Постанова
Іменем України
30 червня 2021 року
м. Київ
справа № 644/1528/20
провадження № 61-5515св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач- ОСОБА_1 ,
відповідачі: Приватне акціонерне товариство «Харківський підшипниковий завод», Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі Харківського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 03 липня 2020 року у складі судді Клименка А. М. та постанову Харківського апеляційного суду від 04 березня 2021 року у складі колегії суддів: Тичкової О. Ю., Маміної О. В., Пилипчук Н. П.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Харківський підшипниковий завод» (далі - ПрАТ «Харківський підшипниковий завод»), Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі Харківського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області (далі - Фонд) Апро стягнення шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, пов'язаного із виконанням трудових обов'язків.
Позовна заява мотивована тим, що під час роботи шліфувальником у кульковому цеху «Харківського підшипникового заводу» 25 грудня 1980 року він отримав виробничу травму, яка спричинила втрату ним 40 % професійної працездатності та встановлення інвалідності ІІІ групи.
Розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, відповідно до частин першої та третьої статті 1197 ЦК України визначається у відсотках від середнього (місячного) заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності.
На виконання вимог законодавства з часу отримання професійної травми ПрАТ «Харківський підшипниковий завод» здійснював йому щомісячне відшкодування у зв'язку з каліцтвом за рахунок коштів підприємства.
З часом на підприємстві відбувалося підвищення коефіцієнту тарифної ставки та тарифної часової ставки шліфувальника 4-го розряду, починаючи з 01 травня 1992 року і до 01 жовтня 2000 року.
Зазначав, що ПрАТ «Харківський підшипниковий завод» мав здійснити перерахунок розміру відшкодування шкоди виходячи з середнього заробітку помноженого на відсоток втрати працездатності та на коефіцієнт підвищеної тарифної ставки.
Починаючи з вересня 1996 року ПрАТ «Харківський підшипниковий завод» не застосував коефіцієнт підвищення тарифних ставок та не здійснив йому перерахунок розміру відшкодування шкоди.
З 01 квітня 2001 року набув чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», відповідно до якого обов'язок відшкодування шкоди потерпілому внаслідок трудового каліцтва був переданий від підприємства до Фонду соціального страхування.
На виконання вимог законодавства 16 липня 2001 року ПрАТ «Харківський підшипниковий завод» до Орджонікідзевського відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань разом з особовою справою було надано довідку про розмір втраченого ним заробітку, витрат на медичну та соціальну допомогу та інших страхових виплат на дату передачі його особової справи. Сумою відшкодування втраченого позивачем заробітку визначено 70 грн 19 коп.
Розмір щомісячного відшкодування був розрахований ПрАТ «Харківський підшипниковий завод» неправильно, оскільки не було застосовано коефіцієнти підвищення тарифних ставок, які відбувалися на підприємстві.
Посилався на те, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 15 лютого 2019 року у справі № 644/1261/18 ПрАТ «Харківський підшипниковий завод» зобов'язано передати Фонду соціального страхування України в Харківській області довідку про розмір втраченого заробітку, витрати на медичну та соціальну допомогу стосовно ОСОБА_1 станом на 01 квітня 2001 року з сумою відшкодування втраченого заробітку в розмірі 149 грн 49 коп.
Згідно з розрахунком, сума недоплаченого ПрАТ «Харківський підшипниковий завод» відшкодування шкоди за період з 01 вересня 1996 року до 01 серпня 2001 року складає 2 304 грн 29 коп, компенсація (інфляційні виплати) становлять 20 952 грн 70 коп.
За період з 01 серпня 2001 року до 15 лютого 2016 року недоплачені Фондом суми страхових виплат загалом складають 54 775 грн 82 коп і компенсація (інфляційні виплати) становить загалом 124 803 грн 80 коп.
Вважав, що Фонд неправомірно здійснив йому доплату щомісячного страхового відшкодування лише за три останні роки, оскільки в його випадку належні йому виплати страхового відшкодування, які є предметом спору, відповідачами своєчасно не визначалися, були незаконно занижені та не виплачені.
