Ухвала
Іменем України
05 липня 2021 року
м. Київ
Справа № 454/3440/19
Провадження № 51 - 3252 ск 21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 01 червня 2020 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 20 травня 2021 року щодо
ОСОБА_4 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця м. Соснівка, Львівська область, раніше судимого,
за його обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 187 ч. 3 КК України.
Зміст судових рішень та встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Червоноградського міського суду Львівської області від 01 червня 2020 року ОСОБА_4 засуджено за ст. 187 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років із конфіскацією Ѕ частини майна, зарахувавши у цей строк його досудове тримання під вартою з 30.09.2019 року.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 рахується з 30.09.2019 року.
Ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 01 червня 2020 року внесено виправлення у резолютивну частину вироку та доповнено третім абзацом зі слів «Обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід тримання під вартою - залишити без змін до набрання вироку законної сили».
Стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати у кримінальному провадженні за залучення експерта на загальну суму 29 855 грн. 17 коп. (двадцять дев'ять тисяч вісімсот п'ятдесят п'ять грн. 17 коп.).
Прийнято рішення щодо речових доказів.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_6 , судові рішення щодо якого у касаційній скарзі захисника не оскаржено, касаційні скарги від якого та щодо якого не надходили.
Вироком суду ОСОБА_4 визнано винуватим та засуджено за вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин.
29 вересня 2019 року приблизно о 20:40 год. ОСОБА_4 та ОСОБА_6 за попередньою змовою між собою, групою осіб проникли в адміністративну будівлю ТзОВ «ІСТ-ВЕСТ-САД», що на вул. Центральній, 1А у с. Корчів, Сокальського району, Львівської області, вчинили напад на ОСОБА_7 з метою заволодіння чужим майном, поєднаним з насильством, небезпечним для здоров'я потерпілого, заподіяли останньому середньої тяжкості тілесне ушкодження та легке тілесне ушкодження з короткочасним розладом здоров'я і заволоділи майном: грошовими коштами в сумі: 214 460 гривень; 2 627 польських злотих, 60 польських грош (що згідно з відомостями Національного банку України станом на 30.09.2019 становило 15 774 гривень 80 копійок); 5 євроцентів (що згідно з відомостями Національного банку України станом на 30.09.2019 становило 1 гривню 32 копійки); мобільним телефоном марки «Мі Redmi NOTE 4», вартістю 2 500 гривень, мобільним телефоном марки «Мі Redmi NOTE 4 White», вартістю 2 700 гривень.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 20 травня 2021 року апеляційні скарги засудженого ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 залишені без задоволення, а вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 01 червня 2020 року щодо ОСОБА_4 - без зміни.
Вимоги касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 , не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації його дій, посилаючись на невідповідність призначеного йому покарання тяжкості вчиненого ним злочину та його особі внаслідок суворості, просить скасувати вирок суду першої інстанції та призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України. В обґрунтування своїх вимог захисник указує на те, що суди першої та апеляційної інстанцій при призначенні ОСОБА_4 покарання не врахували встановлені судом обставини, які можуть бути також враховані як пом'якшуючі, а саме те, що він сприяв слідству у з'ясуванні обставин кримінального провадження, щиро розкаявся у скоєному, має постійне місце проживання, на обліку у відділі наркології та психіатричному обліку не перебував, визнав вину у скоєному повністю, за місцем проживання характеризується позитивно, тривалий час працював на шахті на підземних роботах, раніше не притягувався ні до кримінальної, ні до адміністративної відповідальності, ІНФОРМАЦІЯ_2 померла дружина ОСОБА_4 , на його утриманні залишилось двоє неповнолітніх дітей, він є їх єдиним годувальником. На переконання захисника, всі вищенаведені обставини вказують на те, що ОСОБА_4 не є суспільно-небезпечною особою і є підстави для призначення йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України.
Мотиви Суду
Розглянувши доводи касаційної скарги, дослідивши долучені до касаційної скарги копії судових рішень, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 428 ч. 2 п. 2 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання. При цьому, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб'єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК України), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК України тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб'єкта.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
З доданих до касаційної скарги копій судових рішень вбачається, що суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_4 врахував характер і ступінь суспільної небезпечності скоєного злочину, його тяжкість, який відповідно до ст. 12 КК України класифікується як особливо тяжкий злочин, особу обвинуваченого, який є людиною середнього віку, не одружений, на обліку у лікаря психіатра чи нарколога не знаходиться, раніше не судимий, є батьком малолітніх дітей, відсутність скарг на погану поведінку і порушення громадського порядку стосовно ОСОБА_4 , те, що він не працює, а також конкретні обставини вчиненого злочину. При цьому суд першої інстанції врахував обставини, що пом'якшують покарання, а саме щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, а також відсутність обставин, що обтяжують його покарання, та його сімейний стан і наявність дітей.
Врахувавши, всі зазначені обставини в їх сукупності, суд першої інстанції зробив висновок про неможливість виправлення засудженого ОСОБА_4 без його ізоляції від суспільства, призначивши йому покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах санкції частини 3 статті 187 КК України, і таке своє рішення належним чином мотивував.
Підстав для застосування вимог ст. 69 КК України КК України суд не встановив.
Вирок суду першої інстанції відповідає вимогам ст.ст. 370, 374 КПК України.
При розгляді апеляційних скарг засудженого ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 суд апеляційної інстанції їх доводи щодопризначення покарання із застосуванням ст. 69 КК України, які аналогічні доводам касаційної скарги, перевірив і своє рішення належним чином мотивував, вказавши, що обставини, на які є посилання в апеляційній скарзі, були враховані судом першої інстанції при призначенні ОСОБА_4 покарання і підстав для застосування ст.ст. 69, 75 КК України не знайшов.
Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст.ст. 370, 419 КПК України.
Безпідставними є доводи касаційної скарги про те, що судами не враховано обставини, які можуть бути пом'якшуючими, оскільки судами взяті до уваги всі ті обставини, на які захисник посилається.
Отже, покарання засудженому ОСОБА_4 призначено судом першої інстанції відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів, та відповідає вимогам ст. 65 КК України.
Враховуючи зазначене, з касаційної скарги, наданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для її задоволення, зміни вироку та ухвали щодо ОСОБА_4 і застосування ст.69 КК України при призначенні йому покарання немає, в зв'язку з чим у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити відповідно до вимог ст. 428 ч. 2 п. 2 КПК України.
Керуючись ст. 428 ч. 2 п. 2 КПК України, Суд
постановив:
Відмовити захиснику засудженого ОСОБА_4 - адвокату ОСОБА_5 у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 01 червня 2020 року та ухвалу Львівського апеляційного суду щодо ОСОБА_4 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3