Ухвала
05 липня 2021 року
м. Київ
справа № 362/6592/19
провадження № 61-10522ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 02 жовтня 2020 року у складі судді Кравченко Л. М. та постанову Київського апеляційного суду від 18 травня 2021 року у складі колегії суддів: Семенюк Т. А., Рейнарт І. М., Кирилюк Г. М., у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним і скасування рішення житлової комісії,
Короткий зміст заявлених вимог
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправним і скасування рішення житлової комісії.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що з 25 травня 1993 року він перебував на квартирному обліку. Після переведення на службу до м. Василькова, Київської області рішенням засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 12 листопада 1996 року № 33 він зарахований на квартирний облік без зазначення дати зарахування. За обліковими даними військової частини НОМЕР_1 він перебуває на квартирному обліку з 03 березня 1995 року, у зв'язку з чим він звернувся до відповідача із заявою про зміну дати зарахування його з родиною на квартирний облік із 03 березня 1995 року на 25 травня 1993 року, однак рішенням засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 08 жовтня 2019 року № 14 у зміні дати зарахування його з родиною на квартирний облік відмовлено. Вважав оскаржуване рішення житлової комісії незаконним, оскільки прийняте на підставі наказу Міністра оборони України від 03 лютого 1995 року
№ 20, який втратив чинність 06 жовтня 2006 року.
Посилаючись на наведене, позивач просив визнати протиправним та скасувати рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 08 жовтня 2019 року № 14, затверджене наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 10 жовтня
2019 року № 925 щодо відмови ОСОБА_1 змінити дату зарахування його з родиною на квартирний облік з 03 березня 1995 року на 25 травня 1993 року.
Короткий зміст ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 02 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду
від 18 травня 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправним і скасовано рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 08 жовтня 2019 року № 14, затверджене наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 10 жовтня 2019 № 925 про відмову ОСОБА_1 змінити дату зарахування його з родиною на квартирний облік з 03 березня 1995 року на 25 травня 1993 року, та, вважати датою зарахування ОСОБА_1 з родиною на квартирний облік -
25 травня 1993 року.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У червні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Військової частини НОМЕР_1 , у якій заявник просив скасувати рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 02 жовтня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 травня 2021 року, і ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Предметом спору в даній справі є вимоги про визнання протиправним і скасування рішення житлової комісії.
Зазначена справа не є справою з ціною позову, яка перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270,00х250=567 500,00) та не належить до категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження.
Ураховуючи зазначене, справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.
За змістом пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі
№ 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову у цій справі, та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень відмовити у відкритті касаційного провадження.
Верховний Суд урахував, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. Наведене повністю узгоджується з правовою позицією, сформованою Європейським судом з прав людини у справі «Azyukovska v. Ukraine» (рішення
від 09 жовтня 2018 року «Азюковська проти України»).
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Ураховуючи, що касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, і судом не встановлено передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області
від 02 жовтня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини
НОМЕР_1 про визнання протиправним і скасування рішення житлової комісії, відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді: Г. І. Усик
І. Ю. Гулейков
О. В. Ступак