Ухвала
05 липня 2021 року
м. Київ
справа № 127/8439/21
провадження № 61-10036ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Сала Т. Б., Ковальчука О. В., Якименко М. М., від 28 травня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Вінницькій області про відшкодування моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції у Вінницькій області про відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області, у складі судді Федчишен С. А., від 05 квітня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто на підставі пункту 1 частини четвертої статті 185 ЦПК України.
Не погодившись із вказаною ухвалою суду, 24 травня 2021 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 28 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 05 квітня 2021 року повернуто, застосовано до ОСОБА_1 заходи процесуального примусу у виді штрафу в розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 2 270 грн, та стягнуто з нього вказану суму в дохід державного бюджету України.
15 червня 2021 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 28 травня 2021 року в частині застосування відносно нього заходів процесуального примусу у вигляді штрафу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення і змінити вид заходу процесуального примусу на попередження.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що у разі, якщо суд апеляційної інстанції вважав, що апелянт зловживає своїми правами, то мав спочатку застосовувати заходи процесуального примусу у вигляді попередження, а не одразу застосовувати заходи процесуального примусу у вигляді штрафу.
Згідно частини першої статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження) вирішує колегія у складі трьох суддів після одержання касаційної скарги, оформленої відповідно до вимог статті 392
ЦПК України.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення (частина четверта статті 394 ЦПК України).
Ухвала апеляційного суду про повернення апеляційної скарги та застосування заходів процесуального примусу не є ухвалою, якою закінчено розгляд справи.
Колегія суддів встановила, що касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування апеляційним судом норм права при вирішенні питання про застосування заходів процесуального примусу є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування та тлумачення.
Частинами першою-третьою статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема верховенство права і неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Відповідно до частин першої, другої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;
3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
Аналіз частини другої статті 44 ЦПК України свідчить, що встановлений нею перелік дій, які суд може визнати зловживанням процесуальними правами що суперечать завданню цивільного судочинства та які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 199/6713/14-ц (провадження № 14-92цс19) зроблено висновок, що нецензурна лексика, образливі та лайливі слова чи символи, зокрема, для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду (суддям) не можуть використовуватися ні у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їх представників.
Велика Палата Верховного Суду переконана, що використання одними учасниками судового процесу та їх представниками нецензурної лексики, образливих і лайливих слів чи символів у поданих до суду документах і у спілкуванні з судом (суддями), з іншими учасниками процесу та їхніми представниками, а також вчинення аналогічних дій є виявом очевидної неповаги до честі, гідності зазначених осіб з боку тих, хто такі дії вчиняє. Ці дії суперечать основним засадам (принципам) цивільного судочинства (пунктам 2 і 11 частини третьої статті 2 ЦПК України), а також його завданню, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга вказаної статті). З огляду на це вчинення таких дій суд може визнати зловживанням процесуальними правами та застосувати, зокрема, наслідки, передбачені частиною третьою статті 44 ЦПК України. Аналогічно Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), застосовуючи підпункт «а» пункту 3 статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання. Для прикладу, ЄСПЛ констатує зловживання правом на подання заяви, коли заявник під час спілкування з ЄСПЛ вживає образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти ЄСПЛ, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників (див.: ухвали щодо прийнятності у справах «Регак проти Чеської Республіки» від 14 травня 2004 року (Rehak v. the Czech Republic, заява № 67208/01), «Дюрінже та Грандж проти Франції» від 04 лютого 2003 року (Duringer and Grunge v. France, заяви № 61164/00 і № 18589/02)).
Згідно з частинами третьою, четвертою статті 44 ЦПК України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 144 ЦПК України заходами процесуального примусу є: 1) попередження; 2) видалення із залу судового засідання; 3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; 4) привід; 5) штраф.
За змістом пункту 2 частини першої статті 148 ЦПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб зокрема у випадку зловживання процесуальними правами.
Апеляційним судом встановлено, що зі змісту апеляційної скарги ОСОБА_1 вбачається зневажливо-знущальне ставлення до судової системи загалом та судді, який ухвалив оскаржуване судове рішення, скарга містить образливі висловлювання, які очевидно виходять за межі критики.
Крім того, апеляційним судом враховано, що ОСОБА_1 неодноразово подавав апеляційні скарги на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 05 квітня 2021 року.
Так, ухвалами Вінницького апеляційного суду від 19 квітня 2021 року та 17 травня 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 05 квітня 2021 року повернуто апелянту з підстав зловживання процесуальними правами.
При цьому, ОСОБА_2 було роз'яснено, що повернення апеляційної скарги із наведених підстав не позбавляє його права подати апеляційну скаргу, не використовуючи образливі висловлювання, виявляючи повагу до учасників судового процесу та виконуючи інші вимоги законодавства України.
Однак, незважаючи на викладене, ОСОБА_1 втретє подав апеляційну скаргу в первісній редакції, не змінюючи при цьому її змісту та лексики.
Встановивши вказані обставини, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_2 зловживання процесуальними правами та застосував до нього захід процесуального примусу - штраф в межах, передбачених статтею 148 ЦПК України.
Посилання заявника на те, що апеляційний суд мав спочатку застосувати до нього попередження, а лише потім штраф, є безпідставними, оскільки за змістом частини першої статті 145 ЦПК України попередження застосовується до учасників судового процесу та інших осіб, присутніх у судовому засіданні, за порушення порядку під час судового засідання або невиконання розпоряджень головуючого.
Оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування апеляційним судом норм права при застосуванні заходів процесуального примусу є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтями 388, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 28 травня 2021 року у цивільній справі № 127/8439/21.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Шипович
Є. В. Синельников
С. Ф. Хопта