовослужбовця, позивачу стало відомо лише 24.05.2021, після отримання засобами поштового зв'язку постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 13.05.2021. Відтак, на переконання суду, перебіг десятиденного строку звернення до суду в даному випадку необхідно обчислювати саме з цієї дати. Інших відомостей про те, що позивач була обізнана зі змістом оскаржуваного рішення раніше 24.05.2021 матеріали справи не містять.
Згідно із відмітки відділення поштового зв'язку, що міститься на конверті, в якому представником позивача надіслано до суду відповідну заяву, остання здана на пошту з метою направлення до Вінницького окружного адміністративного суду 02.06.2021 (надійшла до суду 04.06.2021), тобто у встановлений ч. 4 ст. 383 КАС України десятиденний строк.
Вище встановлені обставини свідчать про необґрунтованість поданого представником відповідача 1 клопотання від 22.06.2021 щодо пропуску позивачем десятиденного строку звернення до суду, а тому таке клопотання відхиляється судом як безпідставне.
Вивчивши матеріали справи та оцінивши наведені сторонами аргументи, суд при вирішення поданої заяви по суті зважає на наступне.
Так, відповідно до ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Таким чином, рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в тому числі і через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".
У відповідності до ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
З системного аналізу вищезазначених норм права можна зробити висновок, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами ст. 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача.
Отже, застосування судом до суб'єкта владних повноважень приписів ст. 383 КАС України можливе у разі встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами, поданими позивачем.
У постанові Верховного Суду від 18.06.2020 по справі № 820/4556/17, суд зазначив, що за загальним правилом, виконання судового рішення, яким на відповідача покладено обов'язок повторно розглянути заяву та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, забезпечується шляхом подання заяви в порядку ст.ст. 382, 383 КАС України. У такий спосіб суд, який ухвалив рішення, здійснює судовий контроль за його виконанням. При цьому суд не вирішує спору повторно, а лише усуває перешкоди на шляху виконання вже прийнятого раніше рішення. Потреба судового контролю може бути зумовлена, зокрема, невиконанням відповідачем судового рішення, яким його зобов'язано розглянути заяву з урахуванням висновків суду; неприйняттям рішення у належній формі; іншими діями та бездіяльністю, що свідчать про ухилення суб'єкта владних повноважень від виконання судового рішення. При цьому слід зауважити, що, здійснюючи судовий контроль, суд не може змінювати резолютивну частину рішення, яке виконується.
У той же час необхідність звернення до суду з новим позовом про зобов'язання суб'єкта владних повноважень ухвалити конкретне рішення на користь позивача, як виняток, може виникнути, якщо суб'єкт владних повноважень ухвалить рішення за результатами повторного розгляду, яким особі повторно буде відмовлено без врахування висновків суду або з інших підстав, яким суд не надавав оцінки раніше.
Як уже встановлено судом, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 01.10.2019 у справі № 120/2554/19-а в задоволенні позовних вимог позивача відмовлено.
Натомість, постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01.10.2019 скасовано, а позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Зокрема, визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 15.03.2019 № 32 про відмову у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, у зв'язку із смертю військовослужбовця ОСОБА_3 та зобов'язано Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.01.2019 щодо виплати одноразової грошової допомоги, у зв'язку із смертю військовослужбовця ОСОБА_3 , з урахуванням висновків викладених у мотивувальній частині цієї постанови.
На виконання вказаного судового рішення суду апеляційної інстанції, Вінницьким окружним адміністративним судом 16.07.2020 видано виконавчий лист № 120/2554/19-а, на підставі якого постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України від 21.09.2020 ВП № 63076317 відкрито виконавче провадження щодо його виконання в частині зобов'язання Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.01.2019 щодо виплати одноразової грошової допомоги, у зв'язку із смертю військовослужбовця ОСОБА_3 , з урахуванням висновків викладених у мотивувальній частині судового рішення.
Тобто, відповідно до змісту вищевказаного рішення, суд зобов'язав відповідача 1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.01.2019 щодо виплати одноразової грошової допомоги, у зв'язку із смертю військовослужбовця ОСОБА_3 , з урахуванням висновків викладених у мотивувальній частині постанови суду.
Як зазначено у пунктах 12, 13 постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" (далі - Порядок № 975) призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
Розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження всіх зазначених документів приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявника з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.
Отже, обов'язок відповідача 1 згідно судового рішення суду апеляційної інстанції у справі № 120/2554/19-а полягав у:
- повторному розгляді заяви ОСОБА_1 щодо виплати одноразової грошової допомоги, у зв'язку із смертю військовослужбовця ОСОБА_3 , та
- прийняття за наслідками розгляду такої заяви одного з рішень, визначених в пункті 13 Порядку № 975.
Судом встановлено, що на виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 120/2554/19-а, 22 квітня 2021 року на засіданні комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 та подані документи і прийнято рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 (витяг з протоколу від 22.04.2021 № 66).
