05 липня 2021 року
м. Київ
Справа № 903/590/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.,
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Гелікон" (далі - ТОВ "Компанія "Гелікон", відповідач, заявник) про відвід колегії суддів Малашенкової Т.М., Бенедисюка І.М., Булгакової І.В. та
за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Енсол Україна" (далі - ТОВ "Енсол Україна", позивач)
на рішення Господарського суду Волинської області від 08.12.2020,
додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 21.12.2020,
постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.02.2021 та додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.03.2021
у справі № 903/590/20
за позовом ТОВ "Енсол Україна"
до ТОВ "Компанія "Гелікон"
про стягнення 366 000,28 грн,
та за зустрічним позовом ТОВ "Компанія "Гелікон"
до ТОВ "Енсол Україна"
про визнання відмови від відновлення постачання природного газу незаконною та зобов'язання вчинити дії,
ТОВ "Енсол Україна" 17.03.2021 (згідно з поштовими відмітками на конверті) звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило Суд, зокрема скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 08.12.2020 в частині відмови у задоволенні первісного позову; скасувати повністю додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 21.12.2020; скасувати повністю постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.02.2021 та додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.03.2021; ухвалити нове рішення, яким первісний позов ТОВ "Енсол Україна" до ТОВ "Компанія "Гелікон" задовольнити повністю; стягнути з ТОВ "Компанія "Гелікон" на користь ТОВ "Енсол Україна" грошові кошти у розмірі 182 811,62 грн; в іншій частині рішення Господарського суду Волинської області від 08.12.2020 у справі № 903/590/20 залишити без змін тощо.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 31.03.2021 для розгляду касаційної скарги у справі № 903/590/20 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючий, Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.
Ухвалою Верховного Суду від 07.06.2021 у справі № 903/590/20 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Енсол Україна" та призначено розгляд касаційної скарги у засіданні Верховного Суду Касаційного господарського суду.
ТОВ "Компанія "Гелікон" 29.06.2021 (згідно з поштовими відмітками на конверті) звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із заявою про відвід колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у складі: Малашенкової Т.М. - головуючий, Бенедисюка І.М., Булгакової І.В., яка зареєстрована Судом 02.07.2021.
Зазначену заяву із посиланнями на приписи статей 3, 35, 38, 39 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) обґрунтовано наявністю сумнівів у неупередженості та об'єктивності колегії суддів у складі: Малашенкової Т.М., Бенедисюка І.М., Булгакової І.В., оскільки з ухвали Верховного Суду від 20.04.2021 у справі № 903/590/20 убачається, що предметом позову ТОВ "Енсол Україна" у даній справі є стягнення із ТОВ "Компанія "Гелікон" грошових коштів в розмірі 366 000,28 грн. Тобто, ціна позову є такою, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому, відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Енсол Україна" було можливе лише за умови доведення скаржником підстав для такого порушення, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України.
ТОВ "Компанія "Гелікон" наголошує, що зі змісту ухвали Верховного Суду від 20.04.2021 у справі № 903/590/20, приписи пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України зазначеним складом суду були проігноровані. Тобто, відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Енсол Україна" відбулося безпідставно, у порушення приписів пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України
Наведені обставини, на думку заявника, призводить до безумовного висновку про надання колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставних та незаконних переваг одному з учасників справи - ТОВ "Енсол Україна", гарантуючи тому перегляд судових рішень, що не підлягають перегляду згідно приписів ГПК України, крім визначених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України виключень, наявність яких має бути доведена скаржником та перевірена судом підчас вирішення питання про відкриття касаційного провадження.
Окрім цього щодо іншої підстави для відводу, ТОВ "Компанія "Гелікон" вказує, що суддя Малашенкова Т.М., в якості головуючого судді, 13.05.2021 приймала участь у прийнятті постанови Верховного Суду у справі № 903/277/20, якою, зокрема, було задоволено касаційну скаргу ТОВ "Енсол Україна" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.02.2021 по справі, якою було відмовлено в задоволенні позову ТОВ "Енсол Україна" до ТОВ "Компанія "Гелікон".
ТОВ "Компанія "Гелікон" вважає, що прийняття суддею Малашенкової Т.М. постанови Верховного Суду від 13.05.2021 у справі № 903/277/20 відбулося з повним ігноруванням усталеної практики Верховного Суду щодо застосування приписів частини третьої статті 92 Цивільного кодексу України.
