79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
24.06.2021 справа № 914/754/21
Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Контакт Логістик”
до відповідача Дочірнього підприємства “Соренсер і Хаар” Датської компанії “Консепт партнерс”
про стягнення 119648,81 грн.
за участю представників:
від позивача не з'явився
від відповідача не з'явився
Суть спору: Позовні вимоги заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю “Контакт Логістик” до відповідача Дочірнього підприємства “Соренсер і Хаар” Датської компанії “Консепт партнерс” про стягнення 119648,81 грн., з яких 110664,00 грн. - основний борг, 4244,97 грн. - пеня, 3693,75 грн. - інфляційні втрати та 1046,09 грн. - 3% річних. Крім того позивач також просив стягнути з відповідача 2270,00 грн. - судового збору та 10000,00 грн. - судових витрат на професійну правничу допомогу.
Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та відображено у протоколах судового засідання.
Сторони явку представників в судове засідання не забезпечили, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Позивачем подано клопотання (вх.№14432/21 від 22.06.2021р.) щодо підтвердження понесених витрат на правову допомогу.
Поштова кореспонденція надсилалася відповідачу на адресу, вказану у позовній заяві, а саме: 79039, місто Львів, вулиця Шевченка Т., будинок 134, а також на адресу, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, а саме: 79069, місто Львів, вулиця Шевченка Т., будинок 329.
Інші адреси відповідача, крім тих, що зазначені вище суду невідомі. Жодних клопотань чи заяв, в тому числі і про відкладення розгляду справи, від Дочірнього підприємства “Соренсер і Хаар” Датської компанії “Консепт партнерс” на адресу суду не надходило. Відзив на позовну заяву відповідач також не подав.
При цьому суд бере до уваги те, що в матеріалах справи міститься достатньо доказів для вирішення спору по суті.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд встановив таке.
23.09.2020р. між Дочірнім підприємством “Соренсер і Хаар” Датської компанії “Консепт партнерс” (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Контакт Логістик” (виконавець) укладено договір про виконання робіт №132-09/20, відповідно до пунктів 1.1. та 1.2. якого виконавець зобов'язується виконувати роботи, а замовник зобов'язується оплачувати виконання робіт, перелік та ціна яких визначається в додатках до цього договору. Загальний перелік видів робіт, одиниці виміру, ціни та/або інші умови виконання робіт визначаються сторонами та вказуються у додатках до цього договору.
Згідно із пунктом 3.1. договору, сторони фіксують фактично виконані роботи в актах виконаних робіт.
Пунктом 3.6. договору передбачено, що протягом трьох робочих днів з дати одержання актів, замовник їх підписує, скріплює печаткою, один екземпляр повертає виконавцю та оплачує роботи виконавця протягом трьох банківських днів з дати підписання акту шляхом переказу грошових коштів на банківський рахунок виконавця.
Відповідно до пункту 6.7. договору, у випадку порушення замовником строку оплати робіт виконавця, замовник має сплатити виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за весь період прострочення.
Відповідно до додатку №1 до договору №132-09/20 від 23.09.2020р., сторонами погоджено тип робіт, а саме стікерувальні роботи та вантажні роботи, а також їх вартість 87.00 грн. за одну годину без ПДВ.
Як зазначає позивач, на виконання умов договору, він виконав роботи на загальну суму 110664,00 грн., однак відповідач, порушуючи умови договору, не здійснив оплату за виконані роботи, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 110664,00 грн.
На підставі пункту 6.7 договору позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 4244,97 грн.
Кпім того, керуючись частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував відповідачу 3693,75 грн. - інфляційних втрат та 1046,09 грн. - 3% річних.
Враховуючи наведене, позивач звернувся до Господарського суду Львівської області та просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 119648,81 грн., з яких 110664,00 грн. - основний борг, 4244,97 грн. - пеня, 3693,75 грн. - інфляційні втрати та 1046,09 грн. - 3% річних, а також просить стягнути з відповідача 2270,00 грн. - судового збору та 10000,00 грн. - судових витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідач проти позову не заперечив, відзив на позовну заяву не подав.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити повністю з огляду на таке.
Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Згідно з статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до частини 1 статті 843 Цивільного кодексу України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
Згідно із статтею 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Як встановлено судом, 23.09.2020р. між Дочірнім підприємством “Соренсер і Хаар” Датської компанії “Консепт партнерс” (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Контакт Логістик” (виконавець) укладено договір про виконання робіт №132-09/20, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується виконувати роботи, а замовник зобов'язується оплачувати виконання робіт, перелік та ціна яких визначається в додатках до цього договору.
