79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
29.06.2021 справа № 914/921/21
Суддя Юркевич М.В., за участю секретаря Кравчук І.В., розглядаючи матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Анком-транс» про відшкодування витрат на правову та правничу допомогу у справі
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Анком-транс», с. Кам'янопіль, Львівська область
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛАР ТРЕЙД ПЛЮС», м. Львів
про: стягнення 46 935,90 грн. заборгованості
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю «Анком-транс» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛАР ТРЕЙД ПЛЮС» про стягнення 46 935,90 грн. заборгованості за договором №3-р, з яких: 36 700,00 грн. основного боргу, 4 834,96 грн. пені, 1 835,00 грн. штрафу, 2 449,94 грн. інфляційних втрат та 1 116,00 грн. 3% річних.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 15.06.2021р. позовні вимоги було задоволено повністю.
В ході судового розгляду представником позивача було зроблено заяву про те, що в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України, ним буде подано після ухвалення рішення у справі заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
16.06.2021р. від представника позивача поступила заява про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат, в якій останній просить суд ухвалити додаткове рішення та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛАР ТРЕЙД ПЛЮС» 6 400,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою від 17.06.2021р. розгляд заяви позивача було призначено в судовому засіданні на 29.06.2021р.
В судове засідання 29.06.2021р. сторони явку своїх уповноважених представників не забезпечили, однак від представника заявника поступила заява про розгляд справи без його участі.
Відповідно до ч.1,3 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Розглянувши заяву позивача, дослідивши подані докази, судом встановлено наступне:
12.12.2019р. між позивачем та Адвокатським бюро «Уляни Вовк» (далі бюро) було укладено договір про надання правової допомоги.
Вподальшому, 22.03.2021р. між позивачем та бюро було укладено додаткову угоду до договору про надання правової допомоги відповідно до п. 1 якої, клієнт доручає, а бюро бере на себе зобов'язання надати йому правову допомогу в усіх інстанціях у справі за позовом клієнта до ТОВ «Солар Трейд Плюс» про стягнення заборгованості за договором №3-р від 04.01.2018р. та актом надання послуг №56 від 28.01.2020р.
В п. 2 додаткової угоди сторони визначили вартість однієї робочої години у розмірі 800,00 грн.
Разом з позовною заявою позивач представив суду попередній (орієнтовний) розрахунок вартості послуг, який склав 6 400,00 грн.
Після прийняття рішення у даній справі, разом з поданою заявою про відшкодування витрат на правову допомогу, позивач надав суду акт приймання-передачі наданих послуг підписаний двома сторонами з якого вбачається надання бюро позивачу наступних юридичних послуг:
1. Підготовка та скерування ТОВ «Солар Трейд Плюс» вимоги-претензії про сплату заборгованості вартістю 800,00 грн.
2. Підготовка позовної заяви: опрацювання наданих клієнтом документів, визначення періоду, підстав та розміру заборгованості; вивчення законодавства, яке регулює спірні правовідносини; здійснення розрахунку ціни позову - 3600,00 грн.
3. Завірення копій документів для подання до суду та відповідачу; надсилання позовної заяви до суду та відповідачу - 800,00 грн.
4. Участь в судовому засіданні 15.06.2021р. - 400,00 грн.
5. Підготовка заяви про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат - 800,00 грн.
На підтвердження понесення заявлених судових витрат позивач надав суду банківську виписку про фінансову операцію на користь адвокатського бюро в сумі 6 400,00 грн., а також платіжне доручення №189 від 12.04.2021р.
Враховуючи вищенаведене, позивач звернувся до господарського суду з вимогою прийняти додаткове рішення у справі №914/921/21 та стягнути відповідача загальну суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 400,00грн.
Розглянувши подану заяву, суд, при ухваленні додаткового рішення, виходить з наступного:
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частинами 3, 4 ст. 126 ГПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Так, суд констатує, що позивач надав суду акт приймання-передачі наданих послуг з детальним описом робіт виконаних адвокатським бюро.
Крім того, позивач надав суду докази понесення витрат на загальну суму 6 400,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 12.04.2021р.
За змістом п.1 ч.2 ст.126, ч.8 ст.129 ГПК України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Згідно ч. 3 ст.126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 4 ст.126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи та поданих доказів, заявлена до стягнення сума 6 400,00 грн. фактично становить близько 15% від суми позовних вимог.
Крім того, суд наголошує на тому, що протягом розгляду даної справи відповідач не висловив жодних заперечень щодо розміру заявлених позивачем судових витрат, які в частині 6 400,00 грн. заявлялися позивачем ще при поданні позовної заяви.
Суд констатує, що понесення такого розміру витрат підтверджено належними доказами.
Слід зазначити, що саме з вини відповідача спір доведено до суду, його поведінка не сприяла вирішенню спору у позасудовому порядку, у зв'язку з чим позивач змушений був скористатись послугами адвоката. Виконана адвокатом робота повинна бути оплачена, порядок нарахування суми витрат на професійну правничу допомогу прозорий та зрозумілий.
Суд при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката для цілей їх розподілу повинен брати до уваги саме умови договору та не має підстав самовільно встановлювати інший розмір та порядок обчислення витрат, ніж той, який у відповідному порядку був закріплений у договорі. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність (правова позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 13.08.2019 р. у справі №908/1654/18, від 12.09.2019 р. у справі №910/9784/18 та від 19.11.2019р. у справі №5023/5587/12).
Разом з тим, суд наголошує на тому, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Так, судом з представленого позивачем розрахунку та опису наданих послуг вбачається, що заявлений розмір витрат в сумі 6 400,00 грн. позивачем було сплачено та фактично понесено ще 12.04.2021р., про що свідчать долучені до матеріалів справи докази, а саме банківська виписка та платіжне доручення. Водночас, рішення у даній справі було ухвалене судом 15.06.2021р.
Таким чином, незважаючи на те, що станом на день ухвалення судом рішення у справі в позивача вже були наявні докази понесених витрат на заявлену суму, представником було заявлено в судовому засіданні клопотання про те, що заява про відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу буде подано лише після ухвалення рішення.
Встановлена судом вище обставина спричинила понесення ще додатково витрат на суму 800,00 грн. (вартість складання заяви про ухвалення додаткового рішення). Однак, суд вважає, що в позивача станом на 15.06.2021р. були наявні всі докази в підтвердження понесених ним витрат, а складення заяви про ухвалення додаткового рішення після його ухвалення було фактично недоцільним та спричинило понесення невиправданих додаткових витрат, які відображені в акті наданих послуг в п. 5, як підготовка заяви про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат.
Суд вважає, що позивач об'єктивно володіючи всіма доказами понесених ним витрат на день ухвалення рішення, фактично своїми діями спричинив додаткові витрати в сумі 800,00 грн. (вартість складання заяви про ухвалення додаткового рішення), які не мають ознак необхідності та розумності, а також не є неминучими, як в розумінні норм ГПК України, так і практики ЄСПЛ, що наведена судом вище.
Таким чином, беручи до уваги вищенаведені критерії суд прийшов до висновку заяву позивача задовольнити частково в сумі 5 600,00 грн.
Відповідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Виходячи з наведеного та керуючись нормами ст. 234, ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Анком-транс» - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛАР ТРЕЙД ПЛЮС» (79037, м. Львів, вул. Земельна, 6, код ЄДРПОУ 41272688) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Анком-транс» (81122, Львівська область, Пустомитівський район, с. Кам'янопіль, код ЄДРПОУ 32801696) 5 600,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
3. В задоволенні вимоги про стягнення 800,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.
4. Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України, після набрання рішенням суду законної сили.
Відповідно до ст. 244 ГПК України додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Додаткове рішення набирає законної відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки визначені в ст. ст. 256-257 ГПК України.
Суддя М.В. Юркевич