На думку заявника, участь судді Малашенкової Т.М., в якості головуючого судді під час розгляду справи № 903/590/20 призведе до таких же наслідків, як і під час розгляду справи № 903/277/20, а саме задоволення касаційної скарги ТОВ "Енсол Україна" без належних на це підстав, та без можливості ТОВ "Компанія "Гелікон" оскаржити таке рішення.
Отже, правовою підставою заяви ТОВ "Компанія "Гелікон" із заявою про відвід колегії суддів є пункт 5 частини першої статті 35 ГПК України, відповідно до якого суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Розглянувши заяву ТОВ "Компанія "Гелікон" про відвід колегії суддів, Верховний Суд вважає її необґрунтованою з огляду на таке.
Статтями 38, 42 ГПК України закріплені права та обов'язки учасників справи, серед яких, право подавати заяви, в тому числі і про відвід судді з підстав передбачених статтями 35, 36 ГПК України. Відвід повинен бути вмотивованим.
Підстави для відводу, самовідводу судді встановлені статтями 35, 36 ГПК України.
За статтею 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, установлених статтею 36 цього Кодексу.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" наголосив на тому, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Наявність безсторонності для цілей пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за допомогою суб'єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об'єктивного критерію, тобто з'ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаушильд проти Данії" від 24.05.1989).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 у справі "Білуха проти України" зазначено, що "у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду". Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного". Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але "вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими".
За змістом статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд у межах своїх повноважень має бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб'єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ветштайн проти Швейцарії" від 21.12.2000).
Отже, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного, а відтак презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з'являться докази на користь протилежного. Відповідні докази мають бути надані заявником в силу приписів частини четвертої статті 38 ГПК України, статей 74, 77-80 ГПК України.
Згідно з об'єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Це означає, що при з'ясуванні питання про те, чи існують законні підстави для побоювання щодо відсутності безсторонності у певного судді, позиція заявника має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути ці побоювання об'єктивно виправдані.
Відповідно до частини третьої та четвертої статті 38 ГПК України на учасника справи, яким заявлено відвід судді на підставі пункту 5 частини 1 статті 35 ГПК України, покладається обов'язок в заяві про відвід зазначити мотиви відводу.
Верховний Суд констатує, що істинність твердження про упередженість та/чи про небезсторонність судді має бути доведена в силу приписів частини четвертої статті 38 ГПК України, статей 74, 77-80 ГПК України.
Аналізуючи твердження заявника про упередженість колегії суддів Касаційного господарського суду у зв'язку з тим, що предметом позову у даній справі за первісним позовом є стягнення 366 000,28 грн, а тому ціна позову не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, колегія суддів зазначає наступне.
Приписами пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Касаційна скарга ТОВ "Енсол Україна" подана у справі в якій розглядались позовні вимоги як за первісним так і за зустрічним позовами.
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 46 та статті 180 ГПК України відповідач має право подати зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом.
Предметом позову у справі № 903/590/20 за первісною позовною заявою є стягнення 366 000,28 грн, а за зустрічним позовом - визнання відмови від відновлення постачання природного газу незаконною та зобов'язання вчинити дії.
Так, колегія суддів погоджується з доводами заявника про те, що ціна первісного позову у даній справі не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Проте, у цій справі наявний зустрічний позов з вимогою про "визнання відмови від відновлення постачання природного газу незаконною та зобов'язання вчинити дії", яка є вимогою немайнового характеру.
Вимоги зустрічного позову в силу приписів частини третьої статті 180 ГПК України об'єднуються в одне провадження з первісним позовом.
Таким чином, предметом касаційного розгляду є спільний розгляд вимог за первісним і зустрічним позовом, в контексті законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (частина перша статті 300 ГПК України).
Отже, враховуючи приписи частини третьої статті 180 ГПК України, а також наявність зустрічного позову у даній справі, предметом позову якого є вимога немайнового характеру, у даному випадку виключає наявності підстав для обґрунтування випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України.
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (частина 4 статті 35 ГПК України).
Суд зазначає, що заява про відвід не містить належного обґрунтування та доказів на підтвердження того, що колегія суддів Малашенкова Т.М., Бенедисюк І.М., Булгакова І.В., має приватний інтерес, який пов'язаний з результатами вирішення цієї справи. При цьому заявником не надано доказів, які б свідчили та/або могли свідчити про наявність можливого сумніву у заінтересованості в результатах розгляду даної справи та свідчили б про упередженість колегії суддів.
