Провадження № 11-кп/803/1851/21 Справа № 932/18968/19 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
01 липня 2021 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого судді-доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали контрольного провадження у кримінальному провадженні №12019040640002371 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 02 червня 2021 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, освіта середньо-спеціальна, не одруженого, працює ФОП “ ОСОБА_9 ”, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,-
Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскарженого рішення.
Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 02 червня 2021 року задоволено клопотання прокурора та продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 до 30 липня 2021 року.
В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що зважаючи на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який не має міцних соціальних зв'язків та позитивної соціальної характеристики, а також наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме обвинувачений може переховуватися від суду чи незаконно впливати на свідків, з метою зміни їх показів, щоб уникнути кримінальної відповідальності, суд прийшов до висновку про продовження строків запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 .
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, та постановити нову ухвалу, якою змінити обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час або на інший більш м'який запобіжний захід.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що ухвала суду є незаконною, необґрунтованою та невмотивованою. Так, прокурором були порушені строки та порядок звернення до суду з клопотанням про продовження застосування запобіжного заходу, а саме клопотання було вручено обвинуваченому та захиснику 01.06.2021 року безпосередньо у судовому засіданні.
Крім того, захисник зазначає, що ризики переховування від суду та незаконного впливу на свідків є недоведеними, а сама лише тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 не може вказувати на необхідність його подальшого тримання під вартою.
Захисник зазначає, що обвинувачений має міцні соціальні зв'язки, постійне місце проживання та роботи, а також позитивну характеристику.
Крім того, обвинувачений ОСОБА_7 тримається під вартою поза розумних строків у цьому кримінальному провадженні, а саме більше 19 календарних місяців.
Позиції учасників судового провадження.
Обвинувачений та його захисник підтримали апеляційну скаргу і з підстав, зазначених у ній просили її задовольнити.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника обвинуваченого.
Мотиви апеляційного суду.
Заслухавши суддю-доповідача, думки сторін кримінального провадження, перевіривши надані матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Рішенням Конституційного суду України від 13.06.2019 року №4-р/2019 визнано таким, що є неконституційним положення ч. 2 ст. 392 КПК України щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, яка постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду, суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду цього питання, суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно з вимогами ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
В силу вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
В провадженні Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська перебуває кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019040640002371 за обвинуваченням ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 115 КК України.
Відповідно до матеріалів провадження, до обвинуваченого ОСОБА_7 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому продовжувався.
Прокурором в судовому засіданні суду першої інстанції, яке розглядалось 02.06.2021 року було заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 з тих підстав, що обставини, які були підставою для обрання запобіжного заходу, не змінилися, а застосування до обвинуваченого жодного із більш м'яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , дотримався вищезазначених вимог кримінального процесуального закону.
При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку застосування запобіжного заходу та обґрунтовано дійшов висновку про існування тих, що можуть перешкодити завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання особи під вартою. Також, судом встановлено, що процесуальні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшилися й виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
Разом з цим, суд першої інстанції, відповідно до ст. 178 КПК України, врахував тяжкість кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, який інкримінується обвинуваченому ОСОБА_7 , який відноситься до особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п'ятнадцяти років, та відповідно наявність передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків, а саме те, що обвинувачений може переховуватися від суду чи незаконно впливати на свідків, з метою зміни їх показів, щоб уникнути кримінальної відповідальності, й дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність продовження обвинуваченому строку тримання під вартою й відсутність процесуальної необхідності застосування менш суворого виду запобіжного заходу.
Цей висновок узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, який неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
На думку апеляційного суду, суд першої інстанції ретельно перевірив доводи прокурора про доцільність продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 та належно з'ясував всі обставини, які мають значення для вирішення цих питань.
Оцінюючи вищевказані обставини, апеляційний суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема про те, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Матеріали провадження не містять переконливих відомостей про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою та стороною захисту в судовому засіданні апеляційного суду не доведені.