Крім того, зазначав, що діями відповідачів йому заподіяно моральну шкоду, розмір відшкодування якої становить 10 000 грн і 20 000 грн, відповідно. В обґрунтування моральної шкоди посилався на те, що внаслідок отриманої ним виробничої травми і каліцтва стан його здоров'я погіршився, він втратив можливість повноцінного життя та реалізації професійних можливостей. Недотримання відповідачами виплат з відшкодування шкоди протягом тривалого часу не дає йому змоги для повноцінного лікування та профілактичних заходів та спричиняє йому додаткові душевні страждання.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд стягнути на його користь у відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, з:
- ПрАТ «Харківський підшипниковий завод» заборгованість по щомісячних виплатах відшкодування втраченого заробітку за період з 01 вересня 1996 року до 01 серпня 2001 року у розмірі 2 304 грн 29 коп;
- Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі Харківського міського відділення заборгованість по щомісячних виплатах втраченого заробітку за період з 01 серпня 2001 року до 15 лютого 2016 року в розмірі 54 775 грн 82 коп;
- ПрАТ «Харківський підшипниковий завод» компенсацію (суму інфляції) за період з 01 серпня 1996 року станом на 01 січня 2020 року в розмірі 20 952 грн 70 коп;
- Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі Харківського міського відділення компенсацію (суму інфляції) за період з 01 серпня 2001 року до 14 лютого 2019 року в розмірі 124 803 грн 80 коп;
- ПрАТ «Харківський підшипниковий завод» моральну шкоду в розмірі 10 000 грн;
- Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі Харківського міського відділення моральну шкоду в розмірі 20 000 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 03 липня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ПрАТ «Харківський підшипниковий завод» на користь ОСОБА_1 заборгованість по щомісячних виплатах відшкодування втраченого заробітку за період часу з 01 вересня 1996 року до 01 серпня 2001 року у розмірі 2 304,29 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення районного суду мотивоване тим, що сума недоплаченого відповідачем - ПрАТ «Харківський підшипниковий завод» позивачу відшкодування шкоди за період з 01 вересня 1996 року по 01 серпня 2001 року становить 2 304 грн 29 коп. Враховуючи, що вказана сума не була відшкодована заводом, вона підлягає примусовому стягненню на користь позивача.
Фондом соціального страхування від нещасних випадків прийнято рішення про призначення позивачу доплати страхового відшкодування за період з 01 серпня 2001 року до 14 лютого 2019 року в межах останніх трьох років, а саме, з 15 лютого 2016 року до 14 лютого 2019 року в розмірі 29 595 грн 16 коп, що було оформлено постановою № 2057/71009/71009/28, яка позивачем у спосіб, встановлений для оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, оскаржена не була, на теперішній час є чинною і обов'язковою для виконання. Оскільки на час звернення позивача до суду з позовом жодні спірні грошові суми відшкодування шкоди його здоров'ю відповідачами нараховані не були і виплаті не підлягали, то вимоги про стягнення компенсації (суми інфляції) з ПрАТ «Харківський підшипниковий завод» за період з 01 серпня 1996 року до 01 січня 2020 року в розмірі 20 952 грн 70 коп і з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі Харківського міського відділення за період з 01 серпня 2001 року до 14 лютого 2019 року в розмірі 124 803 грн 80 коп задоволенню не підлягають.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, районний суд зазначив, що у матеріалах справи відсутні докази, якими позивач обґрунтовує спричинення йому моральної шкоди та розмір її відшкодування.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 04 березня 2021 року, з урахуванням ухвали Харківського апеляційного суду від 11 березня 2021 року про виправлення описки, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 03 липня 2020 року - без змін
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції у повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що порушень з боку Фонду соціального страхування України в Харківській області щодо несвоєчасності або неповноти виплат ОСОБА_1 не було, оскільки Фонд соціального страхування України в Харківській області у повному обсязі та з дотриманням вимог статті 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» проводив позивачу перерахунок розміру щомісячних страхових виплат на підставі переданої 16 липня 2001 року ПрАТ «Харківський підшипниковий завод» до Орджонікідзевського відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань особової справи позивача та довідки про розмір втраченого ним заробітку, витрат на медичну та соціальну допомогу та інших страхових виплат на дату передачі особової справи у сумі 70 грн 19 коп.