Приймаючи таке рішення, відповідачем 1 враховано, що:
- рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 04.09.2018 у справі № 127/7096/18 встановлено факт спільного проживання громадянки ОСОБА_1 з громадянином ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу;
- рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 12.06.2018 № 59 одноразова грошова допомога призначена і виплачена матері померлого сержанта ОСОБА_3 в розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 1 січня 2017 року в сумі 800000 (вісімсот тисяч) гривень та виплачена в повному обсязі в червні 2018 року;
- рішення суду набрало законної сили після призначення та виплати одноразової грошової допомоги матері померлого ОСОБА_3 , що унеможливлює повторну виплату коштів ОСОБА_1 , оскільки в цьому випадку згідно положень пункту 14 Порядку № 975 має здійснюватись розподіл відповідної суми допомоги за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.
В той же час, на думку представника позивача, відповідач 1 не врахував висновки, зроблені в мотивувальній частині постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 де, зокрема, визначено, що факт виплати одноразової грошової допомоги, у зв'язку із смертю військовослужбовця ОСОБА_3 матері померлого військовослужбовця не може слугувати підставою для позбавлення позивача - ОСОБА_1 права на отримання такої допомоги. Тобто, представник позивача погоджується із тим, що на виконання судового рішення відповідачем 1 повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 та подані документи, однак спірним є результат розгляду такої заяви, який позивача не влаштовує, оскільки вона вважає, що належним виконанням судового рішення в даній справі є саме позитивний розгляд її заяви та призначення їй одноразової грошової допомоги.
Втім, з таким твердженням позивача суд погодитись не може, оскільки ні резолютивна ні мотивувальна частини постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 не містять вказівки на те, що Міністерство оборони України зобов'язано прийняти рішення про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю військовослужбовця ОСОБА_3 .
Так, дійсно, суд апеляційної інстанції у своїй постанові від 29.01.2020 зробив висновок про те, що виплата одноразової грошової допомоги матері померлого військовослужбовця не може бути підставою для позбавлення позивача права на отримання такої допомоги. Однак, в цьому випадку у оскаржуваному рішенні (витяг з протоколу № 66 від 22.04.2021) відповідач 1 не заперечує права ОСОБА_1 на отримання такої допомоги, однак зважає на те, що реалізувати таке право можливо не у спосіб призначення їй такої допомоги, а шляхом розподілу виплаченої суми одноразової грошової допомоги.
Як зазначено у пункті 14 Порядку № 975, одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом перерахування коштів уповноваженим органом на рахунок в установі банку, зазначений одержувачем виплати. Якщо після призначення одноразової грошової допомоги за її одержанням звертаються інші особи (члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), питання щодо розподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.
При цьому суд зауважує, що норми Порядку № 975 не передбачають можливостей загалом здійснювати виплату особам більшої суми одноразової грошової допомоги, аніж визначену законом. А оскільки така сума уже була виплачена в повному обсязі матері померлого військовослужбовця ОСОБА_3 , тому право позивача та отримання такої допомоги може бути реалізоване лише шляхом розподілу уже виплаченої суми.
За таких обставин суд доходить висновку, що Міністерством оборони України виконана постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 120/2554/19-а у спосіб і в порядку, який передбачений даним судовим рішенням, а саме шляхом розгляду заяви ОСОБА_1 та поданих документів щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із смертю військовослужбовця ОСОБА_3 та прийняття за наслідками їх розгляду відповідного рішення, оформленого протоколом № 66 від 22.04.2021.
Крім того, про факт виконання відповідачем 1 постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 свідчить і винесена державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України постанова від 13.05.2021 про закінчення виконавчого провадження ВП № 63076317 з приводу виконання виконавчого листа № 120/2554/19-а від 16.07.2020 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» (у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом).
Отже, з огляду на вищевикладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для визнання протиправним рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, яке оформлене протоколом № 66 від 22.04.2021 в частині відмови ОСОБА_1 в призначені одноразової грошової допомоги у зв'язку із смертю військовослужбовця ОСОБА_3 .
Як зазначено у частині 6 статті 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Таким чином заява ОСОБА_1 про визнання протиправним рішення відповідача 1, прийнятого на виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по адміністративній справі № 120/2554/19-а підлягає залишенню без задоволення.
Дата постановлення цієї ухвали 05.07.2021 обумовлена перебуванням головуючого судді по справі в період часу з 16.06.2021 по 02.07.2021 у щорічній відпустці.
Керуючись ст.ст. 9, 77, 90, 248, 256, 294, 383 КАС України, суд
Залишити без задоволення заяву ОСОБА_1 про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії суб'єктом владних повноважень - Міністерством оборони України на виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 в адміністративній справі № 120/2554/19-а.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її постановлення.
Суддя Слободонюк Михайло Васильович