Господарський суд Рівненської області
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013
"01" липня 2021 р. м. Рівне Справа № 918/333/21
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О., за участі секретаря судового засідання Ткачук І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи
за позовом керівника Рівненської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері (33000, м. Рівне, вул. Соборна, 227д)
в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6, код ЄДРПОУ 00034022)
в особі Державного підприємства "Костопільський військовий лісгосп" (35000, Рівненська обл., Костопільський р-н, місто Костопіль, вул. Рівненська, будинок 70, код ЄДРПОУ 43251937)
до Фізичної особи-підприємця Пришко Тетяни Миколаївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення 48 481,14 грн
за участі прокурора: Кір'якова Сергія Валерійовича
В травні 2021 року керівник Рівненської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері (далі Прокурор) звернувся до Господарського суду Рівненської області в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі Державного підприємства "Костопільський військовий лісгосп" (далі Підприємство) із позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Пришко Тетяни Миколаївни (далі Підприємець) про стягнення коштів в сумі 48 481,14 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача умов договору №П-Пр/26/2020 від 20.01.2020 щодо переробки давальницької сировини укладеного з Підприємством.
Ухвалою суду від 11.05.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 01.06.2021 року. Запропоновано відповідачу у строк визначений ухвалою надати суду відзив на позовну заяву, а позивачу - відповідь на відзив.
Відповідач відзиву на позов у встановлений судом строк не надав.
01 червня 2021 Прокурором подано клопотання про долучення до матеріалів справи розрахунку ціни позову, який прийнято судом.
У судовому засіданні 01.06.2021 судом було оголошено перерву до 01.07.2021, про що учасників справи, які не з'явились повідомлено відповідною ухвалою суду від 01.06.2021.
25 червня 2021 року від представника Міністерства оборони України, на електронну адресу суду надійшла заява про розгляд справи у судовому засіданні 01.07.2021 без участі представника Міністерства оборони України, та про те, що останній підтримує позовні вимоги керівника Рівненської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері повністю, просить суд їх задоволити.
01 липня 2021 року в судовому засіданні Прокурор підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задоволити з підстав зазначених у позовній заяві. Відповідач у жодне судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи. Крім цього, як встановлено судом, відповідачем відзиву на позовну заяву подано не було.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Заслухавши в судовому засіданні представника Прокуратури, дослідивши подані позивачем документи і матеріали справи в сукупності, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
20 січня 2020 року між ДП "Костопільський військовий лісгосп" (Виконавець) та ФОП Пришко Тетяною Миколаївною (Замовник) укладено договір №П-Пр/26/2020 щодо переробки давальницької сировини (далі Договір, а.с. 20), відповідно до п.1.1 якого Замовник доручив Виконавцю, а Виконавець прийняв на себе зобов'язання виготовити з наданої Замовником давальницької сировини (лісоматеріали круглі - сосна) та передати Замовнику готову продукцію - пиломатеріал обрізний та необрізний (надалі - продукція); Замовник в свою чергу зобов'язався прийняти виготовлену продукцію та оплатити вартість виконаних робіт (п. 1.2 Договору). Кількість, асортимент та вимоги до якості готової продукції обумовлюються Замовником в письмових заявках, розрахунках на оплату (п. 1.3 Договору).
Згідно п. 2.2.1 Договору виконавець зобов'язаний протягом 30 днів з моменту отримання від Замовника першої партії сировини виготовити продукцію, що відповідає вимогам, вкладеним у письмових заявках, рахунках на оплату.
Відповідно до п. 2.2.3 Договору Виконавець зобов'язаний письмово відзвітувати перед Замовником про витрачену давальницьку сировину шляхом складання акта виконаних робіт.
Пунктами 3.1., 3.2. Договору передбачено, що за виготовлення продукції, визначеної в п. 1.1 цього Договору Замовник здійснює оплату в розмірі: вартість одноразової розпиловки за 1 куб.м. круглого лісу - 300 грн., виготовлення пиломатеріалу хвойного необрізаного; вартість двохразової розпиловки за 1 куб.м. круглого лісу - 420 грн., виготовлення пиломатеріалу хвойного обрізаного. Замовник перераховує вартість послуг на банківський рахунок Виконавця у день приймання готової продукції.
Відповідно до п. 4.2 Договору приймання-передача виготовленої продукції оформляється актом приймання-передачі, який підписується обома сторонами.
На підставі актів №1 від 31.01.2020, №2 від 18.02.2020, №5 від 17.03.2020 (а.с. 21-23) в період дії Договору Підприємством надано, а Підприємцем прийнято послуги з переробки пиломатеріалу на загальну суму 48 481,14 грн.
13 серпня 2020 року Підприємство виставило ФОП Пришко Т.М. рахунок на оплату №89 від 13.08.2020, а також вимогу у порядку ст.530 ЦК України з метою оплати наданих послуг на загальну суму 48481,14 грн (а.с. 16-19, 24), та 01.03.2021 повторну вимогу (а.с. 13-15).
Однак, станом на день подання позовної заяви Підприємцем не перераховано грошові кошти за надані Підприємством послуги, відтак існує заборгованість по Договору на загальну суму 48 481,14 грн, що зумовило необхідність звернення до суду з позовною заявою про стягнення таких коштів.
Таким чином, заборгованість відповідача за надані Підприємством послуги становить 48 481,14 грн.
Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов'язані з неналежним виконанням умов господарського договору №П-Пр/26/2020 на переробку давальницької сировини від 20.01.2020 в частині своєчасної оплати за надані послуги, регулювання яких здійснюється, зокрема, ГК України, ЦК України.
Так, згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до змісту ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).
Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як зазначалось вище пунктами 3.1., 3.2. Договору передбачено, що за виготовлення продукції, визначеної в п. 1.1 цього Договору Замовник здійснює оплату в розмірі: вартість одноразової розпиловки за 1 куб.м. круглого лісу - 300 грн., виготовлення пиломатеріалу хвойного необрізаного; вартість двохразової розпиловки за 1 куб.м. круглого лісу - 420 грн., виготовлення пиломатеріалу хвойного обрізаного. Замовник перераховує вартість послуг на банківський рахунок Виконавця у день приймання готової продукції.
Таким чином, оскільки на виконання умов Договору відповідно до актів надання послуг відповідачу було надано послуги на загальну суму 48 481,14 грн, у свою чергу Підприємцем їх вартість не оплачена, заборгованість в останнього перед позивачем становить 48 481,14 грн. Докази оплати зазначеного боргу в матеріалах справи відсутні.
Разом з тим, відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
За приписами статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 статті 16 ЦК України.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Пред'явлення даної позовної заяви керівником Рівненської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Державного підприємства "Костопільський військовий лісгосп" обґрунтовується необхідністю захисту інтересів держави.
Згідно зі ст. 131-1 Конституції України, на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Формою такого представництва є, зокрема, звернення до суду з позовами про захист прав та інтересів держави, а також участь у розгляді справ судами.
Згідно ст. 1 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року №671 (надалі - Положення), Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно ст. 4 Положення на Міністерство оборони України зокрема, покладено забезпечення життєдіяльності Збройних Сил, їх функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність, підготовку до виконання покладених на них завдань, застосування, комплектування особовим складом та його підготовку, постачання озброєння і військової техніки, підтримання справності, технічної придатності та модернізації зазначеного озброєння і техніки, матеріальних, фінансових, інших ресурсів та майна згідно з потребами, визначеними Генеральним штабом Збройних Сил у межах коштів, передбачених державним бюджетом, і здійснення контролю за їх ефективним використанням, організовує виконання робіт і надання послуг в інтересах Збройних Сил; утворює, ліквідує, реорганізовує підприємства, установи і організації, які належать до сфери управління Міноборони, стверджує їх положення (статути), в установленому порядку призначає на посади та звільняє з посад їх керівників, здійснює в межах повноважень, передбачених законом, інші функції з управління об'єктами державної власності, які належать до сфери управління Міноборони; реєструє військові частини як суб'єкти господарської діяльності; веде облік об'єктів державної власності, які належать до сфери управління Міноборони, створює, реорганізовує, та ліквідує у встановленому порядку підприємства, установи та організації і контролює їх діяльність.
Одним з таких підприємств є державне підприємство "Костопільський військовий лісгосп" яке засноване на 100% державній власності, яке діє як державне унітарне спеціалізоване лісогосподарське підприємство та належить до сфери управління Міністерства оборони України.
Відповідно до п. 3 Статуту державного підприємства "Костопільський військовий лісгосп", затвердженого наказом Міністра оборони України №233 від 15.05.2019, Підприємство є самостійним господарським суб'єктом з правом юридичної особи та у своїй діяльності керується Конституцією України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства оборони України, нормативно - правовими актами, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, а також вимогами цього Статуту.
Згідно п. 2. Статуту підприємство створене Міністерством оборони України з метою охорони, захисту, використання та відтворення лісів на землях оборони, одержання прибутку, виконання державних замовлень Міністерства оборони України з лісопереробки та надання іншої продукції, сторонніх організацій, юридичних і фізичних осіб України та інших держав з лісопереробки іншої продукції для потреб національної економіки, іншої діяльності, яка не суперечить законодавству України.
Згідно з п. 1 ч. 6 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" під час здійснення представництва інтересів держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження, звертатися до суду з позовом (заявою, поданням).
При цьому, згідно вказаної вище статті, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04,1999 року у справі №1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин.
В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання.
З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
У зв'язку з тим, що уповноваженими державою органами здійснювати відповідні функції у спірних правовідносин щодо захисту інтересів держави не вжито заходів щодо захисту її інтересів, відповідно до вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та ст. 53 ГПК України встановлені підстави для пред'явлення прокурором відповідного позову до суду.
Листом №84 від 03.03.2021 директор Підприємства повідомив про те, що на даний час останнє самостійно не зверталося до суду з позовними вимогами до Підприємця, що зумовлено у тому числі скрутним фінансовим становищем лісгоспу, а тому не заперечує щоб інтереси держави в особі Підприємства представляла військова прокуратура Рівненського гарнізону шляхом звернення з відповідним позовом до Господарського суду Рівненської області, визнав, що несплатою заборгованості ФОП Пришко Тетяни Миколаївни завдається шкода державним інтересам, оскільки лісгосп на постійній основі виконує державні замовлення Міністерства оборони України.
Керівник Рівненської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері листами за №321ВИХ-21 від 06.04.2021 та №323ВИХ-21 від 06.04.2021 повідомив директора ДП "Костопільський військовий лісгосп" та Міністерство оборони України про намір звернутися до Господарського суду Рівненської області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі ДП "Костопільський військовий лісгосп" до ФОП Пришко Тетяни Миколаївни про стягнення 48 481,14 грн.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі 12/2385/18, прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу; бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Аналогічну позицію підтримав Касаційний господарський суд у складі Верховного суду у своїх рішеннях від 16.04.2019 року у справі №910/3486/18 та від 21.01.2019 року у справі №909/516/18.
Судом встановлено, що в даному випадку Підприємство самостійно не здійснює захист свого порушеного права тривалий час, що призводить до недоотримання прибутку підприємством у ході здійснення своєї господарської діяльності. Водночас, вказане державне підприємство є одним з основних виконавців державних замовлень Міністерства оборони України, які націлені на зміцнення обороноздатності держави. Таким чином, керівником Рівненської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері правомірно пред'явлено даний позов в інтересах держави, оскільки несплатою відповідачем грошових коштів ДП "Костопільський військовий лісгосп", враховуючи скрутне фінансове становище вказаного лісгоспу заподіяна безпосередня шкода у вигляді позбавлення можливості на достатньому рівні виконувати державні замовлення Міністерства оборони України з лісопереробки та надання іншої продукції шляхом використання, недоотриманого на даний час фінансового ресурсу на збільшення потужностей із заготівлі паливних дров, столярних виробів, меблів, бліндажних конструкцій для військових частин, які на сьогоднішній день протидіють збройній агресії на територіях Донецької та Луганської областей, а тому з урахуванням висновків рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 порушуються інтереси держави, пов'язані із захистом суверенітету та територіальної цілісності України.
Крім того, ДП "Костопільський військовий лісгосп" у розумний строк дієві практичні заходи з метою стягнення в повному обсязі заборгованості з ФОП Пришко Тетяни Миколаївни не вжиті, заборгованість не погашена, Підприємство самостійно за захистом свого порушеного права до суду не звернулося, що стало підставою для звернення Прокурора до суду з даним позовом.
Згідно зі ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із статтями 78,79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позов про стягнення в сумі 48 481,14 грн підлягає до задоволення повністю.
Судовий збір у розмірі 2 270,00 грн, відповідно до положень статті 129 ГПК, покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов керівника Рівненської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі Державного підприємства "Костопільський військовий лісгосп" до Фізичної особи-підприємця Пришко Тетяни Миколаївни про стягнення 48 481, 14 грн задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Пришко Тетяни Миколаївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Державного підприємства "Костопільський військовий лісгосп" (35000, Рівненська обл., місто Костопіль, вул. Рівненська, будинок 70, код ЄДРПОУ 43251937) 48 481 (сорок вісім тисяч чотириста вісімдесят одну) грн 14 коп. заборгованості.
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Пришко Тетяни Миколаївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону (79007, м. Львів, вул. Клепарівська, 20, код ЄДРПОУ 38326057, р/р UA238201720343120001000082783) 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. судового збору.
4. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-Західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 06 липня 2021 року.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://rv.arbitr.gov.ua.
Суддя І.О. Пашкевич