Крім того, розмір щомісячних страхових виплат ОСОБА_1 було змінено Фондом соціального страхування України в Харківській області на підставі рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 15 лютого 2019 року за новою довідкою ПАТ «Харківський підшипниковий завод» про розмір втраченого заробітку, на виконання якого ПАТ «Харківський підшипниковий завод» передало до Відділення нову довідку про розмір втраченого заробітку, витрат на медичну та соціальну допомогу потерпілому станом на 01 квітня 2001 року в розмірі 149 грн 49 коп.
Апеляційний суд вважав, що відсутні підстави для задоволення позову в частині стягнення заборгованості по щомісячних виплатах втраченого заробітку за період з 01 серпня 2001 року до 15 лютого 2016 року в розмірі 54 775, 82 грн та компенсації за період з 2001 року до 14 лютого 2019 року в розмірі 124 803, 80 грн., оскільки 23 квітня 2019 року Фонд соціального страхування України в Харківській області призначив позивачу доплату щомісячних страхових виплат за останні три роки, а саме, за період з 15 лютого 2016 року до 14 лютого 2019 року в загальній сумі 29 595 грн 16 коп, яку виплатив позивачу 14 травня 2019 року.
Також правильними є висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з ПАТ «Харківський підшипниковий завод» на користь ОСОБА_1 компенсації за період з 01 серпня 1996 року станом на 01 січня 2020 року, оскільки підстави для нарахування позивачу втраченого заробітку (доходу) у новому розмірі виникли у 2019 році (за результатами розгляду цивільної справи № 644/1261/18).
Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд апеляційної інстанції вказав, що судом першої інстанції обґрунтовано не встановлено підстав для задоволення зазначених позовних вимог, оскільки позивачем не надано до суду доказів, які підтверджують завдання йому такої шкоди та не доведено причинно-наслідкового зв'язку з предметом позову.
Рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ПрАТ «Харківський підшипниковий завод» на користь ОСОБА_1 заборгованості по щомісячних виплатах відшкодування втраченого заробітку за період з 01 вересня 1996 року до 01 серпня 2001 року у розмірі 2 304 грн 29 коп учасниками справи не оскаржувалося та в апеляційному порядку не переглядалося.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні його позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким стягнути з ПрАТ «Харківський підшипниковий завод» на свою користь компенсацію (суму інфляції) за період часу з 01 серпня 1996 року станом на 01 січня 2020 року у розмірі 20 952,70 грн; стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі Харківського міського відділення на свою користь заборгованість по щомісячних виплатах втраченого заробітку за період часу з 01 серпня 2001 року до 15 лютого 2016 року у розмірі 54 775,82 грн та компенсацію (суму інфляції) за період часу з 01 серпня 2001 року до 14 лютого 2019 року у розмірі 124 803,80 грн.
В іншій частині судові рішення не оскаржуються, тому на підставі частини першої статті 400 ЦПК України в касаційному порядку не переглядаються.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що починаючи з 1996 року ПрАТ «Харківський підшипниковий завод» не застосував коефіцієнт підвищення тарифних ставок та не здійснив йому перерахунок розміру відшкодування шкоди.
Вважає, що розмір щомісячного відшкодування, який був поданий до Фонду соціального страхування України в Харківській області, був розрахований ПрАТ «Харківський підшипниковий завод» неправильно, оскільки не було застосовано коефіцієнти підвищення тарифних ставок, які відбувалися на підприємстві.
