Ухвала
іменем України
05 липня 2021 року
м. Київ
справа № 336/3667/18
провадження № 51-3047 ск 21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу ПП «ВКФ «ЕЛІТ-ДІЗАЙН» в особі директора ОСОБА_4 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 19 березня 2021 року про повернення апеляційної скарги,
встановив:
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14 грудня 2020 року кримінальне провадження стосовно ОСОБА_5 закрито та звільнено його від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України (далі - КК) у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до відповідальності.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 19 березня 2021 року апеляційну скаргу ПП «ВКФ «ЕЛІТ-ДІЗАЙН» в особі директора ОСОБА_4 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14 грудня 2020 року щодо ОСОБА_5 , керуючись приписами п. 2 ч. 3 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), повернуто апелянту разом з доданими до неї документами.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням директор ОСОБА_4 звернувся з касаційною скаргою, в якій ставить питання про скасування ухвали Запорізького апеляційного суду від 19 березня 2021 року через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону і призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції.
Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, долучену до неї копію судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити виходячи з наступного.
Відповідно до положень п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги та наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Право особи на апеляційне оскарження спрямовано насамперед на реалізацію гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод права на справедливий суд. Забезпечення такого права є однією з важливих гарантій ухвалення правосудного рішення у кримінальному провадженні.
При цьому, у своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, не є абсолютним, воно може бути піддано допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. При цьому право доступу до суду не може бути обмеженим таким чином чи такою мірою, що саму суть права буде зведено нанівець.
Разом з тим, ст. 393 КПК визначено вичерпний перелік осіб, які мають право подати апеляційну скаргу, до яких, серед іншого, відносяться підозрюваний, обвинувачений, його законний представник чи захисник, а також інші особи у випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 3 березня 2016 року у справі № 5-347кс15, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи касаційному порядку, яке має бути реалізовано, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження. При цьому відсутність «інших осіб» у вичерпному переліку суб'єктів оскарження, передбаченому ст. 394 КПК, за умови, що судове рішення стосується їх прав, свобод та інтересів, не є перешкодою в доступі до правосуддя та звернення до суду вищої інстанції, що передбачено ч. 2 ст. 24 КПК.
Статтею 24 КПК визначено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому процесі.
Отже, при вирішенні питання про наявність підстав для оскарження рішення суду до суду вищого рівня певною особою незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді, ключовим є з'ясування, чи насправді це рішення стосується інтересів особи тією мірою, що надає їй згідно з ч. 2 ст. 24 КПК право оскаржити його до вищих судових інстанцій.
Як вбачається з матеріалів провадження за скаргою, ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14 грудня 2020 року кримінальне провадження стосовно ОСОБА_5 закрито та звільнено його від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до відповідальності.
Суть обвинувачення полягала в тому, що ОСОБА_5 , зловживаючи своїм службовим становищем, діючи умисно всупереч інтересам служби, в інтересах іншої юридичної особи - ПП ВКФ «Еліт-Дизайн», вніс до офіційного документу - акту приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2015 року до Договору на виконання робіт з поточного ремонту покрівлі корпусу №2 в осях Д-Б, 43-25 завідомо неправдиві відомості шляхом внесення власного підпису про нібито повне виконання підрядною організацією робіт, зазначених у цьому акті. На підставі наданого ОСОБА_5 акту на розрахунковий рахунок ПП ВКФ «Еліт-Дізайн» безпідставно здійснено перерахування грошових коштів.
Ухвала суду першої інстанції постановлена щодо ОСОБА_5 і в ній відсутні дані про вчинення іншими особами будь-яких кримінальних правопорушень, що б давало підстави вважати, що судове рішення стосується їхніх прав, свобод чи інтересів.
Із оскаржуваного судового рішення видно, що суддя апеляційного суду, перевіривши апеляційну скаргу, зокрема, директора ОСОБА_4 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14 грудня 2020 року, встановив, що її подано всупереч положень п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК, оскільки відповідно до матеріалів кримінального провадження, ухвала місцевого суду не стосується прав, свобод та інтересів ПП «ВКФ «ЕЛІТ-ДІЗАЙН», яке не є учасником даного кримінального провадження і судом не вирішувались питання щодо прав та інтересів вказаного товариства, а його працівники були допитані як свідки під час досудового розслідування. Більш того, судом апеляційної інстанції зазначено, що ухвалою суду першої інстанції не встановлювалася винуватість чи невинуватість будь-якої особи, в ухвалі відсутнє формулювання обвинувачення, яке було б визнане судом доведеним. Крім того, зі змісту обвинувального акту, на який міститься посилання в ухвалі, не вбачається, що ОСОБА_5 діяв за попередньою змовою з будь-якими особами, в т.ч. з працівниками ПП ВКФ «Еліт-Дізайн», а посилання в обвинувальному акті на вказане товариство є лише елементом конкретизації висунутого обвинувачення.
З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого переконання про необхідність повернення апеляційної скарги. Такий висновок узгоджується із зазначеними вище вимогами кримінального процесуального закону, тому посилання скаржника на те, що він може оскаржити ухвалу суду першої інстанції щодо ОСОБА_5 , оскільки дане рішення стосується інтересів ПП «ВКФ «ЕЛІТ-ДІЗАЙН», є безпідставними.
Ухвала суду першої інстанції стосується виключно прав, свобод та інтересів ОСОБА_5 , якого було звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК у зв'язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження щодо нього закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК.
Дослідження та оцінки правомірності дій інших осіб, зокрема щодо ПП «ВКФ «ЕЛІТ-ДІЗАЙН», суд не здійснював, а отже, не вирішував наперед питання про його права, свободи чи інтереси, і не встановлював преюдиційних фактів щодо даного товариства.
Згадка в судовому рішенні про ПП «ВКФ «ЕЛІТ-ДІЗАЙН» при викладенні фактичних обставин у цьому провадженні сама по собі не дає підстав вважати, що ним вирішено питання про права та свободи цього товариства.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК апеляційна скарга повертається, якщо її подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу.
За таких обставин, повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції діяв відповідно до вимог кримінального процесуального закону, суд касаційної інстанції погоджується із висновком про те, що директор ОСОБА_4 не навів достатніх і переконливих доводів того, що вказане судове рішення стосовно ОСОБА_5 стосується інтересів ПП «ВКФ «ЕЛІТ-ДІЗАЙН», а тому не має права на оскарження ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14 грудня 2020 року.
Ухвала апеляційного суду є законною, обґрунтованою і вмотивованою.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування судового рішення, не встановлено.
З огляду на викладене, а також зважаючи на те, що обґрунтування касаційної скарги директора ОСОБА_4 не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами кримінального провадження, а із касаційної скарги та наданої до неї копії судового рішення вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ПП «ВКФ «ЕЛІТ-ДІЗАЙН» в особі директора ОСОБА_4 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 19 березня 2021 року про повернення апеляційної скарги.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3