Ухвала
06 липня2021 року
м. Київ
справа № 127/937/17
провадження № 61-10602ск21
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Гулейкова І. Ю., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 06 березня 2017 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 05 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної акціонерної компанії «Укрресурси» про стягнення середньомісячного розрахунку при звільненні, компенсації втраченої частини коштів та відшкодування моральної шкоди,
ОСОБА_1 24 червня 2021 року звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 06 березня 2017 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 05 травня 2021 року у вищевказаній справі, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження.
Відповідно до частин першої та другої статті 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Оскільки повний текст постанови Вінницького апеляційного суду від 05 травня 2021 року складено 06 травня 2021 року, тому останнім днем касаційного оскарження постанови, з урахуванням вихідних днів, є 07 червня 2021 року.
Разом із касаційною скаргою ОСОБА_1 подав заяву про поновлення строку на касаційне оскарження заочного рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 06 березня 2017 року та постанови Вінницького апеляційного суду від 05 травня 2021 року.
Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 у лютому 2021 року хворів на коронавірусну інфекцію COVID-19. Після чого, протягом березня, квітня, травня 2021 року піклувався про своє здоров'я, у зв'язку з чим не відвідував приміщення суду. У червні 2021 року за результатами огляду лікаря отримав рекомендації дотримуватись запобіжних заходів повторного інфікування COVID-19. За таких обставин заявник пропустив строк подання касаційної скарги.
До заяви ОСОБА_1 додає листок непрацездатності, згідно з яким він перебував на стаціонарному лікуванні у період з 20 лютого по 11 березня 2021 року.
Наведені заявником підстави для поновлення строку на касаційне оскарження не можуть бути визнані поважними, оскільки надані заявником письмові докази не свідчать про перебування його на стаціонарному лікуванні у період з складання повного тексту постанови та до моменту подання касаційної скарги, що заявник потребував у цей період невідкладної медичної допомоги, а так само про існування у нього інших істотних перешкод для реалізації ним своїх процесуальних прав.
Додатково Верховний Суд врахував, що перебування заявника у період з 20 лютого по 11 березня 2021 року на стаціонарному лікуванні не може бути поважною причиною пропуску строку на касаційне оскарження, оскільки зазначена подія передує за часом дату ухвалення постанови апеляційним судом.
Щодо отримання заявником рекомендації дотримуватися карантинних заходів у період пандемії COVID-19, Верховний Суд визнає, що зазначені застереження несуть загальний характер рекомендацій, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211, якою з 12 березня 2020 року запроваджено карантин на всій території України, та Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб».
Таким чином, обставини, якими ОСОБА_1 обґрунтовує поважність причин пропуску процесуального строку, є такими, що не свідчать про наявність дійсних істотних перешкод чи труднощів, підтверджених належними доказами, для звернення з касаційною скаргою у строки, визначені ЦПК України, тому Суд визнає їх неповажними.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Таким чином, заявнику необхідно подати до суду касаційної інстанції заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, в якій навести інші підстави для його поновлення та надати відповідні докази, оскільки безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Крім того, касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду судом та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки заявником не дотримано вимог щодо форми та змісту касаційної скарги.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Пунктами 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У поданій касаційній скарзі підставами касаційного оскарження ОСОБА_1 зазначає неврахування вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 24 лютого 2021 року у цій справі, під час направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Таке обґрунтування касаційної скарги не можна визнати належним, оскільки в даній постанові Верховним Судом встановлено порушення судом апеляційної інстанції норм ЦПК України щодо встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, та викладено вказівки, які необхідно врахувати суду апеляційної інстанції під час нового розгляду справи. Натомість вказана постанова Верховного Суду не містить висновків щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах.
При цьому, Суд зауважує, що врахування/неврахування вказівок Верховного Суду не є підставою касаційного оскарження судових рішень згідно з пунктом 1 частини другої статті 392 ЦПК України.
Таким чином, заявникові необхідно подати уточнену редакцію касаційної скарги, із зазначенням конкретного (конкретних) пункту (пунктів) частини другої статті 389 ЦПК України, на підставі якого (яких) подається касаційна скарга та належним обґрунтуванням (мотивуванням) наявності цієї підстави (підстав).
Крім того, заявником не сформульовано належним чином процесуальну вимогу касаційної скарги, що має відповідати статті 409 ЦПК України щодо повноваження касаційного суду.
Як убачається з прохальної частини касаційної скарги, заявник просить змінити постанову Вінницького апеляційного суду від 05 травня 2021 рокута ухвалити нове рішення, яким фактично просить задовольнити його позов у повному обсязі, разом із цим, заявником не зазначено клопотання щодо заочного рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 06 березня 2017 року.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявникові строку для усунення недоліків.
Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України,
Визнати підстави для поновлення строку на касаційне оскарження постанови Вінницького апеляційного суду від 05 травня 2021 року за заявою ОСОБА_1 неповажними.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 06 березня 2017 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 05 травня 2021 року залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 06 серпня 2021 року, але не більше десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
Якщо заяву про поновлення строку касаційного оскарження не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для його поновлення визнані неповажними, у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
У разі невиконання у встановлений строк інших вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І. Ю. Гулейков