При цьому Фонд соціального страхування України в Харківській області неправомірно здійснив доплату щомісячного страхового відшкодування лише за три останніх роки, оскільки належні йому виплати відповідачами своєчасно не визначалися, були незаконно занижені та не виплачені.
Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 541/1795/15-ц, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У травні 2021 року Фонд соціального страхування України в Харківській області подав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив, що у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 слід відмовити, оскільки зазначені у ній доводи є необґрунтованими.
Вважає, що посилання заявника на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 541/1795/15-ц (провадження № 61-32210св18) не заслуговують на увагу, оскільки правовідносини у зазначеній справі та цій справі не є подібними.
Доводи особи, яка подала відповідь на відзив
У травні 2021 року ОСОБА_1 подав відповідь на відзив Фонду соціального страхування України в Харківській області на його касаційну скаргу, у якому зазначив, що доводи Фонду соціального страхування України в Харківській області, викладені у відзиві не заслуговують на увагу, оскільки факт заниження розміру втраченого заробітку (страхові суми) був встановлений під час розгляду справи № 644/1261/18, отже, ця обставина не підлягає доказуванню, а його право на отримання компенсації є беззаперечним.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У квітні 2021 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У квітні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 червня 2021 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Під час роботи шліфувальником у кульковому цеху «Харківського підшипникового заводу» 25 грудня 1980 року ОСОБА_1 отримав виробничу травму, яка спричинила втрату ним 40% професійної працездатності та встановлення інвалідності ІІІ групи.
На виконання вимог законодавства з часу отримання професійної травми ПрАТ «Харківський підшипниковий завод» здійснювало позивачу щомісячне відшкодування втрати частини заробітку у зв'язку з каліцтвом за рахунок коштів підприємства.
Починаючи з 01 травня 1992 року та до 01 жовтня 2000 року на підприємстві відбувалося підвищення коефіцієнтів тарифної ставки та тарифної часової ставки шліфувальника 4-го розряду, внаслідок чого ОСОБА_1 проводився перерахунок щомісячного відшкодування, який здійснювався після кожного такого підвищення виходячи з середнього заробітку, помноженого на відсоток втрати працездатності та помножений на коефіцієнт підвищеної тарифної ставки.
У вересні 1996 року ПрАТ «Харківський підшипниковий завод» не застосував коефіцієнт підвищення тарифних ставок та не здійснив ОСОБА_1 перерахунок розміру відшкодування шкоди, що призвело до необґрунтованого заниження розміру щомісячного відшкодування.
З 01 квітня 2001 року набув чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», відповідно до якого обов'язок відшкодування шкоди потерпілому внаслідок трудового каліцтва був переданий від підприємства до Фонду соціального страхування.
На виконання вимог законодавства 16 липня 2001 року ПрАТ «Харківський підшипниковий завод» до Орджонікідзевського відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань разом з особовою справою ОСОБА_1 надав довідку про розмір втраченого ним заробітку, витрат на медичну та соціальну допомогу та інших страхових виплат на дату передачі особової справи. Сумою відшкодування втраченого позивачем заробітку було визначена сума у 70 грн 19 коп.
Розмір щомісячного відшкодування був розрахований ПрАТ «Харківський підшипниковий завод» неправильно, оскільки не було застосовано усі коефіцієнти підвищення тарифних ставок, які відбувалися на підприємстві.
Наведені обставини встановлені рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 15 лютого 2019 року у справі № 644/1261/18 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Харківський підшипниковий завод», третя особа -Харківське міське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області, про зобов'язання вчинити певні дії, яким зобов'язано відповідача - ПрАТ «Харківський підшипниковий завод» передати відповідачу - Фонду соціального страхування України в Харківській області довідку про розмір втраченого заробітку, витрати на медичну та соціальну допомогу стосовно позивача ОСОБА_1 станом на 01 квітня 2001 року з сумою відшкодування втраченого заробітку в розмірі 149 грн 49 коп.