Факт виконання позивачем робіт на загальну суму 110664,00 грн. підтверджується такими актами надання послуг: №86 від 13.10.2020р. на суму 9744,00 грн., № 93 від 19.10.2020р. на суму 6960,00 грн., №100 від 31.10.2020р. на суму 6960,00 грн., №106 від 09.11.2020р. на суму 9744,00 грн., №110 від 16.11.2020р. на суму 12528,00 грн., №112 від 23.11.2020р. на суму 21576,00 грн., №125 від 07.12.2020р. на суму 6960,00 грн., №128 від 14.12.2020р. на суму 8352,00 грн., №133 від 21.12.2020р. на суму 6960,00 грн., №135 від 28.12.2020р. на суму 6264,00 грн., №142 від 31.12.2020р. на суму 5568,00 грн. та №3 від 11.01.2021р. на суму 9048,00 грн.
Як вбачається із матеріалів справи, заборгованість відповідача перед позивачем становить 110664,00 грн. Докази сплати вказаної заборгованості в матеріалах справи відсутні, відзив на позовну заяву відповідачем не подано.
У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи наведене, позовна вимога про стягнення з відповідача 110664,00 грн. основного боргу є обгрунтована, підтверджена матеріалами справи, не спростована відповідачем, а тому підлягає задоволенню.
Згідно із статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
За умовами статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 549 Цивільного кодексу України, встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Перевіривши розрахунок пені, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про стягнення з відповідача 4244,97 грн. пені є обгрунтована, а тому підлягає задоволенню.
Згідно із частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 3693,75 грн. - інфляційних втрат та 1046,09 грн. - 3% річних є обгрунтовані, а тому підлягають задоволенню.
Сплата позивачем судового збору підтверджується платіжним дорученням №437 від 24.03.2021р. на суму 2270,00 грн.
Керуючись нормами статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача 2270,00 грн. судового збору, оскільки позов підлягає задоволенню повністю.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і очікує понести у зв'язку із розглядом справи, вартість понесених судових витрат на професійну правничу допомогу становить 10000,00 грн., які позивач просить стягнути на його користь з відповідача.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем подано такі докази понесених ним витрат на правничу допомогу:
- договір про надання правової допомоги №23/03 від 23.03.2021р.;
- акт наданих послуг від 18.06.2021р.;
- прибутковий касовий ордер №0009 від 18.06.2021р. на суму 10000,00 грн.
Згідно із статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Як вбачається із поданих матеріалів, між адвокатом Булькевич Андрій Владиславович (надалі - адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Контакт Логістик» (надалі - клієнт) укладено договір №23/03 про надання правової допомоги від 23.03.2021р., відповідно до якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
Пунктами 4.1., 4.2. та 4.3. вказаного договору передбачено, що оплата за даним договором здійснюється згідно акту виконаних робіт. При розрахунку вартості юридичної допомоги, враховується час, витрачений адвокатом. Година роботи адвоката за цим договором становить 1000,00 (тисячу) грн.
Як вбачається із акту виконаних робіт/наданих послуг від 18.06.2021р. адвокат надав юридичні послуги, які стосуються розгляду даної справи на загальну суму 10000,00 грн.
Факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу підтверджується прибутковим касовим ордером №0009 від 18.06.2021р. на суму 10000,00 грн.
Відповідно до частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов?язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Враховуючи наведене, дослідивши подані позивачем матеріали, суд дійшов висновку, що заявлена сума судових витрат на професійну правничу допомогу є достатньо обґрунтованою, відповідає критерію розумності, підтверджена матеріалами справи. Заперечень щодо розміру судових витрат на професійну правничу допомогу відповідачем не подано.
Таким чином, відповідно частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача 10000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, оскільки позов підлягає задоволенню повністю.
Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 126, 129, 236, 237, 238, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства “Соренсер і Хаар” Датської компанії “Консепт партнерс” (79069, місто Львів, вулиця Шевченка Т., будинок 329, ідентифікаційний код 30583064) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Контакт Логістик” (81121, Львівська область, Пустомитівський район, село Муроване, вулиця Шевченка, будинок 7А, квартира 1, ідентифікаційний код 43084010) 110664,00 грн. - основного боргу, 4244,97 грн. - пені, 3693,75 грн. - інфляційних втрат, 1046,09 грн. - 3% річних, 2270,00 грн. - судового збору та 10000,00 грн. - судових витрат на професійну правничу допомогу.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 05.07.2021р.
Суддя М.М. Петрашко