Ухвала
05 липня 2021 року
м. Київ
справа № 296/3761/19
провадження № 61-10577ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 08 червня 2021 року у складі колегії суддів: Талько О. Б., Шевчук А. М., Коломієць О. С., у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС», третя особа - ОСОБА_2 , про стягнення страхового відшкодування та інфляційних втрат,
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» (далі - ПрАТ «СК «АРКС»), третя особа - ОСОБА_2 , про стягнення страхового відшкодування та інфляційних втрат.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що 19 липня 2013 року на 156 км автодороги Київ-Чоп з вини ОСОБА_2 , яка керувала автомобілем Toyota
RAV 4, державний номерний знак НОМЕР_1 , сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) внаслідок якої загинув його син ОСОБА_3 . На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «АХА Страхування», правонаступником якого є ПрАТ «СК « АРКС», що підтверджується полісом серії АВ 3536776 від 14 вересня 2012 року. Вироком Житомирського районного суду Житомирської області від 16 травня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 28 грудня 2016 року, ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 286 Кримінального кодексу України. Питання щодо виплати страхового відшкодування в судовому порядку не вирішувалося, оскільки відповідач зобов'язаний був здійснити виплату без будь-якого примусу. Відповідно до пункту 9.3 статті 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір страхового відшкодування становив 100 000 грн на одного потерпілого. Пунктом 9.5 даної норми також передбачено нарахування інфляційних втрат на страхове відшкодування відповідно до рівня інфляції та індексу споживчих цін. Після набрання вироком суду законної сили він звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування, яка була залишена без реагування, у зв'язку з чим він змушений був звернутися до суду.
Посилаючись на наведене, позивач просив стягнути з ПрАТ «СК «АРКС» страхове відшкодування у розмірі 100 000,00 грн та інфляційні нарахування у розмірі 79 600,00 грн.
Короткий зміст ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій
Заочним рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 27 липня 2020 року поновлено ОСОБА_1 строк позовної давності на звернення до суду із позовом. Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «СК «АРКС»» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 90 942, 52 грн та інфляційні втрати в розмірі 72 390,98 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 08 червня 2021 року апеляційну скаргу ПрАТ «СК «АРКС» задоволено, заочне рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 27 липня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .
Заяву ПрАТ «СК «АРКС» про поворот виконання рішення задоволено, допущено поворот виконання заочного рішення Корольовського районного суду
м. Житомира від 27 липня 2020 року, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «АРКС» 163 333,50 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_1 , у якій заявник просив скасувати постанову Житомирського апеляційного суду від 08 червня 2021 року та залишити в силі рішення місцевого суду, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Ціна позову у даній справі становить 179 600,00 грн та станом на 01 січня
2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270,00*100=227 000,00).
Ураховуючи наведене, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.
За змістом пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі
№ 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Зазначене апеляційним судом у постанові роз'яснення про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції, не змінює характер та предмет позову у цій справі, та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень відмовити у відкритті касаційного провадження.
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (справа «Зубац проти Хорватії» від 05 квітня 2018 року).
Верховний Суд врахував, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. Наведене повністю узгоджується з правовою позицією, сформованою Європейським судом з прав людини у справі «Azyukovska v. Ukraine» (ухвала
від 09 жовтня 2018 року «Азюковська проти України»).
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Ураховуючи, що касаційну скаргу подано на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, і судом не встановлено передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду
від 08 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС», третя особа - ОСОБА_2 , про стягнення страхового відшкодування та інфляційних втрат, відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді: Г. І. Усик
І. Ю. Гулейков
О. В. Ступак