Протоколом № 1 від 16 квітня 2019 року спеціальна Комісія Фонду соціального страхування України в Харківській області прийняла рішення про проведення ОСОБА_1 доплати страхових виплат на підставі нової довідки підприємства за час, що не перевищує трьох років.
23 квітня 2019 року, отримавши витяг з протоколу № 1 від 16 квітня 2019 року, Фондом соціального страхування України в Харківській області прийнято наступні рішення, які оформлені:
-постановою № 2057/71009/71009/26 про продовження раніше призначеної щомісячної страхової виплати (коригуючи) з 15 лютого 2019 року в розмірі 2 542 грн 56 коп (з дня ухвалення судового рішення);
-постановою № 2057/71009/71009/27 про призначення потерпілому перерахованої щомісячної страхової виплати з 01 березня 2019 року відповідно до частини другої статті 37 Закону № 1105 в розмірі 2669 грн 69 коп;
-постановою № 2057/71009/71009/28 про призначення доплати за період з 15 лютого 2016 року до 14 лютого 2019 року в розмірі 29 595 грн 16 коп.
Рішенням спеціальної комісії Фонду соціального страхування України в Харківській області, оформленим протоколом № 1 від 16 квітня 2019 року, та відповідно до постанови № 2057/71009/71009/28 Фонд соціального страхування України в Харківській області 23 квітня 2019 року призначив позивачу доплату щомісячних страхових виплат за останні три роки, а саме, за період з 15 лютого 2016 року до 14 лютого 2019 року в загальній сумі 29 595 грн 16 коп, яку виплатив позивачу 14 травня 2019 року, тобто у строки, передбачені пунктами 3.2.2 пунктом 3.2. розділу 3 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування України від 19 липня 2018 року № 11.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до частин першої та третьої статті 1197 ЦК України розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності.
01 квітня 2001 року вступив в дію Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», відповідно до якого роботодавець зобов'язаний своєчасно та повністю сплачувати у встановленому порядку страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків.
Відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодження здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків.
Статтею 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що перерахування сум щомісячних страхових виплат і витрат на медичну та соціальну допомогу провадиться у разі зміни ступеня втрати професійної працездатності, зміни складу сім'ї померлого, підвищення розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян і мінімальної заробітної плати в порядку, визначеному законодавством, підвищення тарифних ставок (посадових окладів) працівників підприємств. У цьому разі перерахунок суми щомісячної страхової виплати у зв'язку з втраченим заробітком (у разі повної втрати професійної працездатності) здійснюється виходячи із середньомісячного заробітку, визначеного за три повних календарних місяці роботи працівника відповідної професії (посади) після підвищення тарифних ставок (посадових окладів). При цьому визначена раніше сума страхової виплати зменшенню не підлягає.
Судами встановлено, що під час роботи шліфувальником у кульковому цеху «Харківського підшипникового заводу» 25 грудня 1980 року ОСОБА_1 отримав виробничу травму, яка спричинила втрату ним 40% професійної працездатності та встановлення інвалідності ІІІ групи.
16 липня 2001 року ПрАТ «Харківський підшипниковий завод» передав до Орджонікідзевського відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань особову справу ОСОБА_1 та довідку про розмір втраченого ним заробітку, витрат на медичну та соціальну допомогу та інших страхових виплат на дату передачі особової справи у сумі 70 грн 19 коп.
На підставі рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 15 лютого 2019 року розмір щомісячних страхових виплат ОСОБА_1 було змінено Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань відповідно до довідки ПрАТ «Харківський підшипниковий завод» про розмір втраченого заробітку, витрат на медичну та соціальну допомогу потерпілому станом на 01 квітня 2001 року в розмірі 149 грн 49 коп.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 у частині позовних вимог про стягнення заборгованості по щомісячних виплатах втраченого заробітку за період з 01 серпня 2001 року до 15 лютого 2016 року в розмірі 54 775 грн 82 коп, компенсації (суму інфляції) за період з 01 серпня 1996 року станом на 01 січня 2020 року в розмірі 20 952 грн 70 коп, компенсації (суму інфляції) за період з 01 серпня 2001 року до 14 лютого 2019 року в розмірі 124 803 грн 80 коп та моральної шкоди, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про необґрунтованість позовних вимог у цій частині та відсутність підстав для задоволення позову.
