Постанова
Іменем України
30 червня 2021 року
м. Київ
справа № 462/3689/16-ц
провадження № 61-3533св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - Львівська міська рада,
відповідач - ОСОБА_1 ,
треті особи: Приватне підприємство «Торговий Дім «Галпідшипник», приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Новосад Ольга Петрівна, Приватне підприємство «Виробничо-комерційна фірма «Купол ЛВ», Товариство з обмеженою відповідальністю «Шрифт»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 26 жовтня 2018 року у складі судді Кирилюка А. І. та постанову Львівського апеляційного суду від 15 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Цяцяка Р. П., Ванівського О. М., Шеремети Н. О.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2016 року Львівська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: Приватне підприємство (далі - ПП) «Торговий Дім «Галпідшипник», приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Новосад О. П., ПП «Виробничо-комерційна фірма «Купол ЛВ», Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Шрифт», про визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування майна із чужого незаконного володіння.
Позовна заява мотивована тим, що земельна ділянка площею 0,783 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610136300:05:011:0024, зареєстрована у Державному земельному кадастрі з присвоєнням кадастрового номера на підставі ухвали Франківського районного суду м. Львова від 18 червня 2015 року, якою визнано мирову угоду між сторонами у справі № 465/3750/15-ц за позовом ПП «Виробничо комерційна фірма «Купол ЛВ» до ОСОБА_2 і ТОВ «Шрифт» про стягнення заборгованості за договором позики та поруки.
Відповідно до умов цієї мирової угоди сторони дійшли згоди про припинення зобов'язань ОСОБА_2 та ТОВ «Шрифт» за договорами позики і поруки шляхом передачі ПП «Виробничо-комерційна фірма «Купол ЛВ» відступного у вигляді (з поміж іншого майна) спірної земельної ділянки, яка належала ТОВ «Шрифт» на підставі Державного акту на право власності на землю від 11 жовтня 2000 року. А згідно з листом відділу Держгеокадастру у м. Львові від 11 травня 2016 року, відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, спірна земельна ділянка зареєстрована на підставі ухвали Франківського районного суду м. Львова від 18 червня 2015 року № 465/3750/15-ц, а інформація про реєстрацію державного акта на право власності на цю земельну ділянку від 11 жовтня 2000 року відсутня. При цьому, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 24 травня 2016 року № 59794366 спірна земельна ділянка на праві власності належить відповідачу на підставі договору купівлі-продажу від 26 лютого 2016 року № 755, посвідченого приватним нотаріусом Новосад О. П.
Разом з тим, рішенням Львівського міського виконавчого комітету від 29 серпня 1996 року № 450 «Про надання переможцям 8-го земельного аукціону у м. Львові: ПП «Торговий дім «Галпідшипник», ОСОБА_3 земельних ділянок та дозволу на проектування і будівництво об'єктів промислового та житлового призначення» ПП «Торговий дім «Галпідшипник» було надано земельну ділянку на АДРЕСА_2 площею 5 000 кв. м за рахунок земель міста в довгострокове користування на умовах оренди терміном на 50 років для будівництва промислового підприємства ІV-V класу і на підставі цього рішення з ПП «Торговий дім «Галпідшипник» укладено договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) загальною площею 0,5 га на АДРЕСА_2 для будівництва промислового підприємства ІV-V класу терміном до 29 серпня 2046 року.
Рішень про вилучення з користування ПП «Торговий дім «Галпідшипник» земельної ділянки площею 0,5 га на АДРЕСА_2 та передачі іншим фізичним/юридичним особам у власність чи користування Львівською міською радою не приймалось, однак згідно з листом управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин від 10 червня 2016 року земельна ділянка площею 0,5 га на АДРЕСА_2 входить в межі спірної земельної ділянки.
Вважала, що в результаті укладення вищезгаданої мирової угоди, затвердженої ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 18 червня 2015 року, спірна земельна ділянка незаконно вибула з володіння територіальної громади м. Львова.
Ураховуючи викладене, Львівська міська рада просила суд визнати недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений 26 лютого 2016 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області Новосад О. П., у частині передачі земельної ділянки площею 0,783 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610136300:05:011:0024, та витребувати у ОСОБА_1 з незаконного володіння на користь Львівської міської ради цю земельну ділянку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 26 жовтня 2018 року позов Львівської міської ради задоволено частково.
Витребувано у ОСОБА_1 на користь Львівської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером № 4610136300:05:011:0024, площею 0,783 га, що знаходиться на АДРЕСА_1 .
У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ПП «Виробничо-комерційна фірма «Купол-ЛВ» не набувало право власності на земельну ділянку 0,7830 га на АДРЕСА_1 на підставах, передбачених чинним законодавством. Інформація про реєстрацію державного акта на право власності на землю від 11 жовтня 2000 року № ЛВ052773, який став підставою для постановлення ухвали Франківського районного суду м. Львова від 18 червня 2015 року відсутня, а вказана ухвала суду скасована. Тому, суд дійшов висновку, що були відсутні підстави для реєстрації спірної ділянки у Державному земельному кадастрі та у ПП «Виробничо-комерційна фірма «Купол-ЛВ» не було необхідних прав для укладення правочину, тому наявні правові підстави для витребування спірної земельної ділянки з чужого незаконного володіння.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 15 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Залізничного районного суду м. Львова від 26 жовтня 2018 року - без змін.
Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам у справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд зазначив, що договір про припинення зобов'язання від 06 вересня 2000 року № 01/09/00 не міг бути належною підставою для вибуття спірної земельної ділянки з власності територіальної громади м. Львова, а відтак посилання на цей договір у Державному акті на право власності на землю від 11 жовтня 2000 року ЛВ № 052774, як на підставу видачі такого акту, не відповідає вимогам чинного на той час законодавства, оскільки відсутнє рішення органу місцевого самоврядування про вибуття спірної земельної ділянки з власності територіальної громади міста Львова в особі Львівської міської ради. За наведених обставин суд дійшов правильного висновку про те, що спірна земельна ділянка вибула з володіння власника поза його волею. При цьому, оригіналу вказаного акту судам надано не було.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у березні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Залізничного районного суду м. Львова від 26 жовтня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 15 лютого 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову Львівської міської ради відмовити.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що підставою виникнення права власності на спірну земельну ділянку була мирова угода, затверджена ухвалою Франківського районного суду міста Львова від 18 червня 2015 року, оскільки виникнення права приватної власності на спірну земельну ділянку відбулося у 2000 році, на підставі відповідного акту, а у 2015 році відбувся лише перехід права приватної власності до ПП «Виробничо-комерційна фірма «Купол ЛВ». Суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки відповідним доводам апеляційної скарги.
Вважає, що суди належно не дослідили первинне виникнення права власності на спірну земельну ділянку.
Зазначає, що суди повинні були взяти до уваги державний акт на право власності на землю від 11 жовтня 2000 року, яким підтверджено перехід права власності на земельну ділянку з комунальної власності у приватну.
Вказує, що суди не надали належну оцінку доказам у справі щодо існування та чинності вказаного державного акту.
Зазначає, що суду не було надано достатніх доказів накладання спірної земельної ділянки з земельною ділянкою площею 0,5 га, яка була надана у користування на 50 років ПП «ТД Галпідшипник» у 1996 році.
Витребувавши спірну земельну ділянку з його володіння, тобто задовольнивши віндикаційний позов, суди не встановили обов'язкового елементу для його задоволення, а саме вибуття майна з володіння власника поза його волею.
Також вказує на те, що заявляв, на його думку, обґрунтований відвід судді апеляційного суду Цяцяку Р. П., проте у його задоволенні було безпідставно відмовлено та продовжено розгляд справи у незмінному складі.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У травні 2021 року ПП «Торговий Дім «Галпідшипник» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на те, що її доводи є безпідставними, оскільки суди забезпечили повний та всебічний розгляд справи, ухваливши законні та обґрунтовані судові рішення, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2021 року відкрито провадження у справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
30 квітня 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 04 червня 2021 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 24 травня 2016 року земельна ділянка кадастровий номер 4610136300:05:011:0024, площею 0,783 га за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 755 від 26 лютого 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Новосад О. П. Підставою виникнення права приватної власності ПП «Виробничо-комерційна фірма «Купол ЛВ» на земельну ділянку площею 0,7830 га за адресою: АДРЕСА_1 була мирова угода, затверджена ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 18 червня 2015 року у справі № 465/3750/15-ц за позовом ПП «Виробничо-комерційна фірма «Купол ЛВ» до ОСОБА_2 , ТОВ «Шрифт» про стягнення заборгованості за договором позики та поруки. А на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, серія та номер 47088053 від 06 листопада 2015 року виданого Реєстраційною службою Львівського міського управління юстиції спірна ділянка належала на праві приватної власності ПП «Транспортні інвестиції плюс».
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 18 червня 2015 року у справі №465/3750/15-ц за позовом ПП «Виробничо-комерційна фірма «Купол ЛВ» до ОСОБА_2 , ТОВ «Шрифт» про стягнення заборгованості за договором позики та поруки визнано мирову угоду, відповідно до якої сторони дійшли згоди про припинення зобов'язань відповідачів ОСОБА_2 та ТОВ «Шрифт» за договорами позики і поруки шляхом передачі ПП «Виробничо-комерційна фірма «Купол ЛВ» відступного у вигляді, з-поміж іншого майна, земельної ділянки площею 0,7830 га, на АДРЕСА_1 , яка належала ТОВ «Шрифт» на підставі Державного акту на право власності на землю від 11 жовтня 2000 року № ЛВ052773.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області від 18 жовтня 2016 року вказана ухвала Франківського районного суду м. Львова від 18 червня 2015 року скасована, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції. Після чого ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 26 грудня 2016 року, справу № 465/3750/15-ц за позовом ПП «Виробничо-комерційна фірма «Купол ЛВ» до ОСОБА_2 , ТОВ «Шрифт» про стягнення заборгованості за договором позики та поруки залишено без розгляду.
