Провадження № 11-кп/803/1776/21 Справа № 208/6633/20 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
30 червня 2021 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 27 травня 2021 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, працює постачальником Спа-готель “ДІОДОН”, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини.
Ухвалою Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 27 травня 2021 року, було задоволено клопотання прокурора, та продовжено тримання під вартою ОСОБА_7 до 23 липня 2021 року.
У задоволенні клопотання ОСОБА_7 та його захисника про зміну запобіжного заходу відмовлено.
Рішення суду обґрунтовано тим, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, що спричинив смерть потерпілого та тяжких тілесних ушкоджень щодо іншого потерпілого, не одружений, не має дітей, тобто не має міцних соціальних зв'язків, на даний час по справі не допитані потерпілі, свідки, обвинувачений.
Суд вважав, що виходячи з обставин справи у суду є достатні підстави вважати, що перебуваючи на волі, він може впливати в не передбачений законом спосіб на свідків, потерпілих, переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. У відповідності до ч. 4 ст. 183 КПК України суд вважав за потрібне не визначати розмір застави.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 просив скасувати ухвалу суду першої інстанції, постановити нову ухвалу, якою застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, або будь-якого іншого не пов'язаного з триманням під вартою.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
Вказує, що прокурором під час обґрунтування необхідності продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 не надано жодного допустимого доказу наявності будь-яких ризиків. Так, прокурор в обґрунтування клопотання зазначив, що ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 під час досудового розслідування та продовження строку дії зазначеного запобіжного заходу 30 березня 2021 року під час судового розгляду, хоча і зменшились через плин часу та проведення певних процесуальних дій, проте остаточно не відпали, оскільки судове провадження триває, не допитано свідків обвинувачення.
Вважає, що доводи прокурора про те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, не має стійких соціальних зв'язків, а справа має резонанс у суспільстві, є вигаданими та не підтверджуються жодним допустимим доказом.
Зазначає, що під час судового розгляду було допитано потерпілих, які під час надання пояснень по суті не заявляли та не повідомляли суду про будь-які спроби ОСОБА_7 або його родичів яким-небудь чином впливати на них, або чинити тиск.
Вказує, що на теперішній час відсутня небезпека, що обвинувачений переховуватиметься від суду, так як ОСОБА_7 має постійне місце проживання та реєстрації, з березня 2020 року офіційно співпрацює з ТОВ «Діодон Бердянськ» по договору ЦПХ, як заготівельник продуктів і сировини, має стійкі позитивні соціальні зв'язки, проживає разом з матір'ю, яка за станом здоров'я в теперішній час не працює та знаходиться на утриманні сина - ОСОБА_7 . Крім того, у місті Дніпро проживає батько ОСОБА_7 - ОСОБА_8 , з яким підозрюваний також підтримує систематичні родинні стосунки. ОСОБА_7 страждає на цілий ряд хронічних захворювань, у тому числі тяжких. Має порок серця, потребує постійного лікування та професійного лікарського догляду.
Апелянт вказує, що ОСОБА_7 на теперішній час відшкодував потерпілій ОСОБА_9 грошові кошти у сумі 60000 (шістдесят тисяч) гривень у рахунок часткового відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої потерпілим внаслідок ДТП, яка мала місце 18.08.2020 близько 20.30 години в районі будинку АДРЕСА_2 .
Судом не було враховано особу ОСОБА_7 , який раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, страждає на хронічні захворювання, обвинувачується у вчиненні не умисного злочину, вчиненого з необережності.
Позиції учасників судового розгляду.
Обвинувачений ОСОБА_7 в судове засідання не доставлений.
Захисник ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, просив розглядати справу без його участі.
Прокурор у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.
Згідно ч. 4 ст. 422-1 КПК України, розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Таким чином, з урахуванням того, що учасники процесу належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, та не заявляли клопотання про розгляд апеляційної скарги за їх участю, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга, може бути розглянута у відсутності обвинуваченого, захисника та прокурора.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали провадження, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних обставин.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги.
Згідно вимог ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Апеляційний суд вважає безпідставними доводи апеляційної скарги стосовно того, що суд першої інстанції в порушення принципів рівності та змагальності, керувався ч. 3 ст. 331 КПК України, яка сама суперечить принципам змагальності та рівності, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Таким чином, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 331 КПК України, вирішення питання про доцільність продовження строку запобіжного заходу обвинуваченому, незалежно від наявності клопотань, є обов'язком суду.
Дослідивши зміст оскаржуваної ухвали, апеляційним судом встановлено, що суд, розглядаючи дане питання, прийняв рішення на підставі вимог ст. 331 КПК України, при цьому в ухвалі послався на думки прокурора та сторони захисту, які з'ясовував в судовому засіданні під час вирішення зазначеного питання.
Тобто, судом першої інстанції у відповідності до імперативних вимог ч. 3 ст. 331 КПК України було лише ініційоване питання про доцільність продовження строку запобіжного заходу обвинуваченому, що передбачено діючим КПК України.
Частиною 2 ст. 331 КПК України встановлено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Як вбачається з мотивувальної частини ухвали, суд при постановленні ухвали в повній мірі дотримався та врахував зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону.
Не погоджуючись із доводами апеляційної скарги про те, що ризики, на які вказує суд в оскаржуваному рішенні, не підтверджені, апеляційний суд наголошує на таких обставинах.
У відповідності до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, на даний час існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, що спричинив смерть потерпілого та тяжких тілесних ушкоджень щодо іншого потерпілого, не одружений, дітей не має, що свідчить про відсутність в нього міцних соціальних зв'язків, докази у даному кримінальному провадженні ще не досліджені судом в повному обсязі, тому є достатні підстави вважати, що існують ризики того, що обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, які ще не допитані, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Апеляційний суд відхиляє доводи сторони захисту стосовно наявності у обвинуваченого міцних соціальних зв'язків, а саме того, що він має реєстрацію у АДРЕСА_1 , підтримує із близкими родичами, друзями, стійки позитивні соціальні зв'язки, страждає на хронічні захворювання, в тому числі на порок серця, потребує постійного лікування та догляду лікаря, раніше не судими й, зазначене хоча і знижує вищенаведені ризики, але не настільки, щоб надати можливості для обрання відносно нього більш м'якого запобіжного заходу.
Частиною другою статті 422-1 КПК України передбачено, що суддя-доповідач у разі необхідності перевірки обставин, які підтверджують наявність ризиків, що стали підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зміни іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або для продовження строку тримання під вартою, невідкладно витребує з суду першої інстанції:
- ухвалу про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою;
- клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, подане під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Системний аналіз зазначеної норми закону вказує на те, що під час перевірки ухвал суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлених під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції наділений повноваженнями лише перевірки обставин, які підтверджують наявність ризиків, що стали підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зміни іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або для продовження строку тримання під вартою.
Окрім того, відповідно до ч. 3 ст. 404 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Виходячи з положень п. 24 ч. 1 ст. 3 КПК України судове провадження - це кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами, тобто рішення суду першої інстанції, ухвалене до ухвалення судових рішень, передбачених ч. 1 ст. 392 КПК України не входять до вказаного переліку, та не передбачають витребування матеріалів провадження.
Також, зважаючи на те, що приписами ст. 23 КПК України передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо та не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом, апеляційний суд у даному випадку позбавлений можливості досліджувати докази, які б на даному етапі судового розгляду справи по суті дали можливість суду апеляційної інстанції робити висновки щодо наявності, або відсутності підстав щодо продовження обвинуваченому запобіжного заходу.
Такі обставини досліджуються безпосередньо судом першої інстанції під час судового провадження та за результатами перевірки в порядку ст. 89, 94 КПК України доказів, які на момент застосування (в тому числі, продовження дії запобіжного заходу) дають підстави суду прийняти рішення відповідно до положень ст. 331 КПК України.
Тобто, апеляційний суд, по суті, позбавлений можливості надати правову оцінку обґрунтованості пред'явленого особі обвинувачення, оскільки, окрім як дослідивши клопотання сторони обвинувачення та ухвалу суду щодо продовження запобіжного заходу, не має законних на те підстав для дослідження будь-яких доказів, що можуть бути підставою для продовження або застосування запобіжного заходу у судовому засіданні.
Апеляційний суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді чи ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
За обставин, встановлених під час апеляційного розгляду, апеляційний суд вважає, що районний суд об'єктивно врахував обставини справи, дані про особу обвинуваченого та дійшов правильного висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала суду є обґрунтованою та відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства.
Керуючись ст. 176, 177, 178, 182, 183, 194, 196, 197, 370-372, 404, 407, 409, 411, 419, 422-1 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвалу Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 27 травня 2021 року року, про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4