Касаційний господарський суд дійшов висновку, що таке твердження є необґрунтованим і недоведеним, оскільки зводиться до незгоди з процесуальним рішенням колегії суддів щодо відкриття касаційного провадження у цій справі, що саме по собі не є безумовною підставою, яка викликає сумнів у неупередженості чи об'єктивності судді під час розгляду цієї справи у розумінні статті 35 ГПК України.
Щодо доводів заявника про те, що суддею Малашенкової Т.М. прийнято постанову Верховного Суду від 13.05.2021 у іншій справі (№ 903/277/20) відбулося з повним ігноруванням усталеної практики Верховного Суду щодо застосування приписів частини третьої статті 92 Цивільного кодексу України, колегія суддів наголошує, що головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді
Аналогічна правова позиція щодо мети відводу, викладена в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2018 у справі №9901/22/17.
Частина перша статті 34 ГПК України визначає, що питання, що виникають під час колегіального розгляду справи судом, вирішуються більшістю голосів суддів. Головуючий голосує останнім.
Справу №903/277/20 розглядав склад колегії суддів: Малашенкова Т.М. (головуючий), Колос І.Б., Селіваненко В.П., в той же час дана справа передана на розгляд колегії суддів: Малашенкова Т.М. - головуючий, Бенедисюк І.М., Булгакова І.В.
Саме по собі посилання щодо незгоди сторони з процесуальними рішеннями судді; тлумаченням або застосуванням судами норм матеріального права; прийняття рішення суддею у іншій справі або наявність окремої думки судді в інших справах; висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Отже, Верховний Суд звертає увагу, що питання, що виникають під час колегіального розгляду справи судом, вирішуються більшістю голосів суддів, головуючий голосує останнім, склад колегії суддів у цих справах різний, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді; тлумаченням або застосуванням судами норм матеріального права; прийняття рішення суддею у іншій справі або наявність окремої думки судді в інших справах; висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не є підставою для відводу в силу приписів частина 4 статті 35 ГПК України, жодних доказів упередженості та/або небезсторонності колегії суддів в цілому або конкретного судді у розгляді даної справи заявником і за цим твердженням не надано також.
Відтак, зазначене твердження є необґрунтованим і недоведеним, оскільки зводиться до незгоди з процесуальним рішенням одного з суддів колегії в іншій справі, що не є підставою для відводу як конкретного судді так і колегії суддів в цілому.
З урахуванням наведених вище обставин та вимог процесуального законодавства, Касаційний господарський суд вважає, що заява про відвід колегії суддів у справі № 903/590/20 не містить обставин, які можуть викликати сумнів у неупередженості або об'єктивності колегії суддів в цілому або конкретного судді, наведені доводи є неаргументованими, необґрунтованими та недоведеними, оскільки незгода заявника з процесуальними діями судді (суддів), враховуючи приписи частини 4 статті 35 ГПК України, не може бути підставою для відводу.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи заявника щодо наявності сумнівів у неупередженості та об'єктивності колегії суддів є необґрунтованими та недоведеними. Відтак підстави для відводу колегії суддів, передбачені пунктом 5 частини першої статті 35 ГПК України, відсутні.
Частинами третьою та четвертою статті 38 ГПК України встановлено, що відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу. Встановлення обставин, вказаних у пунктах 1-4 частини першої статті 35 цього Кодексу, статті 36 цього Кодексу, звільняє заявника від обов'язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу.
Згідно з частиною третьою статті 39 ГПК України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
З урахуванням встановленого у цій ухвалі обставин, враховуючи приписи частини 4 статті 35 ГПК України, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у заяві про відвід колегії суддів, є необґрунтованими, а тому дана заява відповідно до частини третьої статті 39 ГПК України підлягає передачі на авторозподіл для визначення судді для розгляду даної заяви.
Верховний Суд також відзначає, що 05.07.2021 на адресу суду надійшла заява ТОВ "Компанія "Гелікон" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Водночас ураховуючи наявність заяви про відвід, розгляд заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду на даний момент не розглядається з огляду на принципи господарського судочинства.
Керуючись статтями 35, 38, 39, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Визнати доводи, викладені у заяві Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Гелікон" про відвід у справі № 903/590/20 колегії суддів: Малашенкової Т.М. (головуючий суддя), Бенедисюка І.М., Булгакової І.В., необґрунтованими.
2. Передати заяву про відвід на авторозподіл для визначення судді з розгляду заяви про відвід колегії суддів: Малашенкової Т.М. (головуючий суддя), Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя І. Бенедисюк
Суддя І. Булгакова