Згідно з відповіді відділу Держгеокадастру у м. Львові від 11 травня 2016 року, відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, земельна ділянка кадастровий номер 4610136300:05:011:0024 зареєстрована у Державному земельному кадастрі на підставі ухвали Франківського районного суду м. Львова від 18 червня 2015 року № 465/3750/15-ц, 2/465/2296/15.
Інформація про реєстрацію державного акта на право власності на землю від 11 жовтня 2000р. № ЛВ052773 відсутня.
Виконавчим комітетом Львівської міської ради народних депутатів прийнято рішення від 29 серпня 1996 року № 450 «Про надання переможцям 8-го земельного аукціону у м. Львові: ПП «Торговий дім «Галпідшипник», ОСОБА_3 земельних ділянок та дозволу на проектування і будівництво об'єктів промислового та житлового призначення», де у пункті 1 передбачено надати переможцям 8-го земельного аукціону у м. Львові земельні ділянки: ПП «Торговий дім «Галпідшипник» земельну ділянку на АДРЕСА_2 площею 5000 кв. м за рахунок земель міста у довгострокове користування на умовах оренди терміном на 50 років для будівництва промислового підприємства ІV-V класу.
25 листопада 1996 року на підставі рішення Львівської міської ради народних депутатів від 29 серпня 1996 року № 450 між Львівською міською радою та ПП «Торговий дім «Галпідшипник» укладено договір на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди) загальною площею 0,5 га на АДРЕСА_2 для будівництва промислового підприємства ІV-V класу терміном на п'ятдесят років до 29 серпня 2046 року.
Відповідно до листа управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин від 10 червня 2016 року земельна ділянка площею 0,5 га на АДРЕСА_2 входить в межі земельної ділянки площею 0,7830 га на АДРЕСА_2 .
З огляду на витяг з кримінального провадження № 42016141080000057, 22 липня 2016 року в Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстрована заява ОСОБА_4 (ПП «ТД «Галпідшипник») про кримінальне правопорушення, а саме, що невідомими особами було підроблено державний акт на право приватної власності на землю від 11 жовтня 2000 року № ЛВ052773 щодо земельної ділянки на АДРЕСА_2 , правова кваліфікація за частиною першою статті 358 КК України. Орган досудового розслідування: Франківський відділ поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 та від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Також заявник вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, оскільки в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права, яке є обов'язковою підставою для скасування судового рішення.
Судом встановлено, що, під час розгляду справи апеляційним судом, ОСОБА_1 заявляв відвід судді Цяцяку Р. П., посилаючись на те, що його дружина обіймає посаду адміністратора управління адміністрування послуг департаменту адміністративних послуг Львівської міської ради (том 4, а. с. 35-37).
Заявник вважав, що розгляд вказаним суддею цієї цивільної справи викликає об'єктивний сумнів у його неупередженості та є підставою для його відводу.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 18 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Цяцяка Р. П., Ванівського О. М., Шеремети Н. О., відвід судді Цяцяка Р. П. визнано необґрунтованим та передано питання про відвід судді від участі у розгляді даної справи у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України, судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 21 грудня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Цяцяка Р. П. відмовлено. Суд вважав, що заява є припущенням та суб'єктивною думкою заявника, що не свідчить про існування реальних обставин, які викликають сумніви у неупередженості та об'єктивності судді.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 09 листопада 2006 року у справі «Білуха проти України» (заява № 33949/02) вказував, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до пунтку 1 статті 6 повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., серед іншого (inter alia), рішення у справі «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 and 30; рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), N 33958/96, пункт 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38).
Стосовно об'єктивного критерію слід визначити, чи існували переконливі факти, які б могли свідчити про його безсторонність. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (див. вищевказане рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), п. 44; та рішення у справі «Ферантелі та Сантанжело проти Італії» (Ferrantelli and Santangelo v. Italy), від 7 серпня 1996 року, пункт 58).
З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, «правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться» (див. рішення у справі «Де Куббер проти Бельгії» (De Cubber v. Belgium), від 26 жовтня 1984 року, п. 26). Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (див. вищевказане рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland) та рішення у справі «Кастілло Альгар проти Іспанії» (Castillo Algar v. Spain), від 28 жовтня 1998 року, пункт 45).
Колегія суддів вважає, що наведені доводи заяви ОСОБА_1 про відвід судді Цяцяка Р. П. є достатньо обґрунтованими та такими, що можуть викликати об'єктивні сумніви в неупередженості або об'єктивності судді при розгляді цієї справи, оскільки позивачем у справі є Львівська міська рада, а дружина судді працює на посаді адміністратора управління адміністрування послуг департаменту адміністративних послуг Львівської міської ради та є підлеглою міської ради.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою.
Оскільки ОСОБА_1 обґрунтовує свою касаційну скаргу, зокрема, тим, що під час перегляду справи апеляційним судом, судді Цяцяку Р. П. було заявлено відвід, у задоволенні якого було відмовлено, а суд касаційної інстанції вважає, що підстави для відводу судді були достатньо обґрунтованими, то оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного суду від 15 лютого 2021 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк