Постанова
Іменем України
30 червня 2021 року
м. Київ
справа №128/2015/20
провадження № 61-5110св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - ОСОБА_2 ,
відповідач - ОСОБА_3 ,
третя особа - Служба у справах дітей Вінницької районної державної адміністрації Вінницької області,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 03 грудня 2020 року у складі судді Бондаренко О. І.та на постанову Вінницького апеляційного суду від 24 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Матківської М. В., Міхасішина І. В., Сопруна В. В. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - Служба у справах дітей Вінницької районної державної адміністрації Вінницької області, про скасування усиновлення,
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Служби у справах дітей Вінницької районної державної адміністрації Вінницької області, про скасування усиновлення, мотивуючи свої вимоги тим, що з 01 серпня 1998 року вони з відповідачем перебували у шлюбі, який розірвано рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 06 травня 2020 року. За час спільного проживання власних дітей у них не було, у зв'язку з чим у 2017 році вони з відповідачем вирішили усиновити дітей.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 26 жовтня 2017 року у справі № 127/20194/17 її та відповідача ОСОБА_3 оголошено усиновлювачами ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Внесені зміни до актового запису № 2 від 27 грудня 2012 року про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та зазначено прізвище дитини « ОСОБА_6 », по батькові « ОСОБА_7 », а батьками дитини вказати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Внесені зміни до актового запису № 04 від 30 квітня 2015 року про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та зазначено прізвище дитини « ОСОБА_6 », по батькові « ОСОБА_8 », дату народження - ІНФОРМАЦІЯ_5 , а батьками дитини вказати - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
На підставі зазначеного рішення суду у зв'язку з усиновленням видано свідоцтво серії НОМЕР_1 від 08 листопада 2017 року на ім'я ОСОБА_9 та серії НОМЕР_2 від 08 листопада 2017 року на ім'я ОСОБА_10 .
З початку усиновлення та проживання дітей у їхній сім'ї вона намагалась бути матір'ю дітей, дбала про них, виховувала в дусі взаємодопомоги та поваги, підтримувала їх розвиток, сприяла у їх зростанні, намагалась роз'яснювати правила поведінки та приділяла дітям багато уваги.
Відповідач спочатку допомагав їй та підтримував її, у тому числі матеріально, оскільки після усиновлення дітей вона втратила самостійний заробіток, так як весь час проводила з дітьми. Згодом відповідач припинив підтримувати її матеріально та у них виникли непорозуміння з приводу виховання дітей, так як діти почали скаржитись на неї, що вона дуже сувора з ними та вказували на її недоліки.
Постановою Вінницького районного суду Вінницької області від 19 лютого 2020 року відповідача визнано винним та притягнуто до відповідальності за статті 173-2 КУпАП, тобто за вчинення домашнього насильства, оскільки 10 січня 2020 року, перебуваючи у нетверезому стані він наніс їй кілька ударів в область голови, крім того, пошкодив автомобіль її брата.
Зазначені обставини між нею і дітьми призвели до неприязних стосунків. Дівчинка знайшла захист в особі відповідача від її цілком зрозумілих вимог у вихованні; вона повністю підтримує відповідача і жодним чином не слухає її та переконує в цьому і свого брата. На даний час поведінка дітей по відношенню до неї стала нестерпною, діти не реагують на її зауваження, застосовують щодо неї нецензурну лайку. Такі відносини між ними на її думку шкодять інтересам дітей.
Оскільки між нею та усиновленими дітьми незалежно від її волі складаються стосунки, що роблять неможливим подальше спільне проживання і виконання нею батьківських обов'язків, для забезпечення якнайкращих інтересів та прав дітей позивач просила скасувати усиновлення нею малолітніх дітей ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 26 жовтня 2017 року.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 03 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 24 лютого 2021 року,в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Служби у справах дітей Вінницької районної державної адміністрації, про скасування усиновлення відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якої погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що наведені позивачем обставини не свідчать про те, що погіршення стосунків між нею та дітьми сталося поза волею позивача, а встановлені по справі обставини вказують на те, що поведінка позивача також вплинула на її стосунки із дітьми. В даному випадку скасування усиновлення буде суперечити інтересам дітей, а крім того є підстави для нормалізації відносин між усиновлювачем та усиновленими.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
26 березня 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку надіслала на адресу Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 03 грудня 2020 року та на постанову Вінницького апеляційного суду від 24 лютого 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 03 грудня 2020 року та на постанову Вінницького апеляційного суду від 24 лютого 2021 року витребувано з Вінницького районного суду Вінницької області матеріали цивільної справи №128/2015/20.
У червні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Скаржник просить суд скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Межі та підстави касаційного перегляду
Як на підставу касаційного оскарження скаржник посилається на пункт третій частини другої статті 389 ЦПК України. Касаційна скарга містить також посилання на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, що відповідає підставі касаційного оскарження, визначеній пунктом четвертим частини другої статті 389 ЦПК України.
Окрім того, касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, тим що процесуально не відреагував відповідним чином на заяву відповідача про визнання позову.
Суди ухвалили судові рішення без врахування висновку органу опіки та піклування, наявність якого є обов'язковою у даній категорії справ. Таким чином, оскаржувані судові рішення ухвалені без дотримання вимог статті 19 СК України, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи
До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 26 вересня 2018 року у справі № 711/276/17 та від 08 квітня 2020 року у справі № 635/2771/17.
Аргументи інших учасників скарги
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
Фактичні обставини справи
Судами встановлено, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 26 жовтня 2017 року у цивільній справі № 127/20194/17, яке набрало законної сили 07 листопада 2017 року, оголошено ОСОБА_3 та ОСОБА_1 усиновлювачами ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; внесено зміни до актового запису № 2 від 27 грудня 2012 року про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та вказано прізвище дитини - « ОСОБА_6 », по батькові « ОСОБА_7 », а батьками дитини вказано ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ім'я, місце та дату народження дитини залишено без змін; внесено зміни до актового запису № 04 від 30 квітня 2015 року про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та вказано прізвище дитини - « ОСОБА_6 », по батькові « ОСОБА_8 », дату народження - ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками дитини вказано ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ім'я та місце народження дитини залишено без змін (а. с. 17-18).
На підставі вказаного рішення суду 08 листопада 2017 року видано повторні свідоцтва про народження дітей: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (серії НОМЕР_2 ) та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (серії НОМЕР_1 ), батьками яких зазначені: ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (а. с. 9, 10).
Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 06 травня 2020 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , зареєстрований 01 серпня 1998 року, розірвано.
Із характеристики ОСОБА_10 , виданої КЗ «ЗОШ І-ІІІ ступенів № 20 Вінницької міської ради», встановлено, що дитина систематично відвідує навчальний заклад, пропускає заняття лише з поважної причини або через хворобу. Дитина завжди охайно одягнена, причесана, забезпечена шкільним приладдям та усіма необхідними речами для повноцінного розвитку. В дитини часто присутня ініціативність, але відсутня поступливість, навички самоконтролю не розвинені, іноді виникає дратівливість, коли порушують її правила: може штовхнути, вдарити дорослих та однолітків з метою уникнути виконання завдання або небажання дотримуватися встановлених норм. Спостерігалися за ОСОБА_11 і крадіжки або вимагання у однолітків дрібних грошей чи солодощів, про що було повідомлено батьків та проведено з ними бесіду. Батьки достатньо піклуються про дитину, відвідують батьківські збори, цікавляться поведінкою дівчинки; мати приділяє більше уваги навчанню та вихованню дитини, але ОСОБА_12 її не сприймає і не завжди виконує настанови (а. с. 11-12).
Згідно характеристики ОСОБА_9 , виданої КЗ «Дошкільний навчальний заклад № 17 Вінницької міської ради» від 06 липня 2020 року № 05-01-02/28, хлопчик в міру допитливий, активний, працелюбний; прагне до першості, ображається, якщо не отримує постійної уваги до себе. Полюбляє, коли його обіймають, гладять по голівці, кажуть добрі слова, позитивно висловлюються про його дії. З однолітками знаходить спільну мову, легко вступає в ігрову діяльність, пропонує власні ігрові сюжети. Водночас, схильний до конфліктів з дітьми, ображається, якщо вирішення конфлікту не на його користь. Мовлення чітке, зрозуміле, потребує невеликої корекції з артикуляції деяких звуків. Розвиток уваги, уяви, мислення, логіки на достатньому рівні. Дитина володіє культурно-гігієнічними навичками, фізично активна (а. с. 13).
Постановою Вінницького районного суду Вінницької області від 19 лютого 2020 року, яка набрала законної сили 02 березня 2020 року, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першої статті 173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу. За змістом постанови ОСОБА_3 10 січня 2020 року, о 23 год 15 хв в СДТ « АДРЕСА_1 , перебуваючи у стані сп'яніння, наніс кілька ударів рукою своїй дружині ОСОБА_1 , чим вчинив відносно неї домашнє насильство фізичного характеру (а. с. 14).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У частині першій статті 238 СК України визначено, що усиновлення може бути скасоване за рішенням суду, якщо: 1) воно суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання; 2) дитина страждає недоумством, на психічну чи іншу тяжку невиліковну хворобу, про що усиновлювач не знав і не міг знати на час усиновлення; 3) між усиновлювачем і дитиною склалися, незалежно від волі усиновлювача, стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов'язків.
Отже, в контексті положень про усиновлення та батьківство, усиновитель робить свідомий та виважений вибір набути прав батька (матері) стосовно дитини, яка не є його кровною, та приймає на себе кореспондуючий цьому обов'язок стати рідною людиною цій дитині, вживати всіх можливих заходів та дій в інтересах дитини, займатися питаннями її виховання та розвитку таким чином і обсягом, яке в мінімальному значенні закріплено у законодавстві та диктується загальними уявленнями про батьківство. При цьому зовнішньо також має прослідковуватися те, що дитина відчуває, що вона перебуває в такому оточенні, яке забезпечить їй у необхідному випадку допомогу, зокрема і на її прохання у звичайних побутових обставинах.
Згідно із статтею 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яку ратифіковано постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Статтею 14 Закону України «Про охорону дитинства» діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якої погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що наведені позивачем обставини не свідчать про те, що погіршення стосунків між нею та дітьми сталося поза волею позивача, а встановлені по справі обставини вказують на те, що поведінка позивача також вплинула на її стосунки із дітьми.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої та апеляційної інстанцій з огляду на наступне.
Надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам та поясненням учасників справи, суди дійшли правильних висновків, що відносини, які виникли між усиновлювачем і дитиною пов'язані, перш за все, з конфліктом між усиновлювачами та ускладнені особливостями перехідного віку дитини.
У спростування вказаного позивач доводів у касаційній скарзі не наводить, а лише посилається на відсутність у справі висновку органу опіки та піклування.
За змістом частин 4, 5 статті 19 СК України при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Згідно листа Служби у справах дітей Вінницької районної державної адміністрації Вінницької області від 01 грудня 2020 року № 392, підписаного начальником, остання заперечує проти скасування усиновлення, оскільки вважає, що позивачем не доведено наявність підстав для скасування усиновлення, зазначені позивачем обставини не доводять існування між позивачем та дітьми стосунків, які роблять неможливими виконання позивачем своїх батьківських обов'язків та не свідчать про невідповідність усиновлення інтересам дітей ( а.с.42).
Таким чином, орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Вінницької районної державної адміністрації Вінницької області висловив свій висновок щодо доцільності скасування усиновлення у вигляді заяви, який було враховано судом під час розгляду справи та ухвалення судових рішень.
За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що суди дійшли правильних висновків, що в даному випадку скасування усиновлення буде суперечити інтересам дітей, а крім того є підстави для нормалізації відносин між усиновлювачем та усиновленими.
Посилання у касаційній скарзі на висновки Верховного Суду у постановах від 26 вересня 2018 року у справі № 711/276/17 та від 08 квітня 2020 року у справі № 635/2771/17є безпідставним, оскільки предметом вказаних справ були неподібні спірні правовідносини цій справі та встановлені інші фактичні обставини справи.
Також є неспроможними доводи касаційної про те, що суд безпідставно не прийняв та не процесуально не відреагував на заяву ОСОБА_3 про визнання позовних вимог в повному обсязі, оскільки визнання відповідачем позову не є безумовною підставою для задоволення позовних вимог, оскільки воно суперечить закону, а саме: частині 4 статті 206 ЦПК України.
Загалом доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з наданою судами оцінкою зібраним у справі доказам та встановленими на їх підставі обставинами, спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів і обставин в тому контексті, який на думку позивача свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі
№ 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.
Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів та їх переоцінювати згідно з положеннями статті 400 ЦПК України.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 03 грудня 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 24 лютого 2021 року залишити без змін.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції немає.
Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 03 грудня 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 24 лютого 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: А. А. Калараш
Є. В. Петров
О. С. Ткачук