Отже, доводи апеляційної скарги захисника щодо відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, є необґрунтованими, оскільки зазначені ризики встановлені, про що йдеться в ухвалі та підтверджуються наданими судом першої інстанції матеріалами, відповідно до яких, заявлені ризики об'єктивно існують і для їх запобігання необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
З огляду на викладене, колегія суддів, не вбачає підстав для застосування до ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу.
Що стосується твердження сторони захисту про те, що клопотання про продовження строків тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 подано до суду пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, то колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 1 статті 199 КПК України встановлено строк подачі прокурором, слідчим за погодженням з прокурором клопотання про продовження строку тримання під вартою - не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Встановлений зазначеним кримінальним процесуальним законом строк регулює правовідносини під час досудового розслідування між слідчим суддею і прокурором, слідчим щодо подачі клопотання про продовження строку тримання під вартою, які гарантують здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. Однак, встановлений ч. 1 ст. 199 КПК України процесуальний строк, відповідно до загальноприйнятого в теорії права поділу строків за юридичними наслідками не є правоприпиняючим.
Крім того, посилання захисника на те, що прокурором були порушені вимоги ч. 2 ст. 184 КПК України в частині надання клопотання обвинуваченим не пізніше ніж за три години до початку розгляду такого клопотання, апеляційний суд зазначає наступне.
Положеннями ч. 2 ст. 184 КПК України визначено, що копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.
Таким чином, апеляційний суд зазначає, що прокурор, звертаючись до суду з письмовим клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою мав надати копію такого клопотання за три години до початку його розгляду по суті.
Однак, єдиною підставою для відмови у продовженні строку тримання під вартою, передбачено ч. 5 ст. 199 КПК України, є не доведення прокурором, слідчим, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
За таких обставин, недотримання прокурором строків подання до суду та надання обвинуваченому клопотання про продовження запобіжного заходу не є підставою для відмови у задоволенні клопотання про продовження строків тримання під вартою, а тому доводи апеляційної скарги сторони захисту з цих підстав, колегія суддів вважає безпідставними.
При цьому, обвинувачений ОСОБА_7 з моменту проголошення ухвали суду про продовження йому строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою мав можливість ознайомитись як з клопотанням прокурора так і безпосередньо з ухвалою суду та навести мотиви своєї незгоди з судовим рішенням у апеляційній скарзі для чого він мав достатньо часу.
Посилання захисника обвинуваченого на те, що обвинувачений має міцні соціальні зв'язки, постійне місце проживання та роботи, а також позитивну характеристику, не заслуговують на увагу, оскільки не є безумовними підставами для відмови в продовженні дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Окрім того, апеляційний суд зауважує, що наведені обставини в цьому випадку не можуть бути беззаперечними стримуючими факторами подальшої належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Щодо стосується тривалого часу розгляду справи, то колегія суддів, хоча і констатує тривалість судового розгляду, проте враховує критерії для визначення розумності строків кримінального провадження, передбачені ч. 3 ст. 28 КПК України, зокрема, складність даного кримінального провадження, соціальний інтерес до злочинів, об'єм матеріалів, які досліджуються судом, а також поведінку учасників кримінального провадження.
За таких об'єктивних обставин, колегія суддів не вбачає істотного порушення загальних засад кримінального провадження - розумність строків, передбаченого п. 21 ч. 1 ст. 7 КПК України та сам факт тривалості судового розгляду у даному випадку не свідчить, що ця обставина перешкодила чи могла перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване оскаржуване судове рішення.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є вмотивованим і обґрунтованим, та ухвалене у відповідності до вимог кримінального процесуального закону й на підставі об'єктивно з'ясованих обставин провадження, які підтверджені достатніми доказами, дослідженими й оціненими судом, та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Будь-яких порушень КПК України при постановленні оскаржуваної ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому, за наслідками апеляційного розгляду, колегія суддів вважає необхідним ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника обвинуваченого - залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 02 червня 2021 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4