Ухвала
06 липня 2021 року
місто Київ
справа № 641/7440/20
провадження № 61-10134ск2
Верховний Суд у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. вивчив касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 19 травня 2021 року у справі за скаргою ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на постанови державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ'янському та Слобідському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про відкриття виконавчого провадження та арешт коштів боржника,
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду засобами поштового зв'язку 19 червня 2021 року, ОСОБА_1 просить скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 19 травня 2021 року, ухвалити рішення, яким скасувати постанови від 21 липня 2020 року про відкриття виконавчого провадження № 62610204 та про арешт коштів боржника у цьому ж провадженні.
Касаційну скаргу подано без додержання вимог процесуального закону, чинного на момент звернення зі скаргою.
Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
І. Заявником у порушення пункту 4 частини другої статті 392 ЦПК України не сформульовано належним чином процесуальну вимогу касаційної скарги, що має відповідати статті 409 ЦПК України щодо повноваження касаційного суду.
Згідно зі статтею 409 ЦПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право:
- залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;
- скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду;
- скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд;
- скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині;
- скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині;
- у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині;
- у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1-6 частини першої цієї статті.
У прохальній частині касаційної скарги заявник просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення, яким скасувати постанови від 21 липня 2020 року про відкриття виконавчого провадження № 62610204 та про арешт коштів боржника у цьому ж провадженні, проте суд апеляційної інстанції не ухвалював нового рішення, залишив без змін рішення суду першої інстанції. Зміст та процесуальна вимога касаційної скарги не містять доводів щодо оцінки рішення суду першої інстанції в частині, яка залишена без змін судом апеляційної інстанції.
Заявнику необхідно подати виправлену редакцію касаційної скарги, в якій уточнити процесуальну вимогу касаційної скарги, викласти її відповідно до вимог статей 392, 409 ЦПК України.
ІІ. Всупереч пункту 3 частини другої та пункту 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі не зазначено всіх учасників справи, до касаційної скарги долучено її копії та додані до неї матеріали у кількості одного примірника, втім це не відповідає кількості учасників справи, враховуючи, що учасниками справи є: заявники:ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , суб'єкт оскарження - державний виконавець Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ'янському та Слобідському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).
ІІІ. Пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо розгляду скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця, після її перегляду в апеляційному порядку.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Підставами касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції заявник визначила те, що:
- (1) рішення суду апеляційної інстанції є неправосудним;
- (2) висновки апеляційного суду про те, що державним виконавцем накладено арешт на кошти боржника, окрім тих, на які накладення арешту заборонено законом, не відповідають дійсності, оскільки такий арешт накладено на усю держану соціальну допомогу, отримувану заявником.
Аналіз змісту поданої касаційної скарги дає Верховному Судові підстави для висновку, що наведені заявником доводи є неналежно обґрунтованими, з огляду на таке.
У касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав) (підпункт 1 пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України).
У разі подання касаційної скарги на підставі пунктів 2 і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень) (абзац третій пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України).
Заявник у касаційній скарзі не наводить доводів в чому саме полягає порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, оскільки посилання на неправосудність рішення суду апеляційної інстанції без наведення доводів про порушення цим судом норм права, а також виклад висновків судом апеляційної інстанції, які, на переконання заявника, не відповідають дійсності, не є виконанням вимог положень процесуального права щодо обов'язку заявника навести обґрунтовані підстави касаційного оскарження судового рішення. Непогодження заявника з ухваленими судовими рішеннями не є підставою для касаційного перегляду справи судом касаційної інстанції.
Отже, у виправленій касаційній скарзі заявнику необхідно зазначити обґрунтовані підстави подання касаційної скарги, відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України та абзацу третього пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, визначених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Суд роз'яснює, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві (частина третя статті 185 ЦПК України).
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 19 травня 2021 року у справі за скаргою ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на постанови державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ'янському та Слобідському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про відкриття виконавчого провадження та арешт коштів боржника, залишити без руху.
Надати для усунення зазначених недоліків строк тривалістю в десять дніввід моменту отримання копії цієї ухвали суду.
У разі невиконання у встановлений строк цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя С. О. Погрібний