Суди встановили відсутність порушень Фондом соціального страхування України в Харківській області вимог статті 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову в оскаржуваній частині, оскільки судові рішення відповідають вимогам статей 263-265 ЦПК України з огляду на таке.
Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» набрав чинності 01 січня 2001 року.
Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Відтак, положення Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» не можуть застосовуватися до спірних правовідносин, що виникли до набрання ним чинності за період з 01 січня 1996 року до 01 січня 2001 року.
Судами правильно застосовано положення Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», зокрема, статтю 2, у якій зазначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Отже, на підставі Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» компенсації підлягають виключно суми, які були нараховані, проте, своєчасно не виплачені.
З огляду на зазначене, у зв'язку з тим, що на час звернення позивача до суду з позовом жодні спірні грошові суми відшкодування шкоди його здоров'ю відповідачами нараховані не були і виплаті не підлягали, відтак, відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення компенсації (суми інфляції) з ПрАТ «Харківський підшипниковий завод» за період з 01 серпня 1996 року до 01 січня 2020 року в розмірі 20 952 грн 70 коп і з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі Харківського міського відділення за період з 01 серпня 2001 року до 14 лютого 2019 року в розмірі 124 803 грн 80 коп.
Відповідно до абзацу 5 пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1993 року № 6 (в редакції Постанови Верховного Суду України № 9 від 24 жовтня 2003 року) за вимогами про продовження платежів виплати провадяться за весь попередній час, протягом якого належало відшкодовувати шкоду, без обмеження будь-яким строком (з дня закінчення попередніх виплат вимоги про їх продовження задовольняються за умови, що МСЕК (а у відповідних випадках - судово-медична експертиза) підтвердила втрату працездатності та її відсоток за цей період). В інших випадках виплати, призначені, але своєчасно не одержані потерпілим або особою, яка має право на їх одержання, а також вимоги про перерахунок (наприклад, за відсотком втрати працездатності) сум щомісячних платежів, раніше визначених судом або роботодавцем, підлягають задоволенню за час, що не перевищує трьох років.
Суди попередніх інстанцій надали правильну оцінку тій обставині, що на підставі рішення спеціальної комісії Фонду соціального страхування України в Харківській області ОСОБА_1 23 квітня 2019 року була призначена доплата щомісячних страхових виплат за останні три роки, а саме, за період з 15 лютого 2016 року до 14 лютого 2019 року в загальній сумі 29 595 грн 16 коп, яка була йому виплачена 14 травня 2019 року.
Оскільки виплати за період з 15 лютого 2016 року до 14 лютого 2019 року проведено у передбачені законом строки, порушення Фондом соціального страхування України в Харківській області вимог законодавства не встановлено.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди, оскільки підстав, передбачених статтею 22, 1167 ЦК України для її стягнення немає, з огляду на те, що позивачем не надано суду належних і допустимих доказів в підтвердження факту заподіяння йому діями чи бездіяльністю відповідачів моральної шкоди, її характеру та розміру, вини відповідачів.
Посилання ОСОБА_1 на застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 541/1795/15-ц (провадження № 61-32210св18) є необґрунтованим, оскільки у даній справі встановлені інші фактичні обставини. А саме, у наведеній ним постанові Верховного Суду йшлося про переміщених осіб із зони АТО та переїзд управління виконавчої дирекції фонду у Луганській області й не здійснення перерахунку. У справі, яка переглядається, Фонд здійснив ряд дій, здійснив доплати.
За положеннями статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права і незгоді з ухваленими судовими рішеннями.
Згідно із частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 03 липня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 04 березня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк